Постанова від 24.09.2025 по справі 907/572/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2025 р. Справа №907/572/17

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційні скарги Закарпатської обласної прокуратури б/н від 19.06.2025 (вх.ЗАГС №01-05/1879/25 від 19.06.2025) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34» від 19.06.2025 (вх. №01-05/1912/24 від 23.06.2025)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2025 (суддя Ремецькі О.Ф., повне рішення складено 30.05.2025)

у справі №907/572/17

за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34», м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 3 ТзОВ «ПІДЛИПНИКИ», м. Ужгород,

за участю Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород

про визнання протиправними та скасування рішення Ужгородської міської ради від 29.12.2007 року за №565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» земельної ділянки площею 0,40га в м. Ужгород по вул. 8 Березня - Можайського строком на 5 років та рішення від 28.12.2012 року №786 «Про продовження договорі оренди земельних ділянок» в частині продовження ТОВ «Підлипники» дію договору оренди землі строком до 28.12.2017 р., визнати недійсним договір оренди землі від 22.01.2008 року, що укладений Управлінням майном міста Ужгородської міської ради і ТзОВ «Підлипники» та додаткових угод до нього (позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 ГПК України щодо зміни предмету позову)

за участю представників:

від прокуратури: прокурор Винницька Л.М.;

від позивача: адвокат Майстренко Н.М. (в режимі відеоконференції);

від відповідача 3: представник Маркусь Н.І. (в режимі відеоконференції);

від відповідачів 1,2: не з'явилися;

Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2025 у справі №907/572/17 у задоволенні позову відмовлено повністю; судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Закарпатська обласна прокуратура звернулася до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2025 та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Також не погоджуючись з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2025 у справі №907/572/17, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2025 у справі №907/572/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволити позов позивача; вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем в судах обох інстанцій.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Закарпатської обласної прокуратури та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34», об'єднано ці апеляційні скарги в одне апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для подання суду відзивів на апеляційні скарги до 08.08.2025, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 20.08.2025.

06.08.2025 на адресу суду надійшов відзив ТзОВ «Підлипники» на апеляційну скаргу (вх. №01-04/6022/25), в якому відповідач-3 просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

14.08.2025 представник скаржника адвокат Майстренко Н.М. подала суду повідомлення про надання доступу до електронної справи в підсистемі ЄСІТС, у якому також просила продовжити ОСББ «Можайського 34» процесуальний строк на подання своїх заяв по суті спору щодо наявних заяв учасників справи.

19.08.2025 позивач подав суду додаткові пояснення (вх. №01-04/6387/24), у яких просить поновити строк на подання додаткових доказів, приєднати до матеріалів справи додаткові докази та надати їм належну оцінку під час ухвалення судового рішення. До пояснень додано ряд доказів.

20.08.2025 позивач подав суду заяву (вх. № 01-04/6912/25) про відступ від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

20.08.2025 у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги по всій території України, судове засідання не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 призначено розгляд справи на 17.09.2025.

В судовому засіданні 17.09.2025 представниця позивача надала суду пояснення щодо клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів, просила такі додаткові докази долучити до матеріалів справи та надати їм оцінку. Окрім того, представниця позивача просила долучити до матеріалів справи фотографію спірної земельною ділянки, виконану у великому форматі.

Прокурор залишила вказане клопотання на розсуд суду.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення клопотання позивача, наголосив, що справа розглядається з 2017 року.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання долучення додаткових доказів, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Позивач у клопотанні повідомляє суд, що у липні 2025 року, після подання апеляційної скарги у цій справі, під час ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи в архіві БТІ м.Ужгорода, що переданий комунальному підприємству «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради, позивачу стало відомо про наявність доказів, які приховувались від позивача.

У зв'язку з цим позивач просить долучити до матеріалів справи відповідь Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №247/02.4-24 від 01.07.2025 на запит Голови правління ОСББ «Можайського 34» від 27.06.2025 про надання копії паспорту майданчика для збирання твердих побутових відходів за адресою вул.І.Сікорського (Можайського), 34; копію санітарно-технічного паспорта контейнерного майданчика для збирання твердих побутових відходів, копію паспорта об'єкту міського благоустрою (місце твердих побутових відходів) та копію відповіді Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №3429/02.4-21 від 01.07.2025 на звернення Голови правління ОСББ «Можайського 34» від 26.06.2025 №19 щодо причин відсутності розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування.

Однак в наведеному позивачем обґрунтуванні не йдеться про наявність виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, не зазначено жодних обставин, які би свідчили про неможливість отримання таких доказів впродовж тривалого розгляду справи (провадження у справі відкрито у 2017 році). Навпаки, позивач стверджує, що дізнався про такі докази під час ознайомлення з архівними матеріалами, тобто отримання додаткових доказів після ухвалення рішення за результатами розгляду позову зумовлене суб'єктивною поведінкою позивача, а не причинами, що об'єктивно від нього не залежали.

Враховуючи, що позивач не навів достатніх правових підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, в силу вимог ч.3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не може прийняти такі до розгляду.

Окрім того, колегія суддів ухвалила відмовити у долученні фотографії спірної земельної ділянки, виготовленої у великому форматі, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні відповідні фотографії, виконані у форматі А4, а в судовому засіданні представниця позивача продемонструвала таку фотографію для огляду суду та надала пояснення.

Щодо суті позовних вимог представниця позивача та прокурор підтримали вимоги апеляційних скарг, просили оскаржене рішення скасувати з прийняттям нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача-3 щодо доводів апеляційних скарг заперечив, просив залишити оскаржене рішення без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, після судових дебатів, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та в порядку, визначеному у ст.219 ГПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 24.09.2025.

В судовому засіданні 24.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідачів та рішення суду першої інстанції.

25.07.2017 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради та до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про визнання протиправними:

- дій Ужгородської міської ради в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» земельної ділянки площею 0,40 га по вул.8 Березня - Можайського строком на 5 років та рішення від 28.12.2012 за №786 «Про продовження дії договорів оренди земельних ділянок» в частині продовження Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» дії договору оренди землі строком до 28.12.2017;

- дій Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради щодо укладення договору оренди землі від 22.01.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники» та додаткових угод до цього договору.

06.09.2017 позивач подав заяву про зміну предмету позову, у якій просив вважати позовними вимогами:

- визнати протиправними та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 29.12.2007 за №565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» земельної ділянки площею 0,40 га по вул.8 Березня - Можайського строком на 5 років та рішення від 28.12.2012 за №786 «Про продовження дії договорів оренди земельних ділянок» в частині продовження Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» дії договору оренди землі строком до 28.12.2017;

- визнати недійсним договір оренди землі від 22.02.2008, що укладений Управлінням майном міста Ужгородської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники», додаткові угоди до цього договору.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від07.09.2017 заяву про зміну предмета позову прийнято до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в квітні 2017 році співвласникам багатоквартирного будинку №34 по вул.Можайського, що в м.Ужгороді, стало відомо про те, що земельна ділянка перед фасадом будинку, яка використовувалась до цього часу і надалі використовується окремими мешканцями як прибудинкова територія, палісадник, була передана за рішенням Ужгородської міської ради в користування юридичній особі.

Земельна ділянка, що її було передано в користування відповідачу-2 знаходиться на розі вулиць 8-го Березня та Можайського, та перебуває у фактичному користуванні мешканців багатоквартирного будинку №34 по вул. Можайського в м. Ужгороді, оскільки є прибудинковою територією будинку, співвласниками якого створено ОСББ «Можайського 34», а відтак рішення Ужгородської міської ради про відведення і продовження дії договору оренди порушило суб'єктивні права та законний інтерес позивача.

Позивач звертає увагу на неправомірне позбавлення співвласників багатоквартирного будинку частини прибудинкової території, фактично її вилучення з користування співвласників, за рахунок якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:20:001:0005 площею 0,4000 га для комерційно-житлового будівництва, всупереч принципу правової визначеності є втручанням відповідача-1 в мирне володіння майном і порушенням прав співвласників будинку правомірного очікування щодо збереження титулу безстрокового користування земельною ділянкою, виділеною в 1980-тих роках заводу «Турбогаз» під забудову мікрорайону із 608 квартир, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка.

Крім того, позивач зазначав про невідповідність відведення спірної земельної ділянки відповідачу-3 для комерційно-житлового будівництва чинному на момент відведення і наразі чинному генеральному плану міста Ужгорода (коригування окремих розділів), що затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 04 червня 2004 року №313 «Про Генеральний план міста». Намір забудови спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:001:0005 площею 0,4000 га не відповідають чинній містобудівній документації, що встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05 лютого 2024 року за №657/01-24.

17.08.2017 Ужгородська місцева прокуратура повідомила суд про вступ у справу у відповідності до ст.29 ГПК України (в редакції, чинній станом на дату подання заяви про вступ).

Прокурор у письмових заявах та поясненнях просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з огляду на те, що спірна земельна ділянка надана в оренду ТзОВ «Підлипники» для комерційно-житлового будівництва відведена за рахунок прибудинкової території багатоквартирного будинку, співвласниками якого створено ОСББ «Можайського 34», всупереч чинній на момент відведення містобудівній документації, а саме Генеральному плану м. Ужгорода, затвердженому рішенням Ужгородської міської ради IV скликання від 04.06.2004.

Здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (генерального плану населеного пункту, детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій.

Відповідач-1 (Ужгородська міська рада) та відповідач-2 (Департамент міського господарства Ужгородської міської ради), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, наголошували на законності передачі вказаної земельної ділянки ТзОВ «Підлипники» та відсутності порушень у діях відповідачів.

03.04.2024 позивач подав суду клопотання про залучення співвідповідача у справі - ТзОВ «Підлипники». Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2024 залучено ТзОВ «Підлипники» до участі у справі в якості співвідповідача.

Відповідач-3 (ТзОВ «Підлипники»), заперечуючи проти задоволення позовних вимог задоволення позову, зазначав, що жителі користуються спірною земельною ділянкою без достатніх на те підстав, натомість відведення земельної ділянки ТзОВ «Підлипники», затвердження проекту землеустрою та підписання договору оренди земельної ділянки, а в подальшому і додаткових угод до них відбулося у суворій відповідності до вимог законодавства. На переконання відповідача-3, охоронювані законом інтересів позивача щодо користування відповідною спірною земельною ділянкою не порушено, оскільки на час укладення оспорюваного правочину та прийняття міською радою відповідних рішень позивач ще не був створений як юридична особа. Окрім того, позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного на його думку права.

Також відповідач-3 просив суд застосувати до заявлених позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, керувався такими висновками:

- сам факт включення території на якій розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 до земельної ділянки, яка згідно з Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.04.1983 №149 «Для надання дозволу підприємствам та установам міста на розробку проектно-кошторисної документації та виділення земельних ділянок на нове будівництво» була виділена для будівництва житлового кварталу, за відсутності доказів розміщення на такій житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та доказів того, що ця земельна ділянка є необхідною для їх обслуговування з метою забезпечення потреб мешканців, не відносить спірну земельну ділянку до прибудинкової території Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34»;

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 до прибудинкової території ОСББ «Можайського 34»;

- суд не встановив та матеріали справи не містять доказів існування інших обставин, пов'язаних з відведенням та передачею в оренду ТзОВ «Підлипники» земельної ділянки площею 0,40 га в м. Ужгород по вул. 8 Березня - Можайського, які порушують права позивача;

- позивач не довів відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу;

- враховуючи підстави звернення позивача до суду із позовом, задоволення позовних вимог позивача не призвело б до відновлення стверджуваного порушених прав та охоронюваного законом інтересу позивача, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі.

Узагальнені доводи апелянтів (прокурора позивача) та заперечення відповідачів.

Вимоги апеляційної скарги прокурора обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. ст. 20, 21, 39, 42, 118, 124, 152, 155 Земельного Кодексу України, Відповідно до ст. 1 Закону України «Про планування і забудову території», ст. ст. 17, 21 Закону України «Про основи містобудування», ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ч.2 ст.382 ЦК України, та порушенням норм процесуального права ст. ст. 13, 73-86, 236-237 ГПК України.

Окрім того, ухвалюючи оскаржене рішення суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду висловлені:

- у постановах від 08.12.2021 у справі №726/23/18, від 20.07.2022 у справі №640/18400/18, від 23.12.2019 у справі №813/2946/17, від 04.08.2022 у справі №640/13670/19, від 17.07.2024 у справі №359/5535/18, від 19.06.2024 у справі №466/6903/19, від 23.10.2019 у справі №392/1004/17, від 28.09.2021 у справі №462/4395/17, від 30.12.2021 у справі №810/3409/18, від 30.07.2020 у справі №822/1030/18, від 29.09.2020 у справі №6822/3589/17, від 29.10.2020 у справі №822/900/18, від 09.09.2020 у справі №308/9895/16-ц, від 31.05.2021 у справі №826/1581/18, від 18.05.2022 у справі №826/8577/17 в контексті застосування ст.ст. 39, 118 ЗК України, стосовно того, що у разі якщо розташування спірної земельної ділянки не відповідає генеральному плану населеного пункту та містобудівній документації, вказане є підставою визнання незаконним та скасування оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та повернення земельної ділянки територіальній громаді;

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі №809/739/17, від 30.05.2018 у справі №923/466/17, від 20.09.2018 у справі №126/1373/17, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 в контексті дотримання вимог ст.55 Конституції України, ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст.ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ч. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» щодо того, що вимоги про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування є ефективним способом захисту порушеного права;

- у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 в контексті дотримання вимог ст. ст. 13, 73-86, 236-237 ГПК України стосовно того, що принципу змагальності у найбільшою мірою відповідає стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

На підтвердження наявності підстав для скасування оскарженого рішення прокурор наводить такі доводи:

- позивач звернувся з позовом до суду на захист прав та законних інтересів співвласників будинку, таке право надано ОСББ «Можайського, 34» згідно з приписами ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Конституцією України та статутом Об'єднання, а також узгоджується з позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горраіз Лізаррага та інші проти Іспанії» від 10.11.2014, заява № 62543/00»; подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/219/17;

- матеріалами справи підтверджується формування земельної ділянки площею 8,4 га для багатоквартирного будівництва житлового кварталу на 608 квартир, обмеженої вулицями 8 Березня, Можайського, Генерала Свободи, що була виділена Ужгородському заводу «Турбогаз» згідно з пунктами 3, 14 та 15 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.04.1983 № 149 «Про надання дозволу підприємствам та установам міста на розробку проектно-кошторисної документації та виділення земельних ділянок на нове будівництво» та виготовлення генплану забудови ділянки згідно з пунктом 1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 05.01.1983 «Про дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації та виділення земельної ділянки»; при цьому, рішень, актів про повернення, витребування тощо із користування Ужгородського заводу газотранспортних установок «Турбогаз» вказаної земельної ділянки площею 8,4 га відповідачі не надали, відтак спірна земельна ділянка має статус прибудинкової території багатоквартирного будинку ОСББ та є складовою частиною земельної ділянки, відведеної єдиним масивом під будівництво та обслуговування житлового кварталу;

- подальший штучний поділ (без вилучення від Ужгородському заводу «Турбогаз») органами місцевого самоврядування цієї земельної ділянки, шляхом оформлення лише ї частини з метою передачі її частини в оренду третім особам не змінює статус спірної земельної ділянки як прибудинкової території багатоквартирного будинку;

- через втрату графічної частини генплану забудови житлового кварталу на 608 квартир, обмеженої вулицями 8 Березня, Можайського, Генерала Свободи, шляхом відтворення за площею забудови кварталу на місцевості меж земельної ділянки 8,4 га підтверджується технічним звітом з кадастровою справою, виконаною приватним підприємством «Ужгеостар» в 2018 році згідно з договором від 23.04.2018 №ГС92/18;

- фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 співвласниками багатоквартирного будинку №34 по вул. Можайського, 34, підтверджується зверненням, скерованим виконкомом Ужгородської міської ради від 23.06.2017 №2125/03-15, цим же доказом підтверджено факт номінального (юридичного) користування земельною ділянкою відповідачем ТзОВ «Підлипники»;

- спірна земельна ділянка повністю використовувалась як прибудинкова територія, мешканці облаштували там клумби, використовували та використовують і на даний час як зелену зону біля багатоквартирного будинку;

- законний інтерес співвласників багатоквартирного будинку і в подальшому ОСББ підтверджується відповідями виконкому Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.02.1991 №43 «Про надання дозволу на розробку проектно-кошторисної документації на будівництво» та відповіддю управління житлово-комунального господарства виконкому Ужгородської міської ради народних депутатів від 21.02.1991 № Б-17/05, а також заявою ОСББ від 30.12.2021 до Ужгородської міської ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення по вул. Можайського, 34 площею 0,400 га для постійного користування із графічними матеріалами викопіювання з генплану м. Ужгорода;

- позивач звернувся до суду із даним позовом з метою захисту свого законного права та інтересу та усунення перешкод щодо вільного користування прибудинковою територією будинку та в подальшому реалізації свого права, передбаченого ч. 1 ст. 42 ЗК України, щодо передання у користування об'єднанню власників всієї прибудинкової території багатоквартирного будинку, відведеною під його будівництво заводу ще у 1983 році;

- підставою позову у цій справі є неможливість ОСББ вільно користуватись частиною прибудинкової території та оформити в постійне користування всю прибудинкову територію, оскільки частину цієї прибудинкової території передано в оренду (користування) третій особі;

- у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №926/927/24. Зокрема, суд зазначив, що чинним земельним законодавством не передбачено автоматичного набуття співвласниками багатоквартирного будинку права на земельну ділянку з моменту створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку чи прийняття будинку на баланс вказаного об'єднання в порядку ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, оскільки до співвласників багатоквартирного житлового будинку переходить саме право (інтерес) на отримання у власність чи в постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований будинок, а також пов'язані з ним будівлі та споруди, призначені для задоволення потреб співвласників і розташовані на прибудинковій території;

- право та інтерес позивача ґрунтується на встановлених судом обставинах і фактах відведення у встановлений законом спосіб Ужгородському заводу «Турбогаз» земельної ділянки площею 8,4 га для багатоквартирного будівництва житлового кварталу на 608 квартир, обмеженої вулицями 8 Березня, Можайського, Генерала Свободи, зведення такого багатоквартирного будинку та існування по даний час, а також на діючих законодавчих вимогах, у тому числі будівельних норм та правил територій населеного пункту, зокрема Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173;

- спірними рішеннями Ужгородської міської ради співвласників багатоквартирного будинку позбавлено майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим в силу припису норм Конвенції, статей 13, 14, 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України.

- приймаючи спірні рішення про передачу земельної ділянки у користування, орган місцевого самоврядування фактично вилучив із постійного користування співвласників будинку № 34 частину земельної ділянки, однак, таке питання ним на сесії не розглядалось і рішення з такого питання Ужгородською міською радою не приймалось, що є порушенням вимог ст.ст. 141, 149, 151 ЗК України;

- відведення спірної земельної ділянки ТОВ «Підлипники» для комерційно-житлового будівництва суперечить містобудівній документації, а саме чинному на момент відведення і наразі чинному генеральному плану міста Ужгорода (коригування окремих розділів), що затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 № 313 «Про Генеральний план міста», ці обставини підтверджуються викопіюванням з генплану, відповіддю державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зокрема, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації означає, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає тому, яке визначено у містобудівній документації відповідного населеного пункту;

- здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій;

- рішенням про передачу у користування спірної земельної ділянки іншій юридичній особі порушено ряд конституційних прав співвласників будинку - зокрема право на житло, оскільки право користування житлом без прибудинкової території є обмеженим;

- в цьому випадку здійснюється захист права на здорове довкілля, оскільки спорудження будівель на прибудинковій території суперечитиме нормам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173 через порушення норм щільності забудови, необхідність забезпечення наявності зелених зон загального користування;

- оспорювану земельну ділянку відведено в районі вже сформованої багатоквартирної забудови, а сама земельна ділянка є фактично територією малої рекреації, оскільки як вбачається на кадастровому плані на ній знаходиться рослинність; будівництво нового (не передбаченого) комерційного та багатоповерхового житлового будинку на цій земельній ділянці призведе до ущільнення забудови, зменшення площі озеленення мікрорайону, позбавлення можливості облаштування зони відпочинку та дитячого майданчику, які відсутні у вказаному мікрорайоні, надмірного навантаження на інженерні мережі енерго-, водопостачання та водовідведення;

- генеральний план м.Ужгород - 2004 після затвердження і оприлюднення доступний для ознайомлення на офіційному сайті будь якою особою, тому відповідач у даній справі не може вважатися добросовісним орендарем спірної земельної ділянки, так як обираючи таку повинен був знати про існуюче її цільове та фактичне використання мешканцями цього кварталу житлової забудови;

- право оренди на оспорювану земельну ділянку набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконного рішення, характеризується дефектом волі територіальної громади, а відтак не відповідає її інтересам та є підставою для задоволення позовних вимог;

- оскаржувані рішення Ужгородської міської ради породжують відповідні правові наслідки, а тому задля юридичної визначеності у питанні незаконного незаконної передачі в оренду земельної ділянки, необхідним є саме визнання незаконним та скасування вказаних рішень, вимога про визнання договору оренди землі від 22.01.2008 та усіх додаткових угод, укладених на його основі, недійсними є похідною, інший спосіб захисту, окрім обраного у спірних правовідносинах неможливий.

Вимоги апеляційної скарги позивача обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:

- суд неналежно дослідив докази, надані позивачем, а саме графічні матеріали з проєкту будівництва житлового кварталу чехословацької фірми, рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів 1983-1984 та 1991 років, що стосувались порядку формування та надання для будівництва УЄЗГТ земельної ділянки площею 8,4 га. зокрема, долі тієї частини, що знаходиться перед фасадом будинку №34 по вул. Можайського, за рахунок якої у 2007 році відповідач-1 сформував та передав в користування ТзОВ «Підлипники» спірну земельну ділянку;

- мотиви відхилення доказів та їх оцінка не наведені в мотивувальній частині рішення;

- відмова суду від повноцінної оцінки усього обсягу поданих доказів позбавила суд панорамної картини ситуації та встановлення дійсних обставин у справі;

- суд не встановив різницю між правом ОСББ на землю та правами співвласників багатоквартирного будинку на користування прибудинковою територією, різниця у суб'єкті прав залишилась поза увагою суду;

- в оскаржуваному рішенні суд зацитував правові висновки Верховного Суду у справах №910/14564/23 (постанова від 18.09.2024), №757/13549/16 (постанова від 14.02.2024), які стосуються правовідносин, що виникли після набрання чинності Земельним кодексом України 01.01.2002;, хоча право на користування земельною ділянкою на території кварталу площею 8,4 га, яка включає і спірну земельну ділянку, виникло у співвласників багатоквартирного будинку задовго до прийняття цього кодексу;

- з моменту першої приватизованої квартири в 1992 році в багатоквартирних будинках житлових будинках мікрорайону права на земельну ділянку, відведену у 1983 році під будівництво кварталу, на тому ж титулі та в тому ж обсязі переходять до співвласників багатоквартирних будинків;

- суд не встановив, що на прибудинковій території, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, знаходиться споруда для збору та вивезення твердих побутових відходів, яка призначена для задоволення потреб усіх співвласників двох багатоквартирних будинків за адресою вул.Можайського,34 та вул. 8 березня (Героїв 128 бригади), №39, що підтверджується паспортом на споруду;

- суд не надав оцінки доводам учасників справи щодо порушень спірними рішеннями вимог чинного на момент їх ухвалення відповідачем-1 містобудівного та земельного законодавства, зокрема, невідповідність чинному на той час і чинному наразі генеральному плану міста Ужгорода, що затверджений 04.06.2004 рішенням Ужгородської міської ради №313 «Про Генеральний план міста»;

- сконцентрувавшись виключно на питання про наявність чи відсутність порушеного права, суд проігнорував інші аспекти протиправності спірних актів Ужгородської міської ради, не надав їм належної правової оцінки;

- звуження предмету дослідження, відсутність належної мотивації відхилення окремих доказів, неврахування доводів сторін мало наслідком ухвалення рішення у справі без встановлення фактичних обставин, а відтак ухвалення незаконного рішення з помилковим застосуванням норм матеріального права, отже господарський суд не виконав завдання господарського судочинства;

- суд покликався на норми ст.42 ЗК України 2001 року, які з 2001 року встановили нові правила отримання та оформлення у власність чи постійне користування земельних ділянок прибудинкової території, проте співвласники, інтереси та права яких відстоює у процесі ОСББ, доводять, що вони правомірно користуються територією мікрорайону площею 8,4 га з 1988 року;

- зміна приписів, якими регулюють правовідносини щодо користування земельними ділянками, зокрема, запровадження поняття «прибудинкова територія» та механізму регулювання правовідносин у сфері користування таким видом земельних ділянок, не може звужувати змісту прав суб'єктів цих правовідносин, зокрема співвласників багатоквартирних будинків, що відповідає конституційним гарантіям, закріпленим у нормі статті 22 Конституції України, що підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками);

- суд не застосував до спірних правовідносин норми ч.5 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у системному взаємозв'язку з нормами статей 89 та 90 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 та нормою ч.3 ст.30 Земельного кодексу України від 18.12.1990;

- в 1983 році земельні ділянки юридичним особам для житлового будівництва відводилися на праві постійного користування, що у відповідності до ст.22 Конституції України з 1996 року гарантувало співвласникам 11-ти багатоквартирних житлових будинків мікрорайону, зокрема і співвласникам будинку №34 по вул.Можайського в м.Ужгороді, з переходом у їх власність об'єктів нерухомого майна (квартир) збереження у тому ж обсязі та на тому ж титулі права на користування земельною ділянкою, яка по суті є прибудинковою територією всіх 11-ти житлових багатоквартирних будинків, зокрема і будинку №34;

- відповідачі не довели, а суд не встановив обставин припинення права користування співвласниками багатоквартирних житлових будинків мікрорайону земельною ділянкою прибудинкової території площею 8,4 га;

- суд в порушення принципу незворотності дії закону в часі застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015, не врахувавши вже існуючих прав на землю у співвласників багатоквартирного будинку;

- суд не застосував до спірних правовідносин норм ст.5 та ст.17 Закону України «Про основи містобудування» щодо невідповідності цільового призначення сформованої спірної земельної ділянки приписам чинного генерального плану міста Ужгорода;

- суд не застосував до спірних правовідносин норм ст.48 Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003, відповідно до якої визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб та спорудження конкретних об'єктів здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації, документації із землеустрою, схем планування територій переважно на землях несільськогосподарського призначення;

- суд не застосував до спірних правовідносин норм статті 2 Закону України «Про планування та забудову територій» від 20.04.2020 в частині врахування державних громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій, обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб; визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах, визначених законом;

- генеральним планом міста Ужгорода не передбачена частина території, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, що її передано у користування на умовах оренди відповідачу-3 для містобудівної діяльності, зокрема, для комерційно-житлового будівництва, що підтверджується висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи за зверненням позивача від 05.02.2024 за №657/01-24;

- спірними рішеннями порушено принцип правової визначеності та легітимних очікувань , які полягають у дотриманні органами місцевого самоврядування при плануванні забудови міста Ужгорода конституційних приписів щодо гарантій прав суб'єктів на землю, а саме прав співвласників на землю - прибудинкову територію, призначену ще в 1983 році для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків кварталу чехословацької забудови заводу УЕЗГТ «Турбогаз» та забезпечення можливості оформлення цих прав згідно з вимогами українського законодавства;

- суд обмежився встановленням лише факту відсутності прав ОСББ на землю та не встановив порушення відповідачами норм статті 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, позивач в апеляційній скарзі виклав нові обставини, які підлягають судом під час апеляційного перегляду рішення, що не були досліджені місцевим господарським судом:

- відсутність рішень і актів органів місцевого самоврядування щодо припинення прав користування земельною ділянкою кварталу житлової забудови на 608 квартир по вул.Можайського, Генерала Свободи, 8 березня в м.Ужгород УЕЗТГТ «Турбогаз» та/або передачі таких прав іншим особам (суб'єктам);

- відсутність умов вилучення з користування співвласників багатоквартирних будинків житлової забудови на 608 квартир по вул.Можайського, Генерала Свободи, 8 березня в м.Ужгород під час формування спірної земельної ділянки та передачі її в користування третій особі;

- наявність на території, за рахунок якої відведено спірну земельну ділянку відповідачу-2, споруди для збору та вивезення ТПВ, що обслуговує декілька багатоквартирних житлових будинків;

- невідповідність намірів забудови комерційно-житловим будівництвом земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 за адресою м.Ужгород, вул.8 березня-Можайського чинному в 2007 році та чинному нині генеральному плану міста Ужгород (коригування окремих розділів), затвердженому рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 №313 «Про Генеральний план міста»;

- порушення відповідачами вимог чинної містобудівної документації на місцевому рівні: відсутність врахування відповідачами інтересів співвласників під час вибору місця земельних ділянок для розміщення об'єкту комерційно-житлового будівництва;

- відсутність врахування відповідачами інтересів та вимог співвласників багатоквартирного будинку як користувачів земельної ділянки прибудинкової території та співвласників будівель, що оточують місце будівництва;

- недотримання відповідачами вимог статті 203 Цивільного кодексу України під час укладення договору оренди землі від 22.01.2008.

У заяві про відступ від правового висновку Верховного Суду позивач повідомляє суд, що йому відомо, що Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26 травня 2023 року у справі №905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив таке: окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Позивач у цій справі заявив матеріально-правову вимогу про визнання недійсними договору оренди землі від 22 січня 2018 року та усіх додаткових угод до нього, проте, не заявив вимогу про застосування наслідків недійсного правочину і вважає, що заявлення такої вимоги не відповідало б принципу процесуальної економії, оскільки у цій справі у випадку визнання недійсним договору оренди землі, коли орендар не використовує цю земельну ділянку для мети, визначеної договором, наслідок його недійсності однозначний - повернення земельної ділянки у володіння і користування територіальної громади. Тож, реституція у такому разі є односторонньою.

На переконання позивача заявлення у цій справі вимоги щодо застосування наслідків недійсного правочину щодо договору оренди землі та додаткових угод до нього не було необхідним і, відповідно, застосування до правовідносин у цій справі правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21 не є доречним.

У відзиві на апеляційні скарги відповідач-3 наводить такі аргументи на спростування доводів апелянтів:

- питання щодо поновлення оспорюваного позивачем договору неодноразово розглядалось судами, учасником таких справ в якості третьої особи був також позивач, який доводив, що спірна ділянка відноситься до прибудинкової території, однак, судами було встановлено, що земельна ділянка не є прибудинковою територією, а відмежована від такої дорогою;

- у справі №907/38/21 в постанові Західного апеляційного господарського суду було відхилено доводи третьої особи (позивач в цій справі) про те, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку, оскільки належних і допустимих доказів, які б підтверджували зазначені обставини, матеріали справи не містять, крім того, речові права на користування землею як нерухомим майном виникають із моменту їх державної реєстрації, у свою чергу, рішення виконавчого комітету №43 від 27.02.1991 про виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва скверу, на яке покликається третя особа, не може бути доказом виникнення речових прав на спірну земельну ділянку в ОССБ «Можайського 34»; актом обстеження умов використання спірної земельної ділянки робочою групою із представників структурних підрозділів відповідача-1 06.06.2017 встановлено, що межі проектованої прибудинкової території ОСББ «Можайського, 34» не накладаються на земельну ділянку, що виступає об'єктом оренди; обидві ділянки розділені полотном для забезпечення належного проїзду автотранспорту;

- у справі №907/38/21 суд першої інстанції зазначив, що не заслуговують на увагу і доводи про невідповідність мети використання земельної ділянки за договором оренди положенням чинної містобудівної документації міста Ужгорода, оскільки спірна земельна ділянка, згідно з витягом із Державного земельного кадастру від 09.10.2017, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, а за видом використання землі земля для комерційно-житлового будівництва; таке цільове призначення земельної ділянки визначено і в п.15 договору оренди; докази зміни цільового призначення земельної ділянки, а також віднесення її до іншої категорії, ніж землі житлової та громадської забудови, в матеріалах справи відсутні та суду не надані, тоді як спірні правовідносини регулюються положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», що є спеціальними законодавчими актами в межах цієї справи;

- рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №907/225/23 від 26.07.2023, яке було залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023, визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 22.01.2008 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:20:002:0005) по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського в м. Ужгороді, в редакції орендаря, зокрема строк дії договору оренди становить до 28.12.2027; обставини встановлені судом в таких справах є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню при вирішенні даної справи відповідно до ст.75ГПК України, оскільки учасником було в тому числі ОСББ «Можайського 34»; принцип правової визначеності не допускає постановлення різних за змістом судових рішень;

- доводи позивача про невідповідність відведення спірної земельної ділянки відповідачу-3 для комерційно-житлового будівництва чинному на момент відведення і наразі чинному генеральному плану міста Ужгорода (коригування окремих розділів), що затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 №313 «Про Генеральний план міста» не відповідають дійсності; на момент надання земельної ділянки в оренду позивачу, а також наступних змін до договору, діяв інший генеральний план міста Ужгород, затвердження якого згодом було предметом судового спору, тому позивач не надає суду всі відомості щодо фактичних обставин, які мають істотне значення а тільки покликається на ніби то невідповідність діючому генеральному плану міста;

- суд першої інстанції правильно було застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема наведені в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №607/13198/21, де зазначено, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку;

- у постанові від 05.03.2025 у справі № 926/927/24 Верховний Суд дійшов висновку, що багатоквартирні будинки є нерозривно пов'язаними із земельними ділянками, на яких вони розташовані, а особа, яка законно набула у власність будинок чи споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими об'єктами після їх набуття; розмір такої земельної ділянки має визначатися на підставі землевпорядної документації, яка враховує фактичні параметри всіх об'єктів, запланованих для будівництва, їх прибудинкову територію та територію, необхідну для забезпечення обслуговування будинків і потреб його мешканців;

- суд обґрунтовано зазначив, що сам факт включення території на якій розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 до земельної ділянки, яка згідно з рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.04.1983 №149 «Для надання дозволу підприємствам та установам міста на розробку проектно-кошторисної документації та виділення земельних ділянок на нове будівництво» була виділена для будівництва житлового кварталу, за відсутності доказів розміщення на такій житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та є необхідною для їх обслуговування з метою забезпечення потреб мешканців, не відносить вказану земельну ділянку до прибудинкової території Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Можайського 34, м. Ужгород;

- в матеріалах справи відсутні будь які докази віднесення земельної з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 до прибудинкової території Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Можайського 34, м. Ужгород;

- суд не встановив та матеріали справи не містять доказів існування інших обставин пов'язаних з відведення та передачею в оренду ТзОВ «Підлипники» земельної ділянки, які порушують права позивача;

- ОСББ «Можайського 34» та Закарпатська обласна прокуратура не навели в апеляційних скаргах доводів та обставин, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а відтак підстав, передбачених процесуальним законом для зміни судового рішення та задоволення апеляційних скарг не має.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

10.02.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34» як юридичну особу.

23.08.2016 рішенням загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34» затверджено нову редакцію статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, відповідно до якого об'єднання створене з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом.

Відповідно до п.3 статуту завданням та предметом діяльності об'єднання є, серед іншого, забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

У 2017 році, як стверджує позивач, співвласники багатоквартирного будинку на вул.Можайського, 34, в м.Ужгроді виявили, що земельна ділянка біля їхнього будинку передана міською радою в оренду ТзОВ «Підлипники» з метою будівництва житлового будинку, у зв'язку з чим ОСББ «Можайського, 34» звернулось до господарського суду з цим позовом про визнання недійним відповідного рішення міської ради та договору оренди земельної ділянки.

Так, 29.12.2007 рішенням V скликання Ужгородської міської ради за №565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» затверджено проект відведення та передано в користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня вул. Можайського.

В матеріалах справи наявний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “Підлипники» для комерційного-житлового будівництва в м.Ужгород по вул. 8 Березня - вул. Можайського (а.с.2-75, том 2).

На підставі вказаного рішення між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Підлипники» (орендарем) 22.01.2008 укладено договір оренди землі (оспорюваний договір), який зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2008 за №210100000-0408070000024.

Відповідно до п.14, п.15 вказаного договору земельна ділянка передається в оренду із земель, відведених під будівництво. Цільове призначення земельної ділянки - для комерційно-житлового будівництва.

Відповідно до п.8 договору, такий укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

22.01.2008 сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.

На підставі рішення Ужгородської міської ради №786 від 28.12.2012 відповідачу 3 було поновлено договір оренди землі строком на 5 років до 28.12.2017, про що сторонами укладено додаткову угоду б/н від 22.05.2015 про внесення змін до договору оренди землі від 22.01.2008.

В пункті 1 додаткової угоди від 22.05.2015 зазначено кадастровий номер орендованої земельної ділянки - 2110100000:20:002:0005.

04.06.2015 договір оренди землі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

25.05.2017 Управління містобудування та архітектури м.Ужгорода надало ТзОВ «Підлипники» містобудівні умови та обмеження без забудови земельної ділянки в м.Ужгород, вул.8 Березня - Можайського.

02.06.2017 листом №467/03-23 Виконавчий комітету Ужгородської міської ради у відповідь на запит ОСББ «Можайського 34» повідомив, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» надана адміністративна послуга - містобудівні умови та обмеження від 22.05.2017 №54/20-16 на будівництво багатоквартирного житлового будинку з адміністративно-торговими закладами на орендованій земельній ділянці по вул.8Березня-Можайського на підставі поданої замовником в центр надання адміністративних послуг заяви та всіх необхідних документів, передбачених наказом Мінрегіонбуду України від 07.07.2011 №109 «Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст».

У листі також зазначено, що згідно з планом зонування території міста, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 10.03.2016 №119 земельна ділянка, на якій планується будівництво знаходиться в Ж-4 (змішана багатоквартирна житлова та громадська забудова), відтак функціональне призначення земельної ділянки відповідає намірам забудови та не суперечить чинній містобудівній документації.

Речове право оренди ТзОВ «Підлипники» земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 зареєстровано в Державному земельному кадастрі 04.06.2015, про що свідчить наданий суду витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0002881882019 від 19.03.2019.

У 2021 році ТзОВ «Підлипники» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, який у подальшому перейменований у Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34», про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 22.01.2008, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТзОВ «Підлипники», укладеною в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21 позов було задоволено повністю та визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 22.01.2008 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:20:002:0005) по вул. 8-го Березня- Олександра Можайського в м. Ужгороді, у викладеній у рішенні редакції додаткової угоди, зокрема, змінена редакція пункту 8 договору передбачала, що строк дії договору до 28 грудня 2022 року. Вказане рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21 залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 та постановою Верховного суду від 05.04.2023.

У цьому рішенні було встановлено, що актом обстеження умов використання спірної земельної ділянки робочою групою із представників структурних підрозділів відповідача 1 06.06.2017 року встановлено, що межі проектованої прибудинкової території ОСББ «Можайського 34» не накладаються на земельну ділянку, що виступає об'єктом оренди; обидві ділянки розділені полотном для забезпечення належного проїзду автотранспорту.

У 2023 році ТзОВ «Підлипники» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та до Державного підприємства «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації, в якому заявлено такі позовні вимоги:

- визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 «Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок» в частині п.3, яким ТзОВ «Підлипники» відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня-Можайського;

- визнати незаконним та скасувати рішення ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30 серпня 2022 року за №859 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» в частині пункту 3.3 про передачу в постійне користування державному підприємству «ДОБРОБУД» Закарпатської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського;

- визнати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.01.2008 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТзОВ «Підлипники» площею 0,4000 га, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) по вул. 8 го Березня- Олександра Можайського в м. Ужгороді про продовження строку договору оренди до 28.12.2027 укладеною на умовах додаткової угоди в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2023 у справі №907/225/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023, позов задоволено:

- визнано незаконним та скасовано пункт 3.3. рішення XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30 серпня 2022 року за №859 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» про передачу в постійне користування Державному підприємству «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського;

- визнано незаконним та скасовано п. 3 рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 «Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок», яким ТзОВ «Підлипники» відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня-Можайського.;

- визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 22.01.2008 року, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТзОВ «Підлипники», кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:20:002:0005, площею 0,4000 га, для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) по вул. 8 го Березня-Олександра Можайського в м. Ужгороді, зокрема, внесено зміни до пункту 8 договору та викладено його в такій редакції: « 8. Строк дії договору до 28 грудня 2027 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію».

Таким чином, оспорюваний договір позивачем у цій справі договір оренди землі є чинним до 28.12.2027.

З наявних в матеріалах справи доказів щодо обставин, на які позивач покликається як на підставу для задоволення позовних вимог, встановлено наступне.

27.04.1983 рішенням Виконавчого комітету Ужгородського міської ради народних депутатів №149 виділено Ужгородському заводу «Турбогаз» земельну ділянку площею 8,4 га між вулицями 8 Березня, Можайського під будівництво житлового кварталу, який зводиться будівельниками ЧССР рамках спорудження об'єктів в газопроводу Уренгой-Ужгород.

20.10.1983 рішенням Виконавчого комітету Ужгородського міської ради народних депутатів №414 Вано-Франківську дирекцію газопроводів, що будується, виробничого об'єднання «Прикарпаттрансгаз» визначено замовником на будівництво житлового кварталу на 608 квартир, обмеженого вулицями 8-Березня, Можайського, Генерала Свободи.

До письмового відзиву ТзОВ «Підлипники» на позов (а.с.145-147, том 1) додано копію акту державної приймальної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту по вул.Можайського, однак такий викладено російською мовою, перекладу на українську мову не надано, що унеможливлює встановлення змісту такого акту та оцінки його як доказу.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів №6 від 1983 року (дату неможливо встановити з копії рішення - а.с.226, том 1) дозволено Ужгородському експериментальному заводу газотранспортних устаткувань виготовити генплан забудови ділянки по вул.Можайського - 8-Березня; виділено тимчасове користування земельну ділянку розміром 2,0 га по вул.Можайського для розміщення тимчасової бази будівельних організацій ЧССР.

27.02.1991 рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів №43 п.7 рішення виконкому №176 від 26.09.90 «Про дозвіл кооперативу «Космо» на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво відкритої автостоянки на ділянці по вул.8-Березня-Можайського вирішено вважати таким, що втратив силу, зобов'язано Міське управління житлово-комунального господарства компенсувати кооперативному спецоб'єднанню «Космо» затрати на розробку проектно-кошторисної документації; враховуючи багаточисленні заяви мешканців району дозволено управлінню житлово-комунального господарства виготовити проектно-кошторисної документацію на будівництво скверу на цій ділянці.

Відповідно до листа Управління житлово-комунального господарства №Б-17/05 від 09.10.1991 роботи по проектуванню скверу по вул.8-Березня-Можайського включені в тематичний план 1992 р. Закарпатському відділу комплексного проектування Інституту «Укркомунремшляхпроект», після виготовлення проектно-кошторисної документації будуть вирішуватись строки будівництва скверу.

Також 20.09.2017 позивач надав суду копію паспорту об'єкту благоустрою (місце збору твердих побутових відходів) по вул.Можайського, 34, та схему розміщення збору твердих побутових відходів.

11.08.2017 ПАТ «Ужгородський Турбогаз» на запит адвоката Різак Н.М. повідомив про відсутність копій архівних документів, що підтверджують виділення в тимчасове користування Ужгородському заводу «Турбогаз» земельної ділянки площею 8,4 га по вул.8-го Березня - Можайського в м.Ужгороді під будівництво житлового кварталу згідно з рішенням №149 від 27.04.1983 Виконавчого комітету Ужгородського міської ради народних депутатів, а також копії актів прийняття багатоквартирного будинку №345 по вул.Можайського, 34 до експлуатації в 1988 році, разом з планом благоустрою прилеглої до будинку території разом з комплектом технічної документації, переданої Державній приймальній комісії.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2017 було призначено у справі судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експертів №5267/5268 судової земельно-технічної експертизи від 16.11.2018:

- на питання 1 «Встановити межі території кварталу житлової забудови площею 8,4 га, обмеженої вулицями 8-Березня, Можайського, Генерала Свободи, виділеної згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.04.1983 за №149 «Про надання дозволу підприємствам і установам міста на розробку проектно-кошторисної документації та виділення земельних ділянок на нове будівництво» відповідно до технічної документації «Генплан житлового кварталу на 608 квартир» експерти відповіли, що технічна документація «Генплан житлового кварталу на 608 квартир» на дослідження не надана, тому встановити межі території кварталу житлової забудови не надається можливим;

- на питання 2 «Чи має місце накладення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,40 га за адресою м.Ужгород, вул. 8-Березня - Можайського на прибудинкову територію житлового кварталу, обмеженого вулицями 8-Березня, Можайського, Генерала Свободи? Якщо має, то яка площа накладення?» експерти відповіли, що оскільки встановити межі території кварталу житлової забудови не надається можливим, тому встановити накладання чи ненакладання земельної ділянки 2110100000:20:002:0005 на прибудинкову території не надається можливим;

- на питання 3 «Чи відповідає цільове використання земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 функціональному призначенню земельної ділянки згідно містобудівної документації на місцевому рівні? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?» експерти відповіли, що цільове використання земельної ділянки відповідає функціональному призначенню земельної ділянки згідно містобудівної документації на місцевому рівні, а саме плану зонування міста Ужгорода;

- на питання 4 «В якій зоні функціонального призначення за генеральним планом міста Ужгорода, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради №313 від 04.06.2004, розміщена земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:20:002:0005?» експерти відповіли, що встановити в якій зоні функціонального призначення за генеральним планом міста Ужгорода розміщена земельна ділянка не надається можливим;

- на питання 5 «Яка площа прибудинкової території згідно з нормами державних будівельних норм потрібна для житлового кварталу з дев'яти багатоквартирних будинків, забудованого на земельній ділянці, обмеженій вулицями 8-Березня, Можайського, Генерала Свободи, що виділена згідно з рішенням Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.04.1983 «Про надання дозволу підприємствам і установам міста на розробку проектно-кошторисної документації та виділення земельних ділянок на нове будівництво»?» експерти відповіли, що площа прибудинкової території, потрібна для житлового кварталу, не встановлюється.

У відповіді №12/01-15 від 31.01.2020 Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради на запит адвоката Н.Майстренко станом на 2007-2008 роки та протягом 2018 року чинним був генеральний план міста Ужгорода, затверджений рішенням Ужгородської міської ради ІV-ого скликання від 04.06.2004 №313 «Про генеральний план міста»; на період відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, а саме 20.08.2007 згідно з чинним на той час генеральним планом міста земельна ділянка відноситься до інших територій.

10.11.2022 (під час розгляду справи), відповідно до п.4.12 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від №978 Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34» відмовлено у наданні дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку по вул.Олександра Можайського, 34 зі зміною цільового призначення у зв'язку з наявним рішенням міської ради на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до висновку експерта №657/01-24 від 05.02.2024 за результатами судової будівельно-технічної експертизи за зверненням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34», на вирішення експертизи було постановлено таке питання:

«Чи відповідає намір забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, який визначено у рішенні Ужгородської міської ради V скликання від 29.12.2007 за №565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок», в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Підлипники» для комерційно-житлового будівництва в місті Ужгород, по вул. 8-Березня - Можайського та у договорі оренди землі від 22.01.2008, укладеному ТзОВ «Підлипники» та Управлінням майном міста Ужгородської міської ради, містобудівній документації на місцевому рівні, а саме - Генеральному плану міста Ужгорода Закарпатської області (коригування окремих розділів), затвердженому рішенням Ужгородської міської ради ІV-ого скликання від 04.06.2004 №313 «Про генеральний план міста», - при відведенні вказаної земельної ділянки в користування ТзОВ «Підлипники»?

Відповідно до висновку експерта намір забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, який визначено у рішенні Ужгородської міської ради V скликання від 29.12.2007 за №565, в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Підлипники» для комерційно-житлового будівництва в місті Ужгород, по вулиці 8-Березня - Можайського та у договорі оренди землі від 22.01.2008, укладеному між ТзОВ «Підлипники» та Управлінням майном міста Ужгородської міської ради, не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, а саме - Генеральному плану міста Ужгорода Закарпатської області (коригування окремих розділів), затвердженому рішенням Ужгородської міської ради ІV-ого скликання від 04.06.2004 №313 «Про генеральний план міста», при відведенні вказаної земельної ділянки в користування ТзОВ «Підлипники».

Територія, де розміщується земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, згідно з основним кресленням генерального плану міста Ужгорода Закарпатської області (коригування окремих розділів), була передбачена як територія з назвою «Інші території», і будь-яке будівництво, в тому числі комерційно-житлове, про яке йдеться в договорі оренди землі від 22.01.2008 на такі території згідно з генеральним планом міста Ужгорода та роз'ясненням розробника цього генерального плану - Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя» за вих.№1-2593 від 12.09.2017 не передбачається.

Територія, де розміщується земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, була включена до земельної ділянки, яка згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської рали народних депутатів від 27.04.1983 №149, була виділена для будівництва житлового кварталу, що здійснювалось будівельниками ЧССР у 80-х роках минулого століття, в рамках спорудження об'єктів газопроводу Уренгой-Ужгород.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 статті Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений.

Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

У спірному випадку позивач оспорює рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки в оренду іншій юридичні особі та договір оренди земельної ділянки, укладений відповідачами на підставі цього рішення.

Під час розгляду позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того, колегія суддів враховує, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним правочином і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (в тому числі, відповідно до правових висновків, викладених у згаданих вище постановах) у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Так, у постанові від 29.08.2023 у справі №910/5958/20 Верховний Суд зазначив, що встановивши те, що оспорюваний правочин не порушує прав і законних інтересів позивача, суди попередніх судових інстанцій необґрунтовано вдалися також й до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності підстав для визнання контракту недійсним, і не врахували того, що встановлена ними відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові. Таким чином, вирішуючи спір, суди попередніх судових інстанцій дійшли у цілому правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте неправильно застосували приписи статей 5, 14 ГПК України, здійснивши оцінку обраного позивачем способу захисту відсутнього у нього порушеного права (інтересу) та правову оцінку по суті спору.

У спірному випадку, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведеності порушеного права позивача, яке підлягало б захисту, не здійснював правову оцінку фактичних обставин щодо суті спору.

Такий підхід відповідає наведеним правовим висновкам Верховного Суду, тому колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянтів, які стосуються того, що суд не надав оцінки обставинам невідповідності оспорюваних правочинів вимогам цивільного та земельного законодавства.

При цьому, слід зауважити, що в оскарженому рішенні суд вказав, що враховуючи підстави звернення позивача до суду із позовом, задоволення позовних вимог позивача не призвело б до відновлення стверджувано порушених прав та охоронюваного законом інтересу позивача, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі. Однак таке зазначення щодо неефективності способу захисту є додатковим обґрунтуванням, не впливає на правильність висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та не може слугувати самостійною підставою для зміни оскаржуваного судового рішення.

Оцінивши доводи апелянтів, які стосуються обґрунтування наявності порушеного права позивача, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду в тому, що таке у спірному випадку позивач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами.

Так, предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання протиправними і скасування рішення Ужгородської міської ради від 29 грудня 2007 року №565 “Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Підлипники» земельної ділянки площею 0,40 га по вул. 8 Березня - Можайського строком на п'ять років, рішення від 28 грудня 2012 року за №786 “Пpo продовження дії договорів оренди земельних ділянок» в частині продовження Товариству з обмеженою відповідальністю “Підлипники» дію договору оренди землі строком до 28 грудня 2017 року, а також визнання недійсним договору оренди землі від 22 січня 2008 року, що укладений Управління майном міста Ужгородської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “Підлипники» та додаткових угод до цього договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неправомірне позбавлення співвласників багатоквартирного будинку частини прибудинкової території, фактично її вилучення з користування співвласників, за рахунок якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:20:001:0005 площею 0,4000 га для комерційно-житлового будівництва, всупереч принципу правової визначеності з втручанням відповідача-1 у мирне володіння майном і порушенням прав співвласників будинку правомірного очікування щодо збереження титулу безстрокового користування земельною ділянкою, виділеною в 1980-тих роках заводу “Турбогаз» під забудову мікрорайону із 608 квартир, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка.

Положеннями частини 2 статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За приписами частини 1 статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, урегульовано Законом України від 14 травня 2015 року «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до частини статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;

прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Положеннями частини 1 статті 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право, зокрема вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Згідно вимог частини 2 статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Положеннями статті 42 Земельного кодексу України (земельні ділянки багатоквартирних будинків) визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

За змістом підпункту «г» частини 2 статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають, зокрема земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до підпункту «д» пункту 2 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що виключне право на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, належить усім співвласникам багатоквартирного будинку.

На необхідності переходу до співвласників багатоквартирного житлового будинку права на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований будинок, а також пов'язані з ним будівлі та споруди, призначені для задоволення потреб співвласників і розташовані на прибудинковій території, наголошено у постановах Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 757/13549/16 та від 18.09.2024 у справі № 910/14564/23.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 621/2300/16-ц (провадження № 61-6391св20) зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об'єктом права власності на землю чи користування нею, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку.

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2020 року у справі № 922/3461/17 зазначив, що будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону, у зв'язку з чим, у разі створення ОСББ, від нього не вимагається визнання та доведення права на наведені об'єкти. При цьому багатоквартирні будинки та належні до них господарські будівлі, споруди і приміщення є нерозривно пов'язаними із земельними ділянками, на яких вони розміщені.

Крім того, сам собою факт того, що земельну ділянку не передано у власність чи в користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території, та не дає право використовувати її без згоди співвласників будинку (постанова Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 766/8919/18).

Аналізуючи у постанові від 18.09.2024 положення пункту 6 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статті 382 Цивільного кодексу України та статті 42 Земельного кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону, у зв'язку з чим, у разі створення ОСББ, від нього не вимагається визнання та доведення права на наведені об'єкти.

Верховний Суд також наголосив, що багатоквартирні будинки, господарські будівлі, споруди та приміщення є нерозривно пов'язаними із земельними ділянками, на яких вони розміщені.

Одночасно суд касаційної інстанції акцентував, що виключне право на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, належить співвласникам багатоквартирного будинку.

Отже, з моменту набуття співвласниками права власності на квартири та нежитлові приміщення, у співвласників цього будинку виникло право на оформлення речового права на земельну ділянку. Таке право поширюється на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, необхідні для його обслуговування та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів/орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень у будинку.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2023 у справі № 607/13198/21 виснував про те, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку.

Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.

Зазначене у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» поняття «права на земельну ділянку» варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування. Лише після оформлення такого права розміри і конфігурація земельної ділянки вважаються встановленими».

Викладене вище свідчить про наявність загальних висновків Верховного Суду щодо права співвласників багатоквартирного будинку на отримання у власність чи у користування земельної ділянки, необхідної для обслуговування багатоквартирного будинку, як прибудинкової території, а також щодо порядку засвідчення розміру та конфігурації відповідної земельної ділянки.

У постанові від 05.03.2025 у справі №926/927/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що багатоквартирні будинки є нерозривно пов'язаними із земельними ділянками, на яких вони розташовані, а особа, яка законно набула у власність будинок чи споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими об'єктами після їх набуття. Крім того, у зазначеній постанові Верховним Судом було зроблено висновок про перехід у користування співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки, розмір якої має визначатися на підставі землевпорядної документації, яка враховує фактичні параметри всіх об'єктів, запланованих для будівництва, їх прибудинкову територію та територію, необхідну для забезпечення обслуговування будинків і потреб його мешканців.

Відтак правильним є висновок місцевого господарського суду про те, що позивач має право на земельну ділянку на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належну до нього прибудинкову територію, яка визначається на підставі відповідної землевпорядної документації.

Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами факту приналежності спірної земельної ділянки до прибудинкової території багатоквартирного будинку по вул.Можайського,34 в м.Ужгороді, чи накладання цієї земельної ділянки на територію, що є прибудинковою.

Доводи апелянта (позивача) про те, що суд першої інстанції застосував норми Земельного кодексу України та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» з порушенням ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, слід відхилити, адже позивача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу було створено у 2016 році.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того те, що співвласники багатоквартирного будинку по вул. Можайського,34, є постійними користувачами земельної ділянки площею 8,4 га, виділеної Ужгородському заводу «Турбогаз» для будівництва житлового кварталу у 1980-их роках.

В матеріалах справи містяться експертні висновки, а саме: висновок експертів №5267/5268 судової земельно-технічної експертизи від 16.11.2018 та висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи №657/01-24 від 05.02.2024.

Висновок експерта у відповідності до ст.104 ГПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінений судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Так згідно з висновком експерта, судової будівельно - технічної експертизи №657/01-24 від 05.02.2024 р. вбачається, що намір забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, який визначено у рішенні Ужгородської міської ради V скликання від 29.12.2007 № 565 “Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок», в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Підлипники» для комерційно-житлового будівництва в м. Ужгород, по вул. 8 Березня-Можайського та у Договорі оренди землі від 22.01.2008, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “Підлипники» з Управлінням майном міста Ужгородської міської ради, не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, а саме - Генеральному плану міста Ужгорода Закарпатської області (Корегування окремих розділів), затвердженому рішенням Ужгородської міської ради ІV-ого скликання від 04.06.20224 №313 “Про Генеральний план міста», при відведенні вказаної земельної ділянки в користування Товариству з обмеженою відповідальністю “Підлипники». Територія де розміщується земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, згідно з основним кресленням Генерального плану м. Ужгорода Закарпатської області (Корегування окремих розділів), була передбачена як територія з назвою “інші території», і будь - яке будівництво, в тому числі комерційно - житлове, про яке йдеться в Договорі оренди землі від 22.01.2008, на такій території згідно з Генеральним планом міста Ужгорода та роз'ясненням розробника цього Генерального плану - Державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст “ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя» за вих. № 1-2593 від 12.09.2017 не передбачається. Територія, де розміщується земельна ділянка з кадастровим номером 21 10100000:20:002:0005 була включена до земельної ділянки, яка згідно з Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.04.1983 № 149 “Для надання дозволу підприємствам та установам міста на розробку проектно-кошторисної документації та виділення земельних ділянок на нове будівництво» була виділена для будівництва житлового кварталу, що здійснювалось будівельниками ЧССР у 80-их роках минулого століття, в рамках спорудження об'єктів газопроводу Уренгой-Ужгород.

Проте, як правильно вказав суд першої інстанції, сам факт включення території, на якій розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, до земельної ділянки, яка згідно з рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.04.1983 № 149 “Для надання дозволу підприємствам та установам міста на розробку проектно-кошторисної документації та виділення земельних ділянок на нове будівництво» була виділена для будівництва житлового кварталу, за відсутності доказів розміщення на такій житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та є необхідною для їх обслуговування з метою забезпечення потреб мешканців, не відносить вказану земельну ділянку до прибудинкової території Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Можайського 34», м. Ужгород.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 до прибудинкової території Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Можайського 34», м. Ужгород.

Доводи позивача та прокурора, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновки місцевого господарського суду щодо недоведеності порушеного права позивача у спірних правовідносинах, апелянти не довели порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційний скарг Закарпатської обласної прокуратури та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Можайського 34» - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2025 у справі №907/572/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 06.10.2025.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.