майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"25" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1690/23
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,
секретар судового засідання: Рудницька Н.В.,
за участю представника позивача: Філімончук Г.М., діє згідно наказу №18/К та посадової інструкції,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промконтракт" ЛТД
до CibusGroup "Alex Kufeld Otto-Heinrich-Engel-Bogen19,24939 Flensburg
про стягнення 41 155,00 євро,
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промконтракт" ЛТД звернулося до суду з позовом про стягнення з CibusGroup "Alex Kufeld Otto-Heinrich-Engel-Bogen 19, 24939 Flensburg 41155,00 євро.
Ухвалою від 03.01.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 30.07.2024р.
Ухвалою від 30.07.2024р. відкладено розгляд справи на 06.02.2025р.
06.02.2025р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 06.02.2025р. судом оголошено перерву до 11.03.2025р.
10.03.2025р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.79-98).
В судовому засіданні 11.03.2025р. судом оголошено перерву до 18.03.2025р.
13.03.2025 р. через систему Електронний суд позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просить суд розглядати вимоги в частині основного боргу у розмірі 11830,00 євро (а.с.110-118).
Ухвалою від 18.03.2025р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1690/23 до судового розгляду по суті на 25.09.2025р.
В судовому засіданні по розгляду справи суті суд від 25.09.2025р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОНТРАКТ» ЛТД звернулося з позовом до суду до відповідача CibusGroup (Flensburg, Німеччина) (нерезидент України) про стягнення заборгованості в розмірі 19790,00 євро та пені в сумі 21365,00 євро.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено Контракт №04/07-23 від 04.07.2023р., відповідно до якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити товар - дерев'яні вироби, конструкції, комплектуючі, обладнання та інші товари, визначені в договорі та специфікаціях до нього.
На виконання умов Контракту №04/07-23 від 04.07.2023р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 21365,00 євро.
Відповідач зобов'язання в частині оплати поставленого товару виконав частково. Станом на дату подання позову заборгованість складала 19790,00 євро.
Позивач також зазначає, що жодних претензій щодо кількості чи якості поставленого товару, у тому числі, підтверджених висновками Торгово-промислової палати Німеччини від відповідача не надходило. Вважає, що зобов'язання зі сторони постачальника виконані належним чином і в повному обсязі.
13.03.2025р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 11830,00 євро з урахуванням проведених часткових оплат та 21365,00 євро пені.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що отриманий ним від позивача товар за Контрактом № 04/07-23 від 04.07.2023р. мав істотні недоліки та не відповідав обумовленим характеристикам: неякісна ізоляція та відливи, відсутність козирків, використання матеріалів неналежної якості, що призвело до швидкого пошкодження конструкцій та появи грибка, дефекти фурнітури й електричних елементів.
За словами відповідача, ним заявлялась вимога про повернення товару та авансових платежів, проте між сторонами досягалася усна домовленість про самостійне усунення недоліків за рахунок залишку неоплаченої суми та можливих знижок у майбутніх поставках.
Відповідач наголосив, що фактично перебрав на себе усунення дефектів, витратив власні кошти та час, у зв'язку з чим вважає, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Промконтракт ЛТД» є безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні повністю.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
04.07.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промконтракт" ЛТД (постачальник, продавець) та CibusGroup "Alex Kufeld Otto-Heinrich-Engel-Bogen19,24939 Flensburg (покупець) укладено Контракт №04/07-23 вiд 04.07.2023р. (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити дерев'яні вироби i конструкції, інші вироби із деревини i комплектуючі до них, сауни, джакузі, бані, купелі, дерев'яні столи, вікна металопластикові, брус сосновий та інші товари (надалі - товар). Кількість i ціна товару зазначається на кожну окрему партію в специфікаціях, якi є невід'ємною частиною договору. Постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується провести оплату на умовах та в строки визначені договором (а.с.7-8).
Відповідно до п. 2.1 договору, ціна товару на кожну партію зазначена у специфікації та включає вартість товару, експортну упаковку, завантаження в автотранспорт та оформлення для експорту з України.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що вартість кожної партії товару фіксується у специфікації та рахунку-фактурі на відповідну партію.
Оплата за договором передбачена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, при цьому ціна товару визначена в євро ( пункт 2.3 договору).
Сторони пунктом 2.4 договору погодили умови оплати: 60% від вартості партії товару при перетині кордону України та 40% при отриманні товару покупцем.
Згідно п. 3.5 договору моментом поставки партії товару вважається дата складання вантажної митної декларації постачальником.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що постачальник надає покупцеві оригінали документів: СМR-накладну, специфікацію, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист та митну декларацію для експорту.
Згідно п. 3.9 контракту покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю та якістю протягом 20 днів з моменту його отримання. Після закінчення зазначеного строку претензії щодо кількості та якості товару не приймаються.
Відповідно до п. 4.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару постачальник може стягнути з покупця штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше загальної суми відвантаження.
У пункті 7 договору сторони домовились, що усі спори, які стосуються цього договору або виникають з нього вирішуються шляхом переговорів. У разі незнаходження рішення, спори розглядаються Господарським судом Житомирської області. В інших спорах, які не передбачені цим договором, сторони повинні діяти відповідно до законодавства України.
Згідно п. 8.2 договору, будь-які зміни чи доповнення до даного контракту і додатки до нього вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані сторонами і мають посилання на даний контракт (з вказівкою на номер та дату).
04.07.2023р. сторони погодили специфікацію до Контракту №04/07-23 від 04.07.2023р. в якій визначили товар:
- квадро-сауна з термососни з панорамним вікном; кількість: 1; ціна за одиницю EUR: 5869,00 євро;
- бочка-сауна з термососни з вікном; кількість: 1; ціна за одиницю EUR: 3576,00;
- квадро-сауна з термососни з вікнами; кількість: 1; ціна за одиницю EUR: 4808,00;
- сауна "Каркасная" з термососни без пічки; кількість: 1; ціна за одиницю EUR: 7112,00 (а.с.9).
На виконання договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 21365,00 EUR, що підтверджується рахунком №72 (інвойс) від 04.07.2023р., пакувальним листом та митною декларацією від 05.07.2023р. (а.с. 10-12).
12.07.2023 р. вантаж був доставлений відповідачеві, що підтверджується відміткою на СМR- накладній від 05.07.2023р. (а.с.66).
Відповідач здійснив оплату вартості отриманого товару на загальну суму 9535,00 EUR, що підтверджується виписками з рахунку від 13.11.2023р., 27.02.2024р. та 28.02.2024р. (а.с.15, 114-115).
Оскільки CibusGroup "Alex Kufeld Otto-Heinrich-Engel-Bogen19,24939 Flensburg (нерезидент України) свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, ТОВ "Промконтракт" ЛТД звернувся до суду з вимогою про стягнення 11830,00 EUR заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та 21365,00 євро пені.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Предметом цього спору є вимога позивача про наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості із нерезидента України за поставлений товар за зовнішньоекономічним договором.
До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, у справі № 905/1926/16, у справі №569/17272/15-ц.
Згідно із статтею 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".
Частиною третьою статті 7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що зовнішньоекономічна діяльність в Україні здійснюється за допомогою, зокрема, угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України (ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").
Суд звертає увагу, що сторони спору пунктом 7 Контракту №04/07-23 від 04.07.2023р. погодили, що всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього Контракту або у зв'язку з ним, підлягають розгляду в Господарському суді Житомирської області, відповідно до законодавства України (а.с.8).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі Контракту №04/07-23 від 04.07.2023р., що за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату в розмірі: 60% від вартості партії товару при перетині кордону України та 40% при отриманні товару покупцем.
Судом встановлено, що на виконання умов Контракту №04/07-23 від 04.07.2023р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято в повному обсязі товар на загальну суму 21365,00 EUR, однак відповідач лише частково сплатив заборгованість, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи (а.с. 15, 114-115).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019р. у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Отже, у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов'язків і моменту виникнення зобов'язання.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).
Доказів погашення відповідачем заборгованості за поставлений товар в сумі 11830,00 EUR матеріали справи не містять.
Щодо визначення договірних зобов'язань у валюті, суд зазначає наступне.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 року за №2473-VIII фізичні та юридичні особи - резиденти вправі укладати угоди з нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами в іноземній валюті.
Суд звертає увагу, що умовами п. 2.3. Контракту №04/07-23 від 04.07.2023р. сторони погодили валюту розрахунків - EUR.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №14-134цс18 та 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
Не суперечить чинному законодавству також як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті за договорами поставки.
Щодо поставки позивачем неякісного товару, про що заявив відповідач, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Згідно з ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Пунктом 3.9 контракту сторони обумовили, що покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю та якістю протягом 20 днів з моменту його отримання. Після закінчення зазначеного строку претензії щодо кількості та якості товару не приймаються.
Отже, саме на відповідача покладено обов'язок здійснити перевірку поставки та повідомити постачальника про можливі недоліки у визначений договором 20-денний термін.
Разом з тим, пунктом 2.4 контракту №04/07-23 від 04.07.2023р. сторони погодили, що 60% вартості кожної партії товару сплачується при перетині товаром кордону України, а решта 40% - при отриманні товару покупцем. Тобто, обов'язок відповідача з повної оплати поставленого товару не залежав від обставин щодо прийняття та оцінки покупцем товару за по якісними показниками.
Відповідач визнає, що прийняв товар, здійснив його монтаж та використання за призначенням. Посилання відповідача на нібито усні домовленості сторін щодо усунення недоліків власними силами або зарахування вартості таких робіт у рахунок залишку платежів не можуть бути прийняті судом, оскільки зміна умов контракту можлива виключно у письмовій формі, про що вказано у п. 8.2 контракту.
Відсутність додаткових угод свідчить, що умови пункту 2.4 контракту залишаються чинними, а обов'язок відповідача щодо оплати товару не припинено.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження відповідача про поставку неякісного товару.
Враховуючи факт прийняття відповідачем товару та його використання за призначенням, суд дійшов висновку, що позивач належно виконав свої зобов'язання, а позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 11830,00 EUR є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відносно вимоги про стягнення пені суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно з статями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд зазначає, що положення п. 4.2 договору передбачають право постачальника стягнути з покупця штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше загальної суми відвантаження. Таким чином, граничний розмір відповідальності відповідача за порушення грошового зобов'язання не може перевищувати суму вартості поставленого товару, яка складає 21365,00 EUR.
Разом із тим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду (Постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22), суди звертають увагу, що зменшення розміру заявленої неустойки є правом, а не обов'язком суду, і має здійснюватися з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та пропорційності.
Також Верховний Суд у постанові № 911/858/22 від 27.02.2024 підкреслив, що суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження за ст. 551 ЦК України, повинен забезпечити баланс інтересів сторін, зокрема не допустити фактичного звільнення боржника від сплати неустойки або надмірного збагачення кредитора.
Суд зазначає, що розрахунок позивача є правомірним і загальний розмір пені обґрунтовано визначено у сумі 21365,00 EUR.
Разом з тим,, суд бере до уваги, що відповідач сплатив частину вартості товару (9535,00 EUR). Непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 11830,00 EUR.
Реалізуючи своє право, передбачене ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд виходить із необхідності дотримання принципів справедливості, добросовісності та пропорційності й вважає за доцільне зменшити заявлений до стягнення розмір пені до межі непогашеного зобов'язання - 11830,00 EUR.
З огляду на викладене, суд вважає співмірним задоволення вимог позивача про стягнення пені частково - у межах суми невиконаного зобов'язання, у розмірі 11830,00 EUR.
Згідно частини 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 23660,00 EUR, з яких: 11830,00 EUR - борг, 11830,00 EUR - пеня.
Щодо розподілу судового збору
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, які суд визнав правомірними та обґрунтованими.
Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5% від ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, при поданні процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору.
Суд, обчислюючи суму судового збору для стягнення з відповідача, виходив із розміру заявлених позовних вимог, які суд визнав правомірними, а саме: 33195 EUR х 41,63 грн. (офіційний курс євро на дату подання позовної заяви) = 1382020,71 грн. х 1,5% х 0,8 = 16584,25 грн.
Отже, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 16584,25 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з CibusGroup "Alex Kufeld Otto-Heinrich-Engel-Bogen19, 24939 Flensburg (24939, Flensburg Otto-Heinrich-Engel-Bogen, 19, Gеrmany)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промконтракт" ЛТД (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, буд. 79, ЄДРПОУ 31538562):
- 11830,00 євро заборгованості;
- 11830,00 євро. пені;
- 16584,25 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.10.25
Суддя Сікорська Н.А.
1 - до справи
2- відповідач на ел. пошту: info@cibusgroup.de