ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 жовтня 2025 року Справа № 906/232/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
від позивача: Могильницька І.М.
від відповідача 1: Пасенко В.П.
від відповідача 2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2025 року у справі №906/232/25 (повний текст складено 07 липня 2025 року, суддя Вельмакіна Т.М.)
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Мрія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро"
та до Старосілецької сільської ради
про стягнення 1037679,27 грн
Селянське (фермерське) господарство "Мрія" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" та Старосілецької сільської ради про стягнення в солідарному порядку 1037679,27 грн збитків.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2025 року у справі №906/232/25 відмовлено у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Мрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" та до Старосілецької сільської ради про стягнення 1037679,27 грн.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідачів обов'язку відшкодувати збитки. Матеріали справи не містять доказів фактичного посіву та збору врожаю позивачем, а також його наявності у спірний період: відсутні договори оренди сільськогосподарської техніки, найму працівників, документи про придбання пального та добрив, статистична звітність щодо площ посівів. Натомість надана позивачем довідка, підписана директором, про нібито засів кукурудзи у березні 2021 року була обґрунтовано оцінена судом критично, оскільки не підтверджена іншими належними доказами.
Крім того, суд зазначив, що як підтверджується витягом з ЄРДР, врожай було зібрано невідомими особами, тоді як твердження позивача про причетність відповідача-1 ґрунтується лише на припущеннях, не підтверджених матеріалами кримінального провадження чи іншими доказами у справі. За відсутності достовірних даних про фактичне заволодіння врожаєм відповідачем-1 або причинний зв'язок між діями відповідача-2 (сільської ради) та ймовірним збиранням врожаю, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту заподіяння йому шкоди та підстав для застосування норм статей 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України і відповідного відшкодування збитків.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Селянське (фермерське) господарство "Мрія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2025 року у справі №906/232/25 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що ТОВ "Щигліївка Агро" у період з 30 липня 2021 року без проведення процедури земельних торгів уклав з Старосілецькою сільською радою договір оренди землі, в подальшому визнаний рішенням суду недійсним, тому відповідачами було порушене право позивача на користування земельною ділянкою, чим завдано останньому збитки у формі упущеної вигоди. Згідно даних Головного управління статистики Житомирської області середня врожайність кукурудзи в 2021 році в Житомирській області становила 8,38 т з гектару ріллі. Таким чином, середня врожайність з земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача становить 165,17 т. Зважаючи на те, що середня ціна на 1 т кукурудзи в 2021 році становила 6282,50 грн., - розмір завданих позивачу збитків становить 1037679,27 грн. З огляду на те, що внаслідок протиправним дій відповідачів було порушено право землекористування позивача, тому позивачу, на його переконання, внаслідок протиправних дій відповідачів було завдано збитків в розмірі 1037679,27 грн.
Апелянт зауважує, що особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай (посіви і насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на таких земельних ділянках (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17). З огляду на те, що з 30 липня 2021 року земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користування позивача, була протиправно передана в оренду відповідача на підставі договору оренди, в подальшому визнаному судом недійсним - діями відповідачів було позивачу було завдано збитки.
За доводами позивача, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення взагалі не взяв до уваги той факт, що було порушено право позивача на землекористування, а взяв до уваги лише недоведеність факту збирання врожаю невідомими особами. При тому, що представник позивача неодноразово наголошувала, що позивач не стягує з відповідачів вартість врожаю 2021 року, а бере за основу показники посівної культури, засіяної на земельній ділянці у 2020-21 році, для обрахунку упущеної вигоди. При тому, розрахунок завданих збитків був здійснений лише на підставі даних про врожай 2021 року, а не всіх років, впродовж яких позивач не мав можливості здійснювати користування земельною ділянкою.
Скаржник стверджує, що ним доведено, що завдані відповідачами збитки не є абстрактними, адже у 2020 році відповідно до довідки від 03 березня 2021 року, зазначена земельна ділянка була засіяна кукурудзою з метою виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01 жовтня 2020 року, укладеного між СФГ "Мрія" та ПСП "Жовтневе". На виконання умов Договору контрактації ПСП "Жовтневе" передало СФГ "Мрія" посівного матеріалу та добрив на загальну вартість 500 000,00 грн. Загальна вартість товару, який було зобов'язане СФГ "Мрія" передати ПСП "Жовтневе" становить 910 000,00 грн.
На переконання скаржника, ним доведено всі факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: Старосілецькою сільською радою Коростенського району Житомирської області було прийняте рішення №343 від 16 липня 2021 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв)" та укладено договір оренди землі №11 від 30 липня 2021 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" земельної ділянки, загальною площею 18,00 га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, які були визнані згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 18 січня 2024 року протиправними та було скасоване/визнане недійсним; надано докази спричинення збитків у формі неодержаного прибутку (втраченої вигоди) та обґрунтовано у розрахунку до позовної заяви розмір завданих збитків; доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями та завданими збитками; зазначено розмір відшкодування, який рівний розміру неодержаного позивачем прибутку від продажу врожаю зерна 2021 року.
Листом №906/232/25 від 23 липня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
31 липня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/232/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 серпня 2025 року у справі №906/232/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2025 року у справі №906/232/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у межах розумного строку на 01 жовтня 2025 р. об 10:20 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
18 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" - Пасенко Валентина Петровича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі №906/232/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2025 року у справі №906/232/25 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" - Пасенко Валентина Петровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №906/232/25.
20 вересня 2025 року від ТОВ "Щигліївка Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
Відповідач 1 стверджує, що єдиним аргументом СФГ "Мрія" щодо стягнення збитків з ТОВ "Щигліївка Агро" є те, що товариство було стороною договору оренди земельної ділянки. Відповідно СФГ "Мрія" не заперечує той факт, що йому не чинилися перешкоди з боку ТОВ "Щигліївка Агро" щодо збору врожаю кукурудзи у 2021 році, а також підтверджує, що в нього відсутні докази того, що ТОВ "Щигліївка Агро" причетне до збору даного врожаю кукурудзи. В рішенні місцевого господарського суду цілком правомірно робиться висновок про те, що СФГ "Мрія" взагалі не надано доказів того, що ним здійснювався посів кукурудзи на земельній ділянці, крім договору контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01 січня 2021 року, укладеного між СФГ "Мрія" та ПСП "Жовтневе". Доводи СФГ "Мрія", що вина ТОВ "Щигліївка Агро" полягає в тому, що ним було укладено незаконний договір оренди земельної ділянки не відповідають дійсності. Жодних доказів того, що дії ТОВ "Щигліївка Агро" в даному випадку були неправомірними і що товариство свідомо уклало договір оренди земельної ділянки, знаючи, що вона перебуває в користуванні СФГ "Мрія" до позовної заяви не долучено.
30 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Селянського (фермерського) господарства "Мрія" - Могильницької Ірини Михайлівни надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №906/232/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2025 року у справі №906/232/25 задоволено заяву представника Селянського (фермерського) господарства "Мрія" - Могильницької Ірини Михайлівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №906/232/25.
В судовому засіданні 01 жовтня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники позивача та відповідача 1 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 1992 році Коростишівською районною радою народних депутатів на підставі рішення від 07 квітня 1992 року "Про надання земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств" Сингаєвському Валентину Васильовичу передано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 19,71 га на території Садівської сільської ради народних депутатів у межах згідно з планом земельної ділянки, про що свідчить Державний акт на право користування землею №079777 /а.с. 16-18/, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №6.
У подальшому ОСОБА_1 зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Мрія", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №307260 та статутом останнього (у новій редакції) /а.с. 10-15/.
Згідно з довідкою від 06 лютого 2015 року №34-612-0.3-600/2-15 /а.с. 20/, відділ Держземагентства у Коростишівському районі підтвердив, що згідно з даними Форми 6-зем "Звіт про наявність земель та економічної діяльності" станом на 01 січня 2015 року за Сингаївським В.В. (СФГ "Мрія") рахується у користуванні земельна ділянка по Минійківській сільській раді площею 19,71 га, в т.ч.: рілля - 17,25 га, сіножаті - 1,98 га, під господарськими шляхами та прогонами - 0,38 га, болота - 0,10 га. на підставі державного акту на право користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за №6 від 1992 року серія Б №079777.
01 жовтня 2020 року між Селянським (фермерським) господарством "Мрія" (виробник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Жовтневе" /а.с. 24/ укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року.
Відповідно до пункту 1.1 договору виробник зобов'язується виростити сільськогосподарську продукцію (врожай 2021 року) - кукурудзу і передати її у власність контрактанта у кількості 140 тонн, а контрактант зобов'язується прийняти цю продукцію за ціною та в порядку, які визначені даним договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору, для цілей та умов зазначеного договору, контрактант передає у власність виробника додатково наступне майно: карбоміт - 6,89 тонн, посівний матеріал - 19 мішків, добриво НПК - 4,9 тонн на загальну вартість 500000,00 грн.
Пунктом 1.3 договору визначено, що виробник гарантує, що майно, передане контрактантом буде використане для оброблення та вирощування врожаю 2021 року, визначеного пунктом 1.1 договору, на належній йому на праві постійного користування земельній ділянці площею 19,71 га, яка знаходиться на території Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області, що засвідчене Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія №Б №079777 від 1992 року.
Згідно з пунктом 2.3 договору, товар повинен бути поставлений контрактанту у термін до 31 жовтня 2021 року у кількості 140 тонн.
За умовами пункту 4.1 договору, сторони погодили, що ціна одиниці товару становить 6500,00 грн. Загальна вартість товару становить 910000,00 грн, у т.ч. ПДВ.
Згідно з пунктом 5.1.1 договору, адреса поставки товару: Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с. Квітневе.
Відповідно до пункту 6.3 договору, за затримку поставки товару виробник зобов'язується сплатити штраф у розмірі 50% від вартості непоставленого товару, визначеного у пункті 4.1 договору.
Згідно з довідкою СФГ "Мрія" №4 від 03 березня 2021 року /а.с. 25/, адресатом якої зазначено ПСП "Жовтневе", директор позивача засвідчив, що земельна ділянка у селі Минійки Коростишівського району Житомирської області площею 19,71 га, яка знаходиться у постійному користуванні СФГ "Мрія" була засіяна кукурудзою з наданого ПСП "Жовтневе" посівного матеріалу на виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції від 01 жовтня 2020 року.
Рішенням Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області №343 від 16 липня 2021 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв)" затверджено "Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) невитребуваної (нерозподіленої) земельної частки (паю) спільно часткової власності, загальною площею 18,00 га, яка передається Старосілецькою сільською радою у користування на умовах оренди ТОВ "Щигліївка Агро" із земель реформованого КСП "Зоря", для ведення товарного сільськогосподарського на території Старосілецької сільської ради (за межами с.Минійки) Коростишівського району Житомирської області", передав ТОВ "Щигліївка Агро" у користування на умовах оренди невитребувану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту с. Минійки на території Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області загальною площею 18,00 га терміном на 10 (десять) років або до моменту державної реєстрації прав власності на такі земельні ділянки за кадастровим номером 1822584000:01:000:0281 - 18,00 га /а.с. 26/.
30 липня 2021 року між Старосілецькою сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Щигліївка агро" (орендар) був укладений договір оренди землі №11 /а.с. 27-28/, відповідно до пункту 2 якого орендодавець передав орендарю в оренду невитребувану земельну частку (пай) загальною площею 18,00 га, у тому числі: рілля - 18,00 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1822584000:01:000:0281.
Право оренди вказаної земельної ділянки було зареєстровано за ТОВ "Щигліївка Агро" 12 серпня 2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав /а.с. 29/.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18 січня 2024 року у справі №906/147/22 визнано протиправним та скасовано рішення Старосілецької сільської ради Коростенського району Житомирської області №343 від 16 липня 2021 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв)", визнано недійсним договір оренди землі №11 від 30 липня 2021 року, укладений між Старосілецькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро", земельної ділянки, загальною площею 18,00 га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відомості про право оренди земельної ділянки, загальною площею 18,00 га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" із закриттям відповідних розділів у реєстрах, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59888155 від 17 серпня 2021 року; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 18,00 га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області, із закриттям відповідних розділів у реєстрах /а.с. 30-36/.
Позивач вважає ішенням Господарського суду Житомирської області від 18 січня 2024 року у справі №906/147/22 преюдиційним до справи про стягнення збитків.
В матеріалах справи міститься претензія №51 від 02 жовтня 2024 року, у якій ПСП "Жовтневе" вказує СФГ "Мрія", що строк поставки товару настав 31 жовтня 2021 року та просило поставити товар у строк до 01 грудня 2024 року /а.с. 40/.
У відповідь на претензію, позивач листом від 03 жовтня 2024 року повідомив ПСП "Жовтневе", що не має можливості виконати умови договору контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01 жовтня 2020 року, з огляду на те, що у 2021 врожаєм СФГ "Мрія" 2021 року без достатньої правової підстави у період з 01 по 14 листопада заволоділо ТОВ "Щигліївка Агро" /а.с. 38/.
На вказаних претензії та листі містяться відмітки про їх нарочне отримання.
Також до матеріалів справи долучено претензію СФГ "Мрія" №02/12 від 02 грудня 2024 року до ТОВ "Щигліївка Агро" /а.с. 39/, у якій вказано, що у період з 01 по 14 листопада 2021 року ТОВ "Щигліївка Агро" протиправно заволоділо врожаєм кукурудзи у кількості 140 тонн на загальну суму 910000,00 грн, який був зібраний працівниками ТОВ "Щигліївка Агро" із земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні СФГ "Мрія", та вимагав протягом 3 календарних днів здійснити повернення врожаю кукурудзи 2021 року, який належав СФГ "Мрія" в кількості не менше 140 тонн на загальну суму 910000,00 грн або відшкодувати його вартість, однак доказів направлення цієї претензії відповідачу1 до суду не надано. Як стверджує позивач, вказана претензія залишена відповідачем1 без відповіді та без задоволення.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань /а.с. 37/ вбачається, що 15 грудня 2021 року за заявою директора СФГ "Мрія" Сингаєвського Валентина Васильовича зареєстровано кримінальне провадження №312021065420000277 за статтею 356 КК України, про те, що в період з 01 листопада 2021 року по 11 листопада 2021 року невідомі особи зібрали врожай кукурудзи на площі 17,91 га, яку він засіяв весною 2021 року та яка 16 липня 2021 року була передана у користування ТОВ "Щигліївка Агро", які і могли самоправно здійснити збір врожаю без його відома.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 та 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" Розділу І "Загальні положення про зобов'язання" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Слід зауважити, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі №3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі №910/15865/14, від 30 вересня 2021 року у справі №922/3928/20).
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Разом з тим спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень визначені статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною першою статті 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, статті 1173 та 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними нормами і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17).
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.
Як вбачається з позовної заяви, СФГ "Мрія" просить стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" та Старосілецької сільської ради збитки, посилаючись на те, що збитки (упущена вигода) завдані неправомірними діями Старосілецької сільської ради, у зв'язку з прийняттям рішення №343 від 16 липня 2021 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв)" та укладенням з ТОВ "Щигліївка Агро" договору оренди землі №11 від 30 липня 2021 року, а також неправомірними діями ТОВ "Щигліївка Агро", яке у період з 01 по 14 листопада 2021 року зібрало врожай позивача із земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).
Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі №908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі №922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Отже, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
Тож у з'ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.
Судова колегія зауважує, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов'язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.
Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.
При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов'язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.
Аналіз таких принципів цивільного права як справедливість, добросовісність, розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.
Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов'язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
У даній справі предметом позову є майнова вимога позивача про стягнення упущеної вигоди, у зв'язку з чим до предмета доказування входить, зокрема доведення позивачем фактичної наявності та розміру збитків.
Упущена вигода (неодержаний дохід) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.
При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.
Натомість, як правильно встановив місцевий господарський суд, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15 грудня 2021 року у кримінальному провадженні №312021065420000277 за заявою директора СФГ "Мрія" зазначено, що врожай кукурудзи на спірній земельній ділянці у період з 01 по 11 листопада 2021 року був зібраний невідомими особами. Саме твердження позивача про те, що збір врожаю здійснював саме відповідач-1 (ТОВ "Щигліївка Агро"), ґрунтується виключно на його власних припущеннях, викладених у заяві про кримінальне правопорушення, і не підтверджене належними доказами.
Матеріали справи не містять жодних даних про встановлення в межах кримінального провадження конкретних осіб, причетних до збирання врожаю, чи про притягнення будь-кого до кримінальної відповідальності за такі дії. Аналогічно, відсутні інші належні та допустимі докази, які б прямо свідчили про те, що саме відповідач-1 зібрав врожай кукурудзи із земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача.
За відсутності підтвердження факту збору врожаю відповідачем-1 доводи апелянта не можуть вважатися достатніми для покладення на нього обов'язку відшкодувати збитки. Судами також не встановлено і причинно-наслідкового зв'язку між рішенням відповідача-2 (Старосілецької сільської ради) про передачу в оренду іншої земельної ділянки та втратою позивачем врожаю на його землях.
Крім того, у матеріалах справи взагалі відсутні докази фактичного існування такого врожаю, зокрема доказів обробітку земельної ділянки (договорів оренди сільськогосподарської техніки, проведених розрахунків за таку оренду і виконану роботу, здійснення відповідних фінансових витрат, у тому числі на пальне), посіву позивачем кукурудзи (статистичної звітності про посівні площі с/г культур під урожай - форма №4-сг "Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай"), отримання від контрагента за договором контрактації сільськогосподарської продукції посівного матеріалу та добрив (видаткові та товарно-транспортні накладні) або їх закупівлю в інших постачальників, поданої податкової звітності, тощо.
Колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності належних і допустимих доказів, подані позивачем документи, а саме договір контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01 жовтня 2020 року між СФГ "Мрія" та ПСП "Жовтневе", а також претензії та листи-відповіді 2024 року, не можуть бути оцінені судом як належне підтвердження заявлених позовних вимог. При цьому, суд враховує, що будь-який цивільно-правовий договір створює права та обов'язки виключно для його сторін (стаття 629 Цивільного кодексу України), і, відповідно, не породжує жодних обов'язків для третіх осіб, зокрема для відповідача-1 - ТОВ "Щигліївка Агро", яке не було стороною зазначеної угоди.
Крім того, довідка, складена самим директором СФГ "Мрія" про нібито засів кукурудзи станом на 03 березня 2021 року, не може розцінюватися судом як належний та достовірний доказ, оскільки вона створена односторонньо, без участі відповідача, та не підтверджена іншими об'єктивними доказами (звітністю, накладними, договорами оренди техніки, фінансовими витратами на посівну кампанію тощо).
Як зазначалося судом, при обрахунку розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть.
Водночас позивачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував реальність його намірів щодо обробітку земельних ділянок, які вибули з його користування, можливість збору урожаю в заявленому обсязі.
Апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку твердженням відповідача 1 про те, що посів кукурудзи на початку березня викликає сумнів щодо його реалістичності, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями у аграрній сфері та агротехнічних можливостях вирощування кукурудзи.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що розрахунок збитків, наданий скаржником, здійснений виключно на підставі середньостатистичної врожайності кукурудзи у Житомирській області за 2021 рік та середньої ціни реалізації зерна. Такий підхід не підтверджує реальності та обґрунтованості розміру упущеної вигоди саме позивача, оскільки не враховує специфічних умов обробітку спірної земельної ділянки, витрат, пов'язаних із вирощуванням культури, та не підтверджений висновком судової експертизи чи іншими належними доказами, які б свідчили про реальний можливий дохід господарства.
Доводи апелянта про укладення договору контрактації від 01 жовтня 2020 року з ПСП "Жовтневе" також не можуть свідчити про доведеність збитків. Надання насіння та добрив за цим договором саме по собі не підтверджує фактичного їх використання на спірній земельній ділянці та отримання очікуваного врожаю. Інших доказів обробітку землі, залучення техніки, працівників, статистичної звітності про площі посівів чи інвентаризаційних матеріалів позивачем суду не подано.
Крім того, апелянт фактично змішує два різні предмети, а саме відшкодування вартості нібито зібраного врожаю невідомими особами та стягнення упущеної вигоди від неможливості користування землею. При цьому розрахунок збитків, поданий у позові, базується саме на вартості врожаю 2021 року, що свідчить про невідповідність між заявленим предметом вимог та поданим обґрунтуванням.
Водночас матеріали справи не містять належних доказів вини відповідача-1 - ТОВ "Щигліївка Агро" у заподіянні шкоди позивачу. Сам факт укладення договору оренди від 30 липня 2021 року, який у подальшому був визнаний недійсним, не може автоматично свідчити про наявність умислу або необережності товариства у завданні збитків СФГ "Мрія". Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням відповідача 1, що жодних доказів того, що відповідач 1 усвідомлював існування у позивача права користування на спірну земельну ділянку та діяв свідомо протиправно, матеріали справи не містять.
Аналогічна правова позиція щодо необхідності доведення реальності упущеної вигоди та неможливості обґрунтовувати її виключно статистичними даними висловлена у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі №918/1131/20.
Таким чином, апелянт не довів факту реального виконання зобов'язань за договором контрактації та існування врожаю на момент передачі спірної ділянки у користування відповідачу-1. Водночас, у матеріалах справи відсутні й докази того, що відповідачі будь-яким чином перешкоджали позивачу у зборі врожаю до закінчення строку виконання його зобов'язань за договором контрактації (31 жовтня 2021 року) чи після цього. Саме по собі рішення Старосілецької сільської ради та укладення договору оренди з відповідачем-1 не свідчить про те, що позивач був позбавлений можливості зібрати врожай, у разі його існування.
З огляду на наведене, надані апелянтом документи, створені без участі відповідача-1, не можуть визнаватися достовірними доказами протиправної поведінки останнього та не підтверджують підстав для покладення на нього цивільно-правової відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підтверджують факту порушення його права чи охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права. За відсутності такого порушення підстав для застосування позовної давності немає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у справі №758/10335/16-ц, у якій зазначено, що відмова у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю порушеного права виключає необхідність оцінки питання спливу строку позовної давності як додаткової підстави для відмови у позові.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2025 року у справі №906/232/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2025 року у справі №906/232/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2025 року у справі №906/232/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/232/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "07" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.