ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2025Справа №910/8819/25
за позовом Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп»
про визнання договору недійсним в частині та стягнення 1012710,27 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Департамент охорони здоров'я Одеської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» про визнання недійсним договір №1333 від 08.11.2023, укладений між Департаментом охорони здоров'я Одеської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» та Комунальною установою «Одеський міський Центр здоров'я», в частині включення до загальної договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 1 012 710,27 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на користь Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради суму безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договором № 1333 від 08.11.2023 у розмірі 1 012 710,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним включенням відповідачем до вартості закуповуваного згідно договору №1333 від 08.11.2023 товару податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним вказаного договору в цій частині та стягнення з відповідача суми сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1 012 710,27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання на 20.08.2025.
Через систему "Електронний суд" 22.07.2025 від представника Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника департаменту.
Через систему "Електронний суд" 28.07.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що оголошення про проведення процедури закупівлі, тендерна документація та проект договору не містили і не містять жодної інформації про спеціальне цільове призначення товару, яке надає право на звільнення від сплати податку на додану вартість, а отримувач товару не є закладом охорони здоров'я.
Через систему "Електронний суд" 31.07.2025 від представника Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що медичне обладнання було закуплено позивачем саме для можливості отримання та здійснення Комунальною установою «Одеський міський Центр здоров'я» його розподілу між підпорядкованими Департаменту закладами охорони здоров'я, з метою надання останніми медичної допомоги, у тому числі фізичним особам, які у період запровадження воєнного стану та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Через систему "Електронний суд" 05.08.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» надійшли заперечення на відповідь на відзив. Так, представником відповідача зазначено, що в тендерній документації та в протоколі уповноваженої особи замовника від 16.10.2023 №52 було вказано мету та цілі, не передбачені підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Протокольною ухвалою суду від 20.08.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 24.09.2025 представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки товар був поставлений, що підтверджується належними доказами.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника відповідача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
24.09.2025 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За результатами проведеної процедури закупівлі Департаментом було укладено договір № 1333 від 08.11.2023 з переможцем процедури закупівлі - Товариством з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» та Комунальною установою «Одеський міський Центр здоров'я», відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт i пocлyг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення a6o скасування» та від 09.06.2021 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану».
Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язався оплатити, а відповідач поставити Комунальній установі «Одеський міський Центр здоров'я» товар, визначений специфікацією (додаток 1 до Договору), а саме: 3 комплекти обладнання рентгенівського для діагностики XPLUS 35.
На виконання умов Договору та видаткової накладної від 19.12.2023 №94 ТОВ «Медсервісгруп» було поставлено товар, отриманий Комунальною установою «Одеський міський Центр здоров'я», а Департаментом сплачено суму коштів у розмірі 15 480 000,03 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 1 012 710,27 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.12.2023 №15.
Спір у справі виник у зв'язку із безпідставним, на думку позивача, включенням відповідачем у вартість товару податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсним договір №1333 від 08.11.2023 в частині включення до загальної договірної ціни податку на додану вартість та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 1 012 710,27 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-301цс15 та постанові Великою Палатою Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
1) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.
Як на підставу свої вимог, позивач посилається на підпункт 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, відповідно до якого тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Із змісту Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1447 від 27.12.2022, вбачається, що товар, який є предметом Договору, підпадає під категорію медичних виробів які можуть бути звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Також, ключовим моментом у вказаному звільненні є мета використання товару, а саме: для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Отже, в даному випадку, для встановлення факту протиправного включення відповідачем ПДВ у вартість товару, що поставлений на підставі Договору, необхідним є доведення позивачем існування умови про призначення його для використання у відповідних заходах, зокрема визначених у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України.
Згідно протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою замовника Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради від 16.10.2013, "закупівля відбувається відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", … та в рамках реалізації заходів, передбачених пунктом 6.1 "Капітальний ремонт та оснащення закладів охорони здоров'я міста Одеси сучасним медичним обладнанням, виробами медичного призначення, меблями та технікою" за Міською цільовою програмою "Здоров'я" на 2021-2023 роки…".
Так, згідно додатку до рішення Одеської міської ради від 24.12.2020 № 21-VIII " Міська цільова програма «Здоров'я» на 2021-2023 роки":
- особи з інвалідністю та ветерани війни, учасники бойових дій, учасники антитерористичної операції та інші прирівняні до них категорії громадян сьогодні є найуразливішою соціально незахищеною категорією населення, яка потребує особливої уваги та постійного медичного супроводу, у тому числі забезпечення лікарськими засобами під час стаціонарного лікування;
- реалізація Програми здійснюватиметься за такими напрямами, у тому числі й забезпечення надання медичної допомоги ветеранам війни, учасникам антитерористичної операції, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та особам з інвалідністю I та II групи загального захворювання у пріоритетному порядку в умовах стаціонарів.
Також, листами КУ «ОМЦЗ» від 11.10.2023 №№ 150 та 151/1, Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1 Одеської міської ради від 09.10.2023 №2748/1 та Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради від 09.10.2023 № 1744 зазначені заклади звернулись до Департаменту з питанням щодо можливості здійснення закупівлі необхідного медичного обладнання для оснащення відповідних лікарень з метою забезпечення високого рівня діагностичного та лікувального процесу усіх пацієнтів, у тому числі постраждалих внаслідок військової агресії російської федерації проти України, військовослужбовців, внутрішньо-переміщених осіб тощо.
Що стосується доводів представника відповідача стосовно того, що в тендерній документації та в протоколі уповноваженої особи замовника від 16.10.2023 №52 було вказано мету та цілі, не передбачені підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, то суд їх відхиляє, оскільки вказані документи не містять такої графи як " мета та цілі ".
Так, частиною 2 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, які саме відомості підлягають відображенню у тендерній документації, і таких відомостей як мета та цілі закупівлі товару - відсутні.
З огляду на зазначені обставини, суд доходить до висновку, що господарські операції з постачання відповідачем товару за договором №1333 від 08.11.2023 станом на момент здійснення поставки не обкладались ПДВ відповідно до чинного законодавства, а включення такої суми ПДВ в умови договору є нікчемною умовою договору.
Крім того, вищезазначені обставини спростовують доводи відповідача, що позивач не відноситься до медичних закладів, які надають медичні послуги військослужбовцями, які стримують збройну агресію російської федерацій.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/29, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлювати (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Отже відповідач, як одна із сторін зобов'язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, які є нікчемними в частині включення суми ПДВ до ціни товару, який звільняється від оподаткування ПДВ, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад ціну товару, який було поставлено.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, №916/707/21 від 10.02.2022, від 04.05.2023 у справі №910/59/22.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Основна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним, однак включення у договірне зобов'язання положення про сплату ПДВ, яке не узгоджується з нормами законодавства, є нікчемною умовою.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
Враховуючи наведені вище обставини щодо звільнення від оподаткування ПДВ операції з постачання відповідачем товару за договором №1333 від 08.11.2023, суд доходить до висновку, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка не підлягала сплаті за встановлених обставин), мало наслідком збагачення відповідача на суму 1 012 710,27 грн, тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарському процесуальному кодексу України).
З урахуванням встановленого вище, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 012 710,27 грн, сплачених позивачем відповідачу як ПДВ за товар, який не підлягав оподаткуванню ПДВ на підставі прямої вказівки закону, підлягають задоволенню в повному обсязі.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві позивачем заявлено вимоги майнового характеру у розмірі 1 012 710,27 грн та одну вимогу немайнового характеру.
Отже, за подання до господарського суду позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 14 574,92 грн ((1 012 710,27 грн х 1,5% + 3028 грн) х 0,8 ).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено удовий збір у розмірі 18 218,65 грн, згідно платіжної інструкції №4 від 24.04.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 3 643,73 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 3 643,73 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі № 910/8819/25, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи приписи статті 129 ГПК України та задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 14 574,92 грн повністю покладається на відповідача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради - задовольнити.
2. Визнати недійсним договір №1333 від 08.11.2023, укладений між Департаментом охорони здоров'я Одеської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» та Комунальною установою «Одеський міський Центр здоров'я», в частині включення до загальної договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 1 012 710 (один мільйон дванадцять тисяч сімсот десять) грн 27 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на користь Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради суму безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договором № 1333 від 08.11.2023 у розмірі 1 012 710 (один мільйон дванадцять тисяч сімсот десять) грн 27 коп. та судовий збір у розмірі 14 574 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн 92 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення буде складено 07.10.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна