ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2025Справа № 910/9932/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "Інтер-Поліс" про стягнення 7 324,28 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "Інтер-Поліс" (далі - Компанія) 7 324,28 грн, з яких: 5 620,21 грн - пеня, 543,89 грн - три проценти річних, 1 160,18 грн - інфляційні втрати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), несвоєчасно відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/9932/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
3 вересня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 36.2. статті 36 Закону Компанія була зобов'язана призупинити розгляд заяви потерпілого. Оскільки визначення розміру шкоди відбулось лише з прийняттям рішенням Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року в справі № 910/3238/25, нарахування спірних сум пені та компенсаційних виплат має відбуватись за період з моменту постановлення вказаного рішення до моменту його фактичного виконання. У той же час, розрахунок спірних сум є невірним, а відтак зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, позивач у позасудовому порядку не звертався до відповідача з вимогами про оплату цих сум. Відповідач заперечував проти розміру витрат позивача на правничу допомогу, оскільки заявлена до стягнення сума в розмірі 3 000,00 грн не підпадає під критерії реальності адвокатських послуг і розумності їх розміру. Відповідач також просив суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність із складністю даної справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) й обсягом наданих послуг.
4 вересня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній навів свої доводи та заперечення на спростування аргументів відповідача, викладених у відзиві, а також наполягав на правомірності розрахованих сум пені та компенсаційних виплат.
15 вересня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній повідомив суд про те, що ціна позову не змінилася, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.
Інших заяв чи клопотань від сторін справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року в справі № 910/3238/25 позов Товариства до Компанії задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 103 396,02 грн страхового відшкодування, 2 018,67 грн судового збору та 4 166,67 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 липня 2025 року апеляційну скаргу Товариства на вищевказане рішення суду першої інстанції задоволено, вказане рішення Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 20 679,20 грн вартості страхового відшкодування та 403,73 грн судового збору. Цією ж постановою суду апеляційної інстанції резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69, код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 ЛІТ.А, код ЄДРПОУ 30859524) 124 075,22 грн (сто двадцять чотири тисячі сімдесят п'ять гривень 22 копійок) страхового відшкодування, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору та 4 166,67 грн (чотири тисячі сто шістдесят шість гривень 67 копійок) витрат на правничу допомогу.". Також за вказаною постановою стягнуто з Компанії на користь Товариства 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що 21 листопада 2024 року між Товариством та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-0107-24-00454, предметом страхування якого є транспортний засіб марки "Toyota RAV-4", державний реєстраційний знак: НОМЕР_1 . 22 листопада 2024 року відбулась ДТП за участю вказаного застрахованого транспортного засобу та транспортного засобу марки "Renault", державний реєстраційний знак: НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Згідно постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року в справі № 760/31446/24 вказана ДТП відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України. 6 грудня 2024 року Товариство здійснило на рахунок суб'єкта господарювання, яким здійснювався відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу "Toyota RAV-4", державний реєстраційний знак: НОМЕР_1 , виплату страхового відшкодування в розмірі 124 075,22 грн; цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Renault", державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 , на момент вчинення спірної ДТП була застрахована Компанією за полісом № ЕР-218576270 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
Цими ж судовими рішеннями встановлено, що 9 грудня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування № 52859, яка була отримана останнім 16 грудня 2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303800031241 (копія якого наявна в матеріалах даної справи № 910/9932/25). Однак, спірна сума страхового відшкодування відповідачем у встановлений Законом строк сплачена не була.
Судом у межах розгляду даної справи встановлено, що 1 травня 2025 року Компанія на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року в справі № 910/3238/25 перерахувала на рахунок Товариства 103 396,02 грн страхового відшкодування, 2 018,67 грн судового збору та 4 166,67 грн витрат на правничу допомогу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 1 травня 2025 року № 3060 на загальну суму 109 581,36 грн.
На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 21 липня 2025 року Компанія за платіжною інструкцією від 30 липня 2025 року № 2456_00000/e0f1c991-fb14-4761-bec0-f3a50de5924f (копія якої міститься в матеріалах справи) перерахувала рахунок Товариства 21 082,93 грн, з яких: 20 679,20 грн - страхове відшкодування, 403,73 грн - судовий збір.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, Товариство, посилаючись на несвоєчасне відшкодування відповідачем належних сум страхового відшкодування, нарахувало та заявило до стягнення з Компанії 5 620,21 грн пені, 543,89 грн трьох процентів річних та 1 160,18 грн інфляційних втрат за період з 16 березня 2025 року (дата спливу 91-денного терміну з моменту отримання заяви позивача про виплату страхового відшкодування) до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21 липня 2025 року в справі № 910/3238/25.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 15 серпня 2019 року в справі № 910/8625/18.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до статті 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Як встановлено судами в межах розгляду справи № 910/3238/25, позивач 9 грудня 2024 року звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 124 075,22 грн, яка була отримана відповідачем 16 грудня 2024 року. Отже, відповідач, у силу вищевказаних приписів законодавства, зобов'язаний був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування та здійснити таку виплату не пізніше 15 березня 2025 року.
Проте відповідач рішення про задоволення вказаної заяви або про відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку статті 36 Закону не надав. Таке рішення в матеріалах даної справи відсутнє.
При цьому, посилання відповідача на положення абзацу 4 пункту 36.2. статті 36 Закону є необґрунтованими, оскільки дана норма передбачає зупинення перебігу строку прийняття рішення за заявою про страхове відшкодування лише у випадку розгляду обставин дорожньо-транспортної пригоди у цивільній, господарській або кримінальній справі. У свою чергу, обставини ДТП, яка сталась 22 листопада 2024 року, були предметом розгляду Солом'янського районного суду міста Києва в справі про адміністративне правопорушення № 760/31446/24. Натоміть, предметом розгляду господарськими судами в справі № 910/3238/25 були виключно обставини невиконання Компанією її зобов'язання з відшкодування на користь позивача спірної страхової виплати, а не з'ясування обставин самої ДТП.
У свою чергу, висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21 квітня 2022 року в справі № 447/2222/20, на які посилався відповідач у своєму відзиві, не є релевантними до обставин даної справи та спірних правовідносин сторін, оскільки були сформульовані з урахуванням відсутності в матеріалах такої справи відомостей за результатами розгляду обставин ДТП у межах кримінальної справи за фактом такої ДТП.
У матеріалах даної справи також відсутні будь-які докази повідомлення Компанією в установленому законом порядку про те, що остання призупинила розгляд заяви Товариства на підставі абзацу 4 пункту 36.2. статті 36 Закону.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 620,21 грн підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2019 року в справі № 910/12604/18.
Оскільки невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року № 127/15672/16-ц, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 квітня 2018 року № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року № 918/117/18, від 30 січня 2019 року № 905/2324/17, від 13 лютого 2019 року № 924/312/18.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення з відповідача розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з Компанії вказаних сум цих компенсаційних виплат також підлягає задоволенню.
Суд також звертає увагу відповідача на те, що нормами чинного законодавства не встановлена обов'язковість проведення позивачем досудової роботи щодо стягнення спірних сум штрафних санкцій та компенсаційних виплат. У свою чергу, передбачений статтю 222 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) претензійний порядок врегулювання спору є додатковим, а не основним засобом правового захисту, і його використання чи невикористання жодним чином не впливає на можливість подання позову до суду та не є окремою підставою для відмови в його задоволенні.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2024 року між Товариством та адвокатським бюро "Гедз" було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 20-12/24-ЮП, за умовами якого останнє зобов'язалось надавати позивачу (правничу) допомогу в обсязі й на умовах, передбачених даним правочином.
Відповідно до пункту 5.1 вказаної угоди за надання правової (правничої) допомоги адвокатським бюро у справах, де Товариство виступає позивачем, та в яких ціна позову не перевищує 10 000,00 грн, останнє перераховує на рахунок адвокатського бюро гонорар у розмірі 3 000,00 грн не пізніше 5-ти робочих днів після надання адвокатським бюро акта виконаних робіт та рахунку до нього.
Перелік справ, прийнятих від Товариства адвокатським бюро "Гедз" з метою надання передбачених цим договором юридичних послуг, визначено сторонами цього правочину в акті виконаних робіт від 8 серпня 2025 року. В акті також вказано перелік наданих послуг (виконаних робіт), а також зазначено страхову справу, номер договору КАСКО, прізвище винуватця ДТП та сторін справи.
Відповідно до вказаного акта виконаних робіт гонорар, передбачений умовами договору за ведення даної справи в суді, становить 3 000,00 грн. Загальна сума виконаних робіт за вказаним актом становить 17 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на правничу допомогу адвоката був сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 8 серпня 2025 року № 6358 на загальну суму 17 000,00 грн. Належним чином засвідчена копія цієї інструкції міститься в матеріалах справи.
На підтвердження того, що Гедз Юлія Володимирівна є адвокатом позивача, останнім до його позовної заяви було долучено копії: відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20 грудня 2021 року серії КС № 10423/10, довіреності від 2 січня 2025 року № 0125-5.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність із складністю даної справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
Разом із цим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження існування передбачених законом обставин для зменшення судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю. Такі докази в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наявність поданих Товариством процесуальних документів у межах справи № 910/9932/25, викладених у них аргументів та обсяг правової допомоги, суд дійшов висновку про відповідність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності та розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред'явлених Товариством позовних вимог, зважаючи на відсутність належних доказів на підтвердження неспіврозмірності понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на Компанію 3 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А; ідентифікаційний код 30859524) 5 620 (п'ять тисяч шістсот двадцять) грн 21 коп. пені, 543 (п'ятсот сорок три) грн 89 коп. трьох процентів річних, 1 160 (одну тисячу сто шістдесят) грн 18 коп. інфляційних втрат, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору, а також 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 7 жовтня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко