вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№ 910/10469/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Пантелієнка В.О.
Доманської М.Л.
при секретарі Вага В.В.
та за участю представників:
від позивача: Сердечнюк О.М. орд.;
від відповідача 1: Найда Є.Є. дов.;
від відповідача 2: Чередніченко В.П. орд.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрсервісбуд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 (повний текст рішення складено 14.03.2025)
у справі №910/10469/24 (суддя Бондаренко - Легких Г. П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрсервісбуд"
до 1) Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона"
2) Фізичної особи-підприємця Семеняка Максима Олександровича
про припинення порушення права інтелектуальної власності шляхом визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрсервісбуд" (далі - позивач, Товариство) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" (далі - відповідач 1, Організація) та фізичної особи-підприємця Семеняка Максима Олександровича (далі - відповідач 2, Підприємець) та, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд:
- припинити вчинення дій, що порушують авторське право та суміжні права Товариства шляхом визнання укладеного між Організацією та Підприємцем договору на коригування проектно-кошторисної документації №ПКД-28С від 20.06.2024 по об'єкту "Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23" (1 черга) недійсним;
- заборонити Організації використовувати в своїй господарській діяльності отриману за договором №ПКД-28С від 20.06.2024 року проектно-кошторисну документацію.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між Товариством та Організацією договору №34 від 01.06.2022 позивач розробив проектно-кошторисну документацію по об'єкту "Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23", яка є об'єктом авторського права. Після прийняття Організацією виконаних позивачем робіт жодні документи, що засвідчують дату переходу авторського права від виконавця до замовника між ними не укладалися, документи, що були використані в ході розробки документації виконавцем замовнику не передавалися, а отже перехід авторського права від виконавця до замовника не відбувся. 27.02.2023 між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір №17, згідно якого позивач здійснив коригування розробленої ним проектно-кошторисної документації, проте жодних документів, що посвідчують дату переходу авторського права між ними не укладались. 27.06.2023 між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір №58, згідно якого позивач здійснив коригування розробленої ним проектно-кошторисної документації, проте відповідач 1 підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт на адресу позивача не повернув, мотивованої відмови від підписання не направляв. Отже, весь обсяг авторських прав на розроблену проектно-кошторисну документацію по вказаному об'єкту, враховуючи 2 проведені коригування, належить саме позивачу. Однак, при опрацюванні даних електронної системи закупівель позивачем встановлено, що 20.06.2024 між Організацією та Підприємцем було укладено договір №ПКД-28С на коригування розробленої позивачем проектно-кошторисної документації і відповідач 1 не звертався до позивача з метою отримання дозволу на використання об'єкта авторського права третіми особами, що є порушенням авторського права позивача.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач 1 посилався на те, що за умовами укладеного з позивачем договору право інтелектуальної власності на проектно-кошторисну документацію переходить до Організації після прийняття виконаних робіт і оформлення будь-яких інших документів договором не передбачено, тому припущення позивача щодо нібито порушень його авторських прав є помилковими і не відповідають дійсним обставинам. Відповідач 1, як власник проектно-кошторисної документації, має право використовувати її будь-яким способом в порядку, що передбачений чинним законодавством України, тому укладення між ним та Підприємцем договору від 28.06.2024 не суперечить вимогам законодавства; позивач, посилаючись на залучення до розробки документації архітектора Кузьменко Н.О., не наводить жодних підстав такого залучення та не підтверджує таке залучення жодними доказами; позивач помилково визначає проектно-кошторисну документацію як твір архітектури, оскільки вказана документація не містить в собі архітектурних напрацювань, які підпадають під ознаки об'єкта авторського права і позивачем не доведено, що розробка цієї документації пов'язана з творчою діяльністю.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач 2 посилався на те, що за укладений між відповідачами договір не містить положень, що порушують норми чинного законодавства України, а внаслідок його укладення не відбулось порушення права інтелектуальної власності позивача, оскільки після підписання позивачем і відповідачем 1 акту прийому-передачі виконаних робіт права інтелектуальної власності перейшли від виконавця до замовника.
Господарський суд міста Києва своїм рішенням від 11 березня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрсервісбуд" - відмовив.
Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрсервісбуд" на користь Фізичної особи-підприємця Семеняка Максима Олександровича 15000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрсервісбуд" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом залишено поза уваги, що з метою розроблення проекту позивачем було залучено архітектора Кузьменко Н.О., яка на свій авторський задум розробляла розділи оздоблення фасадів будівлі, перепланування приміщень та ін.; висновок суду про можливість укладення договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності лише з фізичною особою є хибною; передача Організацією розробленої позивачем документації Підприємцю, без погодження з позивачем, порушує ст.889 ЦК України та ст.12 Закону України "Про авторське право та суміжні права"; встановлене судом прийняття робіт за договором №34 від 01.06.2022 не підтверджує наявності у відповідача 1 права розпоряджатися проектно-кошторисною документацією, що була отримана ним внаслідок виконання позивачем договору №58 від 27.06.2023, підписаний акт приймання-передачі відповідач 1 позивачу не повернув; чинні норми законодавства чітко визначають необхідність участі в реалізації проекту його автора (архітектора), що унеможливлює залучення до коригування проектно-кошторисної документації інших осіб, окрім його автора, без паралельної або попередньої передачі такій особі авторського права.
Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що 22.08.2022 відповідач 1 набув право власності на проектно-кошторисну документацію по об'єкту: "Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23", що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 22.08.2022 № 1, тому укладення відповідачами договору від 20.06.2024 № ПКД-28С на коригування проектно-кошторисної документації жодним чином не суперечить вимогам законодавства; об'єктом інтелектуальної власності є безпосередньо результат інтелектуальної діяльності лише в тому випадку, коли такий результат був створений за допомогою творчої діяльності, при цьому законодавство не відносить проектно-кошторисну документацію до творів архітектури та до об'єктів авторського права в цілому, проте може бути визнана твором архітектури, якщо міститиме внаслідок проведеної інтелектуальної (творчої) діяльності автора індивідуальне творче архітектурне рішення (авторський задум); у даному випадку Позивачем не підтверджено жодними доказами, що розробка проектно-кошторисної документації за договором, пов'язана з творчою діяльністю, крім того позивач взагалі не долучив до матеріалів справи розроблену ним проектно-кошторисну документацію; укладений між позивачем та відповідачем -1 договір за правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, що підпадає під правове регулювання ст.ст. 887-891 ЦК України (підряд на проектні та пошукові роботи), а також ст.ст. 837-864 ЦК України (загальні положення про підряд); зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги неможливо встановити, чи є Кузьменко Н.О. найманим працівником позивача, чи з нею укладався договір про створення твору на замовлення, позивачем не доведений факт передачі Кузьменко Н.О. будь-яких прав позивачу на проектно-кошторисну документацію по об'єкту.
Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що апелянт намагається обґрунтувати наявність об'єкта авторського права, посилаючись на нібито участь у створенні проектно-кошторисної документації архітектора Кузьменко Н.О., проте такі твердження залишаються голослівними, оскільки позивач не надав жодного документального підтвердження авторства Кузьменко Н.О. - зокрема, не надано ані договору, що підтверджує її участь як автора, ані акту приймання-передачі авторського твору, ані договору про передачу майнових прав, позивач не довів наявності творчого внеску конкретної фізичної особи, що є ключовим елементом для кваліфікації результату як об'єкта авторського права; апелянт водночас заявляє про своє авторське право на проектно-кошторисну документацію та стверджує, що автором є архітектор Кузьменко Н.О., це свідчить про відсутність у позивача чіткої правової позиції щодо суб'єкта авторського права; суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що укладений між позивачем та відповідачем 1 договір є звичайним договором підряду на виконання технічної проектно-кошторисної документації, що не передбачає створення об'єкта авторського права за замовленням у розумінні статті 1112 ЦК України; усі матеріали проектно-кошторисної документації були належним чином передані позивачем відповідачу 1 відповідно до умов укладеного договору, внаслідок чого останній набув передбачених законом правомочностей щодо використання та розпорядження зазначеною документацією, отже як замовник, відповідач 1 мав усі законні підстави для укладення договору з відповідачем 2 з метою виконання подальших робіт. Також вказав, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, участю у судових засіданнях та іншими процесуальними діями, становить 15 000 гривень, а детальний розрахунок судових витрат, а також підтверджувальні документи
За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просила її задовольнити.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.06.2022 між ТОВ "Центрсервісбуд", як виконавцем, та Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона", як замовником, було укладено Договір №34 (далі - Договір №34), відповідно до п.1.1. якого виконавець, діючи як проектувальник, зобов'язується відповідно до розробленого і затвердженого замовником "Завдання на проектування (Додаток 4 до договору) та наданих замовником вихідних даних виконати роботи: "Розробка проектно-кошторисної документації по об'єкту Навчально-матеріальна база з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23" (код ДК 021:2015:71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги).
Згідно пункту 1.3. Договору №34 - виконавець передає замовнику виконану проектну документацію за Актами прийому-передачі виконаних робіт у чотирьох примірниках у паперовому вигляді та в одному примірнику на електронному носії.
Згідно пункту 1.5. Договору №34 - замовник зобов'язується розглянути та узгодити виконану проектну документацію, яка відповідаю "Завданню на проектування" та оплатити виконавц3ю відповідну вартість робіт за цим Договором.
Згідно пункту 2.1. Договору №34 - вартість робіт визначається згідно з протоколом узгодження договірної ціни робіт (Додаток №1), що складається на підставі кошторису (Додаток №3) становить 935 000, 00 грн без ПДВ.
Згідно пункту 4.1. Договору №34 - виконані роботи передаються замовнику та приймаються замовником за Актом прийому-передачі виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін.
Згідно пункту 4.5. Договору №34 - після прийняття виконаних робіт, право інтелектуальної власності на проектно-кошторисну документацію та інші документи, що були використані в ході розробки, переходить від виконавця до замовника (на безкоштовній основі) на весь строк дії авторського права.
Згідно пункту 4.6. Договору №34 - на момент передачі авторських прав виконавець гарантує, що:
- Лише йому належать авторські права на проектно-кошторисну документацію;
- Авторські права повністю або частково можуть бути передачі (або відчужені) третім особам за письмовою згодою замовника;
- Авторські права (повністю або частково) не є предметом застави, судового спору або претензій з боку третіх осіб;
Згідно Додатку №1 до Договору №34 вартість робіт становить 935 000,00 грн.
У подальшому Додатковою угодою №3 від 22.08.2022 до Договору №34 сторони зменшили вартість робіт до 905 000, 00 грн та відповідно внесли зміни до Додатку №1 до Договору №34.
Згідно Додатку №2 до Договору №34 термін виконання робіт з моменту підписання договору (початок) до 23.08.2022 (завершення).
Додатком №4 до Договору №34 сторони погодили завдання на проектування (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №4 від 22.08.2022 до Договору №34).
Позивач стверджує, що за результатами виконання Договору №34 ним була розроблена, а відповідачем була прийнята та оплачена відповідна проектно-кошторисна документація по об'єкту, яка є твором архітектури у розумінні Закону України "Про авторське право та суміжні права" з огляду на що є об'єктом авторського права.
Однак, після прийняття замовником виконаних робіт жодні документи, що засвідчують дату переходу авторського права на розроблену проектно-кошторисну документацію від виконавця до замовника не укладались, а перехід авторського права не відбувся.
У подальшому між Товариством та Організацією було укладено Договір №17 від 27.02.2023 (далі - Договір №17), а також Договір №58 від 27.06.2023 (далі - Договір №58) на коригування проектно-кошторисної документації, яка була виготовлена за Договором №34.
За твердженнями позивача, роботи по зазначеним договорам були належним чином виконані позивачем та прийняті відповідачем 1. Втім, після прийняття коригованих проектно-кошторисних робіт, як по Договору №17, так і по Договору №58 сторони також не підписували документів, що засвідчують дату переходу авторського права на розроблену проектно-кошторисну документацію.
Таким чином, за доводами позивача, весь обсяг авторський прав на розроблену проектно-кошторисну документацію по об'єкту "Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23", ураховуючи два проведені коригування належить позивачу.
Натомість, позивачем з'ясовано, що 20.06.2024 між КО "Муніципальна охорона", як замовником, та ФОП Семеняка М. О., як виконавцем, було укладено Договір на коригування проектно-кошторисної документації №ПКД-28С (далі - Договір №ПКД-28С), згідно пункту 1.1. якого відповідачі домовились, що в порядку, строк та на умовах, визначених цим договором, виконавець, з метою приведення у відповідність до чинних будівельних норм та стандартів, зобов'язується виконати коригування проєктно-кошторисної документації (стадія "РП") по об'єкту: "Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23" (1 черга), код ДК 021:2015:71240000-2 - Архітектурні, інженерні та планувальні послуги, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно з умовами Договору.
Перед укладенням Договору №ПКД-28С відповідач 1 не звертався до позивача з метою отримання дозволу на використання об'єкта авторського права третіми особами, отже укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 такого договору є порушенням авторського права позивача з метою захисту якого останній звернувся до суду.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд:
- припинити вчинення дій, що порушують авторське право та суміжні права Товариства шляхом визнання укладеного між Організацією та Підприємцем договору на коригування проектно-кошторисної документації №ПКД-28С від 20.06.2024 по об'єкту "Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23" (1 черга) недійсним;
- заборонити Організації використовувати в своїй господарській діяльності отриману за договором №ПКД-28С від 20.06.2024 року проектно-кошторисну документацію.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки Договір №ПКД-28С укладено поза межами прав наявних у сторін правочину та він є таким, що порушує права позивача, останній керуючись пунктом 2 частини 2 статті 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права" правомірно звертається до суду з метою відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме у спосіб визнання договору недійсним згідно статті 215 Цивільного кодексу України, та про заборону відповідачу 1 використовувати об'єкт авторського права;
Відповідач 1, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву посилався на наступне:
- 22.08.2022 відповідач 1 набув право власності на авторські права (право інтелектуальної власності) на проектно-кошторисну документацію розроблену позивачем за Договором №34, що підтверджено підписаним між сторонами Актом прийому-передачі виконаних робіт №1, як те передбачено пунктом 4.1. Договору №34;
- проектно-кошторисна документація розроблена позивачем є твором, що створений за замовленням, а отже у розумінні частини 2 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права на твір перейшли до замовника з моменту створення твору;
- відповідач 1 не приймав жодних коригувань проектно-кошторисної документації від позивача за Договором №17 та Договором №58;
- тобто відповідач 1 як власник переданої проектно-кошторисної документації має право її використовувати будь-яким способом в порядку Закону України "Про авторське право і суміжні права", а укладення Договору №ПКД-28С з відповідачем 2 не суперечить вимогам чинного законодавства;
- отже, припущення позивача про порушення його авторських прав є помилковими;
- позивач не наводить у позові жодних правових підстав, з яких Договір №ПКД-28С може бути визнано недійсним;
- в будь-якому разі позивачем не обґрунтовано підстави, що ідентифікують проектно-кошторисну документацію як об'єкт авторського права у розумінні статті 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а саме те, що процес її створення є не тільки технічною та виробничою діяльність, а й творчою в тому числі.
Відповідач 2, також заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву посилався на наступне:
- відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України відсутні правові підстави для визнання Договору №ПКД-28С недійсним;
- підписання між позивачем та відповідачем 1 Акту приймання-передачі виконаних робіт №1 від 22.08.2022 свідчить про перехід права інтелектуальної власності від позивача до відповідача 1, а отже жодних прав інтелектуальної власності позивача не порушено.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є недоведеними і необґрунтованими.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки між учасниками даної справи виникли на підставі наступних правочинів:
- Договору №34 від 01.06.2022, який був укладеним між Товариством та Організацією, предметом якого було виконання Товариством робіт: "Розробка проектно-кошторисної документації по об'єкту Навчально-матеріальна база з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23" (код ДК 021:2015:71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги);
- Договору №17 від 27.02.2023, який був укладеним між Товариством та Організацією, предметом якого було виконання Товариством робіт з коригування проектно-кошторисної документації, яка була виготовлена за Договором №34;
- Договору №58 від 27.06.2023, який був укладеним між Товариством та Організацією, предметом якого було виконання Товариством робіт з коригування проектно-кошторисної документації, яка була виготовлена за Договором №34;
- Договору №ПКД-28С на коригування проектно-кошторисної документації від 20.06.2024, який був укладеним між Підприємцем та Організацією, предметом якого було виконання Підприємцем робіт з приведення у відповідність до чинних будівельних норм та стандартів шляхом коригування проєктно-кошторисної документації (стадія "РП") по об'єкту: "Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23" (1 черга), код ДК 021:2015:71240000-2 - Архітектурні, інженерні та планувальні послуги.
Предметом розгляду даного спору є вимога позивача про припинення вчинення дій, що порушують авторське право та суміжні права Товариства шляхом визнання укладеного між Організацією та Підприємцем Договору №ПКД-28С та заборони Організації використовувати в своїй господарській діяльності отриману за договором №ПКД-28С від 20.06.2024 року проектно-кошторисну документацію.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненими цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Отже, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з'ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.
Таким чином, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Зі змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на статтю 443 ЦК України, частину 1 статті 12 та пункт 2 частини 2 статті 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у відповідності до яких:
- використання твору здійснюється виключно з дозволу суб'єкта авторського права або іншої уповноваженої на надання такого дозволу особи, крім випадків правомірного використання твору без такого дозволу, встановлених законом (стаття 433 ЦК України);
- суб'єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами (частина 1 статті 12 Закону України "Про авторське право і суміжні права");
- особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 2 частини 2 статті 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
Згідно з частиною 1 статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (частина 1 статті 418 ЦК України)
Право інтелектуальної власності, відповідно до частини 2 статті 418 ЦК України, становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Стаття 420 ЦК України містить перелік об'єктів права інтелектуальної власності.
За приписами статей 418, 420 ЦК України об'єктом права інтелектуальної власності може бути нематеріальний об'єкт, який оформлений в певну об'єктивну форму та відповідає вимогам закону.
Під твором слід розуміти сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли в процесі творчої діяльності автора і знайшли відображення у певній об'єктивній формі.
Об'єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема: твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень (пункт 1 частини 1 статті 6 Закону України "Про авторське право та суміжні права").
Об'єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури (частина 2 статті 29 Закону України "Про архітектурну діяльність").
Твір архітектури - твір у галузі спорудження будівель, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних утворень у формі креслення, ескізів, моделей, збудованих будівель чи споруд, планів населених пунктів тощо (пункт 57 частини 1 статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права").
Для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає в себе, зокрема, пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту (абзац 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність").
Архітектурне рішення - авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер'єру об'єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації, викладений в архітектурній частині проекту на всіх стадіях проектування і зафіксований у будь-якій формі (абзац 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність").
Проект - документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає будівельним нормам і правилам (абзац 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність").
З системного аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що об'єктом інтелектуальної власності є безпосередньо результат інтелектуальної діяльності лише в тому випадку, коли такий результат був створений за допомогою творчої діяльності.
Отже, сама по собі проектно-кошторисна документація (проект), як технічний документ, не є об'єктом авторського права, проте може бути визнаний твором архітектури, якщо міститиме внаслідок проведеної інтелектуальної (творчої) діяльності автора індивідуальне творче архітектурне рішення (авторський задум) у вигляді просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер'єру об'єкта архітектури, або ж інженерного та іншого забезпечення його реалізації.
У даному випадку, матеріали справи не містять взагалі розробленої позивачем проектно-кошторисної документації по об'єкту: "Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23" згідно Договору №34.
Посилання позивача на те, що з метою розроблення проекту ним було залучено архітектора Кузьменко Н.О., яка на свій авторський задум розробляла розділи оздоблення фасадів будівлі, перепланування приміщень та інше, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними доказами, натомість з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що архітектор Кузьменко Н.О. приймала участь в експертизі розробленої позивачем проектної документації, що підтверджується копіями доданих до позовної заяви Експертних звітів, які були складені Товариством з обмеженою відповідальністю "УК Експертиза".
Отже, як вірно відзначив суд першої інстанції, на підставі наданих позивачем доказів суд позбавлений можливості пересвідчитись в тому чи містить така проектно-кошторисна документація авторський задум автора-фізичної особи, а отже є твором архітектури та об'єктом авторського права.
При цьому, згідно приписів частини 1 статті 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зі змісту позовних вимог також вбачається, що позивач наполягає на тому, що ним було створено об'єкт авторського права на замовлення Організації, тобто Договір №34, на думку позивача, є договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що передбачений статтею 1112 ЦК України.
Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно частини частина 3 статті 29 Закону України "Про архітектурну діяльність" особа (особи), творчою працею якої (яких) створено об'єкти архітектури як об'єкти авторського права, вважається автором (співавторами) цих об'єктів.
Згідно визначення у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" автор - фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір.
Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Суб'єктами майнових авторських прав можуть бути також інші фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі правочину або закону (частина 2 статті 5 Закону України "Про авторське право та суміжні права").
Майнові права на об'єкт архітектури як об'єкт авторського права, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта або замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 30 Закону України "Про архітектурну діяльність").
Вказане узгоджується з приписами частини 2 статті 430 ЦК України.
За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк (частина 1 статті 1112 ЦК України).
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що творцем у розумінні статті 1112 ЦК України з яким замовник може укласти договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути лише фізична особа.
Натомість, у даному випадку між позивачем (виконавцем), як юридичною особою та відповідачем 1 (замовником), як юридичною особою, укладено Договір №34 на розробку проектно-кошторисної документації, що не може бути ідентифікований у розумінні статті 1112 Цивільного кодексу України як договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Дослідивши природу укладеного між позивачем та відповідачем-1 Договору №34, суд першої інстанції вірно встановив, що останній є договором підряду на проведення проектних робіт, що підпадає під правове регулювання статей 887-891 ЦК України (підряд на проектні та пошукові роботи), а також статей 837-864 ЦК України (загальні положення про підряд).
При цьому, наявність у Договорі №34 пунктів 4.5. та 4.6. щодо порядку передання замовнику права інтелектуальної власності на проектно-кошторисну документацію, не спростовують його правову природу, як одного з видів договорів підряду.
Так, у відповідності до частини 1 статті 887 ЦК України, що кореспондується з частиною 1 статті 324 Господарського кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником (частина 1 статті 888 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 1 передано позивачу завдання на проектування, що є Додатком №4 до Договору №34.
Згідно пункту 4.1. Договору №34 - - виконані роботи передаються замовнику та приймаються замовником за Актом прийому-передачі виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору №34 між позивачем та відповідачем 1 складено та підписано уповноваженими представниками сторін Акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 22.08.2022 на суму 905 000, 00 грн, згідно якого позивач передав, а відповідач 1 прийняв розроблену проектно-кошторисну документацію по об'єкту: "Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23" (код ДК 021:2015:71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги).
Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (частина 1 статті 889 ЦК України).
Згідно пункту 2.2. Договору №34 - замовник здійснює перерахування авансу в розмірі 30 % від вартості Договору, остаточна оплата виконаних робіт за даним Договором здійснюється після виконання виконавцем робіт по Договору, у строки, які передбачені "Календарний графіком виконання проектних робіт" (Додаток №2).
Відповідачем 1 на виконання вимог пункту 2.2. Договору №34 було здійснено повну оплату вартості робіт у розмірі 905 000, 00 грн (вартість робіт згідно пункту 2.1. Договору №34 у редакції Додаткової угоди №3 від 22.08.2022) згідно платіжного доручення №16 від 08.07.2022 на суму 280 500, 00 грн та платіжного доручення №20 від 20.09.2022 на суму 624 500, 00 грн.
Отже, результати проектно-кошторисних робіт у порядку передбаченому Договором №34 належним чином передані замовнику, тобто відповідачу 1 та прийнятті останнім.
Матеріалами справи також підтверджується, що Договір №ПКД-28С між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено 20.06.2024, тобто вже після передання результатів проектно-кошторисних робіт відповідачеві 1.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зазначене спростовує доводи позивача про відсутність у відповідачів на момент укладення Договору №ПКД-28С відповідного обсягу прав, оскільки після прийняття проектно-кошторисних робіт у серпні 2022 відповідач 1 мав право вільно розпоряджатись переданою йому технічною документацією на будівництво, в тому числі і укладати договори на її коригування з третіми особами, що відповідає принципу свободи договору передбаченого у статті 627 ЦК України.
Інших підстав для визнання недійсним договору № ПКД-28С, ніж порушення авторських прав позивача, позивач у позовній заяві не навів.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо порушення відповідачами його авторських прав, а також щодо наявності підстав визначених статтею 215 ЦК України для визнання недійсним Договору №ПДС-28С є необґрунтованими, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрсервісбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11 березня 2025 року - без змін.
2. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 06.10.2025.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді В.О. Пантелієнко
М.Л. Доманська