ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.10.2025Справа № 910/4642/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс"
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (далі - ТОВ "Еколіс", позивач) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДП "Ліси України", відповідач) про стягнення пені у сумі 19 359,91 грн., у зв'язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу необробленої деревини № UEEX-8713-10 від 04.09.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині поставки товару (необробленої сировини), у зв'язку з чим відповідачу була нарахована пеня у сумі 19 359,91 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
08.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що порушення умов договору виникло не з вини відповідача, а внаслідок дій позивача, оскільки останній неодноразово порушував умови договору, зокрема, несвоєчасно сплачував рахунки, не надавав транспорт і вимагав інший товар, відмінний від придбаного на аукціоні. Також вказав, що позивач, на виконання п. 3.5 договору, не надав підтвердження про прибуття свого представника для відбору партії товару. Крім того, зазначив, що на час виконання своїх зобов'язань за договором № UEEX-8713-10 від 04.09.2024, здійснював виконання іншого, термінового замовлення Міністерства оборони України. Просив відмовити у задоволенні позову.
Також у відзиві відповідач заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Розглянувши вказане клопотання, суд вирішив відмовити у його задоволенні, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 247 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначні справи про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Як вбачається із матеріалів позову, у даному випадку ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму, справа не є складною та віднесена до переліку справ, які можуть бути розглянуті тільки у спрощеному позовному провадженні. Будь-яких доводів про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування (чи будь-які інші обставини) вимагають виклику сторін у судове засідання, відповідач не навів, з чого суд робить висновок, що заявлене ДП "Ліси України" клопотання є неналежно обґрунтованим.
При цьому суд зазначає, що згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи не позбавлені права надавати пояснення, докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту наведених приписів закону слідує, що сторони мають право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Виходячи з викладеного, суд вирішив, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.09.2024 між ТОВ "Еколіс" (покупець) та ДП "Ліси України" (продавець), за результатами аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі IV кварталу 2024 року, який відбувся 04.09.2024, організатор - ТОВ УЕБ», був укладений договір купівлі-продажу необробленої деревини № UEEX-8713-10 (далі - договір), відповідно до умов цього договору за результатами аукціону продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти необроблену деревину, що реалізована під час аукціону, яка відповідає умовам договору, і сплатити за неї ціну, що визначена у розділі 4 договору - загальною вартістю 1 558 200,00 грн. (п. 1.1 договору).
Право власності на товар за цим договором переходить до покупця з моменту виконання умов поставки відповідно до цього договору (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 договору поставки термін поставки згідно з цим договором: з 01.10.2024 до 31.12.2024 включно. Поставка товару за даним договором здійснюється окремими частинами (партіями товару) згідно з графіком поставки, який є невід'ємною частиною даного договору, на умовах FCA (нижній/проміжний склад відокремленого підрозділу (філії) продавця) / EXW (верхній склад відокремленого підрозділу (філії) продавця).
Пунктом 4.1 договору поставки передбачено, що загальна вартість товару, що є предметом цього договору, встановлена в гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва про результати аукціону та складає 1 558 200,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 4.5 договору покупець зобов'язаний протягом 5 робочих днів після отримання рахунку на оплату партії товару здійснити оплату (на умовах 100 % передоплати) вартості кожної партії товару виключно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі, визначеному продавцем в рахунку з урахуванням умов, встановлених п. 4.3 договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно п. 4.7 договору.
Згідно з п. 5.3 договору датою передачі партії товару продавцем та приймання партії товару покупцем (датою поставки) вважається дата виконання продавцем своїх зобов'язань по поставці згідно погоджених сторонами умов поставки.
Відповідно до п. 6.2.1 договору продавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, відповідно до інформації, зазначеної у біржовому (аукціонному) свідоцтві, умов цього договору, графіку поставки та інших додатків до договору, передати покупцеві партію товару.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами в електронній торговій системі біржі шляхом використання електронних підписів представників сторін. Даний договір діє до 31.12.2024 (п. 10.1, 10.2).
У додатку № 1 до договору сторони погодили строки поставки товару, а саме - 09.11.2024, 19.11.2024, 29.11.2024, 09.12.2024, 19.12.2024, 25.12.2024, 27.12.2024, 28.12.2024, 29.12.2024, 31.12.2024; обсяг партії товару та вартість кожної партії товару - 155 820,00 грн.
Додатковою угодою № 1 від 23.12.2024 до договору сторони змінили найменування товару, склад продавця та вартість товару за 1 куб.м.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Як було встановлено судом, на виконання своїх зобов'язань, ТОВ «УЕБ» (біржа) перерахувало відповідачу суму гарантійного внеску ТОВ "Еколіс" у розмірі 65 444,40 грн., в рахунок часткової оплати за придбаний на аукціоні товар.
Також встановлено, що у період з 07.11.2024 по 18.12.2024 ТОВ "Еколіс" перерахувало відповідачу суму попередньої оплати за товар у загальній сумі 1 060 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 474 від 07.11.2024, № 485 від 13.11.2024, № 5555 від 09.12.2024, № 568 від 18.12.2024.
Отже, всього попередньої оплати за договором ТОВ "Еколіс" сплатило у сумі 1 125 444,40 грн.
Разом з тим, встановлено, що відповідач поставку обумовленого товару виконав неналежним чином, а саме, здійснив поставку товару частково - у сумі 866 726,76 грн. та з порушенням строку, що підтверджується видатковими накладними від 06.12.2024, від 13.12.2024, від 16.12.2024, від 21.2.2024, від 27.2.2024, а також ТТН від 08.11.2024, від 18.11.2024, від 26.11.2024, від 16.12.2024.
Отже, непоставленим залишився товар на суму 691 473,24 грн. (1 558 200,00 грн. - 866 726,76 грн.). При цьому, сума передоплати 227 847,90 грн., як вказував позивач, і цього не заперечувалось відповідачем, була зарахована в рахунок оплати за товар за іншими договорами.
Звертаючись з даним позовом, ТОВ "Еколіс" вказує, що ДП "Ліси України" допустило прострочення зобов'язання з поставки товару, а тому позивачем була нарахована пеня у сумі 19 359,91 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Так, за змістом п. 7.5 договору у випадку порушення продавцем строків передачі партії товару більше, ніж на 10 робочих днів, продавець сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданої в строки партії товару за кожен день такого прострочення.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені) є правомірними.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених умов договору, суд встановив, правильність їх нарахування, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 19 359,91 грн., тобто, у сумі, заявленій позивачем.
Стосовно тверджень ДП "Ліси України" про відсутність його вини у порушенні строків поставки товару, суд зазначає, що відповідачем належними доказами не доведено несвоєчасне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, що є підставою даного спору (№ UEEX-8713-10 від 04.09.2024), а неналежне виконання позивачем обов'язків за іншими правочинами, про що вказує відповідач, не впливає на обов'язок відповідача своєчасно здійснити поставку товару за договором № UEEX-8713-10 від 04.09.2024, та не є підставою для звільнення учасника спірних відносин від господарської (цивільної) відповідальності. При цьому, направлення позивачем підтвердження про прибуття свого представника для прийняття товару, залежить виключно від направлення продавцем повідомлення про готовність товару, якого (повідомлення), та доказів його направлення позивачу, у матеріалах справи немає.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Еколіс" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, проти стягнення яких не заперечував відповідач, суд виходить з такого.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 5 000 грн. заявник долучив до матеріалів справи:
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Мальцевій Г.Ю. № 2310 від 20.10.2006;
- копію ордера про надання правничої (правової) допомоги серія АХ № 1210000 від 20.09.2024 на представництво адвокатом Мальцевою Г.Ю. інтересів ТОВ "Еколіс" в суді;
- копію додаткової угоди № 3 від 28.02.2024, укладеною між адвокатом Мальцевою Г.Ю. та ТОВ "Еколіс", до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.09.2023;
- копію акту про надання правової (правничої) допомоги № 3 від 02.04.25 до вказаного договору, за яким визначено, що вартість послуг з надання правової допомоги складає 5 000,00 грн.
Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка не є складною; її малозначність; розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позову у такій категорії спорів; наявність відзиву відповідача; неспіврозмірність ціни позову (19 359,91 грн) із заявленою сумою витрат (5 000,00 грн), яка становить майже 25 % від ціни позову, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу з 5 000,00 грн до 3 000,00 грн.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За таких обставин, відповідно до ст. 129 ГПК України, на відповідача покладаються витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, а також судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, Україна, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9а, ідентифікаційний код 44768034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (03040, Україна, місто Київ, вулиця Деміївська, будинок 13 квартира 35, ідентифікаційний код 36560943) пеню у сумі 19 359 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 91 коп., судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Суддя О.В. Котков