ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/883/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області
до відповідача: Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області Копильчук Віталій Михайлович
про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна
представники сторін не з'явилися
Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області Копильчука Віталія Михайловича про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
Ухвалою від 23.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.08.2025.
Ухвалою від 19.08.2025 відкладено підготовче засідання на 16.09.2025.
За наслідками підготовчого засідання суд 16.09.25 постановив ухвалу про закриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.10.25.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Водночас, 06.10.25 за вх.№16272/25 від позивача, та за вх.№16273/25 - від відповідача надійшли заява та клопотання щодо розгляду справи за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що селянською спілкою "Зорі Карпат" цех допоміжних промислів в с. Красноїлля був правомірно переданий згідно акту прийому-передачі від 29.04.2003 року на баланс Красноїльської сільської ради відповідно до п.14 "Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств", затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України за № 62 від 14.03.2001 року, яким встановлено, що окремі об'єкти зі складу майна колективного сільськогосподарського підприємства, яке не підлягає паюванню, можуть бути передані на баланс органу місцевого самоврядування за його згодою. Зазначає, що Красноїльська сільська рада Верховинського району після набуття у користування будівлі цеху допоміжних промислів не вжила заходів щодо оформлення права власності на зазначене нерухоме майно в установленому порядку, а також вищевказана будівля не включена до переліку комунального майна, яке було передано Красноїльською сільською радою Верховинській селищній після припинення діяльності, що стверджується передавальним актом від 13.01.2021 року та рішенням Верховинської селищної ради №88-4/2021 від 24.02.2021 року. Звертає увагу, що на даний час громадський будинок - цех допоміжних промислів в с. Красноїлля, хоча і перебуває у фактичному користуванні Верховинської селищної ради, однак у зв'язку із відсутністю відповідних правовстановлюючих документів, які б засвідчували право комунальної власності на нього, не використовується для спільних потреб територіальної громади. За наведених обставин позивач вважає, що визнання за Верховинською селищною радою Верховинського району Івано-Франківської області права власності на громадський будинок (цех допоміжних промислів) в судовому порядку буде належним і законним способом захисту невизнаного права позивача з огляду на відмову позивачу у реєстрації права власності на це майно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву суду не подав.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Пояснень у відповідності до ст.168, 179 ГПК України, заяв та клопотань суду не подавав.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд, керуючись ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178, ст.202 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
На території Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області за адресою: с. Красноїлля, вул. Жолоби, 79 розташований громадський будинок - цех допоміжних промислів, що до 29 квітня 2003 року належав селянській спілці "Зорі Карпат" (с. Красноїлля Верховинського району).
Згідно протоколу №2 зборів уповноважених селянської спілки "Зорі Карпат" від 12.04.2003 року будівлю цеху допоміжних промислів довжиною 30м шириною 16 м балансовою вартістю станом на 01.01.1992 в сумі 111307,16 крб. передано на баланс Красноїльської сільської ради Верховинського району.
Згідно акту передачі від 29 квітня 2003 року (який підписано членами реорганізаційної комісії спілки "Зорі Карпат", з однієї сторони, та головою і секретарем Красноїльської сільської ради, з іншої сторони, а також завірено печатками спілки та сільської ради) цех допоміжних промислів за №3 від селянської спілки "Зорі Карпат" на баланс Красноїльської сільської ради.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2011 року (справа №Б-11/26-21/82) затверджено звіт ліквідатора селянської спілки "Зорі Карпат" та ліквідовано юридичну особу - селянську спілку "Зорі Карпат", с. Красноїлля Верховинського району (код ЄДРПОУ 03452674).
Відповідно до рішення Верховинської селищної ради від №21-2/2020 від 17.12.2020 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.02.2023 р., реєстраційний номер справи: 110500011600 Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області є правонаступником прав та обов'язків Красноїлської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області.
Згідно даних книги погосподарського обліку №7 за 2016-2023 роки (об'єкт погосподарського обліку 02-0511-1) будівля цеху допоміжних промислів розміром 16 м шириною та 30 м довжиною знаходиться в с. Красноїлля, присілок Жолоби, буд.№79, що стверджується довідкою Красноїльського старостинського округу Верховинської селищної ради від 21.03.2024 року №51.
Згідно технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 20.06.2024 року (інвентаризаційна справа №79) громадський будинок (А) має загальну площу 640,7 м.кв., з якої 424,2 м.кв. основна площа, 216,5 м.кв. допоміжна площа. Адреса об'єкту : с. Красноїлля, присілок Жолоби №79.
Згідно звіту № 504 про незалежну оцінку ринкова вартість даного громадського будинку станом на 16.12.2024 року становить 888417,00 грн.
В матеріалах справи відсутні докази того, що Красноїльська сільська рада Верховинського району після набуття у користування будівлі цеху допоміжних промислів вжила заходів щодо оформлення прав власності на зазначене нерухоме майно в установленому порядку, а також, що вищевказана будівля включена до переліку комунального майна, яке було передано Красноїльською сільською радою Верховинській селищній після припинення діяльності (передавальний акт від 13.01.2021 року та рішення Верховинської селищної ради №88-4/2021 від 24.02.2021 року).
Позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області із заявою про державну реєстрацію прав нерухомого майна на об'єкт нерухомого майна - громадський будинок цеху допоміжних промислів в с.Красноїлля, який належить на праві комунальної власності Верховинській селищній раді, як правонаступнику Красноїлської сільської ради. Однак, рішенням №74004862 від 08.07.2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області Копильчуком Віталієм Михайловичем у проведенні реєстраційних дій відмовлено у зв'язку із тим, що подані документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
За змістом п.14 "Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств"( далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України за №62 від 14.03.2001 в редакції, чинній на момент підписання акту передачі майна від 29 квітня 2003 року, майно, що не підлягає паюванню, зокрема, яке неможливо виділити у натурі в рахунок майнових паїв та поділити його без ушкодження, а саме: дороги, капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші мережі), гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги, а також об'єкти, які знаходяться в загальному користуванні, передаються на баланс підприємствам-правонаступникам. Якщо декілька підприємств-правонаступників користуються таким майном, то конкретні об'єкти або їх частини із складу такого майна можуть бути передані на баланс кожному із них за пропозицією комісії. Між цими підприємствами має бути укладений договір про спільне використання та утримання такого майна. Окремі об'єкти зі складу майна, яке не підлягає паюванню, можуть бути передані на баланс органу місцевого самоврядування за його згодою.
Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку (п.15 Порядку в редакції з 28.03.2004).
За змістом ч.2ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, чинній на момент підписання акту передачі майна від 29 квітня 2003 року, підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Таким чином, Красноїльською сільською радою, правонаступником якої є Верховинська селищна рада, правомірно відповідно до вимог "Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств", затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України за №62 від 14.03.2001 року та частини 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у порядку, встановленому законом набуто у комунальну власність громадський будинок - цех допоміжних промислів в с. Красноїлля.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ст. 317 ЦК України, тільки власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.
У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суб'єктом вимог про визнання права власності (позивачем) може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Враховуючи, що позивач не має можливості реалізувати свої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом комунальної власності у зв'язку із відмовою відповідача здійснити державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна з причини відсутності відповідних документів щодо набуття, зміну або припинення речових прав, а надати Державному реєстратору будь-який інший документ, що підтверджує факт перебування громадського будинку - цеху допоміжних промислів в с.Красноїлля в комунальній власності органу позивач позбавлений можливості у зв'язку із припиненням діяльності Красноїлської сільської ради Верховинського району, приймаючи до уваги правомірність набуття позивачем спірного майна, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог.
Висновок суду.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з рав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(п. ст2 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
В контексті наведеного, позов слід задовольнити.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 13326,25 грн.
Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви за правилами п.2ч.1 ст.129 ГПК України покладається на відповідача. Однак, у прохальній частині позовної заяви позивач не зазначив про стягнення з відповідача судових витрат у справі, відтак, з огляду на зазначене та враховуючи усі обставини справи, суд залишає дані витрати за позивачем.
Керуючись ст. 2, 13, 53, 73, 74, 80, 86, 118, 178, 129, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області до Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області Копильчука Віталія Михайловича про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
Визнати за Верховинською селищною радою Верховинського району Івано-Франківської області (вул. І.Франка, 3, селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04357294) право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться в с. Красноїлля, присілок Жолоби, 79, а саме : громадський будинок - цех допоміжних промислів, який позначений на плані під літерою «А», загальною площею 640,7 м. кв., з якої 424,2 м. кв. основна площа та 216,5 м. кв. допоміжна площа.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.10.2025
Суддя П. А. Шкіндер