07.10.2025 м. Дніпро Справа № 912/499/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач у справі)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Корпорації «ХХІ Століття»
на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Глушков М.С.) від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24
за позовом Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Є. Чикаленка, 11, м. Кропивницький, 25002) в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41 м. Кропивницький, 25022)
до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Чуркіної Анни Олексіївни ( АДРЕСА_1 ),
відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Катеринич Людмили Анатоліївни ( АДРЕСА_2 ),
відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (просп. Правди, 28 кім. 4, м. Кропивницький, 25009)
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок, -
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24:
- позовні вимоги задоволено частково;
- скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:37:309:0033, площею 0,3156 га, із скасуванням її кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі та закриттям відповідної Поземельної книги;
- скасовано державну реєстрацію права власності Кропивницької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:37:309:0033, площею 0,3156 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №63845121 від 13.06.2022, номер запису про право власності 47047449;
- скасовано державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:37:309:0033, площею 0,3156 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 69837174 від 20.10.2023, номер запису про обтяження 52201101;
- скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:37:309:0073, площею 0,3430 га, із скасуванням її кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі та закриттям відповідної Поземельної книги;
- скасовано державну реєстрацію права власності Кропивницької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:37:309:0073, площею 0,3430 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 63844786 від 13.06.2022, номер запису про право власності 47047158;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (просп. Правди, 28 кім. 4, м. Кропивницький, 25009, ідентифікаційний код 32967649) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, розрахунковий рахунок UА 848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) 15 140,00 грн судового збору;
- у решті позовних вимог відмовлено.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Корпорація «ХХІ Століття», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.
Центральним апеляційним господарським судом витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/499/24, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 912/499/24 до Центрального апеляційного господарського суду.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/499/24.
Апеляційна скарга на вказане рішення, повний текст якого складено 11.07.2024р., подана через систему "Електронний суд" 12.08.2025р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі є 31.07.2024 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
В обгрунтування клопотання апелянт зазначає, що 24.07.2025р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено ухвалу Верховного Суду від 21.07.2025р., якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ХХІ-ВІК» на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 912/499/24 про роз'яснення судового рішення. Випадково побачивши цю ухвалу, Корпорація «ХХІ Століття» дізналося про те, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.07.24р. у справі № 912/499/24 було частково задоволено позовні вимоги Кіровоградської окружної прокуратури в інтересах Кіровограської міської ради, скасовано державну реєстрацію 2 земельних ділянок, державну реєстрацію права власності Кіровоградської міської ради на 2 земельні ділянки та державну реєстрацію обмежень 2-х земельних ділянок. Апелянтом з'ясовано, що предметом спору у даній справі є не тільки земельні ділянки, але й зобов'язання звільнити їх від майна, яке належить Корпорації «ХХІ Століття» та обліковується на її балансі, тобто суд розглянув справу про скасування державної реєстрації земельних ділянок та звільнення цих ділянок від майна без залучення особи, якій це майно належить.
За викладених обставин, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 як такий, що пропущений з поважних причин внаслідок незалучення апелянта до участі у справі та не направлення йому процесуальних документів у справі.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
За змістом частин 1 та 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення ( п. 8 ч.1 ст. 129 Конституції України).
Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 р. № 11-рп/2007 ).
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Цією статтею не передбачено виключень для подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі у справі, отже, у разі подачі апеляційної скарги такою особою суд має вирішити питання про те, чи є поважними причини пропущення строку на оскарження судового рішення.
В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.08.2019 у справі № 62/112 зробила висновок, що вирішення питання про те, чи є рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, не залученої до участі у справі на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи є передчасним.
У частині другій статті 261 ГПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
З приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Таким чином, скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).
Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об'єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025р. у справі № 912/499/24:
- апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 задоволено частково;
- рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" про усунення перешкод власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та розподілу судових витрат;
- ухвалено в цій частині нове рішення;
- усунено перешкоди власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" звільнити самовільно зайняті землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а саме земельну ділянку загальною площею 0,5484 га, за адресою: вул. Євгена Тельнова, 28, у м. Кропивницькому, яку огороджену парканом, що складається із земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:37:309:0033, площею 0,3156 га, та земельної ділянки, площею 0,2328 га, без присвоєння кадастрового номеру та демонтувати металевий паркан навколо земельної ділянки, два каркасних басейни, які облаштовані на металевих опорах без влаштування фундаменту, дитячий майданчик, три тимчасові переносні споруди для провадження підприємницької діяльності, тандир вмонтований на бетонній основі, станцію фільтрації в металевому корпусі;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" на користь Кіровоградської обласної прокуратури 3028,00 грн судового збору, сплаченого за подання позову;
- в решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24, в оскаржуваній частині, залишено без змін;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" на користь Кіровоградської обласної прокуратури 4542,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 квітня 2025 року у справі № 912/499/24 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 912/499/24, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" залишено без задоволення; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 912/499/24 залишено без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025р. у даній справі відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" про роз'яснення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 912/499/24.
Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2025р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 912/499/24.
Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
За запитом апеляційного суду, сформованим засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», надана відповідь № 16565356 про наявність у Корпорації «ХХІ Століття» (код ЄДРПОУ 31919835) зареєстрованого у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» (дата реєстрації 15.11.2024, 13:07:10).
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (абзаци 2,3 частини 8 статті 6 ГПК України).
Електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
З матеріалів справи, зокрема, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.06.2024р., вбачається, що засновниками Корпорації «ХХІ Століття» є Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК", Товариство з обмеженою відповідальністю "Композиція", Комунальне підприємство "Парку культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня".
Отже, Корпорація «ХХІ Століття» як особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС) та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень, мала змогу скористатись всіма актуальними сервісами ЄСІТС та бути обізнаною про наявність судових проваджень/рішень згідно реєстраційної інформації відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (засновника Корпорації «ХХІ Століття»), враховуючи правові основи (аспекти) відносин між засновником і корпорацією, їх взаємодію, у зв'язку з чим його посилання на дізнання про рух справи та про наявність оскаржуваного рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень лише у серпні 2025 року є безпідставним та спростовуються вищенаведеним.
Окрім того, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднена 12.07.2024р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/120321033), забезпечено надання загального доступу, а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі значно раніше.
Приймаючи до уваги наведене, виходячи з обставин, які наведені апелянтом в обгрунтування права на звернення з апеляційною скаргою, зокрема, щодо правомірного використання означених вище земельних ділянок для утримання, технічного обслуговування та забезпечення розвитку Парку культури і відпочинку «Дендропарк - 2018», що розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельнова, 28 згідно Договору про спільну діяльність, яка здійснювалася і раніше, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені підстави для поновлення строку не можуть вважатися поважними, оскільки не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру і не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги надто раніше.
З наведеного слідує, що пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду не підтверджений ним належними та допустимими доказами.
Тому, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги бех руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.
За ст. 174 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Корпорації «ХХІ Століття» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 - залишити без руху.
Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду:
- заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя А.Є. Чередко