ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2025Справа № 910/11193/25
Суддя Гумега О.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТАГ ІНТРЕЙД" вул. Північно-Сирецька, 3, Київ 136,04136
до держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації
про стягнення 7 142 534,68 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТАГ ІНТРЕЙД" (далі - позивач, ТОВ "ПРОФІТАГ ІНТРЕЙД") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (далі - відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 7 142 534,68 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок влучання російської ракети та пожежі 02.01.2024, було знищено приміщення, яке позивач орендував на підставі Договору суборенди № 011223-СО від 01.12.2023, та все майно позивача, яке знаходилось в цьому приміщенні, у зв'язку з чим позивачу завдано реальні збитки на загальну суму 7 062 534,68 грн.
08.09.2025 до суду від позивача надйшло клопотання, відповідно до змісту якого позивач просив суд долучити до позовної заяви докази направлення на офіційну електронну пошту (адресу) Генеральної прокуратури Російської Федерації позовної заяви та додатків до неї, переклад яких здійснено російською мовою. Клопотання судом задоволене.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 позовну заяву ТОВ "ПРОФІТАГ ІНТРЕЙД" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строкк усунення недоліків позовної заяви.
26.09.2025 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із доданими до неї документами. Згідно наведеної заяви позивач визначив до стягнення з відповідача відшкодування збитків у розмірі 6 814 389,86 грн.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
Враховуючи визначену у заяві про усунення недоліків суму відшкодування збитків у розмірі 6 814 389,86 грн, а також зміст раніше поданої позовної заяви про відшкодування збитків у розмірі 7 142 534,68 грн, суд розцінює подану позивачем заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Отже, суд розглядає заявлені позивачем позовні вимоги до відповідача відшкодування збитків у розмірі 6 814 389,86 грн.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви ТОВ "ПРОФІТАГ ІНТРЕЙД" до розгляду та відкриття провадження у справі, судом враховано, що згідно з пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
За приписами ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає правила альтернативної підсудності, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди. Вибір підсудності справи між місцем заподіяння шкоди позивачу або місцем знаходження відповідача належить позивачу.
Судом встановлено, що згідно поданого позову місцем заподіяння шкоди позивачу є м. Київ (місцезнаходження приміщення, яке позивач орендував на підставі Договору суборенди № 011223-СО від 01.12.2023, знищене внаслідок влучання російської ракети та пожежі 02.01.2024), у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що розгляд даного спору відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду міста Києва.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Оскільки держава може виступати у правовідносини лише через свої компетентні органи, необхідним є чітко визначити який саме державний орган цієї країни уповноважений виконувати представницьку функцію в іноземних судах.
Позивач визначив відповідачем державу Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, посилаючись на положення п. 3.1 ст. 1 федерального закону "Про прокуратуру Російської Федерації".
Отже, позивач, звертаючись із позовними вимогами у цій справі про відшкодування шкоди, завданої військовою агресією Російської Федерації, та вказавши відповідний представницький орган вказаної держави, дотримав вимоги норм процесуального права (пункт 2 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України ).
Враховуючи наведене, позовна заява (з урахуванням заяви про усунення недоліків) відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи визначену позивачем ціну позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Суд відзначає, що повідомлення сторін про розгляд справи, що включає надання сторонам достатнього часу для представлення своєї позиції, є важливим для дотримання засадничих принципів рівності та змагальності сторін судового провадження. Як складова цих принципів, повідомлення сторін необхідне для відповідності судочинства верховенству права, належному відправленню правосуддя (due process) та справедливому розгляду справи (fair trial).
Враховуючи статус іноземної держави як учасника судового процесу, Російську Федерацію неможливо належно повідомити на території України, що викликає необхідність вручити документи за кордоном.
Згідно з статтею 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 367 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україною було ратифіковано принаймні три міжнародні договори, що prima facie можуть застосовуватися до питань вручення судових документів іноземним державам, а саме (1) Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (надалі "Гаазька Конвенція"), (2) Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року (надалі "Мінська Конвенція") та (3) Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 19 грудня 1992 року (надалі "Київська Угода").
Відповідно до частини 1 статті 1 Гаазької Конвенції вона застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Водночас, виконання приписів Гаазької Конвенції не є можливим. Згідно з частиною статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3-6.
24 лютого 2022 року Міністерство закордонних справи України повідомило Міністерство закордонних справ Російської Федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14 лютого 1992 року.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Оскільки дипломатичні відносини України та Російської Федерації розірвано, Господарський суд міста Києва не має можливості вручити судові документи на території держави агресора через механізм Гаазької Конвенції.
Підписання Гаазької Конвенції не забороняє договірним державам укладати між собою інші міжнародні угоди з питання порядку вручення судових документів. До початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України ці питання також регулювалися Мінською Конвенцією та Київською Угодою. Проте, вручення судових документів за обидвома міжнародними договорами перестало бути можливим через вихід України із цих договорів.
Закон України № 2783-IX, який набрав чинності 23 грудня 2022 року, передбачає зупинення дії Мінської Конвенції та Протоколу до неї у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь та подальший вихід з неї України.
Відповідно до статті 72 Віденської Конвенції про право міжнароднихдоговорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов'язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення. Стаття 25 Закону України "Про міжнародні договори України" містить аналогічну норму.
За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської Конвенції у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року. З дати зупинення дії Мінської Конвенції не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами Російської Федерації та Республіки Білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї.
Щодо виходу України з Мінської Конвенції та Протоколу, то Конвенція вважається припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами з 19 травня 2024 року, оскільки напередодні закінчується черговий п'ятирічний період дії Конвенції для України, а відповідно до частини 2 статті 84 Мінської Конвенції кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п'ятирічного терміну її дії.
Таким чином, з кінця грудня 2022 року Мінська Конвенція не може підлягати застосуванню Україною для направлення судових доручень у Російську Федерацію чи Республіку Білорусь.
Суд зазнчає, що у будь-якому випадку, передбачений статтею 5 Мінської Конвенції порядок зносин - через центральні органи компетентних установ юстиції Договірних Сторін - практично неможливо реалізувати через розрив дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією.
Закон України № 2855-IX, який набрав чинності 5 лютого 2023 року, передбачає вихід України з Київської Угоди на підставі статті 62 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів у зв'язку з докорінною зміною обставин, які існували на дату укладення Київської Угоди.
Таким чином, з лютого 2023 року Київська Угода не підлягає застосуванню Україною для направлення судових доручень в Російську Федерацію чи Республіку Білорусь.
Суд зазначає, що у будь-якому випадку, передбачений статтею 5 Київської Угоди порядок зносин - "компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо" - практично неможливо реалізувати через розрив дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією.
З огляду на наведене, суд констатує неможливість вручення судових документів у порядку Гаазької Конвенції, Мінської Конвенції, Київської Угоди, а також статті 367 ГПК України.
Водночас, в умовах, що склалися, ефективним способом вручення судових документів, який не суперечить ГПК України, є повідомлення електронною поштою на офіційну електронну адресу органів влади Російської Федерації.
Судом враховано, що Господарський процесуальний кодекс України (ст. 120 ГПК України) прямо передбачає можливість виклику та повідомлення судом учасників справи електронною поштою у випадках термінової необхідності, встановленої цимї кодексом. З огляду на наведене, направлення сторонами і судом документів у справах проти Російської Федерації електронною поштою відповідає нормам Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, в органів державної влади Російської Федерації відсутній обов'язок (і технічна можливість) реєструвати електронні кабінети в ЄСІТС. Це, у свою чергу, є підтвердженням допустимості надсилання електронною поштою процесуальних документів для цілей повідомлення Російської Федерації.
Повідомлення електронною поштою має бути здійснене на електронну адресу компетентного органу Російської Федерації, адже не існує єдиної електронної адреси Російської Федерації як держави.
Позивач визначив відповідачем державу Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації.
Генеральна прокуратура Російської Федерації з 2021 року є органом, що забезпечує представництво і захист інтересів Російської Федерації в міждержавних органах, іноземних і міжнародних (міждержавних) судах, іноземних і міжнародних третейських судах (арбітражах), окрім випадків розгляду суперечок між Російською Федерацією та іноземними державами чи міжнародними організаціями.
Отже, процесуальні документи у даній справі належить надсилати Російській Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації на її офіційну електронну адресу останньої (erp_support@genproc.gov.ru).
Крім того, в умовах відсутності прямого поштового сполучення між Україною та Російською Федерацією, суд вважає за можливе застосування сервісів міжнародної доставки, які мають сполучення з Російською Федерацією, як додатковий до надсилання на електронну адресу спосіб для вручення документів.
У поєднанні з вищенаведеними доступними способами повідомлення Російської Федерації, суд визначає можливість повідомлення Російської Федерації у справі про розгляд справи шляхом розміщення оголошень на сайті судової влади України.
Суд зазначає про важливість дотримання процесуальних умов повідомлення відповідача про те, що до нього було подано позов, надіслання копії позову з додатками та подальше повідомлення про хід розгляду справи, що забезпечує дотримання закріплених в міжнародних конвенціях та Конституції України основоположних засад судочинства про рівність учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд відзначає, що надання відповідачу документів на зрозумілій йому мові є складовою принципу рівності сторін судового процесу і важливим елементом принципів due process та fair trial, адже дозволяє забезпечити відповідачу належні умови для організації його захисту у справі. Зокрема, суди зобов'язані забезпечити умови за яких сторона мала б змогу ознайомитися із суттю висунутих проти неї позовних вимог, представити свої докази та заперечення (наприклад, у формі відзиву), особисто чи залучивши представника для захисту.
З метою дотримання процесуальних прав Російської Федерації як відповідача та належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд зазначає про необхідність забезпечити переклад основних документів щодо справи на російську мову (позовна заява з додатками та ухвала про відкриття провадження). Щодо оформлення перекладу, то його вірність має бути засвідчена нотаріусом. В Україні засвідчення вірності перекладів традиційно належить до повноважень нотаріусів. Так, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.
З огляду на наведене та з метою дотримання основних засад господарського судочинства, суд вбачає за необхідне вжити всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/11193/25 та про призначене підготовче засідання, зокрема, шляхом публікації оголошення про дату, час і місце проведення підготовчого засідання на офіційній веб-сторінці Господарського суду міста Києва та направлення нотаріально засвідченого перекладу російською мовою ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 на офіційну електронну пошту (адресу) Генеральної прокуратури Російської Федерації (erp_support@genproc.gov.ru).
У зв'язку з наведеним, суд вбачає за доцільне зобов'язати позивача здійснити нотаріально засвідчений переклад російською мовою даної ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2025, позовної заяви, заяви про усунення недоліків та доданих до цих заяв документів у справі № 910/11193/25 та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Генеральної прокуратури Російської Федерації (erp_support@genproc.gov.ru), докази чого надати суду. Суд зазначає, що позивач також може реалізувати інший спосіб скерування нотаріально засвідченого перекладу російською мовою ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2025, позовної заяви, заяви про усунення недоліків та доданих до цих заяв документів у справі № 910/11193/25 та надати докази такого надіслання до суду.
Частиною 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Враховуючи, що відповідач є іноземною державою, суд дійшов висновку призначити підготовче засідання у справі через значний проміжок часу для забезпечення належного повідомлення відповідача про розгляд справи №910/11193/25 та надання останньому можливості підготувати відзив та подати документи на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.
Керуючись статтями 12, 120, 165, 176, 177, 181, 182, 232, 234, 235, 365, 367 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
3. Розгляд справи призначити на 20.04.26 о 10:00 год. Підготовче засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 20. Підготовче засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 4. Явка учасників справи у судове засідання є не обов'язковою.
4. Зобов'язати позивача:
- здійснити нотаріально засвідчений переклад російською мовою ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2025, позовної заяви, заяви про усунення недоліків та доданих до цих заяв документів у справі № 910/11193/25 та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Генеральної прокуратури Російської Федерації (erp_support@genproc.gov.ru), докази чого надати суду.
5. Здійснити повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/11193/25 та про призначене підготовче засідання шляхом публікації оголошення про дату, час і місце проведення підготовчого засідання на офіційній веб-сторінці Господарського суду міста Києва.
6. Запропонувати Російській Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації:
- подати до суду відзив на позовну заяву у строк до 30.01.2026 (ст. 165 Господарського процесуального кодексу України);
- подати до суду протягом двадцяти днів з дня отримання відповіді на відзив (якщо така буде подана) заперечення на відповідь на відзив (ст. 167, 184 Господарського процесуального кодексу України).
7. Запропонувати позивачу:
- подати до суду протягом двадцяти днів з дня отримання відзиву відповідь на відзив (ст. 166 Господарського процесуального кодексу України).
8. Повідомити учасників справи про те, що останні не позбавлені можливості прийняти участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/) у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
9. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання - 06.10.2025 та оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана ГУМЕГА