вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/8703/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Козир Т.П.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 01.10.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2025
у справі №910/8703/24 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ)
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна"
відповідача 2 Міністерства охорони здоров'я України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача-2, Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 поновлено провадження у справі №910/8703/24 за позовом Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна", Міністерства охорони здоров'я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача-2, Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід для розгляду заяви про забезпечення позову від 24.04.2025; у задоволенні заяви Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property Gmbh) про забезпечення позову від 24.04.2025 - відмовлено; провадження у справі № 910/8703/24 зупинено на час проведення додаткової експертизи.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду у відповідній частині, Компанія Bayer Intellectual Property Gmbh(Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити провадження у справі за апеляційною скаргою Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 в частині, що стосується відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову від 24.04.2025; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 в частині, що стосується відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову від 24.04.2025 та постановити нове рішення, яким заяву Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) про забезпечення позову від 24.04.2025 задовольнити в повному обсязі.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 апеляційну скаргу Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8703/24 за позовом Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" та Міністерства охорони здоров'я України про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/8703/24.
03.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження у справі №910/8703/24 у 1-му томі.
У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. 08.07.2025 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/8703/24 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.09.2025; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 06.08.2025; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 13.08.2025.
11.08.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки, захід забезпечення шляхом зупинки державної реєстрації тотожний за змістом Позовній вимозі - зобов'язати МОЗ України відмовити в державній реєстрації» Спірного лікарського засобу. На думку Відповідача-1, така тотожність полягає в (а) єдності органу, якому спрямовано вимогу / захід; (б) єдиному об'єкті вимоги - державна реєстрація Спірного лікарського засобу; (в) тотожності наслідків заходу зупинення процедури реєстрації та відмови в державній реєстрації. Також захід забезпечення шляхом Заборони передавати документи є невиконуваним, оскільки ця дія є вчиненою в повному обсязі. Між тим, у справі вже вжите Первісне забезпечення, яке є тотожним за змістом «забороні передавати документи». Як стверджує Відповідач-1, заявлені заходи забезпечення не відповідають закону та критерію співмірності,
14.08.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій позивач повідомляє суд апеляційної інстанції, що в листі Міністерства охорони здоров'я України від 20.05.2025 № 24-04/16359/2-25, який додано до відповіді на відзив на апеляційну скаргу, зазначено, що « 23.04.2025 до МОЗ надійшов Висновок щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу з рекомендаціями до державної реєстрації лікарського засобу РИВАРОКСАБАН-ТЕВА, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг, по 10 мг, по 15 мг, по 20 мг, виробника Тева Фармацевтікал Індастріз Лтд., Ізраїль, заявника ТОВ «Тева Україна», Україна (далі - Висновок), складений 11.04.2025 за результатами експертизи реєстраційних матеріалів з урахуванням рішення засідання Науково-експертної ради Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (НЕР) від 11.04.2025 протокол № 14. Оскільки Висновок складено 11.04.2025 до прийняття постанови касаційного господарського суду Верховного Суду (КГС ВП) від 17.04.2025 у справі № 910/8703/24 Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України», керуючись постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 по справі № 910/8703/24, якою були скасовані заборони, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07. 2024 у справі № 910/8703/24 про вжиття заходів до забезпечення позову за позовом Компанії Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ, направив Висновок до МОЗ України для прийняття рішення щодо реєстрації даного лікарського засобу. Однак, у зв'язку з надходженням та розглядом Заяви компанії Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) про недопущення порушення прав інтелектуальної власності (лист від 21.04.2025 № 105-11/ЕС) та підтвердженням Юридичним департаментом МОЗ України чинності постанови касаційного господарського суду Верховного Суду (КГС ВП) від 17.04.2025 у справі № 910/8703/24 рішення МОЗ України щодо державної реєстрації даного лікарського засобу не прийнято. Листом від 19.05.2025 № 24-04/16263/2-25 Висновок повернуто до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України»».
Таким чином, на думку позивача, факт внесення ДЕЦ 24.04.2025 Спірного лікарського засобу до переліку рекомендованих до реєстрації препаратів та відправлення ДЕЦ 23.04.2025 відповідної документації щодо Спірного лікарського засобу Відповідачу-2, не спростовує, а навпаки, підтверджує необхідність вжиття таких додаткових заходів забезпечення позову, як заборона ДЕЦ передавати до Відповідача-2 будь-які документи, які стосуються державної реєстрації Спірного лікарського засобу, у тому числі умотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу, контрольні примірники реєстраційних матеріалів, доклінічні та клінічні звіти, а також супровідні листи». Також факт повернення висновку та рекомендацій щодо реєстрації Спірного лікарського засобу Відповідачем-2 до ДЕЦ, підтверджує доцільність та можливість застосування зазначеного додаткового заходу забезпечення позову, адже всі зазначені документи, необхідні для реєстрації Спірного лікарського засобу, перебувають у Третьої особи.
08.09.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" надійшли пояснення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
У вказаних поясненнях представник ТОВ "Тева Україна" просить суд апеляційної інстанції не брати до уваги доказ, який додано до відповіді на відзив - копію листа Міністерства охорони здоров'я України від 20.05.2025 № 24-04/16359/2-25, який стосується дій МОЗ, вчинених поза обсягом його дискреційних повноважень у зв'язку із вжиттям інших заходів забезпечення, а отже, не має жодного відношення до даного апеляційного провадження. Крім того, вказаного листа не було в розпорядженні суду першої інстанції при винесенні Оскаржуваної ухвали, а отже перегляд Оскаржуваного рішення із врахуванням змісту такого неналежного доказу є безпідставним.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у розгляді апеляційної скарги Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 оголошено перерву до 01.10.2025 о 10 год. 15 хв. Зобов'язано Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" надати у строк до 22.09.2025 пояснення щодо виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №910/8703/24 про забезпечення позову, докази направлення цих пояснень всім учасникам справи подати до суду.
19.09.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» надійшли письмові пояснення, до яких додано копію документу, який, як зазначає Відповідач - 2, підтверджує виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24, а саме, наказ директора Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» від 22.04.2025 № 88 про заборону Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу під торговою назвою "Ривароксабан-Тева" (діюча речовина "rivaroxaban"), поданого ТОВ "Тева Україна" на реєстрацію 23.02.2024; заборону Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" на підставі заяви ТОВ "Тева Україна" чи інших уповноважених осіб, вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу під торговою назвою "Ривароксабан-Тева" (діюча речовина "rivaroxaban"), поданий ТОВ "Тева Україна" на реєстрацію 23.02.2024, в тому числі такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.
У судове засідання 03.10.2025 з'явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" та Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ). Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представники скаржника просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову від 24.04.2025 та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким заяву Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) про забезпечення позову від 24.04.2025 задовольнити в повному обсязі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.
Оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 оскаржується лише в частині відмови у задоволенні заяви Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) про забезпечення позову від 24.04.2025 , суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваної ухвали лише в тій частині, що оскаржується.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що постановою Верховного Суду від 17.04.2025 справі №910/8703/24 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 скасовано, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 про забезпечення позову у справі №910/8703/24 - залишено в силі. Тобто, Верховний Суд підтвердив правомірність заходів забезпечення, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024. Не зважаючи на відновлення Верховним Судом порушеного права Позивача, під час касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025, Третьою особою були вчинені дії, які порушили заборону, встановлену для забезпечення позову, зокрема, було прийнято та надіслано Відповідачу-1 рішення (висновки) про рекомендацію Спірного лікарського засобу до державної реєстрації в Україні, яке останній отримав 15.04.2025. Зважаючи на суттєву зміну обставин справи №910/8703/24, провадження в якій є зупиненим на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2025, Позивач, маючи на меті запобігти унеможливлення захисту порушеного права інтелектуальної власності та необхідності звернення з позовами до необмеженого кола осіб про припинення порушення права інтелектуальної власності та керуючись ст. 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - «ГПК України») 24.04.2025 звернувся із заявою про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що Позивач, діючи не лише в інтересах захисту свого виключного права на винахід, а й з метою недопущення створення негативного правового прецеденту, цілком обґрунтовано просив зупинити процедуру державної реєстрації Спірного лікарського засобу з підстав виникнення безпосередньої загрози завершення процедури державної реєстрації до вирішення спору по суті, що, в свою чергу, в подальшому унеможливить подальше ефективне виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Позивач переконаний, що в Оскаржуваній ухвалі Господарський суд міста Києва допустив суто формальний підхід до застосування норм ГПК України, якими регулюється питання забезпечення позову та в повній мірі не врахував специфіку спору як такого, що направлений на захист права інтелектуальної власності. Скаржник зазначає, що позивач, діючи не лише в інтересах захисту свого виключного права на винахід, а й з метою недопущення створення негативного правового прецеденту, цілком обґрунтовано просив зупинити процедуру державної реєстрації Спірного лікарського засобу з підстав виникнення безпосередньої загрози завершення процедури державної реєстрації до вирішення спору по суті, що, в свою чергу, в подальшому унеможливить подальше ефективне виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Скаржник зазначає, що заявлений позивачем захід забезпечення - тимчасова заборона Відповідачу-2 та Третій особі завершувати процедуру реєстрації лікарського засобу є цілком співмірним, оскільки: не призводить до вирішення спору по суті, а лише призупиняє адміністративну процедуру реєстрації Спірного лікарського засобу; не позбавляє Відповідача-1 права на участь у процедурі реєстрації у разі вирішення справи по суті на його користь; запобігає очевидному ризику порушення виключного майнового права Позивача на патент на винахід; є тимчасовим та обмеженим у часі заходом, який автоматично припинить дію після ухвалення рішення по суті. Крім того, обрані Позивачем заходи забезпечення не є тотожними заявленим позовним вимогам. На думку скаржника, відмова у вжитті заходів забезпечення створює реальні ризики для ефективного захисту прав Позивача, зокрема: ризик завершення реєстрації лікарського засобу до ухвалення судового рішення по суті, адже відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації лікарських засобів №376, Відповідач-2 має ухвалити рішення протягом 10 робочих днів після отримання висновку Третьої особи, цей строк спливає до закінчення розгляду справи; введення в цивільний обіг лікарського засобу, що потенційно порушує патентні права Позивача та унеможливлює повне поновлення прав Позивача навіть у разі задоволення судом позову; фактична легітимація порушення права інтелектуальної власності та формування принципу недієвості судового захисту в подібних спорах; порушення принципу справедливого балансу інтересів, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 (в частині відмови у задоволенні заяви Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) про забезпечення позову від 24.04.2025) залишити без змін , з огляду на наступне.
Компанія Bayer Intellectual Property Gmbh (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" (далі - відповідач 1) та Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" порушувати права інтелектуальної власності Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh на винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339, зокрема, вчиняти дії, направлені на підготовку до введення в цивільний обіг лікарського засобу з діючою речовиною "ривароксабан" ("rivaroxaban"), поданого на державну реєстрацію за заявою від 23.02.2024;
- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України відмовити в державній реєстрації лікарського засобу під торговою назвою "Ривароксабан-Тева" (діюча речовина "ривароксабан" ("rivaroxaban"), форма випуску - таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг або 10 мг, або 15 мг, або 20 мг по 2,5 мг: по 10 таблеток у блістері; по 2 або 3, або 6 блістерів у картонній коробці по 10 мг або 15 мг, або 20 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 або 6, або 9 блістерів у картонній коробці, поданого на державну реєстрацію 23.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тева Україна".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником патенту України №73339 на винахід "Заміщені оксазолідони і їх застосування для запобігання згортанню". Молекула "ривароксабан" захищена чинним патентом України №73339 у першому незалежному пункті формули винаходу, а також заявлена у пункті 7 формули винаходу. 23.02.2024 Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" було прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" про державну реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою "Ривароксабан-Тева" з діючою речовиною "ривароксабан" ("rivaroxaban"), проте, як зазначає позивач, останній не надав відповідачу-1 дозволу на використання винаходу за патентом України № 73339 у вищевказаному лікарському засобі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Даною ухвалою до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача-2 залучено Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі - третя особа, ДЕЦ) та зобов'язано Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" подати належним чином засвідчені копії заяви та реєстраційних матеріалів, а також документів, що стосуються можливих змін чи доповнень до таких реєстраційних матеріалів, які подавалися ТОВ "Тева Україна" 23.02.2024 для реєстрації лікарського засобу з торговою назвою "Ривароксабан-Тева" (діюча речовина "ривароксабан") на електронних носіях інформації (флеш-носії, диску тощо) із скріпленням файлів електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 заяву Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) про забезпечення позову - задоволено. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі: заборонено Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 14, код ЄДРПОУ 20015794) видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу під торговою назвою "Ривароксабан-Тева" (діюча речовина "rivaroxaban"), поданого ТОВ "Тева Україна" (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок, 1В , поверх 9, код ЄДРПОУ: 34770471) на реєстрацію 23.02.2024; заборонено Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 14, код ЄДРПОУ 20015794) на підставі заяви ТОВ "Тева Україна" (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок, 1В, поверх 9, код ЄДРПОУ: 34770471) чи інших уповноважених осіб, вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу під торговою назвою "Ривароксабан-Тева" (діюча речовина "rivaroxaban"), поданий ТОВ "Тева Україна" (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок, 1В , поверх 9, код ЄДРПОУ: 34770471) на реєстрацію 23.02.2024, в тому числі такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 зі справи ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Постановою Верховного Суду від 17.04.2025 касаційну скаргу компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі № 910/8703/24 - скасовано, а ухвалу господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у даній справі про забезпечення позову - залишено в силі.
24.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
- зупинення процедури державної реєстрації лікарського засобу під торговою назвою "Ривароксабан-Тева", поданого ТОВ "Тева Україна" на реєстрацію 23.02.2024, що провадиться Міністерством охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 012925) та Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 14, код ЄДРПОУ 20015794);
- заборони Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 14, код ЄДРПОУ 20015794) передавати до Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 012925) будь-які документи, які стосуються державної реєстрації лікарського засобу "Ривароксабан-Тева" за заявою ТОВ "Тева Україна" від 23.02.2024, у тому числі умотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу, контрольні примірники реєстраційних матеріалів, доклінічні та клінічні звіти, а також супровідні листи.
Дана заява обґрунтована тим, що Верховний Суд підтвердив правомірність заходів забезпечення, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024, врахувавши, при цьому, постанову Верховного Суду від 01.12.2022 зі справи №910/10855/20, за змістом якої суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що подання документів для державної реєстрації лікарського засобу та/або отримання державної реєстрації лікарського засобу, в якому використано винахід, права на який належать іншій особі (позивачу), є достатнім свідченням створення передумов для введення лікарського засобу в цивільний оборот, що є порушенням права інтелектуальної власності позивача, як володільця патенту.
Заявник зазначив, що під час дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 Третя особа вчинила дії, які порушили заборону, встановлену для забезпечення позову, зокрема, було прийнято та надіслано Відповідачу-1 рішення (висновки) про рекомендацію Спірного лікарського засобу до державної реєстрації в Україні, яке останній отримав 15.04.2025. В результаті таких дій Третьої особи, чинні заходи забезпечення позову можуть не забезпечити ефективного захисту прав Позивача, оскільки відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №376 від 26.05.2005 (далі - "Порядок державної реєстрації №376") наявні висновки Третьої особи є підставою для прийняття Відповідачем-2 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу протягом 10 робочих днів. Основною підставою позову є порушення майнових прав інтелектуальної власності Позивача на винахід внаслідок подачі 23.02.2024 Відповідачем-1 заяви про реєстрацію лікарського засобу з діючою речовиною "ривароксабан" (rivaroxaban) під торговою назвою "Ривароксабан-Тева". Тобто, Відповідач-1 шляхом подачі на державну реєстрацію відповідної заяви про реєстрацію Спірного лікарського засобу з діючою речовиною "ривароксабан" (rivaroxaban) вчинив дії, спрямовані на підготовку до введення в цивільний обіг Спірного лікарського засобу. Зважаючи на те, що Відповідач-1 15.04.2025 отримав рішення ДЕЦ про рекомендацію Спірного лікарського засобу до державної реєстрації в Україні Позивач має усі підстави вважати, що найближчим часом матиме місце прийняття МОЗ України рішення про реєстрацію Спірного лікарського засобу, до вирішення даного спору по суті, адже Відповідач-2 на підставі поданої заявником (Відповідачем-1) заяви та висновків ДЕЦ у строк, що не перевищує 10 робочих днів, буде зобов'язаний прийняти рішення про реєстрацію Спірного лікарського засобу (п. 26 Порядку державної реєстрації №376), що в подальшому матиме наслідком реєстрацію та комерціалізацію Спірного Лікарського засобу та поширення останнього серед невизначеного кола осіб, чиїх інтересів буде стосуватися рішення в даній справі, що унеможливить ефективний захист порушених прав Позивача в межах даного судового провадження. Відтак, реєстрація Спірного лікарського засобу унеможливить виконання позовних вимог, зокрема: вимога зобов'язати Відповідача-2 відмовити в державній реєстрації стане невиконаною, оскільки процедура реєстрації завершиться видачею Відповідачу-1 реєстраційного посвідчення; заборону Відповідачу-1 порушувати права Позивача, оскільки після реєстрації Спірного лікарського засобу Відповідач-1 отримає право на його комерціалізацію та реалізацію (ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби"), що призведе до його поширення серед невизначеного кола осіб, чиїх інтересів буде стосуватися рішення в даній справі.
Як зазначає заявник, невжиття заходів забезпечення призведе до спричинення шкоди правам Позивача, оскільки: реєстрація спірного лікарського засобу спричинить нові порушення прав інтелектуальної власності шляхом його комерціалізації та реалізації, що суперечить ч. 5 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", яка надає власнику патенту право перешкоджати використанню винаходу; Позивач може зазнати комерційних втрат (втрата ринкової частки, репутаційні збитки), які неможливо компенсувати в межах одного провадження; необхідність нових судових спорів проти невизначеного кола осіб, чиїх інтересів буде стосуватися рішення в даній справі, що суперечить завданням господарського судочинства (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
28.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕВА УКРАЇНА" надійшли заперечення проти заяви позивача від 24.04.2025 про забезпечення позову. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕВА УКРАЇНА" зазначає, що заява позивача про забезпечення позову та позовні вимоги мають тотожний характер. Зупинка державної реєстрації та Позовна вимога за змістом спрямовані на єдиний орган, а саме на МОЗ. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби" "лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації". Під "державною реєстрацією" розуміється відповідне рішення МОЗ про державну реєстрацію лікарського засобу. Згідно з п. 26 Порядку: "на підставі поданої заявником заяви, висновків [ДЕЦ МОЗ], у строк, що не перевищує 10 робочих днів, [МОЗ] приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу". Алгоритм дій МОЗ після отримання висновків та відповідних рекомендацій ДЕЦ МОЗ щодо реєстрації лікарського засобу "Ривароксабан-Тева" є наступним: прийняти рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації зазначеного лікарського засобу протягом 10 днів. Відтак, "зупинка процедури державної реєстрації", не дивлячись на некоректність та розпливчатість формулювання, фактично означає заборону МОЗ прийняти рішення про державну реєстрацію лікарського засобу "Ривароксабан-Тева". В свою чергу, є очевидним, що (1) зобов'язання МОЗ відмовити у державній реєстрації лікарського засобу та (2) фактична заборона МОЗ здійснювати державну реєстрацію лікарського засобу ("зупинка процедури державної реєстрації") - мають тотожний наслідок. Згідно з переліком лікарських засобів, що пропонуються до державної реєстрації, опублікованим 24.04.2025 на вебсайті ДЕЦ МОЗ[3] у розділі "Перелік лікарських засобів, на які передано до МОЗ (23.04.2025)" (надалі також - "Перелік"; копія Переліку надається у Додатку 2), лікарський засіб "Ривароксабан-Тева" є таким, що пропонується до державної реєстрації. Відтак, Перелік та відповідні "умотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу, контрольні примірники реєстраційних матеріалів, доклінічні та клінічні звіти, а також супровідні листи" вже були передані Третьою особою до МОЗ. Таким чином, захід забезпечення позову, який просить вжити Позивач, не може бути застосованим через неможливість заборонити ДЕЦ МОЗ вчинити дію, яка вже була вчинена в повному обсязі. Крім того, Позивач просить суд заборонити ДЕЦ МОЗ передавати взагалі будь-які документи, які стосуються державної реєстрації лікарського засобу "Ривароксабан-Тева", водночас, така заборона є невизначеною і безпідставною. Відповідно до п. 1 Статуту ДЕЦ МОЗ "[Третя особа] належить до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України і є підзвітною йому". Як правило, будь-які звіти, переліки лікарських засобів, рекомендованих до державної реєстрації (напр. Перелік), статистична, адміністративна та інша документація ДЕЦ МОЗ, яку останній передає до МОЗ в порядку підзвітності - складається щодо низки лікарських засобів, а не одного індивідуально визначеного. Відтак, заборона ДЕЦ МОЗ та МОЗ обмінюватись будь-якою документацією, де серед інших лікарських засобів може фігурувати "Ривароксабан-Тева", (1) матиме наслідком часткового зупинення законної діяльності ДЕЦ МОЗ та МОЗ до набуття законної сили рішенням суду у даній справі, та, в кінцевому підсумку, (2) призведе до тяжких економічних, політичних і соціальних наслідків для населення, держави та суб'єктів господарської діяльності. Представник ТОВ "ТЕВА Україна" зазначає, що "умотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу, контрольні примірники реєстраційних матеріалів, доклінічні та клінічні звіти, а також супровідні листи" вже були передані Третьою особою до МОЗ.
29.04.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" надійшла належним чином завірена копія наказу від 22.04.2025 №88 на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2025.
Так, згідно з наказом від 22.04.2025 №88 ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" про заборону вчиняти дії відповідно до ст. 326 ГПК України, на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного гоподарського суду від 17.04.2025 у справі №910/8703/24, заборонено:
- видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу під торговою назвою "РИВАРОКСАБАН-ТЕВА" (діюча речовина "rivaroxaban"), поданого ТОВ "ТЕВА Україна" (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, 1В, поверх 9, код ЄДРПОУ: 34770471) на реєстрацію 23.02.2024;
- на підставі заяви ТОВ "Тева Україна" (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, 1В, поверх 9, код ЄДРПОУ: 34770471) чи інших уповноважених осіб, вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу під торговою назовю "РИВАРОКСАБАН-ТЕВА" (діюча речовина "rivaroxaban"), поданий ТОВ "Тева Україна" (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, 1В, поверх 9, код ЄДРПОУ: 34770471) на реєстрацію 23.02.2024, в тому числі такі, що мають наслідком зміни назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24, крім іншого, у задоволенні заяви Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property Gmbh) про забезпечення позову від 24.04.2025 - відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, за положеннями статей 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже, питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
У розгляді даної справи Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2024 у № 754/5683/22, в якій суд констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на особу, яка клопоче про таке забезпечення та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Згідно з ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
За змістом п.п. 5, 6, 8 частини першої статті 137 ГПК України серед перелічених цією статтею заходів позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності.
Водночас, положеннями пункту 10 частини першої статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що вимога позивача в частині зупинення процедури державної реєстрації лікарсього засобу не є заходом, який належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із ч. 1 ст. 137 ГПК України: він прямо не передбачений ні законами, ні міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, зміст статті 137 ГПК України містить вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову, який може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених законами України або міжнародними договорами, згодна на обовязковість яких надана Верховною Радою України.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову від 24.04.2025 шляхом зупинення процедури державної реєстрації лікарського засобу під торговою назвою «Ривароксабан-Тева», поданого ТОВ «Тева Україна» на реєстрацію 23.02.2024, що провадиться Міністерством охорони здоров'я України та Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» не відповідає меті заходів до забезпечення позову, встановлених статтею 137 ГПК України, оскільки, як зазначалося вище, сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений ст. 137 ГПК України (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову).
Щодо заявленого позивачем заходу забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» передавати до Міністерства охорони здоров'я України будь-які документи, які стосуються державної реєстрації лікарського засобу «Ривароксабан-Тева» за заявою ТОВ «Тева Україна» від 23.02.2024, у тому числі умотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу, контрольні примірники реєстраційних матеріалів, доклінічні та клінічні звіти, а також супровідні листи, суд першої інстанції вірно встановив наступне.
Підставою вжиття заходів із забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що таке припущення має бути підкріпленим доказами наявності фактичних, отже, реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішень господарського суду в майбутньому. Тобто, враховуючи вимоги ГПК України, наведення доказів наявності фактичних обставин, з якими позивач пов'язує необхідність застосування заходів до забезпечення позову, є обов'язковим.
Згідно з переліком лікарських засобів, що пропонуються до державної реєстрації, опублікованим 24.04.2025 на вебсайті ДЕЦ МОЗ[3] у розділі "Перелік лікарських засобів, на які передано до МОЗ (23.04.2025)" лікарський засіб "Ривароксабан-Тева" є таким, що пропонується до державної реєстрації.
Відтак, Перелік та відповідні "умотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу, контрольні примірники реєстраційних матеріалів, доклінічні та клінічні звіти, а також супровідні листи" вже були передані Третьою особою до МОЗ на час прийняття оскаржуваної ухвали.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству «Державний ескпертний центр Міністерства охорони здоровя» передавати до Міністерства охорони здоровя України будь-які документи, які стосуються державної реєстрації лікарського засобу «Ривароксабан-Тева» за заявою ТОВ «Тева Україна» від 23.02.2024, у тому числі умотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу, контрольні примірники реєстраційних матеріалів, доклінічні та клінічні звіти, а також супровідні листи не може бути застосована через неможливість заборонити третій особі вчинити дію, яка вже була вчинена в поному обсязі, про що вірно встановлено судом першої інстанції, що не заперечувалось учасниками справи.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) про забезпечення позову від 24.04.2025), оскільки заявлені позивачем заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо обґрунтованості, розумності, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову у цій справі, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги в якості доказу - лист Міністерства охорони здоров'я України від 20.05.2025 № 24-04/16359/2-25, який доданий до відповіді на відзив.
Колегією суддів враховано, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 922/393/18 зробив висновок, що неіснування певних доказів на момент постановлення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду.
Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (Постанова ВС від 27.07.2022 у справі № 754/695/20).
Врахування судом апеляційної інстанції такого доказу, якого не існувало на час прийняття оскаржуваної ухвали, було б за вказаних обставин порушенням норм процесуального права, принципу правової визначеності.
На час звернення з заявою, на час прийняття оскаржуваної ухвали, обставин повернення МОЗ висновку до ДЕЦ не існувало та ці обставини не могли бути покладені в основу оскаржуваної ухвали, тому не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції.
Судовою колегією враховано, що до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» надійшли письмові пояснення щодо належного виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24, до пояснень додано наказ від 22.04.2025 № 88, який був поданий і до суду першої інстанції.
Судом береться до уваги те, що заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 у даній справі достатньо для забезпечення виконання рішення суду у даній справі в майбутньому у разі задоволення позову.
Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростували законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в частині відмови у задоволенні заяви Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) про забезпечення позову від 24.04.2025) в апеляційній скарзі суду не наведено.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали в оскаржуваній частині.
Оцінюючи ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 в частині відмови у задоволенні заяви Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) про забезпечення позову від 24.04.2025 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) - без задоволення.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 залишити без змін (в частині відмови у задоволенні заяви Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) про забезпечення позову від 24.04.2025).
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/8703/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 06.10.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді Т.П. Козир
О.М. Остапенко