вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Справа № 910/5789/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Накопюк Я.В. (у режимі відеоконференції)
від відповідача: Гуменюк І.П. (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 (суддя Карабань Я.А.)
у справі № 910/5789/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку
Короткий зміст клопотання про розподіл судових витрат
15.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про розподіл судових витрат у справі № 910/5789/25, в якому просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) на користь позивача понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи в Господарському суді міста Києва, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 541,23 грн.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/5789/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про розподіл судових витрат у справі № 910/5789/25 задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" 10 541,23 грн витрат на правову допомогу.
Додаткове рішення суду мотивовано тим, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат із наданими послугами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/5789/25, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 13, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 202, 203, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повністю.
Зокрема, скаржник зазначає, що даний спір може кваліфікуватись як спір незначної складності, матеріали справи не містять значної кількості документів. Гонорар успіху не відповідає критеріям розумності та не має характеру обов'язкових витрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/5789/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.09.2025 о 10:30; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 29.08.2025.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу має бути обґрунтованим.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 23.09.2025 взяли участь представники позивача та відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 64 874,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач без належних правових підстав нарахував позивачу збір за зберігання вантажів при накопичуванні маршрутного поїзда № 35186063, а тому грошові кошти в розмірі 64 874,76 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/5789/25 позов задоволено та зобов'язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 64 874,76 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" 2 422,40 грн судового збору.
15.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" подало до Господарського суду міста Києва клопотання про розподіл судових витрат у справі № 910/5789/25, в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи в Господарському суді міста Києва, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 541,23 грн. До клопотання додано докази понесення відповідних витрат.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", у свою чергу, 17.07.2025 подало до Господарського суду міста Києва клопотання про зменшення судових витрат у справі № 910/5789/25, в якому просило суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 541,23 грн.
За результатами розгляду клопотання позивача про розподіл судових витрат суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для його задоволення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У позовній заяві позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, становить 15 000,00 грн.
Також у позовній заяві позивач зробив заяву, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесення відповідних витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Суд враховує, що клопотання позивача про розподіл судових витрат у даній справі з доказами понесення відповідних витрат подано 15.07.2025 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано суду копії: договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" (об'єднання) (далі - договір), додаткової угоди № 1 від 07.07.2021 до договору; ордера серії СА № 1067099 від 17.10.2023 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" на підставі договору, зокрема, в Господарському суді міста Києва адвокатом Накоп'юком Ярославом Володимировичем, виданого Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси"; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243 від 16.12.2019, виданого Накоп'юку Ярославу Володимировичу; актів виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/508 від 07.05.2025 на суму 5 000,00 грн та № 17-01/581 від 14.07.2025 на суму 5 541,23 грн; рахунків на оплату № 17-01/508 від 07.05.2025 на суму 5 000,00 грн та № 17-01/581 від 14.07.2025 на суму 5 541,23 грн; платіжних інструкцій № 9260 від 07.05.2025 на суму 5 000,00 грн та № 9601 від 14.07.2025 на суму 5 541,23 грн.
Відповідно до п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 07.07.2021 клієнт доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 07.07.2021 з метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів, об'єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов'язаних із виконанням даного договору, адвокату Накоп'юку Ярославу Володимировичу.
Відповідно до п. 4.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 07.07.2021 вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000,00 грн.
У п. 4.7 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 07.07.2021 сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару успіху" становить 7 % (сім відсотків) від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.
Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/508 від 07.05.2025, складеним та підписаним Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси", об'єднанням надано, а клієнтом прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі складання позовної заяви про зобов'язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" внесення змін до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 64 874,76 грн - 5 годин, вартість послуги 5 000,00 грн.
Відповідно до акта № 17-01/581 виконаних робіт (наданих послуг) від 14.07.2025, складеного та підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси", об'єднанням надано, а клієнтом прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі: складання відповіді на відзив Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 910/5789/25 - 1 година, вартість послуги 1 000,00 грн; "гонорар успіху" у розмірі 7 % від ціни позову у справі № 910/5789/25 (64 874,76 грн) - вартість послуги 4 541,23 грн. Усього до сплати 5 541,23 грн.
Платіжними інструкціями № 9260 від 07.05.2025 на суму 5 000,00 грн та № 9601 від 14.07.2025 на суму 5 541,23 грн підтверджується факт оплати наданих послуг.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд у звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У клопотанні про зменшення судових витрат, поданому до суду першої інстанції, відповідач, зокрема, зазначив, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 4 541,23 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру обов'язкових, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, у зв'язку із чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
Крім того, за доводами відповідача, наведеними в клопотанні про зменшення судових витрат, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договорів, а спірні правовідносини регулюється нормами ЦК України, Господарського кодексу України. Значної кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню та застосуванню адвокатом, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять значної кількості документів, на збирання та дослідження яких адвокат мав витратити тривалий час, а судова практика у таких спорах є сталою. Стосовно підготовки позовної заяви (витрачено 5 годин) та відповіді на відзив (витрачено 1 годину) відповідач зазначив, що правова позиція сторін в суді першої інстанції не змінювалася, адвокату позивача не було потрібно вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, фактично усі позови в даній категорії справ, супровід яких здійснював той же представник, є ідентичними.
При розгляді клопотання позивача про розподіл судових витрат суд першої інстанції врахував, що відповідачем не було подано до суду жодних належних доказів та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі, а також те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката та наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги.
Колегія суддів апеляційної інстанції, у свою чергу, зауважує, що відповідач не наводить власної позиції щодо суми понесених позивачем витрат на правову допомогу, яка є розумною та виправданою.
Договором у редакції додаткової угоди № 1 від 07.07.2021 передбачено, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000,00 грн, яка, на переконання колегії суддів, не є завищеною в порівнянні із середньою ринковою вартістю.
Відповідно до актів виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом було витрачено 5 годин на складання позовної заяви та 1 годину на складання відповіді на відзив, що вартує відповідно 5 000,00 грн та 1 000,00 грн.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що загальний час, витрачений представником позивача на складання позовної заяви та відповіді на відзив, у кількості 6 годин, є співмірним із складністю справи та фактичним обсягом виконаних ним робіт (наданих послуг), оскільки складання позовної заяви включає в себе, зокрема, дослідження судової практики, збирання доказів, погодження позиції з клієнтом, написання та подання заяви тощо.
Доказів або обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідач не надав.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується складання адвокатом позовної заяви, відповіді на відзив, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги складності справи.
При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат.
Дослідивши подані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
З огляду на викладене, зважаючи на задоволення позову, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейського суду з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/5789/25 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
Виходячи з положень ст. 129 ГПК України, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст. 74, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/5789/25 залишити без змін.
3. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 06.10.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко