іменем України
Справа № 126/2191/25
Провадження № 1-кп/126/319/2025
"26" вересня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
розглянувши в спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду, в судовому засіданні, за відсутністю учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025025100000090 від 07.09.2025 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, стрільця-помічника гранатометника 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 5 штурмової роти, 2 штурмового батальйону, військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 348 від 06.12.2023, солдата військової служби під час мобілізації ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 5 штурмової роти, 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, згідно з ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, ще за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Відповідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Згідно з ст. 12 Загальної декларації прав людини, яка прийнята і проголошена Резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року - «...ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань».
За ст. 17 Міжнародного пакту про громадські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, який набув чинності для України 23 березня 1976 року, ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.
Статтею 30 Конституції України, визначено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
06 вересня 2025 року близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 , з метою відшукання продуктів харчування чи напоїв вирішив проникнути до підвального приміщення вказаного домоволодіння.
З цією метою він, усупереч ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 17 Міжнародного пакту про громадські і політичні права, ст. 30 Конституції України, діючи умисно, незаконно, не маючи рішення суду чи інших законних підстав для проникнення, всупереч волі власника помешкання ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що проникнення до володіння особи без згоди володільця є протиправним, через хвіртку зайшов на подвір'я домоволодіння по АДРЕСА_2 , після чого підійшов до підвального приміщення та через незамкнуті двері проник всередину даного приміщення, де намагався відшукати продукти харчування та напої.
У подальшому ОСОБА_3 був виявлений у даному підвальному приміщенні власником вказаного домоволодіння ОСОБА_4 .
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченого ОСОБА_3 за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 , в якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та потерпілого ОСОБА_4 про надання згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений, потерпілий та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, тобто незаконне проникнення до іншого володіння особи.
При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, раніше не судимий, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо, на обліку в лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень буде обрання йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 162 КК України.
Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не обирались.
Цивільний позов не заявлявся.
Судові витрати в справі відсутні.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 381, 382 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Речові докази: сонцезахисні окуляри чорного кольору, які знаходяться на відповідальному зберіганні в ОСОБА_3 , залишити йому як власнику.
Відповідно до ч.1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1