вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
07.10.2025м. ДніпроСправа № 920/1330/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Назаренко Н.Г., розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство хімічних продуктів», м.Шостка, Сумська обл. до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія», м. Павлоград, Дніпропетровська обл. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 250450,00 грн
16.09.2025 до Господарського суду Сумської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство хімічних продуктів» надійшла заява про видачу судового наказу, відповідно до якої заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» 250450,00 грн заборгованості та 302,80 грн. судового збору.
16.09.2025 заступником начальника відділу документального забезпечення та контролю Господарського суду Сумської області складено акт від 16.09.2025 у справі №920/1330/25, за яким встановлено відсутність додатку 8 заяви про видачу судового наказу - "Копія заяви та доданих документів для Боржника".
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство хімічних продуктів» від 12.09.2025 №б/н (вх №4973 від 16.09.2025) про видачу судового наказу про стягнення 250450,00 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» у справі №920/1330/25 передано до Господарського суду Дніпропетровської області за територіальною підсудністю.
02.10.2025 справа №920/1330/25 надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 справу №920/1330/25 передано для розгляду судді Назаренко Н.Г.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство хімічних продуктів» про видачу судового наказу, суд зазначає таке.
Подана заява обґрунтована порушенням боржником зобов'язань за договором поставки № 9/2 від 06.10.2023 щодо передачі у власність заявника товару (дизпалива та бензину А-95) на суму 250450,00 грн.
Суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на таке.
Частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги (пункт 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження").
Отже, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог. Відповідно заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.
Згідно з пунктами 1, 8 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до частини другої статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються (п. 4); перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п. 5).
Серед документів, які додаються до заяви про видачу судового наказу, мають бути також інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України).
Суд звертає увагу, що 16.09.2025 заступником начальника відділу документального забезпечення та контролю Господарського суду Сумської області складено акт від 16.09.2025 у справі №920/1330/25, за яким встановлено відсутність додатку 8 заяви про видачу судового наказу - "Копія заяви та доданих документів для Боржника".
Крім того, Заявник в обґрунтування своєї заяви зазначає, що 06.10.2023 між ним, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенегія» укладено договір поставки №9/2.
На виконання вимог договору, заявник перерахував боржнику передоплату за двома рахунками-фактурами: №0002/0003066 від 05.12.2024 на суму 149 970,00 грн. та № 0002/0003147 від 16.12.2024 на суму 100 480,00 грн. Загальна сплачена заборгованість складає 250 450,00 грн.
Також заявник вказує, що платежі підтверджені відповідними платіжними дорученнями/банківськими виписками, що додані до заяви.
Заявник стверджує, що за умовами договору передча пального мала відбуватися шляхом відпуску за талонами (скретч-картками) у мережі АЗС. Проте станом на дату подачі заяви боржник не здійснив фактичного відпуску пального в обсягах, що відповідачють оплаченим талонам, видача пального за вказаними талонами не забезпечується, чим порушено зобов'язання боржника за договором.
Також заявник зазначає, що викладені обставини свідчать про наявність безспірної грошової заборгованості боржника перед замовником у сумі 250 450,00 грн., що дає підстави для видання судового наказу відповідно до статті 148 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суд зазначає, що заявник не надав жодних доказів на підтвердження того, що всі АЗС боржника в регіоні дії скретч-карток (Сумська область) дійсно не функціонують й отримання палива за цими картками неможливе.
Не доведений також і сам факт звернення на АЗС довірених осіб замовника з метою заправки за скретч-картками в регіоні їх дії, за який заявником визначена основна сума заборгованості.
Крім того, в доданому до заяви листі № 1830/Юр.гр від 22.05.2025, адресованому боржнику, зазначається про невикористані 2990л дизельного пального та 1655л. бензину, тоді як з рахунків-фактур №0002/0003066 від 05.12.2024 на суму 149 970,00 грн. та № 0002/0003147 від 16.12.2024 на суму 100 480,00 грн. вбачається, що вони виставлені на оплату: за рахунком-фактурою №0002/0003066 від 05.12.2024 на суму 149 970,00 грн. -1500л дизельного пального та 1500л. бензину А-95, за рахунком-фактурою № 0002/0003147 від 16.12.2024 на суму 100 480,00 грн. -1500л дизельного пального та 500л. бензину А-95
Таким чином, загальна кількість пального за даними рахунками-фактурами становить: 3000л. дизельного палива та 2000л бензину А-95, загальною вартістю 250 450,00 грн., яку просить стягнути заявник, однак, згідно вищезазначеного листа № 1830/Юр.гр від 22.05.2025 кількість невикористаного пального менша, ніж в рахунках-фактурах, та становить 2990л дизельного пального та 1655л. бензину, і як наслідок, його вартість менша, ніж та, яку просить стягнути заявник.
Отже, до заяви про видачу судового наказу не додано всіх доказів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовано заявлені вимоги, а з наданих доказів не вбачається виникнення, порушення та безспірність грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Тобто заявником не дотримано вимог пунктів 4, 5 частини другої, пункту 4 частини третьої статті 150 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до пунктів 1, 8 частини першої статті 152 цього Кодексу є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 150, 152-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство хімічних продуктів» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» 250450,00 грн заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 07.10.2025 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Назаренко