79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" жовтня 2025 р. Справа №914/140/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: Станько Т.Р. - ордер серії ВС №1334014;
від відповідача-1: Осів П.В. довіреність від 03.04.2024;
від відповідача-2: Марець Ю.І. ордер серії ВС №1317579
від відповідача-3: Шубак О.І. - ордер серії ВС №1327471;
від відповідача-4: Репак В.В. - ордер серії ВС №1327623;
від третьої особи: не з'явився,
розглянув апеляційні скарги:
- ОСОБА_1 б/н від 24.11.2024,
- ОСОБА_2 б/н від 25.11.2024,
- товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп» б/н від 25.11.2024,
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 суддя: Крупник Р.В., м. Львів, повний текст рішення складено 05.11.2024,
у справі №914/140/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Прайм Альянс», м. Київ,
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп», Львівська обл., с. Старий Добротвір,
до відповідача-2 ОСОБА_3 , Львівська обл., с. Зашків,
до відповідача-3 ОСОБА_2 , Львівська обл., с. Зашків,
до відповідача-4 ОСОБА_1 , м. Львів
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк “Львів», м. Львів
про солідарне стягнення боргу, пені, інфляційних втрат,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Прайм Альянс» (надалі - Позивач, ТОВ “ФК “Прайм Альянс») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп» (надалі - Відповідач-1, ТОВ “Домусгруп»), ОСОБА_3 (надалі - Відповідачка-2, ОСОБА_3 ), ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-3, ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 (надалі - Відповідачка-4, ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення боргу, пені, інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 23.02.2017 між АКБ “Львів» та ТОВ “Домусгруп» укладено Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 згідно якого останньому надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 1 300 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 23% річних.
Виконання ТОВ “Домусгруп» свого обов'язку щодо повернення кредитних коштів було забезпечене:
- заставою належного на праві власності ТОВ “Домусгруп» майна, а саме асфальтоукладача марки Demag DF110P, 1994 р.в.;
- іпотекою належної ОСОБА_3 на праві власності квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м.;
- порукою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В межах лімітів кредитної лінії ТОВ “Домусгруп» було видано кредит в загальному розмірі 1 300 000,00 грн. із строком повернення, враховуючи Додаткові договори до Кредитного договору- 28.02.2019 (сума повернення 750 000,00 грн.) та 09.04.2019 (сума повернення 550 000,00 грн.).
Відповідач-1 своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за їх користування, а також сплати Банку комісійної винагороди належним чином не виконав.
Отже, станом на момент закінчення строку кредитування у ТОВ “Домусгруп» утворилася заборгованість зі сплати тіла кредиту в розмірі 1 240 959,68 грн., процентів за користування кредитними коштами у розмірі 133 916,66 грн. та комісійної винагороди у розмірі 13 200,00 грн.
05.12.2019 АКБ “Львів» за Договором відступлення права вимоги передав позивачу право вимоги до ТОВ “Домусгруп» щодо стягнення заборгованості за Генеральним договором кредитної лінії №12/К/17. Разом із правом вимоги АКБ “Львів» передав позивачу права за Договорами поруки, іпотеки та застави. Враховуючи факт набуття права вимоги до відповідачів, а також неналежне виконання ними умов Кредитного договору, ТОВ “ФК “Прайм Альянс» просив суд солідарно стягнути з них:
- заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 1 240 959,68 грн., а також нараховану на цю заборгованість: (1) пеню за період з 01.04.2018 по 03.07.2020 у розмірі 462 950,58 грн.; (2) інфляційні втрати за період з квітня 2019 по лютий 2022 у розмірі 257 864,34 грн.;
- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 133 916,66 грн., а також нараховану на цю заборгованість: (1) пеню за період з 10.04.2019 по 03.07.2020 у розмірі 45 653,12 грн.; (2) інфляційні втрати за період з квітня 2019 по лютий 2022 у розмірі 27 827,12 грн.;
- заборгованість зі сплати комісійної винагороди у розмірі 13 200,00 грн., а також нараховану на цю заборгованість: (1) пеню за період з 01.04.2018 по 03.07.2020 у розмірі 1 116,70 грн.; (2) інфляційні втрати за період з жовтня 2018 по лютий 2022 у розмірі 1 763,60 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ “ТОВ “ФК “Прайм Альянс» 2 031 030,29 грн., з яких: 1 240 959,68 грн. заборгованість за тілом кредиту; 128 164,37 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 6 000,00 грн. заборгованість за комісією; 370 174,80 грн. пеня, нарахована на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією; 285 731,44 грн. інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією.
У задоволенні решти позовних вимог ТОВ “ТОВ “ФК “Прайм Альянс» до ТОВ “Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ТОВ“ТОВ “ФК “Прайм Альянс» до ОСОБА_3 - відмовлено повністю.
Повернуто ТОВ“ТОВ “ФК “Прайм Альянс» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 48 928,98 грн., сплачений згідно із платіжним документом №5659-5344-4795-5601 від 11.10.2023.
Стягнуто з ТОВ “Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ“ТОВ “ФК “Прайм Альянс» по 10 155,13 грн. судового збору та по 18 592,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ТОВ“ТОВ “ФК “Прайм Альянс» на користь ТОВ “Домусгруп» 2 816,00 грн., на користь ОСОБА_3 15 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 4 224,00 грн. та на користь ОСОБА_1 4 224,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Прайм Альянс» про солідарне стягнення з ТОВ «Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кредитної заборгованості, пені та інфляційних втрат є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи у розмірі, визначеному судом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
25.11.2024 та 26.11.2024 до Західного апеляційного господарського суду через систему “Електронний суд» надійшли апеляційні скарги ОСОБА_1 б/н від 24.11.2024, ОСОБА_2 б/н від 25.11.2024 та ТОВ “Домусгруп» б/н від 25.11.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 у справі №914/140/24.
Заперечення апелянтів щодо задоволення позовних вимог зводяться до наступного.
Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 є неукладеним, оскільки в ньому сторони не погодили таких істотних умов договору, як строк його дії (в розумінні приписів статті 251 ЦК України), а також не зазначили ціни договору, як цього вимагає стаття 180 ГК України.
Судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про виконання сторонами умов Генерального договору кредитної лінії №12/К/17, укладеного 23.02.2017, оскільки фактичне надання кредитних коштів здійснювалося на підставі Додаткових договорів до Генерального договору кредитної лінії №12/К/17, укладеного 22.02.2017.
Позивачем (до цього і банком) неправильно визначено строки кредитування, оскільки ці строки за Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017, а також додатками до них від 01.03.2018 та від 29.03.2018 закінчилися, відповідно, 28.02.2019 і 09.04.2019.
Також позивачем неправильно визначено основну суму з повернення кредитних коштів, оскільки не враховано такі обставини:
- суму платежів, які ТОВ “Домусгруп» здійснило 05.12.2019 та за попередні періоди, що підтверджується висновками судового експерта Перепелюк С.М. № 06 від 15.02.2024 та №13 від 25.04.2024;
- реалізацію на електронних торгах предмета застави - асфальтоукладача марки Demag DF110P, 1994 року випуску, за результатами яких приватним виконавцем, в липні 2020 року перераховано на рахунок ТОВ “ТОВ “ФК “Прайм Альянс» суму коштів у розмірі 143 994,10 грн.;
- існування у відповідача-1 вимог до ТОВ “ТОВ “ФК “Прайм Альянс» у розмірі 10 481,00 грн. (судові витрати стягнені Західним апеляційним господарським судом у справі №914/872/22), які ним 18.10.2023 було зараховано в сплату заборгованості за тілом кредиту, про що направлено відповідну заяву.
Позивачем неправильно визначено розмір заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки такі нараховувалися поза межами строків кредитування, що суперечить практиці Верховного Суду.
Позивачем неправильно визначено розмір заборгованості зі сплати комісійної винагороди, оскільки не враховано здійснені ТОВ “Домусгруп» платежі, що підтверджується Висновками судового експерта Перепелюк С.М. №06 від 15.02.24 та №13 від 25.04.2024.
Позовні вимоги ТОВ “ТОВ “ФК “Прайм Альянс» про стягнення пені на заборгованість зі сплати кредитного боргу, процентів та комісійної винагороди задоволенню не підлягають, оскільки:
- неустойка на кредитну заборгованість нараховується лише в межах строків кредитування і після закінчення цих строків не нараховується, що підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та від 19.05.2020 у справі №910/23028/17;
- відсутні підстави стягувати пеню і інші штрафні санкції, адже ТОВ “ФК “Прайм Альянс» не повідомляла ТОВ “Домусгруп» про перехід до неї права вимоги, а тому останнє мало право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові.
Позовні вимоги ТОВ “ФК “Прайм Альянс» про стягнення інфляційних втрат на заборгованість зі сплати кредитного боргу, процентів та комісійної винагороди задоволенню не підлягають, оскільки:
- за Договором про відступлення права вимоги від 05.12.2019 Банк не відступив ТОВ “ФК “Прайм Альянс» право на стягнення інфляційних втрат;
- нарахування позивачем інфляційних втрат за період після 11.03.2020 є необґрунтованим, з огляду на набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19».
- ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі Договорів поруки поручалися за належне виконання ТОВ “Домусгруп» умов Генерального договору від 23.02.2017 та всіх Додаткових договорів до нього. Разом з тим, кредитні кошти було видано ТОВ “Домусгруп» на підставі Додаткових договорів від 02.03.2017 та від 11.04.2017 до Генерального договору від 22.02.2017, за що вони не поручалися.
В даній справі мають місце такі обставини, які слугують самостійними підставами для того, щоб вважати Договори поруки припиненими:
- 27.08.2018 АКБ “Львів» відмовився прийняти від ТОВ “Домусгруп» належне виконання щодо сплати частини кредитного боргу у розмірі 3 492,34 грн., що є підставою для припинення поруки згідно частини 2 статті 559 ЦК України;
- в Договорах поруки сторони не погодили строк поруки в розумінні статті 251 ЦК України, а тому до спірних правовідносин повинен застосовуватися шестимісяний строк, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України, який є преклюзивним і який на момент звернення ТОВ “ФК “Прайм Альянс» з даним позовом до суду - сплив.
Апелянти не погоджуються з стягненням витрат на правничу допомогу на користь позивача.
У відзиві на апеляційні скарги позивач заперечив доводи апелянтів. Зазначив, що встановлені обставини суду по справі відповідають наявним доказам та нормативним актам. Твердження апелянтів не спростовують правильних висновків суду.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 та протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.11.2024 та 26.11.2025 справу №907/513/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 задоволено заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Звільнено від сплати судового збору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за подання апеляційних скарг на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 у справі №914/140/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 б/н від 24.11.2024 та ОСОБА_2 б/н від 25.11.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 у справі №914/140/24.
Ухвалою від 17.12.2024 прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги ОСОБА_1 б/н від 24.11.2024 та ОСОБА_2 б/н від 25.11.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 у справі №914/140/24, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.02.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 апеляційну скаргу ТОВ “Домусгруп» б/н від 25.11.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 у справі №914/140/24 залишено без руху з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп» про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу ТОВ “Домусгруп» б/н від 25.11.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 у справі №914/140/24 залишено без руху з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України.
Ухвалою від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Домусгруп» б/н від 25.11.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 у справі №914/140/24. Об'єднано розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та апеляційної скарги ТОВ“Домусгруп» на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 у справі №914/140/24 в одне провадження та повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційних скарг відбудеться 12.02.2025.
Подальший рух справи відображений в ухвалах Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025, 19.03.2025, 22.04.2025, 21.05.2025 та 11.06.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження у справі №914/140/24. Зупинено апеляційне провадження у справі №914/140/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №903/602/24.
Ухвалою від 04.08.2025 поновлено апеляційне провадження у справі № 914/140/24 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2025.
У судове засідання 10.09.2025 з'явився представник позивача та представники відповідачів-1,2,3,4, третя особа в судове засідання не з'явилась хоча належним чином була повідомлена про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.
Представники відповідачів-1,2,3,4 підтримали вимоги апеляційних скарг, навели доводи аналогічні викладеним у них, просили їх задоволити.
Позивач заперечив проти задоволення апеляційниих скарг, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
23.02.2017 між АКБ “Львів» (Банк) та ТОВ “Домусгруп» (Позичальник) укладено Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 (далі - Генеральний договір) (т. 6 а.с. 193-196) за умовами якого Банк зобов'язується відкрити Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 1 300 000,00 грн., в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими договорами до нього, а Позичальник зобов'язується повернути кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим Договором.
Умовами Генерального договору передбачено, що:
- кредитна лінія відкривається для придбання спецтехніки для прокладання та ремонту доріг, а також поповнення обігових коштів (підпункт 2.1.2 пункту 2.1);
- процентна ставка становить 23% (підпункт 2.1.3 пункту 2.1);
- строк дії кредитної лінії включно до 22.02.2022 (підпункт 2.1.4 пункту 2.1);
- кредити по кредитній лінії видаються траншами, терміном до 12 місяців. Видача грошових коштів здійснюється, зокрема, на умовах пролонгації виданих траншів на наступні 12-ть місяців (підпункт 2.1.5 пункту 2.1).
В підпункті 2.1.6 пункту 2.1 Генерального договору сторони погодили порядок зменшення максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією. Зокрема, визначили, що з 23.02.2017 і до 30.03.2018 цей ліміт становить 1 300 000,00 грн. Починаючи з 31.03.2018 і кожного останнього дня наступного місяця цей ліміт зменшується на 27 000,00 грн. і з 22.02.2022 повинен становити 0,00 грн.
Пунктом 2.2 Генерального договору сторони передбачили, що в межах максимального ліміту заборгованості Позичальнику надаються кредити на строк не більше 12 місяців. Кожна видача кредиту в межах максимального ліміту кредитної лінії оформляється Додатковим договором до цього Договору, в якому вказуються сума, валюта, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення кредиту, рахунки для обліку кредиту та відсотків за його користування.
Матеріалами справи підтверджується те, що в рамках Генерального договору між АКБ “Львів» та ТОВ “Домусгруп» було підписано два Додаткових договори про видачу кредитів, а саме:
1) Додатковий договір №1 від 02.03.2017 до Генерального договору (далі - Додатковий договір від 02.03.2017) (т. 6 а.с. 197), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 750 000,00 грн. на строк до 01.03.2018 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору, а останній зобов'язується сплачувати Банку проценти у розмірі 23% річних, порядок нарахування і сплати яких визначений у Генеральному договорі. Для обліку виданого кредиту Банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 .
2) Додатковий договір №12/К/17/2 від 11.04.2017 до Генерального договору (далі - Додатковий договір від 11.04.2017) (т. 6 а.с. 198), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 550 000,00 грн. на строк до 10.04.2018 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору, а останній зобов'язується сплачувати Банку проценти у розмірі 23% річних, порядок нарахування і сплати яких визначений у Генеральному договорі. Для обліку виданого кредиту Банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 .
На підставі вказаних Додаткових договорів АКБ “Львів» видав ТОВ “Домусгруп» кредит на загальну суму 1 300 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №22564 від 02.03.2017 (т. 6 а.с. 200) та №151218 від 11.04.2017 (т. 6 а.с. 201).
01.03.2018 між Банком та відповідачем-1 підписано Додаток №1 до Додаткового договору від 02.03.2017 (далі - Додаток від 01.03.2018) (т. 5 а.с. 64), яким сторони вирішили пункт 2 Додаткового договору від 02.03.2017 викласти в такій редакції: “Кредит надається на строк до 28.02.2019 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору».
Крім цього, 29.03.2018 між Банком та відповідачем-1 підписано Додаток №1 до Додаткового договору від 11.04.2017 (далі - Додаток від 29.03.2018) (т. 5 а.с. 65), яким сторони вирішили пункт 2 Додаткового договору від 11.04.2017 викласти в такій редакції: “Кредит надається на строк до 09.04.2019 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору».
Також з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2018 між АКБ “Львів» та ТОВ “Домусгруп» підписано Додатковий договір №12/К/17/4 до Генерального договору (далі - Додатковий договір від 23.08.2018) (т. 6 а.с. 199), яким сторони:
1) погодили прострочену заборгованість ТОВ “Домусгруп» за основною сумою боргу в розмірі 80 929,68 грн. перенести на рахунок строкової заборгованості;
2) вирішили внести зміни до Графіку зменшення максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією, передбаченого підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 Генерального договору. Зокрема, в новій редакції цей ліміт з 31.08.2018 становив 1 245 959,68 грн. і в межах строків виданих кредитів, що передбачені Додатками від 01.03.2018 та від 29.03.2018 зменшувався щомісячно з вересня по грудень 2018 року на 5 000,00 грн., а з січня 2019 року по квітень 2019 року - на 10 000,00 грн. В наступні місяці цей графік зменшувався з більшою пропорцією і з 22.02.2022 ліміт кредитної лінії мав становити 0,00 грн.
3) Вирішили викласти в новій редакції пункти 3.3, 9.3.6, 13.8, 13.9 та 13.10 Генерального договору.
Як вбачається з Генерального договору, в розділі 4 Банк та відповідач-1 врегулювали порядок розрахунків між сторонами.
Зокрема, в пункті 4.2 вказаного Договору погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом “факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою визначеною пунктом 2.1.3 цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному у Додатковому договорі до Генерального договору.
Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 цього Договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (пункт 4.4 Генерального договору).
Окрім процентів сторони також передбачили сплату Банку комісії. Зокрема, в пункті 4.1 Генерального договору погодили, що:
- в день підписання Генерального договору за розгляд кредитної заявки сплачується комісія у розмірі 1 300,00 грн., а також за відкриття кредитної лінії - у розмірі 26 000,00 грн.;
- щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця сплачується комісія у розмірі 400,00 грн. за управління кредитною лінією;
- інші комісії сплачуються відповідно до діючих тарифів Банку.
Крім цього, пунктом 6 Додаткового договору від 23.08.2018 сторони також погодили комісію за підписання цього Договору в розмірі 2 491,86 грн., яка сплачується в день внесення змін до Генерального договору.
Як зазначено в пункті 4.8 Генерального договору Позичальник виконує свої зобов'язання з повернення кредиту/кредитів, сплати комісій, процентів та інших платежів за цим Договором шляхом перерахування у безготівковій формі на транзитний рахунок №29097081223001 (пункт 4.8 Генерального договору).
У випадку виникнення простроченої заборгованості за цим Договором, Позичальник доручає Банку стягнути з його рахунку, зокрема, №2600681223 національну/іноземну валюту у сумі, достатній для погашення заборгованості за цим Договором, з врахуванням усіх обов'язкових платежів (зборів), пов'язаних з таким погашенням (пункт 5.12 Генерального договору).
В пункті 5.7 Генерального договору сторони погодили таку черговість погашення заборгованості за цим Договором:
1) пеня, штрафи та інші види неустойки;
2) прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом/кредитами;
3) строкові платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користування кредитом/кредитами, термін сплати яких наступає в поточному місяці;
4) прострочені платежі по поверненню кредиту/кредитів (основного боргу);
5) строкові платежі по поверненню кредиту/кредитів (основного боргу);
6) строкові платежі по поверненню кредиту/кредитів (основного боргу) на наступний місяць/місяці.
За невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим Договором) сторони передбачили відповідальність Позичальника у вигляді, зокрема, пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки (пункт 7.1 Генерального договору).
Матеріалами справи, а саме Довідкою про рух коштів по банківському рахунку відповідача-1 №2600681223 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024 (т. 5 а.с. 69-125), а також Випискою за період з 22.02.2017 по 23.04.2024 з транзитного рахунку №29097081223001 (т. 6 а.с. 182-184) підтверджується те, що з моменту укладення Генерального договору і до 31.10.2018 ТОВ “Домусгруп» в безготівковому порядку, а в період з 01.11.2018 по 04.12.2019 шляхом внесення готівки в касу сплачувало Банку комісію, проценти за користування кредитом, пеню за несвоєчасну сплату коштів, а також повертало частину кредитних коштів.
Зокрема, як прослідковується з Довідки про рух коштів по банківському рахунку:
1)01.03.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 73):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 22.02.2017 по 28.02.2017;
- 27 300,00 грн. комісії за розгляд кредитної заявки та відкриття кредитної лінії.
2)30.03.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 76):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.03.2017 по 31.03.2017;
- 14 375,00 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017.
3)28.04.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 82):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.04.2017 по 30.04.2017;
- 14 375,00 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;
- 7 027,78 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
4)31.05.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 88):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.05.2017 по 31.05.2017;
- 14 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;
- 10 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
5)30.06.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 91):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.06.2017 по 30.06.2017;
- 14 375,00 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;
- 10 541,67 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
6)02.08.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 94):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.07.2017 по 31.07.2017;
- 14 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;
- 10 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
7)31.08.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 97):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.08.2017 по 31.08.2017;
- 14 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;
- 10 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017;
- 0,28 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 12.04.2017 по 31.08.2017.
8)29.09.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 100):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.09.2017 по 30.09.2017;
- 14 375,00 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;
- 10 541,67 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
9)31.10.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 103-104):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.10.2017 по 31.10.2017;
- 14 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;
- 10 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
10)30.11.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 108):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.11.2017 по 30.11.2017;
- 14 375,00 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;
- 10 541,67 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
11)29.12.2017 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 115-116):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.12.2017 по 31.12.2017;
- 14 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;
- 10 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
12)05.02.2018 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 118):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.01.2018 по 31.01.2018;
- 14 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;
- 10 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017;
- 70,09 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 01.09.2017 по 05.02.2018.
13)02.03.2018 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 120):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.02.2018 по 28.02.2018;
- 13 416,67 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017.
14)23.03.2018 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 122):
- 9 838,89 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
15)10.05.2018 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 123):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.03.2018 по 31.03.2018;
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.04.2018 по 30.04.2018;
- 29 229,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017 (в редакції Додатку від 01.03.2018);
- 21 434,73 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017 (в редакції Додатку від 29.03.2018);
- 697,06 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 06.02.2018 по 11.04.2018;
- 1 851,35 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 12.04.2018 по 10.05.2018;
- 37 226,09 грн. за повернення кредиту згідно Додаткового договору від 02.03.2017.
16)18.05.2018 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 124):
- 16 773,91 грн. за повернення кредиту згідно Додаткового договору від 02.03.2017.
17)31.05.2018 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 124):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.05.2018 по 31.05.2018;
- 70,32 грн. за повернення кредиту згідно Додаткового договору від 02.03.2017.
18)23.08.2018 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 124):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.06.2018 по 30.06.2018;
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.07.2018 по 31.07.2018;
- 41 302,78 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017 (в редакції Додатку від 01.03.2018);
- 32 327,79 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017 (в редакції Додатку від 29.03.2018);
- 7 977,09 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 19.05.2018 по 23.08.2018.
19)27.08.2018 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 125):
- 2 491,86 грн. комісії за зміну та доповнення умов кредитування (при реструктуризації;
- 225,86 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 24.08.2018 по 27.08.2018.
20)31.08.2018 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 125):
- 77,94 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017 (в редакції Додатку від 01.03.2018).
21)31.10.2018 ТОВ “Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 125):
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.08.2018 по 31.08.2018;
- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.09.2018 по 30.09.2018;
- 27 035,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017 (в редакції Додатку від 01.03.2018);
- 21 434,73 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017 (в редакції Додатку від 29.03.2018);
- 210,21 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 28.08.2018 по 31.10.2018;
- 4 970,00 грн. за повернення кредиту згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
Таким чином, на підставі Довідки про рух коштів по банківському рахунку відповідача-1 №2600681223 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024 судом встановлено, що ТОВ “Домусгруп» сплатило Банку згідно умов Генерального договору у безготівковому порядку за період з моменту отримання кредитних коштів і до 31.10.2018 кошти в загальному розмірі 568 973,05 грн., зокрема:
- 59 040,32 грн. сплата тіла кредиту, з яких: 54 070,32 грн. - кредит, отриманий згідно Додаткового договору від 02.03.2017, а 4 970,00 грн. - кредит, отриманий згідно Додаткового договору від 11.04.2017;
- 37 791,86 грн. сплата комісійної винагороди Банку, з яких: 8 000,00 грн. - щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредитної лінії, а 29 791,86 грн. - обумовлена Генеральним договором винагорода за вчинення Банком дій (відкриття кредитної лінії та внесення змін до Генерального договору);
- 461 108,93 грн. сплата відсотків за користування кредитними коштами, з яких: 272 061,64 грн. - відсотки за користування кредитом згідно Додаткового договору від 02.03.2017, а 189 047,29 грн. - відсотки за користування кредитом згідно Додаткового договору від 11.04.2017;
- 11 031,94 грн. сплата пені за прострочене тіло, відсотки та комісію.
Також з Виписки за період з 22.02.2017 по 23.04.2024 з транзитного рахунку №29097081223001 (т. 6 а.с. 182-184) вбачається, що після 31.10.2018 ТОВ “Домусгруп» на виконання умов Генерального договору внесло готівкові кошти в розмірі 70 000,00 грн. в касу Банку, зокрема:
- 23.05.2019 відповідач-1 вніс 30 000,00 грн., які останній зарахував як оплата пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 28.08.2018 по 31.10.2018 в розмірі 2 113,51 грн. та як оплата пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 01.11.2018 по 23.05.2019 в розмірі 27 886,49 грн. (т. 6 а.с. 182 на звороті).
- 12.06.2019 відповідач-1 вніс 20 000,00 грн., які останній зарахував як оплата пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 01.11.2018 по 23.05.2019 (т. 6 а.с. 183).
- 10.07.2019 відповідач-1 вніс 20 000,00 грн., які останній зарахував як оплата пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 01.11.2018 по 23.05.2019 (т. 6 а.с. 183).
Надходження інших платежів в безготівковому чи готівковому порядку від ТОВ “Домусгруп» на виконання умов Генерального договору не підтверджується ні первинними документами, які надав АКБ “Львів», ні первинними документами, які надав відповідач-1 (Т. 1 а.с. 203-252).
Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2018 року АКБ “Львів» звернувся до ТОВ “Домусгруп» та ОСОБА_3 з листом-вимогою №347/0-24 від 01.10.2018, в якому вимагав від останніх в 30-денний термін з моменту отримання вимоги виконати порушене зобов'язання - повністю погасити прострочену заборгованість по кредитному договору, яка станом на 01.10.2018 становить 54 239,79 грн., з яких: 4 970,00 грн. сума простроченої кредитної заборгованості; 48 469,79 грн. - сума прострочених нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 800,00 грн. - сума простроченої щомісячної комісії (т.6 а.с. 221). Вказаний лист було направлено 18.10.2018 та отримано ТОВ “Домусгруп» 24.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням №7900600921661 (т. 6 а.с. 222).
Як зазначено вище, 31.10.2018 ТОВ “Домусгруп» здійснило погашення зазначеної у вказаному листі заборгованості. Однак, оскільки в подальшому відповідач-1 перестав здійснювати платежі за Генеральним договором, то 10.12.2018 АКБ “Львів» направив відповідачу-1 та відповідачці-2 лист-вимогу №477/0-24 в якому вимагав від останніх в 30-денний термін з моменту отримання вимоги виконати порушене зобов'язання - повністю погасити прострочену заборгованість по кредитному договору, яка станом на 10.12.2018 становить 59 258,21 грн., з яких: 10 000,00 грн. сума простроченої кредитної заборгованості; 48 458,21 грн. - сума прострочених нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 800,00 грн. - сума простроченої щомісячної комісії (т. 6 а.с. 223). Вказаний лист було отримано ТОВ “Домусгруп» 13.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням №7900601018493 (т. 6 а.с. 222).
2. Обставини, пов'язані із забезпеченням виконання ТОВ «Домусгруп» своїх зобов'язань за Генеральним договором.
Матеріалами справи підтверджується те, що належне виконання ТОВ “Домусгруп» своїх зобов'язань за Генеральним договором та Додатковими договорами до нього було забезпечене:
1) Договором застави від 11.04.2017, укладеним між АКБ “Львів» (Заставодержатель) та ТОВ “Домусгруп» (Заставодавець) та нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я. (далі - Договір застави) (т. 6 а.с. 191-192);
2) Договором іпотеки від 24.02.2017, укладеним між АКБ “Львів» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (Іпотекодавець) та нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я. (далі - Договір іпотеки) (т. 6 а.с. 209-211);
3) Договором поруки №12/К/17/S-1 від 23.02.2017 (далі - Договір №12/К/17/S-1), укладеним між АКБ “Львів» (Кредитор) та ОСОБА_2 (Поручитель) (т. 3 а.с. 122-123);
4) Договором поруки №12/К/17/S-2 від 23.08.2018 (далі - Договір №12/К/17/S-2), укладеним між АКБ “Львів» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) (т. 3 а.с. 124-125).
2.1. Обставини забезпечення зобов'язань ТОВ «Домусгруп» заставою.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору заставою за цим Договором забезпечуються вимоги Заставодержателя, що випливають з умов Генерального договору та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому. Заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань перед Заставодержателем передає в заставу належне йому на праві власності майно (надалі - Предмет застави), а саме асфальтоукладач марки Demag DF110P, 1994 р.в., заводський № НОМЕР_2 , об'ємом двигуна 5900 см.куб., д.р.н. НОМЕР_3 , заставною вартістю 554 170,00 грн.
Сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до Кредитного договору щодо зміни розміру процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, до цього Договору зміни не вносяться; розмір процентів та штрафних санкцій, у випадку звернення стягнення на Предмет застави, підтверджуватиметься відповідними Договорами про внесення змін до Кредитного договору (пункт 8.5 Договору застави).
В підпункті 3.1.4 пункту 3.1 Договору застави сторони погодили, що у випадку невиконання Заставодавцем зобов'язань за Кредитним договором, Заставодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет застави в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета застави суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із зверненням стягнення і реалізацією Предмета застави.
Згідно пункту 5.3 Договору застави Заставодержатель, у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета застави, на власний розсуд звертає стягнення на Предмет застави: - на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса; - у позасудовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Вибір способу звернення стягнення на Предмет застави, в тому числі й способу позасудового порядку звернення стягнення, здійснюється Заставодержателем на його розсуд.
Матеріалами справи підтверджується те, що 07.05.2019 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. здійснено Виконавчий напис №1211 (т. 2 а.с. 4) та звернуто стягнення на Предмет застави - асфальтоукладач марки Demag DF110P, 1994 р.в., заводський № НОМЕР_2 .
За рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмета застави за період з 01.01.2018 по 07.05.2019 мав погашатися борг за кредитом, що склав в загальному розмірі 1 477 845,92 грн., з яких:
- заборгованість по кредиту: 1 240 959,68 грн.;
- заборгованість по комісії: 3 200,00 грн.;
- заборгованість по процентах: 172 933,33 грн.;
- заборгованість по нарахованій пені за період з 01.09.2018 по 06.05.2019: 54 752,91 грн.;
- плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису: 6 000,00 грн.
06.12.2019 на підставі Виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. відкрито виконавче провадження ВП №60821737, що підтверджується Постановою про відкриття виконавчого провадження за вказану дату (т. 2 а.с. 35-37).
17.02.2020 в межах цього виконавчого провадження відбулися електронні торги з реалізації Предмета застави, про що свідчить Протокол проведення електронних торгів №466185 (т. 2 а.с. 38-39). Переможцем цих торгів визнано ОСОБА_4 , який запропонував найвищу цінову пропозицію у розмірі 193 644,75 грн.
22.07.2020 вказані кошти надійшли на депозитний рахунок приватного виконавця, що підтверджується Актом про проведені електронні торги ВП №№60821737 від 28.07.2020 (т. 2 а.с. 40-42).
28.07.2020 виконавче провадження ВП №№60821737 з реалізації Предмета застави було закінчено, що прослідковується з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Як вбачається з матеріалів справи, вчинений приватним нотаріусом Барбуляк Х.М. Виконавчий напис №1211 від 07.05.2019 був предметом дослідження господарських судів в межах розгляду справи №914/872/22 за позовом ТОВ “Домусгруп» до ТОВ “ФК “Прайм Альянс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №914/872/22 (т. 2 а.с. 90-107) позовні вимоги ТОВ “Домусгруп» задоволено і вказаний Виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.
Фінансова компанія “Прайм Альянс» оскаржила постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Ухвалою від 24.07.2023 у справі №914/872/22 Касаційний господарський суд повернув скаржнику його касаційну скаргу (т. 2 а.с. 54-56).
Як вбачається з постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023, суд дійшов висновку про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки:
- приватним нотаріусом Барбуляк Х.М. не було дотримано вимог статті 88 Закону України “Про нотаріат» стосовно обов'язкової наявності доказів безспірності боргу, адже зазначеної АКБ “Львів» у Листі-вимозі від 01.10.2018 суми заборгованості не існувало на час подання нотаріусу Заяви від 07.05.2019 про вчинення виконавчого напису;
- нотаріусом не було дотримано вимоги частини 3 статті 24 та частини 2 статті 27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки не враховано, що в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження не зареєстрована процедура початку звернення стягнення, а також в Листі-вимозі від 01.10.2018 не визначено позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати Банк.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №914/872/22 мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.
2.2. Обставини забезпечення зобов'язань ТОВ «Домусгруп» іпотекою
Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотеки іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з умов Генерального договору та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому.
Іпотекодавець ( ОСОБА_3 ) з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем, викладених у Основному зобов'язанні, передає в іпотеку належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Заставна вартість Предмету іпотеки визначається сторонами в сумі 820 720,00 грн. (пункти 1.1 та 1.2 Договору іпотеки).
Відповідно до підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Договору іпотеки у випадку невиконання Іпотекодавцем та/або Позичальником зобов'язань за цим та/або Кредитним договором, Іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому Розділом 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією Предмета іпотеки.
Звернення стягнення на Предмет іпотеки за цим Договором на розсуд Іпотекодержателя може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеним в розділі 6 цього Договору шляхом задоволення вимог Іпотекодержателя (пункт 5.4 Договору іпотеки).
Матеріалами справи підтверджується те, що 01.10.2018 та 10.12.2018 АКБ “Львів» звертався до ОСОБА_3 з листами-вимогами №347/0-24 та №477/0-24 (т. 3 а.с. 236-237 та 240-241), в яких вимагав в 30-денний термін погасити прострочену (на момент складання цих листів) заборгованість ТОВ “Домусгруп» за Генеральним договором у розмірі 54 239,79 грн. та 59 258,21 грн. відповідно.
У вересні 2019 року АКБ “Львів» звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. про вчинення виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
30.09.2019 нотаріусом вчинено Виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №284 (т. 4 а.с. 172) про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна задовільняються вимоги АКБ “Львів» за період з 01.01.2018 по 09.09.2019 включно у загальному розмірі 1 677 124,07 грн., з яких:
- заборгованість по кредиту: 1 240 959,68 грн.;
- заборгованість по процентах: 272 037,73 грн.;
- заборгованість по комісії: 4 800,00 грн.;
- заборгованість по нарахованій та несплачені пені за період з 01.09.2018 по 06.05.2019 включно: 54 752,91 грн.
- плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису: 10 000,00 грн.
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи та даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, 04.11.2019 ОСОБА_3 звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою до АКБ “Львів» про визнання Виконавчого напису нотаріуса від 30.09.2019 таким, що не підлягає виконанню.
В межах розгляду справи №461/8466/19 (відкритої за результатами поданої заяви) Львівський апеляційний суд постановою від 28.08.2020 частково забезпечив позов ОСОБА_3 та зупинив стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яке було розпочате приватним виконавцем Білецьким І.М. на підставі Виконавчого напису від 30.09.2019.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.06.2022 у справі №461/8466/19, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23.01.2023, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено та визнано Виконавчий напис від 30.09.2019 таким, що не підлягає виконанню.
Однак, постановою від 19.06.2024 у справі №461/8466/19 Касаційний цивільний суд частково задовільнив касаційну скаргу ТОВ “ФК “Прайм Альянс», рішення судів попередніх інстанцій скасував та закрив провадження у справі, оскільки така підсудна господарським судам.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.02.2025 у справі №461/8466/19 позов ОСОБА_3 задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30.09.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №2840 про звернення стягнення на нерухоме майно зі всіма його приналежностями, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що складається з двох кімнат житловою площею 18,4 кв.м та кухні, загальною площею 28,4 кв.м, до квартири належить комора в підвалі площею 7,5 кв.м, реєстраційний номер майна: 35996067, яке належить іпотекодавцю - майновому поручителю ОСОБА_3 ..
Станом на момент ухвалення постанови у цій справі, справа №461/8466/19 перебуває на перегляді в Західному апеляційному господарськоу суді, відсутні дані про набуття цього рішення господарського суду законної сили.
2.3. Обставини забезпечення зобов'язань ТОВ «Домусгруп» порукою
Згідно із пунктом 1.2 Договорів №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 Поручителі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) зобов'язалися відповідати перед Кредитором за належне, своєчасне та повне виконання Позичальником усіх зобов'язань за Кредитним договором, в тому числі зобов'язань, які можуть виникнути у майбутньому, в зв'язку зі зміною умов Кредитного договору, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань Позичальника, пов'язані зі збільшенням суми кредиту, збільшення розміру відсотків за користування кредитними коштами, збільшення терміну кредитування та інше.
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.6 Договорів поруки Поручителі зобов'язалися, у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, погасити в повному обсязі заборгованість по Кредитному договору, нараховані відсотки, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами Кредитного договору, а також інші боргові зобов'язання, що виникають з умов Кредитного договору та додатків до нього, які укладені чи будуть укладені в майбутньому. Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання повідомлення від Кредитора про невиконання Позичальником зобов'язання (його частини) і необхідності їх виконання поручителем.
В укладених Договорах сторони зазначили, що підписанням цього Договору вони дійшли згоди, що внесення змін до Кредитного договору в частині збільшення чи зменшення розміру процентної ставки, порядку і строків сплати процентів за Кредитним договором, зміну розміру Основного зобов'язання та/або зміну графіка погашення Кредиту чи інших платежів за Кредитним договором, зміни забезпечення за Кредитом не потребують додаткового письмового повідомлення Поручителя і внесення змін до цього Договору. При цьому, на вимогу Кредитора такі зміни можуть бути викладені у формі додаткової угоди до цього Договору (пункт 4.5 Договору №12/К/17/S-1 і пункт 4.6 Договору №12/К/17/S-2).
Крім цього, як вбачається з пунктів 4.9 та 4.10 Договору №12/К/17/S-1, а також пунктів 4.7 та 4.8 Договору №12/К/17/S-2 в них сторони погодили встановити термін дії Договорів поруки до 22.02.2025. Кредитор вправі пред'явити вимогу до Поручителів про погашення ними заборгованості за Кредитним договором до закінчення вказаного терміну.
Як встановлено судами, в межах спірних правовідносин, АКБ “Львів» в грудні 2018 року направив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 листи-вимоги, відповідно, №479/0-24 від 10.12.2018 та №478/0-24 від 10.12.2018 (т. 3 а.с. 238-239, 242-243), в яких вимагав від поручителів в 30-денний термін погасити прострочену (на момент складання цих листів) заборгованість ТОВ “Домусгруп» за Генеральним договором у розмірі 59 258,21 грн., проте такі залишилися без реагування останніх.
3. Обставини, пов'язані із переходом до ФК «Прайм Альянс» права вимоги до відповідачів.
05.12.2019 між АКБ “Львів» (Первісний кредитор) та ТОВ “ФК “Прайм Альянс» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги (т. 3 а.с. 119-121) за умовами пункту 1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ “Домусгруп» щодо виконання ним взятих на себе зобов'язань за Генеральним договором із всіма змінами та доповненнями до нього, зокрема але не виключно, щодо сплати Боржником заборгованості по кредиту в сумі 1 588 766,93 грн., з яких:
- заборгованість за основним боргом в розмірі 1 240 959,68 грн.;
- заборгованість за відсотками в розмірі 341 807,25;
- заборгованість по комісії в розмірі 6 000,00 грн.,
а також всі інші права, які виникають з Основного договору.
Згідно пункту 1.2 Договору разом з правом вимоги за Основним договором, до Нового кредитора в повному обсязі переходять усі права Первісного кредитора щодо забезпечення виконання зобов'язань за Основним договором, а саме:
- право вимоги щодо сплати неустойки, пені, штрафів передбачених Основним договором;
- права іпотекодержателя, що виникають з Договору іпотеки, укладеного між Банком та ОСОБА_3 ;
- права заставодержателя, що виникають із Договору застави, укладеного між Банком та ТОВ “Домусгруп»;
- права кредитора, що виникають з Договору поруки №12/К/17/S-1, укладеного між Банком та ОСОБА_2 ;
- права кредитора, що виникають з Договору поруки №12/К/17/S-2, укладеного між Банком та ОСОБА_1 .
За змістом пункту 1.5 Договору перехід прав та заміна Первісного кредитора Новим кредитором відбувається:
- за Основним договором та Договорами поруки - з моменту сплати Новим кредитором ціни відступлених прав у повному обсязі та оформлення Акту прийому-передачі документів, які засвідчують відступлені права;
- за Договором іпотеки та Договором застави - з моменту сплати Новим кредитором ціни відступлених прав у повному обсязі та укладення між Новим кредитором і Первісним кредитором відповідних Договорів відступлення прав за Договором іпотеки та Договором застави.
В пункті 1.3 Договору сторони дійшли згоди, що відступлені права відступаються Первісним кредитором Новому кредитору за ціною 1 400 000,00 грн.
У випадку неоплати Новим кредитором ціни відступлених прав в термін до 05.12.2019 включно, даний Договір вважається таким, що припинив свою дію з 06.12.2019, що не потребує укладення будь-яких письмових договорів (пункт 1.6 Договору відступлення права вимоги).
З Виписки АКБ “Львів» по особовим рахункам за 05.12.2019 (т. 6 а.с. 150) прослідковується, що 05.12.2019 з розрахункового рахунку ТОВ “ФК “Прайм Альянс» № НОМЕР_4 надійшли на рахунок Банку № НОМЕР_5 грошові кошти в розмірі 1 400 000,00 грн. як оплата ціни за відступлення права вимоги згідно Договору від 05.12.2019.
Вказані кошти Банк направив на погашення заборгованості на транзитний рахунок ТОВ “Домусгруп» № НОМЕР_6 (т. 6 а.с. 184 на звороті), відкритий згідно пункту 4.8 Генерального договору. З транзитного рахунку ТОВ “Домусгруп» ці кошти було розподілено по рахунках на яких обліковувалася заборгованість відповідача-1 по кредиту, сплаті відсотків та комісії, що підтверджується Випискою по особовим рахункам з 22.02.2017 по 23.04.2024 (т. 6 а.с. 183 на звороті - 184).
06.12.2019 АКБ “Львів» передав ТОВ “ФК “Прайм Альянс» документи, які підтверджують відступлені права до відповідачів, про що свідчить Акт прийому-передачі документів за вказану дату (т. 3 а.с. 101-102).
27.12.2019 між Банком та ТОВ “ФК “Прайм Альянс» укладено та нотаріально посвідчено Договори про відступлення права вимоги за Договором іпотеки (т. 3 а.с. 97-99) та Договором застави (т. 3 а.с. 156-158). Ці Договори зареєстровано в реєстрі, відповідно, за №13 та №14.
Отже, є чинними і на момент звернення позивачем до суду з позовними вимогами, тобто є належним позивачем.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 510 ЦК України унормовано, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
При цьому, у випадках встановлених договором або законом можуть виникати солідарний обов'язок або солідарна вимога (стаття 541 ЦК України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 стаття 543 ЦК України).
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник з укладеного між АКБ “Львів» та ТОВ “Домусгруп» Генерального договору кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 та додаткових угод до нього, а також договорів про забезпечення виконання зобов'язань за цим договором. Право вимоги за вказаними договорами перейшло від АКБ “Львів» до нового кредитора - ТОВ “ФК “Прайм Альянс» на підставі Договору про відступлення права вимоги від 05.12.2019. Договори є чинними, а отже є підставою виникнення взаємних прав та обов'язків між сторонами.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правові вимоги ТОВ “ФК “Прайм Альянс» до відповідачів про солідарне стягнення: 1) кредитної заборгованості; 2) заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами; 3) заборгованості зі сплати комісійної винагороди Банку; 4) пені та інфляційних втрат, нарахованих на вказані суми заборгованості.
Підставами позовних вимог є обставини неналежного виконання боржниками своїх обов'язків, передбачених Генеральним договором та Договорами про забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором.
1. Щодо виникнення та існування кредитних правовідносин між АКБ “Львів» та ТОВ “Домусгруп», а також строку кредитування.
За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні положення містила частина 2 статті 180 ГК України, що була чинною на момент виникнення зобов'язань між сторонами, де в частині третій цієї статті передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 345 ГК України було унормовано, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду (далі - ВПВС) в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 76 та 82) за кредитним договором позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Саме за це благо позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджується те, що 23.02.2017 між АКБ “Львів» та ТОВ “Домусгруп» укладено Генеральний договір за умовами пункту 1.1 якого Банк зобов'язується відкрити Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 1 300 000,00 грн. в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими договорами до нього, а Позичальник зобов'язується повернути кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим Договором.
З вказаного Договору вбачається, що Сторони погодили усі його умови, передбачені приписами частини 2 статті 345 ГК України, в тому числі і плату Банку за надане благо (процентну ставку) у розмірі 23% (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 Генерального договору).
З огляду на це, доводи апелянтів про непогодження сторонами ціни договору є необґрунтованими.
З приводу погодження строку дії Генерального договору, то як вбачається з пункту 11.1 цей Договір набуває чинності з дня підписання його обома Сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Апеляційний суд вважає безпідставним твердження апелянтів про непогодження строку договору (в розумінні приписів статті 251 ЦК України), оскільки ці доводи передусім ґрунтуються на помилковому ототожненні останнім понять “строк договору» та “строк виконання зобов'язання», які згідно приписів ЦК України та ГК України мають різний зміст.
Так, поняття “строк договору» визначено в частині 1 статті 631 ЦК України, а також частині 7 статті 180 ГК України. За змістом цих статей строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору).
Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частини 2-4 статті 631 ЦК України; частина 7 статті 180 ГК України).
Натомість поняття “строк виконання зобов'язання» і “термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Саме ж визначення “строку» та “терміну» наведено в статті 251 ЦК України, за змістом якої строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1), а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Суд наголошує на тому, що Велика Палата ВС в пункті 35 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, чітко розмежувавши зазначені правові поняття, висловила правову позицію про те, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Як вбачається з Генерального договору, поряд з установленням строку його дії (до повного виконання сторонами зобов'язань), Сторони встановили і строки (терміни) виконання цих зобов'язань, зокрема: строк дії кредитної лінії, строк кредитування, а також строки (терміни) сплати процентів за користування кредитом, комісійної винагороди та інших платежів.
З огляду на викладене, доводи апелянтів про неукладеність Генерального договору є безпідставними та необґрунтованими.
Додатково суд зазначає, що згідно правових висновків Великої Палати, викладених в постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц та постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, що має місце в цьому спорі.
Заперечуючи існування кредитних правовідносин між Банком та ТОВ “Домусгруп», відповідачі також покликаються на те, що Генеральний договір сторонами не виконувався, оскільки кредитні кошти ТОВ “Домусгруп» було видано на підставі Додаткових договорів від 02.03.2017 та від 11.04.2017, які є невід'ємними частинами Генерального договору №12/К/17 від 22.02.2017.
Апеляційний суд критично оцінює відповідні доводи апелянтів.
Так, як встановлено судами, Генеральний договір між сторонами було укладено 23.02.2017. У матеріалах справи містяться дві заяви ТОВ “Домусгруп» №24 від 01.03.2017 та №002 від 11.04.2017 (т. 3 а.с. 160, 161) з яких вбачається, що на підставі Генерального договору від 23.02.2017 відповідач-1 звертався до Банку з проханням видати йому кредитні транші в сумі, відповідно, 750 000,00 грн. та 550 000,00 грн. для придбання спецтехніки для прокладання та ремонту доріг, а також поповнення обігових коштів.
Пунктом 2.2 Генерального договору передбачено, що кожна видача кредиту в межах максимального ліміту кредитної лінії оформляється Додатковим договором до цього Договору, в якому вказуються сума, валюта, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення кредиту, рахунки для обліку кредиту та відсотків за його користування.
На підставі заяв відповідача-1 між сторонами укладено два Додаткових договори від 02.03.2017 та від 11.04.2017 про видачу кредитних коштів. Разом з тим, в цих Додаткових договорах Банком та ТОВ “Домусгруп» допущено помилку в зазначенні дати укладення Генерального договору, а саме замість дати 23.02.2017 вказано дату 22.02.2017, при тому, що номер цього Договору вказано правильно - №12/К/17. В подальшому неправильна дата Генерального договору зазначається Банком та відповідачем-1 в платіжних документах про видачу кредитних коштів та повернення цих коштів, а також Додатках від 01.03.2018 та від 29.03.2018 та Додатковому договорі від 23.08.2018.
Судами з'ясовано, що допущена помилка є лише технічною опискою, яка істотно не впливає на суть спірних кредитних правовідносин, не змінює їх та не припиняє. Інших правовідносин між сторонами не існувало. Укладений Генеральний договір виконувався сторонами та не визнано в судовому порядку його недійсним. (подібний висновок викладено Верховним Судом в постановах від 14.03.2018 у справі № 302/27/17-ц та від 21.01.2021 у справі №747/839/18).
Враховуючи все викладене вище, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Генерального договору, який укладено сторонами 23.02.2017 із погодженням всіх його істотних умов.
Щодо завершення строку кредитування, а звідси і щодо припинення нарахування відсотків і пені за користування кредитними коштами за Генеральним договором, апеляційний суд зазначає, що строк кредитування передбачено Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017, з урахуванням Додатків до цих Договорів і цей строк мав би тривати до 28.02.2019 за Додатковим договором від 02.03.2017 та до 09.04.2019 за Додатковим договором від 11.04.2017. При цьому, повернення частини кредитних коштів в межах цих строків залежало також від Графіку пониження кредитної лінії.
Натомість, позиція апелянтів щодо строку кредитування зводиться до того, що строки кредитування за Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017, а також додатками до них від 01.03.2018 та від 29.03.2018 закінчилися, відповідно, 28.02.2019 і 09.04.2019.
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що за умовами підпункту 2.1.5 пункту 2.1, а також пункту 2.2 Генерального договору кредити по кредитній лінії видаються траншами, терміном до 12 місяців. Однією з умов видачі траншів є їх пролонгація на наступні 12-ть місяців. Кожна видача кредиту оформляється Додатковим договором в якому вказується, зокрема, строк його повернення.
Як встановлено судами, кредитні кошти в межах максимального ліміту кредитної лінії відповідачу-1 було видано двома траншами, а саме 750 000,00 грн. згідно Додаткового договору від 02.03.2017 та 550 000,00 грн. згідно Додаткового договору від 11.04.2017.
За умовами вказаних Додаткових договорів строк повернення першого траншу - до 01.03.2018 включно, а другого траншу - до 10.04.2018 включно.
Однак, Додатками від 01.03.2018 та від 29.03.2018 (т. 5 а.с. 64, 65) до Додаткових договорів Банк та ТОВ “Домусгруп» змінили строки повернення кредитних коштів, а саме погодили, що строк повернення першого траншу становить до 28.02.2019 включно, а другого траншу - до 09.04.2019 включно. В цих Додатках також зазначено, що вони вступають в силу з моменту їх підписання та є невід'ємною частиною Генерального договору.
Необхідно зазначити, що згідно правового висновку КГС ВС, викладеного в постанові від 31.05.2021 у справі №917/265/18 (пункти 38, 39) додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз'яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Водночас додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги статті 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.
Однак, суд також бере до уваги сталу позицію Верховного Суду про керування принципом “превалювання сутності над формою», тобто для правильного вирішення справи вирішальне значення має не назва документа, а його зміст. А тому зазначає, що за своїм змістом та правовим характером Додатки від 02.03.2017 та від 11.04.2017 є додатковими угодами та правочинами, якими внесено зміни до строків кредитування за Генеральним договором, внаслідок чого ці строки продовжено до 28.02.2019 (за траншем у розмірі 750 000,00 грн.) та до 09.04.2019 (за траншем у розмірі 550 000,00 грн.).
Тобто додатки до договору і є правочином, що вносять зміни до умов основного договору.
У постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті1050 ЦК України.
Схожі правові висновки містяться у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/14918/20, а також у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/2605/13-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 756/5568/17, від 17 січня 2020 року у справі № 311/3806/14, від 26 травня 2021 року у справі № 757/264/16, від 2 червня 2021 року у справі № 2-6460/11, від 9 червня 2021 року у справі № 346/2764/15-ц.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає за доцільне визнати строки кредитування такими, що завершилися 28.02.2019 (за траншем у розмірі 750 000,00 грн) та 09.04.2019 (за траншем у розмірі 550 000,00 грн).
Отже, викладені в апеляційних скаргах доводи щодо строку завершення кредитування знайшли підтвердження у матеріалах справи, є обґрунтованими та підтверджуються зібраними доказами в їх сукупності.
2. Обсяг прав, які існували в АКБ “Львів» станом на 05.12.2019 і які передано ТОВ “ФК “Прайм Альянс».
Як вбачається з Договору про відступлення права вимоги від 05.12.2019, АКБ “Львів» передав ТОВ “ФК “Прайм Альянс», зокрема, право вимоги щодо сплати ТОВ “Домусгруп» заборгованості за основним боргом в розмірі 1 240 959,68 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 341 807,25 грн.; заборгованості по комісії в розмірі 6 000,00 грн., а також право вимоги щодо сплати неустойки, пені, штрафів передбачених Генеральним договором та іншої заборгованості.
Слід зазначити, що розмір вимог станом на 05.12.2019 щодо сплати тіла кредиту, процентів за його користування та комісійної винагороди Банк підтверджує довідкою-розрахунком, яка знаходиться в матеріалах справи (т. 5 а.с. 66).
Щодо обсягу прав вимоги, якими володів АКБ “Львів» станом на 05.12.2019, апеляційний суд зазначає наступне.
2.1. Щодо розміру заборгованості з повернення кредиту.
Матеріалами справи, зокрема меморіальними ордерами №22564 від 02.03.2017 (т. 6 а.с. 200) та №151218 від 11.04.2017 (т. 6 а.с. 201) підтверджується, що на підставі Додаткових договорів до Генерального договору АКБ “Львів» видав ТОВ “Домусгруп» кредит двома траншами на загальну суму 1 300 000,00 грн. (750 000,00 грн. і 550 000,00 грн. відповідно).
Протягом строку кредитування відповідач-1 повернув Банку кредитні кошти в загальному розмірі 59 040,32 грн., зокрема 10.05.2018 - в розмірі 37 226,09 грн.; 18.05.2018 - в розмірі 16 773,91 грн.; 31.05.2018 - в розмірі 70,32 грн. та 31.10.2018 - в розмірі 4 970,00 грн., що підтверджується Довідкою про рух коштів по банківському рахунку ТОВ “Домусгруп» № НОМЕР_7 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024 (т.5 а.с. 123, 124, 125).
Доказів, які б свідчили про сплату відповідачем-1 інших коштів в якості повернення кредиту, матеріали справи не містять.
Апеляційний суд не погоджується з доводами ТОВ “Домусгруп», що після закінчення строків кредитування, вказане підприємство сплачувало Банку кошти і такі повинні були бути зараховані як погашення заборгованості за кредитом.
Так, з наявної у справі Виписки за період з 22.02.2017 по 23.04.2024 з транзитного рахунку №29097081223001 (т. 6 а.с. 182-184) прослідковується, що після закінчення строків кредитування відповідач-1 на виконання умов Генерального договору вніс в касу Банку готівкові кошти в загальному розмірі 70 000,00 грн., зокрема: 23.05.2019 - 30 000,00 грн.; 12.06.2019 - 20 000,00 грн. та 10.07.2019 - 20 000,00 грн. Ці кошти АКБ “Львів» зарахував як сплату боржником пені за прострочене тіло, відсотки та комісії.
Слід зауважити, що в пункті 5.7 Генерального договору сторони погодили черговість погашення кредитної заборгованості, а саме те, що в першу чергу відбувається погашення пені, штрафів та інших видів неустойки і лише в четверту чергу - прострочених платежів по кредиту. Отже, зарахування Банком 70 000,00 грн. в сплату пені, а не в сплату кредиту, цілком відповідає умовам укладеного Договору.
Необґрунтованими є також доводи представника ТОВ “Домусгруп», що 05.12.2019 вказане підприємство перерахувало кошти в рахунок погашення заборгованості за тіло кредиту.
Матеріалами справи, зокрема, Випискою по особовим рахункам з 22.02.2017 по 23.04.2024 (т. 6 а.с. 183 на звороті - 184) підтверджується те, що 05.12.2019 з транзитного рахунку ТОВ “Домусгруп» № НОМЕР_6 (відкритого згідно пункту 4.8 Генерального договору) на рахунки, де обліковувалася заборгованість відповідача-1 надійшли кошти в загальному розмірі 1 400 000,00 грн. як сплата заборгованості по тілу кредиту, процентам та комісійній винагороді.
Однак, з вказаної виписки, а також Виписки АКБ “Львів» по особовим рахункам за 05.12.2019 (т. 6 а.с. 150) вбачається, що кошти в розмірі 1 400 000,00 грн. надійшли на транзитний рахунок ТОВ “Домусгруп» не з особового рахунку цього підприємства, а з рахунку АКБ “Львів» № НОМЕР_5 . В свою чергу, на вказаний рахунок АКБ “Львів» ці кошти надійшли з особового рахунку ТОВ “ФК “Прайм Альянс» № НОМЕР_4 як оплата за відступлення права вимоги.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що погашення 05.12.2019 кредитної заборгованості ТОВ “Домусгруп» відбувалося за рахунок коштів ТОВ “ФК “Прайм Альянс», а не Боржником.
ТОВ “Домусгруп» не подав доказів на підтвердження сплати 05.12.2019 вказаним підприємством коштів в рахунок заборгованості за Генеральним договором.
А тому апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи відповідача-1, що ним 05.12.2019 здійснювалися будь-які платежі за Генеральним договором.
Підсумовуючи все викладене вище, первинними у справі доказами підтверджується те, що станом на 05.12.2019 розмір заборгованості ТОВ “Домусгруп» з повернення кредиту становив 1 240 959,68 грн. (1 300 000,00 грн. - 59 040,32 грн.), як це зазначено в Договорі про відступлення права вимоги, укладеному між Банком та ТОВ “ФК “Прайм Альянс».
2.2. Щодо розміру заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.
При перевірці визначеного Банком розміру заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом (341 807,25 грн.), який зазначено в Договорі про відступлення права вимоги, суд керуватиметься правовими позиціями Верховного Суду, які він неодноразово викладав в своїх рішеннях і детальне пояснення яких зазначено, зокрема, в постанові Великої палата ВС від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 81-108). Там цього нема
Зміст цих позицій зводиться до того, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього не можуть застосовуватись одночасно.
В межах строку кредитування позичальник сплачує нараховані відповідно до статті 1048 ЦК України проценти за “користування кредитом», а поза межами строку кредитування - нараховані відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання, які слід розглядати як міру відповідальності, та які мають компенсаторний характер.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за “користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). На відміну від розміру процентів за “користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови ВПВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Як вбачається з умов Генерального договору (підпункт 2.1.3 пункту 2.1) сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом становить 23%.
Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом “факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою визначеною пунктом 2.1.3 цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному у Додатковому договорі до Генерального договору (пункт 4.2 Договору).
Судами на підставі Довідки про рух коштів по банківському рахунку відповідача-1 (т. 5 а.с. 69-125) встановлено, що з моменту отримання кредитних коштів і до моменту передачі права вимоги (05.12.2019) ТОВ “Домусгруп» сплатило Банку проценти за користування кредитом в загальному розмірі 461 108,93 грн., з яких: 272 061,64 грн. - проценти за користування кредитом згідно Додаткового договору від 02.03.2017, а 189 047,29 грн. - проценти за користування кредитом згідно Додаткового договору від 11.04.2017. Востаннє відповідач-1 сплачував проценти 31.10.2018, тобто ще в період строку кредитування, передбаченого Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017.
Необхідно зазначити, що вказаний розмір сплачених процентів також підтверджується довідкою-розрахунком Банку, складеною на 05.12.2019 (т. 5 а.с. 66).
Водночас, з цієї довідки також прослідковується, що за період з 02.03.2017 по 05.12.2019 АКБ “Львів» нарахував ТОВ “Домусгруп» проценти за користування кредитом в розмірі 802 916,18 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що необґрунтованим є нарахування Банком процентів у вказаному розмірі, оскільки за процентною ставкою 23% АКБ “Львів» нараховував проценти як за правомірне користування кредитом (в межах строків кредитування), так і неправомірне користування (поза межами цих строків). В останньому випадку Банк повинен був нараховувати проценти (як міру відповідальності) в розмірі 3% річних за прострочення повернення кредитних коштів, адже з Генерального договору не вбачається, що в ньому сторони на виконання вимог частини 2 статті 625 ЦК України погодили збільшення даної процентної ставки до 23%.
Так, як зазначено вище, з 31.03.2018 встановлений Генеральним договором максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією почав щомісячно зменшуватися на 27 000,00 грн. Відповідач-1 прострочив повернення кредиту згідно зменшеного Графіку ліміту за березень та квітень 2018 року в загальному розмірі 54 000,00 грн. Однак, платежами за 10.05.2018 (37 226,09 грн.) та за 18.05.2018 (16 773,91 грн.) ТОВ “Домусгруп» погасило цю заборгованість. В подальшому відповідач-1 допустив прострочення повернення кредиту за травень, червень та липень 2018 року. Зокрема, з необхідних коштів в розмірі 81 000,00 грн. повернув Банку кредит лише в сумі 70,32 грн. (платіж здійснено 31.05.2018). А тому станом на серпень 2018 року у ТОВ “Домусгруп» була прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 80 929,68 грн.
Відповідно до Додаткового договору від 23.08.2018 АКБ “Львів» та ТОВ “Домусгруп» погодили, що вказана сума простроченої заборгованості переноситься на рахунок строкової заборгованості (пункт 1 Договору).
Разом з тим, не зважаючи на те, що в пункті 7 Додаткового договору від 23.08.2018 сторони зазначили, що він вступає в силу з моменту його підписання, на думку суду, віднесення заборгованості у розмірі 80 929,68 грн. до строкової відбулося не з моменту підписання цього Договору, а лише з 31.08.2018. Це зумовлено тим, що саме з цієї дати сторони змінили (збільшили) максимальний ліміт кредитної лінії до 1 245 959,68 грн. До 30.08.2018 включно залишався ліміт кредитної лінії в первинній редакції (в розмірі 1 165 000,00 грн.), яку сторони погодили при укладенні Генерального договору.
З приводу правового характеру Додаткового договору від 23.08.2018 в частині перенесення заборгованості в строкову заборгованість, то такий, на думку суду, є договором про реструктуризацію кредитного боргу і не може вважатися договором про новацію, яка згідно частини 4 статті 604 ЦК України припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням.
Виходячи з правових позицій КГС ВС (викладених в постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 01.06.2021 у справі №910/638/20 і ін.), що характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання на заміну первісного. До умов новації віднесено, зокрема, зміну змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме зобов'язання, але на іншій правовій підставі.
Натомість реструктуризація боргу за кредитним договором - це одна з форм реорганізації умов боргу, під час якої боржник і кредитор домовляються про відстрочення виплат заборгованостей за основною сумою кредиту і за відсотками, термін яких повинен наступити в певний період часу, а також про новий графік таких платежів. А тому реструктуризація боргу не вважається новацією (відповідна правова позиція зазначена КГС ВС в постанові від 25.01.2024 у справі №904/6691/20 (пункти 84, 85)).
З огляду на наведене, Додатковий договір від 23.08.2018 не припинив додаткових зобов'язань ТОВ “Домусгруп», пов'язаних із простроченням повернення кредитних коштів у розмірі 80 929,68 грн. Користування цим боргом з початку його виникнення і до 30.08.2018 було “неправомірним» зі всіма правовими наслідками, які випливають з такого користування і лише з 31.08.2018 воно стало правомірним.
Додатково апеляційний суд зазначає, що не зважаючи на факт встановлення Банком ліміту кредитної лінії у вересні 2018 року у розмірі 1 245 959,68 грн., ТОВ “Домусгруп» користувався кредитом, загальний розмір якого був на 30,00 грн. менше та становив 1 245 929,68 грн. (1 165 000,00 + 80 929,68). А тому при здійсненні обрахунку процентів за користування кредитними коштами за вересень 2018 року слід брати до уваги фактичний розмір цих коштів.
Для визначення розміру процентів за користування кредитом, які Банк мав право нараховувати, суд керуватиметься такою формулою:
Розмір процентів = СК х ДК х 23 / 100 / 360, де:
- СК - сума кредиту, яким користувалося ТОВ “Домусгруп»;
- ДК - кількість днів правомірного користування, виходячи з обумовленого Додатковими договорами строку кредитування та Графіку зменшення ліміту кредитної лінії;
- 23 - розмір процентної ставки, погоджений в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 Генерального договору;
- 360 - кількість днів у році, виходячи з умов пункту 4.2 Генерального договору.
Отже, враховуючи дати видачі кредитних коштів, встановлені строки кредитування та Графік зменшення ліміту кредитної лінії (з урахуванням змін до нього від 23.08.2018) цей розмір становить:
Період користування (дати включно)Сума кредиту (грн.)Кількість днівРозмір процентів (грн.)
02.03.2017 - 10.04.2017750' 000,004019 166,67
11.04.2017 - 30.03.20181 300 000,00354294 016,67
31.03.2018 - 29.04.20181 273 000,003024 399,17
30.04.2018 - 30.05.20181 246 000,003124 677,72
31.05.2018 - 29.06.20181 219 000,003023 364,17
30.06.2018 - 30.07.20181 192 000,003123 608,22
31.07.2018 - 30.08.20181 165 000,003123 073,47
31.08.2018 - 29.09.20181 245 929,683023 880,32
30.09.2018 - 30.10.20181 240 959,683124 577,90
31.10.2018 - 29.11.20181 235 959,683023 689,23
30.11.2018 - 30.12.20181 230 959,683124 379,84
31.12.2018 - 30.01.20191 225 959,683124 280,81
31.01.2019 - 27.02.20191 215 959,682821 752,17
28.02.2019 - 09.04.2019550 000,004114 406,94
З огляду на наведене, загальний розмір процентів за користування кредитними коштами, які АКБ “Львів» мав право нарахувати ТОВ “Домусгруп» за умовами Генерального договору становить 589 273,30 грн. Враховуючи те, що відповідачем-1 сплачено проценти в розмірі 461 108,93 грн., отже його заборгованість станом на момент передачі права вимоги ТОВ “ФК “Прайм Альянс» становила 128 164,37 грн. (589 273,30 грн. - 461 108,93 грн.), а не 341 807,25 грн. (як це вказано в Договорі відступлення права вимоги від 05.12.2019).
При цьому апеляційний суд зауважує, що сама лише недійсність вимоги до ТОВ “Домусгруп» про повернення процентів за користування кредитом в розмірі 341 807,25 грн. не зумовлює недійсності Договору відступлення права вимоги від 05.12.2019. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора (АКБ “Львів») перед новим кредитором (ТОВ “ФК “Прайм Альянс»). У цьому випадку передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням Договору від 05.12.2019 (відповідна правова позиція викладена Велика Палата ВС в постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 (пункт 92)).
2.3. Щодо розміру заборгованості з комісійної винагороди.
Згідно ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
В постанові від 20.05.2021 у справі №904/5748/18 (пункти 68, 70) КГС ВС висловив правову позицію, що винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв'язку з наданням кредиту. Це є дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку. Нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов'язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки подібний підхід до визначення винагороди суперечить самій правовій природі “винагороди» та вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.
Відповідно до пункту 4.1 Генерального договору сторони погодили, що:
- в день підписання Генерального договору комісія сплачується за розгляд кредитної заявки у розмірі 1 300,00 грн., а також за відкриття кредитної лінії - у розмірі 26 000,00 грн.;
- щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця сплачується комісія у розмірі 400,00 грн. за управління кредитною лінією;
- інші комісії сплачуються відповідно до діючих тарифів Банку.
Аналіз умов Генерального договору та наведеного пункту свідчить, що АКБ “Львів» встановив щомісячну комісійну винагороду у розмірі 400,00 грн. за управління кредитною лінією (незалежно від кількості днів такого управління у місяці), а не за управління кредитом виданим в межах ліміту цієї лінії. Вказане, на думку суду, має істотне значення як з огляду на наведену правову позицію КГС ВС, так і для визначення строку протягом якого Банк вправі нараховувати комісійну винагороду, а отже для правильності визначення розміру цієї винагороди.
Так, строк дії кредитної лінії було встановлено включно до 22.02.2022 (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 Генерального договору). Вказаний строк залишився незмінним згідно Додаткового договору від 23.08.2018.
В пункті 11.1 Генерального договору сторони погодили, що він набуває чинності з дня підписання його обома Сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Порядок зміни і припинення дії Генерального договору сторони врегулювали в розділі 12 цього Договору, з якого не вбачається, що він достроково припиняє свою дію у зв'язку з порушенням Позичальником строків повернення кредиту чи закінченням строку кредитування. Натомість погодили, що очікуване (за 10 календарних днів) закінчення терміну дії кредитної лінії є підставою для відмови Банком у виплаті Позичальнику кредиту та/або дострокового повернення кредиту (пункт 2.7 Генерального договору).
З аналізу умов Генерального договору випливає, що строк дії кредитної лінії протягом якої Банк правомірно надавав послуги з її управління не залежав від строків кредитування за траншами виданими згідно Додаткових угод до Генерального договору.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АКБ “Львів» мав право нараховувати щомісячну комісійну винагороду за управління кредитною лінією з моменту її відкриття і до закінчення строку дії цієї лінії.
Матеріалами справи підтверджується те, що ТОВ “Домусгруп» сплатило 8 000,00 грн. комісійної винагороди за обслуговування кредитної лінії, за кожен місяць з лютого 2017 року по вересень 2018 року включно. В подальшому відповідач-1 перестав сплачувати вказану винагороду. Отже, станом на 05.12.2019 у ТОВ “Домусгруп» існувала заборгованість зі сплати комісії за 15 місяців (з жовтня 2018 року по грудень 2019 року включно) у загальному розмірі 6 000,00 грн. (400х15). А тому зазначений в Договорі про відступлення права вимоги розмір заборгованості зі сплати комісійної винагороди відповідає фактичним обставинам справи.
2.4. Щодо розміру та періоду нарахування пені.
Як вбачається з Довідки про рух коштів по банківському рахунку відповідача-1 №2600681223 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024 (т. 5 а.с. 69-125) та Виписки за період з 22.02.2017 по 23.04.2024 з транзитного рахунку №29097081223001 (т. 6 а.с. 182-184) ТОВ “Домусгруп» сплатило АКБ “Львів» протягом 2017-2019 років пеню в загальному розмірі 81 031,94 грн., з яких:
- 11 031,94 грн. в безготівковому порядку;
- 70 000,00 грн. шляхом внесення готівки в касу Банку.
З призначення платежів, якими відповідач-1 сплачував пеню, прослідковується лише те, що така сплачувалася за прострочене тіло кредиту, проценти та комісію і була нарахована за певні періоди. Останні платежі, які ТОВ “Домусгруп» здійснило 23.05.2019, 12.06.2019 та 10.07.2019 (шляхом внесення готівки в касу Банку) було зараховано як сплату пені за період з 01.11.2018 по 23.05.2019.
Заперечуючи позовні вимоги, ТОВ “Домусгруп» покликається на те, що неустойка на кредитну заборгованість нараховується лише в межах строків кредитування і після закінчення цих строків АКБ “Львів» не вправі був їх нараховувати, а тому сплачені 23.05.2019, 12.06.2019 та 10.07.2019 кошти слід зарахувати в сплату заборгованості за кредитом, а не пені.
Такий висновок відповідач-1 робить, виходячи з практики Верховного Суду, зокрема з правових позицій Великої палати ВС, викладених в постановах від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та від 19.05.2020 у справі №910/23028/17 про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Апеляційний суд вважає такі доводи апелянта обґрунтованими з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі №754/16771/17 (з посиланням на правову позицію, викладену у постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц) чітко зазначено, що право кредитодавця на нарахування процентів і неустойки припиняється після спливу строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. У справі, що переглядалась, суд відмовив у стягненні пені та штрафу, нарахованих після дати повернення позики, вказавши, що після спливу строку дії зобов'язання діють лише положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Наведене спростовує висновок суду першої інстанції, що наведений в постановах від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та від 19.05.2020 у справі №910/23028/17 висновок ВПВС стосується не періоду нарахування неустойки на кредитну заборгованість позичальника, а випадків нарахування банком процентів за користування кредитом поза межами строків кредитування та неустойки на такі проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 2.1.5. Генерального договору кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 вбачається, що ТОВ “Домусгруп» було надано два транші кредитних коштів: 550 000,00 грн. та 750 000,00 грн. Відповідно, строк кредитування визначений двома датами по кожному з траншів, а саме, 28.02.2019 року та 09.04.2019 року.
З урахуванням вищезазначеної практики Верховного Суду, нарахування пені повинно припинитися після 28.02.2019 року по першому траншу та після 09.04.2019 року по другому траншу.
Відповідно, висновок суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів пені після 09.04.2019 року є помилковим, оскільки з 10.04.2019 року, за позицією Верховного Суду, позивач мав право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, кредитодавець в межах строку кредитування має право нараховувати та стягувати проценти за користування коштами, а поза межами строку кредитування має право застосовувати до боржника ст. 625 ЦК України.
Апеляційний суд вважає за необхідне здійснити розрахунок пені за формулою:
П = Ос/100%/365 х З х К, де
П - розмір пені (грн);
Ос - розмір подвійної облікової ставки НБУ (%);
З - розмір простроченої заборгованості (грн);
К - кількість днів прострочення;
365 - кількість днів у році;
«/» - операція ділення;
«х» - операція множення.
Здійснивши розрахунок апеляційний суд встановив, що стягненню підлягає пеня в сумі 7 022,37 грн., виходячи з наступного:
- за період з 01.04.2018 по 30.04.2018 сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становила 27 000,00 грн. Кількість днів прострочення - 30, подвійна облікова ставка НБУ - 34%. Відповідно, сума пені, яка підлягає стягненню, становить 754,52 грн (розрахунок: 34% / 365 Ч 27 000,00 грн Ч 30 днів);
- за період з 01.05.2018 по 10.05.2018 сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становила 54 000,00 грн. Кількість днів прострочення - 10, подвійна облікова ставка НБУ - 34%. Відповідно, сума пені, яка підлягає стягненню, становить 503,01 грн (розрахунок: 34% / 365 Ч 54 000,00 грн Ч 10 днів);
- за період з 11.05.2018 по 18.05.2018 сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становила 16 773,91 грн. Кількість днів прострочення - 8, подвійна облікова ставка НБУ - 34%. Відповідно, сума пені, яка підлягає стягненню, становить 125,00 грн (розрахунок: 34% / 365 Ч 16 773,91 грн Ч 8 днів);
- за період з 19.05.2018 по 31.05.2018 сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становила 0,00 грн. Кількість днів прострочення - 13, подвійна облікова ставка НБУ - 34%. Пеня відсутня (0,00 грн);
- за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становила 26 929,68 грн. Кількість днів прострочення - 30, подвійна облікова ставка НБУ - 34%. Відповідно, сума пені, яка підлягає стягненню, становить 752,56 грн (розрахунок: 34% / 365 Ч 26 929,68 грн Ч 30 днів);
- за період з 01.07.2018 по 12.07.2018 сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становила 53 929,68 грн. Кількість днів прострочення - 12, подвійна облікова ставка НБУ - 34%. Відповідно, сума пені становить 602,83 грн (розрахунок: 34% / 365 Ч 53 929,68 грн Ч 12 днів);
- за період з 13.07.2018 по 31.07.2018 сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становила 53 929,68 грн. Кількість днів прострочення - 19, подвійна облікова ставка НБУ - 35%. Відповідно, сума пені становить 982,55 грн (розрахунок: 35% / 365 Ч 53 929,68 грн Ч 19 днів);
- за період з 01.08.2018 по 01.08.2018 сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становила 80 929,68 грн. Кількість днів прострочення - 1, подвійна облікова ставка НБУ - 35%. Відповідно, сума пені становить 77,60 грн (розрахунок: 35% / 365 Ч 80 929,68 грн Ч 1 день);
- за період з 02.08.2018 по 23.08.2018 сума простроченої заборгованості - 0,00 грн, пеня не нараховується;
- за період з 24.08.2018 по 31.08.2018 сума простроченої заборгованості - 0,00 грн, пеня не нараховується;
- за період з 01.09.2018 по 06.09.2018 сума простроченої заборгованості - 0,00 грн, пеня не нараховується;
- за період з 07.09.2018 по 30.09.2018 сума простроченої заборгованості - 0,00 грн, пеня не нараховується;
- за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становила 4 970,00 грн. Кількість днів прострочення - 31, подвійна облікова ставка НБУ - 36%. Відповідно, пеня становить 151,96 грн (розрахунок: 36% / 365 Ч 4 970,00 грн Ч 31 день);
- за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 сума простроченої заборгованості становила 5 000,00 грн. Кількість днів прострочення - 30, подвійна облікова ставка НБУ - 36%. Відповідно, пеня становить 147,95 грн (розрахунок: 36% / 365 Ч 5 000,00 грн Ч 30 днів);
- за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 сума простроченої заборгованості становила 10 000,00 грн. Кількість днів прострочення - 31, подвійна облікова ставка НБУ - 36%. Відповідно, пеня становить 305,75 грн (розрахунок: 36% / 365 Ч 10 000,00 грн Ч 31 день);
- за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 сума простроченої заборгованості становила 15 000,00 грн. Кількість днів прострочення - 31, подвійна облікова ставка НБУ - 36%. Відповідно, пеня становить 458,63 грн (розрахунок: 36% / 365 Ч 15 000,00 грн Ч 31 день);
- за період з 01.02.2019 по 28.02.2019 сума простроченої заборгованості становила 25 000,00 грн. Кількість днів прострочення - 28, подвійна облікова ставка НБУ - 36%. Відповідно, пеня становить 690,41 грн (розрахунок: 36% / 365 Ч 25 000,00 грн Ч 28 днів);
- за період з 01.03.2019 по 31.03.2019 сума простроченої заборгованості становила 35 000,00 грн. Кількість днів прострочення - 31, подвійна облікова ставка НБУ - 36%. Відповідно, пеня становить 1 070,14 грн (розрахунок: 36% / 365 Ч 35 000,00 грн Ч 31 день);
- за період з 01.04.2019 по 09.04.2019 сума простроченої заборгованості становила 45 000,00 грн. Кількість днів прострочення - 9, подвійна облікова ставка НБУ - 36%. Відповідно, пеня становить 399,45 грн (розрахунок: 36% / 365 Ч 45 000,00 грн Ч 9 днів).
Відповідно до наведеної вище позиції Верховного Суду та розрахунків здійснених апеляційним судом, правомірним є нарахування пені до 28.02.2019 по першому траншу та до 09.04.2019 по другому траншу з урахуванням п.2.1.6 Генерального договору кредитної лінії №12/К/17, що у загальному становить 7 022,37 грн.
3. Щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ “ФК “Прайм Альянс» до ТОВ “Домусгруп».
3.1. Щодо вимог про стягнення кредитного боргу.
Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) ТОВ “ФК “Прайм Альянс» просить стягнути з ТОВ “Домусгруп» передану Банком заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 1 240 959,68 грн.
Відповідач-1 заперечує щодо стягнення цієї суми, оскільки на його думку має бути враховано те, що:
- на електронних торгах реалізовано предмет застави - асфальтоукладач марки Demag DF110P, 1994 р.в. за ціною 193 644,75 грн. і з цієї суми приватним виконавцем в липні 2020 року перераховано на рахунок ТОВ “ФК “Прайм Альянс» суму коштів у розмірі 143 994,10 грн.;
- у відповідача-1 існували вимоги до ТОВ “ФК “Прайм Альянс» у розмірі 10 481,00 грн. (судові витрати стягнені Західним апеляційним господарським судом у справі №914/872/22) і 18.10.2023 ТОВ “Домусгруп» зарахувало ці вимоги в сплату заборгованості за тілом кредиту, про що направило відповідну заяву.
Враховуючи вказані доводи, суд зазначає таке.
Положеннями Глави 50 ЦК України врегульовано підстави припинення зобов'язання. До таких підстав віднесено, зокрема те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України) та зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (стаття 601 ЦК України).
Аналіз статті 599 ЦК України свідчить, що зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у статті 526 ЦК України, якою унормовано, що належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд зазначає, що зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідком такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд. Належне виконання також включає в себе виконання, яке є безспірним.
Натомість аналіз статті 601 ЦК України дає підстави для висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов' язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов язання. У такому випадку зобов язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Як зазначено КГС ВС в постанові від 24.04.2024 у справі №922/3850/23 (пункт 6.6) потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов язання, для цього (припинення зобов язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.
Матеріалами справи підтверджується те, що належне виконання ТОВ “Домусгруп» своїх зобов'язань за Генеральним договором було забезпечене заставою, предметом якої виступав асфальтоукладач марки Demag DF110P, 1994 р.в., що перебував у власності Відповідача-1.
07.05.2019 за наслідками розгляду заяви АКБ “Львів» приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. здійснила Виконавчий напис №1211 (т. 2 а.с. 4) та звернула стягнення на вказаний предмет застави. На підставі цього напису приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. 06.12.2019 відкрив виконавче провадження ВП №60821737 (т. 2 а.с. 35-37).
В межах відкритого виконавчого провадження 22.07.2020 відбулися електронні торги та асфальтоукладач марки Demag DF110P, 1994 р.в. реалізовано ОСОБА_4 , який запропонував найвищу цінову пропозицію у розмірі 193 644,75 грн. (т. 2 а.с. 38-39).
28.07.2020 виконавче провадження ВП №60821737 з реалізації предмета застави було закінчено, що прослідковується з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Однак, в травні 2022 року боржник, ТОВ “Домусгруп», подав до Господарського суду Львівської області позов до ТОВ “ФК “Прайм Альянс» про визнання Виконавчого напису №1211 від 07.05.2019 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим судом відкрито провадження у справі №914/872/22. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №914/872/22 (т. 2 а.с. 90-107) позовні вимоги ТОВ “Домусгруп» задоволено і вказаний Виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Дана постанова апеляційного суду набрала законної сили та є чинною на момент розгляду цієї справи.
Крім цього, згаданою постановою апеляційного суду стягнуто з ТОВ “ФК “Прайм Альянс» на користь ТОВ “Домусгруп» судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 8 000,00 грн. на проведення судової експертизи.
27.06.2023 на примусове виконання постанови Господарським судом Львівської області видано відповідні накази (т. 2 а.с. 44, 48).
19.10.2023 представником ТОВ “Домусгруп» направлено ТОВ “ФК “Прайм Альянс» Заяву від 18.10.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог (т. 2 а.с. 49-52). Ця заява одержана останнім 24.10.2023 (т. 2 а.с. 53).
З вказаної заяви прослідковується, що нею ТОВ “Домусгруп» зараховує грошові кошти в розмірі 10 841,00 грн. в рахунок сплати його заборгованості за Генеральним договором. Також в заяві зазначено, що розмір цієї заборгованості повинен бути зменшений на 183 962,51 грн., оскільки таку суму було перераховано ТОВ “ФК “Прайм Альянс» приватним виконавцем від реалізації предмета застави. Однак, в заяві не вказано, що ці кошти Відповідач-1 зараховує на підставі статті 601 ЦК України в рахунок сплати його заборгованості.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення боргу ТОВ “Домусгруп» зі сплати кредитної заборгованості на суму вартості реалізованого предмету застави, оскільки беручи до уваги факт визнання господарськими судами Виконавчого напису №1211 від 07.05.2019 таким, що не підлягає виконанню, суд погоджується з доводами позивача та Банку, що сплачені ТОВ “Домусгруп» грошові кошти в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі цього напису, не є належним виконанням зобов'язання в розумінні статті 599 ЦК України, адже вказана сплата коштів не вважається такою, що виконана відповідно до умов Договору застави та вимог актів цивільного законодавства.
Більше того, суд враховує те, що правова підстава виконання зобов'язання щодо сплати цих коштів відпала за зверненням самого боржника даного зобов'язання, що свідчить про оспорюваність ним виконаного. З моменту набрання законної сили постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №914/872/22 ТОВ “ФК “Прайм Альянс» не має можливості вільно і на власний розсуд розпоряджатися отриманими коштами, оскільки такі є спірними та підлягають поверненню згідно статті 1212 ЦК України.
Борг зі сплати кредитних коштів у розмірі 1 240 959,68 грн. можна було б зменшити на вартість реалізованого предмета застави лише у випадку направлення відповідачем-1 заяви про зарахування сплаченої суми в рахунок погашення цього боргу, адже така заява усувала б ознаку необхідності їх повернення. Однак, в матеріалах даної справи відсутні докази, які б підтверджували, що після ухвалення апеляційним судом рішення у справі №914/872/22 ТОВ “Домусгруп» вчинило дії на зарахування спірної суми в рахунок належного виконання ним своїх обов'язків щодо повернення кредитних коштів. При цьому, Заява ТОВ “Домусгруп» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.10.2023 (т. 2 а.с. 49-52) не є належним доказом зарахування коштів реалізованого предмета застави, оскільки не зважаючи на те, що в ній є згадка про вказані кошти, самою заявою Відповідач-1 зараховував лише судові витрати в розмірі 10'481,00 грн.
ТОВ “Домусгруп» не долучило до матеріалів справи доказів, які б підтверджували розмір перерахованих ТОВ “ФК “Прайм Альянс» коштів за реалізований асфальтоукладач. Так, в Заяві від 18.10.2023 відповідач зазначає про 183 962,51 грн., а в межах розгляду даної справи - про 143 994,10 грн.
Крім цього, є необґрунтованими доводи відповідача-1, що сума кредитної заборгованості підлягає зменшенню на 10 481,00 грн. у зв'язку із зарахування ним цієї суми на підставі Заяви від 18.10.2023.
Так, згідно сталої правової позиції Верховного Суду, вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред явлення вимоги.
Вказану позицію Верховним Судом викладено в ряді постанов, зокрема: від 24.04.2024 у справі №922/3850/23, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 і ін.
З огляду на наведену позицію, зарахування вимог ТОВ “Домусгруп» до ТОВ “ФК “Прайм Альянс» про сплату судових витрат в рахунок часткового погашення вимог Позивача до відповідача-1 є неможливим, оскільки ці вимоги не відповідають умовам однорідності, так як їхня правова природа різниться.
Зокрема, вимоги ТОВ “ФК “Прайм Альянс» про стягнення кредитної заборгованості за своєю правовою природою є вимогами, які виникають з зобов'язання, що є інститутом цивільного права.
Натомість суми судових витрат, визначених рішенням суду, не є зобов'язанням у розумінні положень статті 509 ЦК України. Так, як зазначено в постанові КГС ВС від 07.07.2021 у справі №40/5005/7101/2011 (пункт 4.14) обов'язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов'язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин). Відповідно процесуальний розподіл судом судового збору за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов'язання, що, в свою чергу, характеризується правовідношенням між боржником і кредитором з приводу виконання/утримання від виконання певної дії.
Оцінивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи та рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що підстав для зменшення розміру позовних вимог ТОВ “ФК “Прайм Альянс» про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів у розмірі 1 240 959,68 грн не вбачається.
Зокрема, реалізація предмета застави не погасила заборгованості у повному обсязі, а тому сама по собі не є підставою для зменшення заявлених вимог. Так само не можуть бути враховані як підстава для зменшення позову судові витрати, стягнуті з позивача постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №914/872/22, оскільки такі витрати не впливають на розмір основного зобов'язання відповідача перед позивачем.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог в цій частині є правильними, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування не встановлено.
3.2. Щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) ТОВ “ФК “Прайм Альянс» просить суд стягнути заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 133 916,66 грн. На підтвердження цього розміру останнім надано розрахунок (т. 8 а.с. 24).
Відповідач-1 заперечує щодо розміру цієї заборгованості, на підтвердження чого надав Висновки судового експерта Перепелюк С.М. №6 від 15.02.24 та №13 від 25.04.2024 (т. 2 а.с. 19-34; т. 6 а.с. 91-107).
Ознайомившись із розрахунком позивача щодо розміру сплати процентів, апеляційний суд погоджується з висновком викладеним в оскаржуваному рішенні, що такий зроблено неправильно, оскільки:
1) при обрахунку заборгованості ТОВ “ФК “Прайм Альянс» допустився арифметичних помилок (при правильних вхідних даних щодо періодів заборгованості, а також розміру кредитних коштів та процентної ставки, розмір заборгованості зі сплати процентів визначено неправильно);
2) відсотки за користування кредитом в розмірі 80 929,68 грн. нараховано за період коли для цього були відсутні правові підстави.
Як зазначалося вище, обрахований судом розмір заборгованості зі сплати процентів, право вимоги щодо якого Банк передав позивачу становить 128 164,37 грн. Докази повної чи часткової сплати цієї заборгованості після 05.12.2019 ТОВ “Домусгруп» не надало. А тому позовні вимоги щодо сплати процентів підлягають задоволенню у вказаній сумі.
При цьому суди, керуючись статтею 104 ГПК України, не беруть до уваги надані відповідачем-1 Висновки судового експерта Перепелюк С.М. №06 від 15.02.24 та №13 від 25.04.2024 (т. 2 а.с. 19-34; т. 6 а.с. 91-107), оскільки такі є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи і обставинами, які фактично встановив суд. Зокрема, як вбачається з цих Висновків при визначенні розміру заборгованості ТОВ “Домусгруп» зі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами експертом в дану заборгованість безпідставно включено:
- платежі, які відповідач-1 здійснив 23.05.2019, 12.06.2019 та 10.07.2019 і які Банк у відповідності до пункту 5.7 Генерального договору правомірно зарахував у сплату пені;
- платежі за 05.12.2019 які, як встановлено судом, здійснено ТОВ “ФК “Прайм Альянс» а не ТОВ “Домусгруп».
3.3. Щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати комісії.
З позовної заяви ТОВ “ФК “Прайм Альянс» (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) прослідковується, що позивач просив суд стягнути з ТОВ “Домусгруп» заборгованість зі сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної лінії у розмірі 13 200,00 грн. Позивач зазначив що цей розмір заборгованості випливає з Висновку судового експерта Перепелюк С.М. №06 від 15.02.2024 (т. 2 а.с. 19-34) за період з моменту його виникнення і по 22.02.2022.
Суд першої інстанції підставно не погодився із заявленим до стягнення розміром заборгованості, оскільки як було зазначено вище, комісійна винагорода це винагорода, яка справляється за надані послуги (постанова КГС ВС від 20.05.2021 у справі №904/5748/18 (пункти 68, 70)). На підставі Договору від 05.12.2019 АКБ “Львів» передав ТОВ “ФК “Прайм Альянс» право вимоги про стягнення винагороди в розмірі 6 000,00 грн. за послуги з обслуговування кредитної лінії за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року включно.
Також, з вказаного Договору вбачається, що Банк передав за ним лише існуюче право вимоги за Генеральним договором та Додатковими договорами до нього і не передавав Позивачу, як прав вимоги, які можуть виникнути в майбутньому, так і жодних зобов'язань за Генеральним договором, в тому числі щодо обслуговування кредитної лінії.
Отже, нарахування ТОВ “ФК “Прайм Альянс» комісії за період з січня 2020 по 22.02.2022 є необґрунтованим, оскільки таке право йому не було передано і жодних послуг з обслуговування кредитної лінії в цей період він не надавав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовні вимоги ТОВ “ФК “Прайм Альянс» про стягнення комісії такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки у повному обсязі ці вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.
Встановлений судом першої інстанції розмір обґрунтованої до стягнення суми комісії - 6 000,00 грн - відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підстав для зміни цього висновку колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
3.4. Щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати пені.
З розрахунків позивача (т. 8 а.с. 25, 26, 174) прослідковується, що він нарахував пеню на заборгованість ТОВ “Домусгруп» у загальному розмірі 509 306,74 грн.
Заперечення апелянтів щодо стягнення вказаної пені (окрім задоволених судом вище доводів про неможливість її нарахування поза межами строків кредитування) також зводяться до того, що відсутні підстави стягувати пеню і інші штрафні санкції, оскільки ТОВ “ФК “Прайм Альянс» не повідомляло ТОВ “Домусгруп» про перехід до нього права вимоги, а тому відповідач-1 мав право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові;
З приводу доводів відповідача-1 щодо неповідомлення про перехід до позивача права вимоги, то такі не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки за змістом частини 2 статті 517 ЦК України боржник лише наділяється правом не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання доказів йому переходу прав, однак не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання, зокрема первісному кредиторові, а відтак і від відповідальності за таке невиконання. Натомість зміст частини 2 статті 516 ЦК України свідчить, що у зв'язку з неналежним повідомленням боржника, ТОВ “ФК “Прайм Альянс», як новий кредитор може нести ризик несприятливих наслідків лише у вигляді того, що боржник може виконати свій обов'язок первісному кредиторові і таке виконання буде належним, а не у вигляді звільнення останнього від відповідальності за невиконання зобов'язань. В даній справі ТОВ “Домусгруп» після липня 2019 року своїх кредитних зобов'язань не виконувало ні АКБ “Львів», ні ТОВ “ФК “Прайм Альянс», хоча матеріалами справи (зокрема рішеннями про оскарження виконавчих написів нотаріуса) підтверджується, що з 2020 року відповідачу-1 достеменно було відомо про перехід права вимоги до Позивача.
Обґрунтованим є нарахування ТОВ “ФК “Прайм Альянс» пені на заборгованість з повернення кредитних коштів за період з 01.04.2018 по 09.04.2019 включно.
Згідно здійсненого судом перерахунку пені, позовні вимоги ТОВ “ФК “Прайм Альянс» слід задовільнити частково та стягнути пеню в загальному розмірі 7 022,37 грн.
3.5. Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат.
З розрахунків позивача (т. 8 а.с. 28-33, 175) прослідковується, що він нараховує інфляційні втрати у розмірі 287 455,06 грн., а саме:
- 257 864,34 грн. - інфляційні втрати за неповернення кредитного боргу за період з квітня 2019 по лютий 2022;
- 27 827,12 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за період з квітня 2019 по лютий 2022;
- 1 763,60 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати комісії за період з жовтня 2018 по лютий 2022.
Заперечення апелянтів щодо стягнення інфляційних втрат зводяться до такого:
1) за Договором про відступлення права вимоги від 05.12.2019 Банк не відступив ТОВ “ФК “Прайм Альянс» право на стягнення інфляційних втрат;
2) нарахування інфляційних втрат за період після 11.03.2020 є необґрунтованим, з огляду на набуття чинності Законом №691-20.
Вирішуючи спір в цій частині, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В практиці Верховного Суду усталеною є правова позиція, що зобов язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги ( постанови ВПВС від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 03.10.2023 у справі №366/203/21 та ін.).
З огляду на наведену правову позицію, необґрунтованими є доводи Відповідача-1, що за Договором від 05.12.2019 АКБ “Львів» не передав ТОВ “ФК “Прайм Альянс» право вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, оскільки за цим Договором було передано як основні зобов'язання про сплату кредитного боргу, процентів за користування кредитом і комісійної винагороди, так і всі акцесорні зобов'язання, які не можуть існувати окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, на відміну від пені, АКБ “Львів» не нараховував та не стягував з ТОВ “Домусгруп» інфляційних втрат до моменту відступлення права вимоги. А тому Позивач вправі нараховувати ці втрати з моменту прострочення сплати основної суми заборгованості.
Щодо кінцевого строку нарахування інфляційних втрат, то суд зазначає, що нормами Закону №691-20 (на який покликається Відповідач-1) передбачено звільнення позичальника лише від сплати неустойки, штрафу, пені за таке прострочення під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Цим Законом не передбачено звільнення позичальника від сплати акцесорних нарахувань, встановлених ч.2 ст. 625 ЦК України.
Однак, 17.03.2022 набув чинності Закон України №2120-ІХ від 15.03.2022 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ).
Зазначеним Законом доповнено розділ ЦК України “Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 18 про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, з огляду на норми Закону №2120-ІХ та беручи до уваги встановлені обставини даної справи, суд вважає, що обґрунтованим є нарахування позивачем інфляційних втрат з моменту виникнення основної заборгованості та по 23.02.2022.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат в межах заявлених ТОВ “ФК “Прайм Альянс» періодів та сум заборгованості, перевіривши підрахунки здійснені судом першої інстанції апеляційний суд зазначає, що позивачем визначено правильно розмір інфляційних нарахувань за неповернення кредитного боргу (257 864,34 грн.).
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що інфляційні втрати, заявлені за неповернення процентів за користування кредитом та комісійної винагороди, визначені позивачем із застосуванням помилкових сум основного зобов'язання за відповідні періоди. Враховуючи це, часткове задоволення таких вимог у розмірі 26 631,82 грн та 1 235,28 грн. відповідно є правомірним та підтвердженим матеріалами справи.
Підстав для перегляду наведених висновків суду першої інстанції апеляційна інстанція не вбачає.
4. Щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ “ФК “Прайм Альянс» до поручителів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є не майновими поручителями, а поручителями на підставі Договорів поруки №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2. Отже, їхні правовідносини із позивачем врегульовано положеннями § 3 “Порука» Глави 49 ЦК України.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов' язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
В пунктах 2.2 та 2.3 Договорів №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 ОСОБА_2 та, відповідно, ОСОБА_1 погодили, що несуть солідарну відповідальність перед АКБ “Львів» та відповідають перед останнім у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач-3 та відповідачка-4 вважають їх необґрунтованими, оскільки:
1) за умовами Договорів №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 вони поручалися перед АКБ “Львів» за належне виконання ТОВ “Домусгруп» своїх зобов'язань за Генеральним договором, який укладено 23.02.2017, а не за Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017, які є невід'ємними частинами Генерального договору від 22.02.2017.
2) в даній справі мають місце обставини, які слугують самостійними підставами для того, щоб вважати поруку припиненою, а саме:
- 23.08.2018 між АКБ “Львів» та ТОВ “Домусгруп» укладено Додатковий договір, яким збільшено обсяг відповідальності поручителів без їх згоди, що є підставою для припинення поруки згідно частини 1 статті 559 ЦК України;
- 27.08.2018 АКБ “Львів» відмовився прийняти від ТОВ “Домусгруп» належне виконання щодо сплати частини кредитного боргу у розмірі 3 492,34 грн., що є підставою для припинення поруки згідно частини 2 статті 559 ЦК України;
- в Договорах №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 сторони не погодили строк поруки в розумінні статті 251 ЦК України, а тому до спірних правовідносин повинен застосовуватися шестимісяний строк, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України, який є преклюзивним і який на момент звернення ТОВ “ФК “Прайм Альянс» з даним позовом до суду - сплив.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , необхідно врахувати ту обставину, що помилка, пов'язана з зазначенням в Додаткових договорах неправильної дати укладення Генерального договору не впливає на суть спірних кредитних правовідносин та правовідносин поруки надано вище, а тому суд повторно не надає правового аналізу цієї обставини та на повторній оцінці відповідних доводів представників Поручителів.
4.1. Щодо припинення поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 559 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України (в редакції чинній на серпень 2018 року) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов язання; ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
В практиці Верховного Суду усталеною є позиція, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов 'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо ( постанови КГС ВС від 23.12.2021 у справі №908/1718/20 (пункт 47); від 11.04.2024 у справі №911/168/23; від 19.06.2018 у справі №910/7389/17 і ін.).
Як встановлено судом, Додатковим договором від 23.08.2018 Банк та ТОВ “Домусгруп» реструктуризували прострочену заборгованість останнього в розмірі 80 929,68 грн. шляхом перенесення її у строкову заборгованість, а також змінили графік заборгованості за кредитною лінією в такий спосіб, який дозволяв Відповідачу-1 повертати кредитні кошти в обсягах менших ніж було встановлено Графіком при укладенні Генерального договору.
З огляду на умови Додаткового договору від 23.08.2018 суд погоджується з доводами Поручителів, що ним було збільшено обсяг їхньої відповідальності, оскільки внаслідок його укладення збільшився розмір процентів за “правомірне» користування кредитними коштами, які підлягають оплаті, при тому що розмір процентної ставки не змінювався.
Разом з тим, у зв'язку з укладенням Додаткового договору від 23.08.2018 та відсутністю їхньої згоди на це. Так суд, перш за все, бере до уваги те, що згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки (правова позиція викладена КГС ВС в постанові від 29.05.2019 у справі №910/11429/18 (пункт 20)).
В пункті 1.2 Договорів №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 поручителі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) зобов'язалися відповідати перед Кредитором за належне, своєчасне та повне виконання Позичальником усіх зобов'язань за Кредитним договором, в тому числі зобов'язань, які можуть виникнути у майбутньому, в зв'язку зі зміною умов Кредитного договору, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань Позичальника, пов'язані зі збільшенням суми кредиту, збільшення розміру відсотків за користування кредитними коштами, збільшення терміну кредитування та інше.
В укладених Договорах сторони зазначили, що підписанням цього Договору вони дійшли згоди, що внесення змін до Кредитного договору в частині збільшення чи зменшення розміру процентної ставки, порядку і строків сплати процентів за Кредитним договором, зміну розміру Основного зобов'язання та/або зміну графіка погашення Кредиту чи інших платежів за Кредитним договором, зміни забезпечення за Кредитом не потребують додаткового письмового повідомлення Поручителя і внесення змін до цього Договору. При цьому, на вимогу Кредитора такі зміни можуть бути викладені у формі додаткової угоди до цього Договору (пункт 4.5 Договору №12/К/17/S-1 і пункт 4.6 Договору №12/К/17/S-2).
Таким чином, в укладених Договорах №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали очевидну згоду на збільшення ТОВ “Домусгруп» їхньої відповідальності у зв'язку із зміною розміру Основного зобов'язання та/або зміною графіка погашення Кредиту чи інших платежів за Кредитним договором та зазначили, що таке збільшення обсягу відповідальності не потребує внесення змін до Договорів поруки.
Враховуючи погоджені сторонами умови, суд робить висновок, що зміни передбачені Додатковим договором від 23.08.2018 не мали узгоджуватися із поручителями шляхом додаткових угод до Договорів поруки (аналогічна позиція викладена КГС ВС в постанові від 19.10.2023 у справі №910/9742/22).
Також суд вважає за необхідне в даній справі застосувати доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки підписавши Договори поруки, в яких поручителі надали згоду на збільшення відповідальності без внесення змін до цих Договорів, протилежні їхні доводи після виникнення спору є такими, що суперечать принципам добросовісності, розумності та справедливості.
Обґрунтовуючи доводи про припинення поруки на підставі частини 1 статті 559 ЦК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покликаються на правовий висновок ВПВС, викладений в постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 (пункт 6.27), який полягає в тому, що умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов 'язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов' язання з поручителем у належній формі.
Разом з тим, суд вважає цей висновок нерелевантним справі, що розглядається, оскільки він стосується випадків збільшення обсягу відповідальності поручителів внаслідок односторонньої зміни банком умов кредитних договорів.
Так, як вбачається з постанови від 26.05.2020 за обставинами справи №910/13109/18 банк без погодження із позичальником в односторонньому порядку змінив передбачений Кредитним договором ліміт з 200 000,00 грн. до 1 000 000,00 грн., внаслідок чого істотно збільшився обсяг відповідальності поручителя, з яким теж не було погоджено таке збільшення.
Роблячи згаданий висновок, ВПВС виходила з особливостей одностороннього правочину, а саме те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов 'язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства. За правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов' язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. А тому настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов' язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб (пункти 6.18 - 6.20 постанови від 26.05.2020 у справі №910/13109/18).
Натомість в даній справі АКБ “Львів» жодних змін в односторонньому порядку до Генерального договору не вносив і з власної ініціативи істотно не збільшував обсяг відповідальності Поручителів. Збільшення цієї відповідальності відбулося за погодженням із ТОВ “Домусгруп» через зміну Графіку погашення кредиту, яка була необхідною для того, щоб Відповідач-1 міг належно виконати свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів. А саме за дії ТОВ “Домусгруп» щодо належного виконання обов'язків поручалися Відповідач-3 та Відповідачка-4 і в Договорах поруки погодили, що відповідна зміна не потребує внесення змін до цих Договорів, що відповідає принципу свободи договору, передбаченого статтями 6 та 627 ЦК України, а також як наведеній вище практиці Верховного Суду, так і пункту 150 постанови ВПВС від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.
З огляду на все викладене вище, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про припинення поруки на підставі частини 1 статті 559 ЦК України.
4.2. Щодо припинення поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 559 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 559 ЦК України (в редакції станом на серпень 2018 року) порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Аналіз наведеної норми свідчить, що підставою для припинення поруки є сукупність двох обставин: 1) належне виконання боржником чи поручителем свого обов'язку; 2) відмова кредитора у прийнятті цього виконання.
Як вбачається з Довідки про рух коштів, 23.08.2018 з банківського рахунку ТОВ “Домусгруп» було перераховано 3 492,34 грн. як плати в якості повернення кредиту згідно Додаткового договору від 02.03.2017, однак 27.08.2018 ці кошти були повернуті Банком назад на рахунок Відповідача-1 (т. 5 а.с. 124, 125).
Суд не погоджується з доводами Поручителів, що вказана обставина слугує підставою для припинення поруки на підставі частини 2 статті 559 ЦК України, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що 23.08.2018 Відповідач-1 жодних дій на повернення кредиту в розмірі 3 492,34 грн. не вчиняв. Вказані кошти були помилково стягнуті самим АКБ “Львів» з банківського рахунку ТОВ “Домусгруп» (право Банку на стягнення передбачено пунктом 5.12 Генерального договору).
Про те, що ці кошти були помилково стягнуті саме Банком свідчить як відсутність в матеріалах справи доказів (платіжного доручення) про перерахування цих коштів Відповідачем-1, так і відмітка “Сторно» навпроти призначення платежу про їх повернення 27.08.2018, котра є способом виправлення помилок у регістрах бухгалтерського обліку шляхом зворотного запису на величину помилки (пункт 16 частини 2 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затв. Постановою НБУ №75 від 04.07.2018).
4.3. Щодо припинення поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі частини 4 статті 559 ЦК України.
Як вбачається з пунктів 4.9 та 4.10 Договору №12/К/17/S-1, а також пунктів 4.7 та 4.8 Договору №12/К/17/S-2 в них сторони погодили встановити термін дії Договорів поруки до 22.02.2025. Кредитор вправі пред'явити вимогу до Поручителів про погашення ними заборгованості за Кредитним договором до закінчення вказаного терміну.
В практиці Верховного Суду тривалий час є усталеною правова позиція, що погоджена сторонами умова про чинність зобов' язань за договором поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем основного зобов' язання чи до певної календарної дати, не є строком, встановленим у договорі поруки, оскільки строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (постанови ВПВС від 12.06.2024 у справі №522/179/16 (пункт 77); від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 35); від 03.07.2019 у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 58); від 19.06.2019 у справі № 523/8249/14-ц (пункт 71); від 10.04.2019 у справі № 604/156/14-ц; від 22.08.2018 у справі № 2-1169/11 (пункт 60) та інші).
Таким чином, з огляду на те, що в Договорах поруки сторонами погоджена умова про чинність зобов'язань за ними з вказівкою до певної календарної дати (22.02.2025), суд погоджується з доводами Поручителів, що в цих Договорах не встановлено строку поруки в розумінні частини 1 статті 252 ЦК України.
За таких умов, при вирішенні спору щодо припинення поруки застосуванню підлягає строк поруки, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України.
Вказаний строк є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові (постанови ВПВС від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц (пункт 36), від 22.08.2018 у справі №2-1169/11 (пункт 62), від 19.06.2019 у справі № 523/8249/14-ц (пункт 76), від 03.07.2019 у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 59)).
Як встановлено судом, ТОВ “Домусгруп» допустило прострочення перших періодичних платежів щодо повернення кредитних коштів, процентів та комісійної винагороди з 31.10.2018, а останніх - з 10.04.2019.
Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України (в редакції станом на 31.10.2018) порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачене законом.
За таких умов шестимісячний строк пред'явлення вимоги АКБ “Львів» за першими періодичними платежами спливав 30.04.2019.
Однак, 04.02.2019 введено в дію Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» №2478-VIII від 03.07.2018 (далі - Закон №2478-VIII), котрим частину 4 статті 559 ЦК України викладено в новій редакції.
Згідно зміненої редакції порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
При цьому, відповідно до пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №2478-VIII він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.
Відтак, враховуючи те, що відносини щодо шестимісячного строку поруки за першими періодичними платежами продовжували існувати на момент набрання чинності Законом №2478-VIII, а за останніми платежами - виникли після набрання ним чинності, суд доходить висновку, що на всі зобов'язання ТОВ “Домусгруп» з повернення кредитних коштів, процентів та комісійної винагороди поширювався трьохрічний строк поруки. Відповідно, за першими простроченими платежами цей строк закінчувався 30.10.2021, а за останніми - 09.04.2022.
Однак, 02.04.2020 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 (далі - Закон №540-ІХ), яким доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктом 12 про те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 559 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Як вказувалося вище, карантин на території України тривав до 30.06.2023 включно.
Таким чином, положеннями Закону №540-ІХ строк поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за всіма спірними зобов'язаннями було продовжено до 30.06.2023.
В цей же час, станом на момент закінчення карантину чинною була редакція пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема статтею 559 ЦК України, продовжуються на строк його дії.
Цей пункт в Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було внесено згідно Закону №2120-ІХ, який набув чинності 17.03.2022.
Законом України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 №3450-IX, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено в новій редакції (котра діє до моменту ухвалення рішення) про те, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, на момент закінчення на території України карантину і до 30.01.2024 чинними були положення цивільного законодавства про те, що визначений статтею 559 ЦК України продовжується на строк дії воєнного стану.
Обґрунтовуючи припинення поруки, представник Відповідача-4 зазначає, що положення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про продовження строків поруки на період воєнного стану не можуть братися до уваги, оскільки такі змінені. При цьому, покликається на постанову КЦС ВС від 19.06.2024 у справі №489/3612/22.
Суд вважає безпідставним посилання представника на зазначену постанову, оскільки з її змісту вбачається, що Верховний Суд не досліджував норми пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не робив жодних правових висновків з цього приводу. У справі №489/3612/22 суд тлумачив норми лише Закону №540-ІХ про продовження строків поруки на період дії карантину.
Натомість правовий висновок, щодо норм продовження поруки на період воєнного стану зроблено Верховним Судом в постанові КГС ВС від 17.09.2024 у справі №910/11759/22. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що до 30.01.2024 продовжувалися строки поруки не лише ті, які передбачено частиною 4 статті 559 ЦК України, але і строки встановлені в договорах поруки, які закінчувалися після 17.03.2022 (пункти 8.19, 8.31 постанови).
Таким чином, преклюзивний строк поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України за вимогами, що випливають з Генерального договору тривав до 30.01.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “ФК “Прайм Альянс» звернулася із позовом до Поручителів 16.01.2024, тобто в межах цього строку.
За таких умов доводи відповідачів про припинення поруки у зв'язку із закінченням її строку є необґрунтованими та правомірно відхилені судом першої інстанції.
Підсумовуючи все викладене вище, позовні вимоги ТОВ “ФК “Прайм Альянс» про солідарне стягнення з ТОВ “Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кредитної заборгованості, пені та інфляційних втрат є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, однак з підстав наведених в даному рішенні підлягають частковому задоволенню.
Так, із заявлених Позивачем вимог про стягнення з вказаних відповідачів коштів у загальному розмірі 2 184 838,14 грн., з яких:
- 1 240 959,68 грн. - заборгованість зі сплати кредитних коштів;
- 133 916,66 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;
- 13 200,00 грн. - заборгованість зі сплати комісійної винагороди;
- 509 306,74 грн. - нарахована пеня за неповернення кредиту, процентів та комісії;
- 287 455,06 грн. - нараховані інфляційні втрати за неповернення кредиту, процентів та комісії,
задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення коштів в загальному розмірі 1 667 877,86 грн., з яких:
- 1 240 959,68 грн. - заборгованість зі сплати кредитних коштів;
- 128 164,37 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;
- 6 000,00 грн. - заборгованість зі сплати комісійної винагороди;
- 7 022,37 грн. - нарахована пеня за неповернення кредиту, процентів та комісії;
- 285 731,44 грн. - нараховані інфляційні втрати за неповернення кредиту, процентів та комісії.
Щодо стягнених витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши подані сторонами заяви, докази понесених витрат, а також положення статті 129 ГПК України.
При цьому суд дослідив надані докази щодо обсягу та змісту наданих правничих послуг, їх необхідності, часу, витраченого на надання таких послуг, та дійшов висновку про завищення частини заявлених до стягнення сум. У результаті аналізу обґрунтованість витрат була визнана лише частково, а суми, що підлягають стягненню, були зменшені до розумного та справедливого розміру:
на користь ФК «Прайм Альянс» - 55 776,00 грн (по 18 592,00 грн з кожного з трьох відповідачів);
на користь ТОВ «Домусгруп» - 2 816,00 грн;
на користь ОСОБА_3 - 15 000,00 грн;
на користь ОСОБА_2 - 4 224,00 грн;
на користь ОСОБА_1 - 4 224,00 грн.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяв про стягнення витрат на правничу допомогу є належним чином обґрунтованими та відповідають установленим обставинам справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 у справі №914/140/24 підлягає частковому скасуванню.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
Враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно до часткового задоволення апеляційних вимог. Оскільки апеляційним судом встановлено наявність правових підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції, частина витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покладається на позивача, інша - залишається за апелянтом.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 24.11.2024, ОСОБА_2 б/н від 25.11.2024, товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп» б/н від 25.11.2024 - задоволити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 - частково скасувати.
Пункт 2 рішення викласти наступній редакції: «Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (80410, Львівська обл., Кам'янка-бузький р-н, с. Старий Добротвір, вул. Івана Франка, буд. 36; код ЄДРПОУ 40317240), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) 1 667 877,86 грн., з яких: 1 240 959,68 грн. заборгованість за тілом кредиту; 128 164,37 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 6 000,00 грн. заборгованість за комісією; 7 022,37 грн. пеня, нарахована на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією; 285 731,44 грн. інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією.»
Пункт 7,8,9 рішення викласти в такій редакції:
« 7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (80410, Львівська обл., Кам'янка-бузький р-н, с. Старий Добротвір, вул. Івана Франка, буд. 36; код ЄДРПОУ 40317240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) 8 339,53 грн. судового збору та 18 592,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
8. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) 8 339,53 грн. судового збору та 18 592,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
9. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) 8 339,53 грн. судового збору та 18 592,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.»
В решті рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (80410, Львівська обл., Кам'янка-бузький р-н, с. Старий Добротвір, вул. Івана Франка, буд. 36; код ЄДРПОУ 40317240) суму 9 304,79 у відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.