майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"02" жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1158/25
Господарський суд Житомирської області у складі
судді Лозинської І.В.,
секретар судового засідання Шовтюк І.В.
за участю представників сторін:
- від позивача: Бень В.Е., довіреність від 19.12.2024, вих. №19/12-2024/22 (в режимі
відеоконференції)
- від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія
"Нафтогаз України"
до Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради
про стягнення 5568,22 грн
У засіданні суду оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради 5568,22 грн, з яких, 3885,16 грн основного боргу, 709,49 грн пені, 759,94 грн інфляційних втрат, 213,63 грн 3% річних, а також судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно з умовами типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасних розрахунків із позивачем за спожитий природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість.
Ухвалою від 29.08.2025 господарський суд залишив позовну заяву без руху з підстав, у ній викладених.
01.09.2025 до суду позивача надійшла заява про усунення недоліків та докази сплати судового збору (а. с. 56 - 60).
Ухвалою від 03.09.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 02.10.2025 о 09:30 (а. с. 61).
Представник позивача в засіданні суду в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала в повному об'ємі.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 62).
За ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладені обставини суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки його представника в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (ст.1 Закону України "Про ринок природного газу").
26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236", п. 2 якої, визначено, що з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/ або державні установи), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Житомирський медичний державний університет імені Івана Франка є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/ оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:
ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
Позивач у позовній заяві вказав, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у червні 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України" щодо права провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України" (03065, м. Київ, просп. Л. Гузара 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823.
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого ним газу до портфеля зазначеного постачальника підтверджується:
- листом оператора ГТС від 25.06.2025 № ТОВВИХ-25-9926 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000020B7W00H;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (форма № 10);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000020B7W00H (у вигляді принтскрину з особового кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Як вбачається із витягу з інформаційної платформи інформації щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS000020B7W00H в реєстрі споживачів постачальників, відповідач має ще декілька точок обліку, окрім вказаної, а саме, 56ZSИA020B7W00E, 56ZSИA020B7W046, 56ZSИA020B7W054, 56ZS11A020B7W062 (а.с. 39 - на звороті).
11.05.2023 між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та Житомирським медичним інститутом було укладено договір №101/ПГ-4181-Г постачання природного газу, за п. 2.1 якого відповідачем у червні 2023 був замовлений обсяг газу - 0,300 тис. м3 (а. с. 16 - 21).
Факт споживання природного газу та прийняття його у встановлених обсягах підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі природного газу №12425, загальним обсягом 0,31599 тис.м3 на суму 2396,44 грн (а. с. 22).
Разом з тим, як зазначив позивач у позовній заяві, у пункті 1.6 договору №101/ПГ-4181-Г від 11.05.2023 постачання природного газу відповідачем зазначено тільки одну точку комерційного обліку (код типу Z) - 56ZS11A020B7W00E. Інших, вказаних та закріплених за відповідачем точок обліку, відповідач у договорі №101/ПГ-4181-Г, не вказав.
Позивач також вказав, що оскільки точки обліку з ЕІС-кодами 56ZS11A020B7W00E, 56ZS11A020B7W046, 56ZS11A020B7W054, 56ZS11A020B7W062 не були враховані відповідачем при укладанні договору №101/ПГ-4181-Г постачання природного газу від 11.05.2023, а споживання по ним у червні 2023 було, загальним обсягом 0,20846 тис.м3, було віднесене до постачальника "останньої надії".
Таким чином, визначений у відповіді Оператора ГТС спожитий обсяг природного газу за червень 2023 обсягом 0,52445 тис.м3 є сумою всього спожитого газу відповідачем по договору №101/ПГ-4181-Г від 11.05.2023 та від постачальника "останньої надії".
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - типовий договір) (а. с. 14 - 15), відповідно до п. 1.1 якого типовий договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Пунктом 1.3 типового договору визначено, що договір є договором приєднання.
При укладенні договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п. 2.1 типового договору за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 3.1 типового договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За п. 4.1 типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (п. 4.3 типового договору).
Відповідно до умов п. 4.4 типового договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 типового договору).
Відповідно до п. 5.2 типового договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (п. 6.1 типового договору).
Пунктом 11.1 типового договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідачу, як суб'єкту ринку природного газу, було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XS000020В7W00Н.
Позивач стверджує, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору виконав належним чином та у повному обсязі, поставивши відповідачу природний газ з 05.06.2023 по 07.06.2023 на загальну суму 3885,16 грн відповідно до акту приймання-передачі природного газу №12166 від 30.06.2023, рахунку на оплату №22442 від 10.07.2023 - на суму 3885,16 грн (а. с. 24, ), однак відповідач не оплатив отриманий природний газ.
22.03.2024. позивач направив на адресу відповідача вимогу №119/1.2-15047-2024 від 22.03.2024 про сплату заборгованості за спожитий газ, яка була залишена відповідачем без реагування. Надіслання вимоги №119/1.2-15047-2024 від 22.03.2024 на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи списком згрупованих відправлень від 22.03.2024 та описом вкладення у цінний лист від 22.03.2024 (а. с. 32, 33).
У зв'язку з відсутністю оплати відповідачем рахунку за поставлений природний газ, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради 3885,16 грн основного боргу, 709,49 грн пені, 759,94 грн інфляційних втрат та 213,63 грн 3% річних.
2. Норми права, які застосував Господарський суд Житомирської області.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
3. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3885,16 грн основного боргу.
У зв'язку з відсутністю у Житомирського медичного інституту Житомирської міської ради постачальника природного газу у період з 05.06.2023 по 07.06.2023, відповідача автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", на підтвердження чого сторонами в подальшому було підписано типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".
На виконання умов типового договору позивач поставив споживачу природній газ у червні 2023 року на загальну суму 3885,16 грн відповідно до акту приймання-передачі природного газу №12116 від 30.06.2023, рахунку на оплату №22442 від 10.07.2023, що були надіслані Житомирському медичному інституту Житомирської обласної ради (а. с. 24 - 30).
Натомість відповідач вартість отриманого природного газу не сплатив.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом враховується, що під час розгляду справи відповідач не надав доказів того, що у нього відсутні підстави для оплати отриманого газу. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3885,16 грн боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
4. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 709,49 грн.
За п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 709,49 грн пені на борг за природний газ за червень 2023 року за період з 01.08.2023 по 31.01.2024 (а. с. 9).
Перевіривши розрахунок пені у правовому порталі України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" суд прийшов до висновку про його правильність, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
5. Щодо вимоги про стягнення з відповідача 213,63 грн 3% річних та 759,94 грн інфляційних за період з 01.08.2023 по 31.05.2025.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Ці нарахування не є штрафними санкціями (неустойкою). Тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.
За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання.
У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", суд встановив правильність їх розмірів, заявлених до стягнення, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
6. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради (10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 46/15, код ЄДРПОУ 02011284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 40121452):
- 3885,16 грн боргу;
- 709,49 грн пені;
- 213,63 грн 3% річних;
- 759,94 грн інфляційних втрат;
- 2422,40 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 07.10.25
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам через "Електронний суд"