79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" жовтня 2025 р. Справа № 914/1281/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Вовчанського підприємства теплових мереж від 04 липня 2025 року
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25 червня 2025 року (повний текст підписано 30.06.2025), суддя Сухович Ю.О.
про зупинення провадження
у справі № 914/1281/25
за позовом Вовчанського підприємства теплових мереж, м. Вовчанськ, Харківська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ян Моторс», м. Львів
про стягнення 203 320 грн збитків
встановив:
23 квітня 2025 року Вовчанське підприємство теплових мереж звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Ян Моторс» про стягнення 203 320 грн збитків.
Позов обґрунтовано тим, що внаслідок дій відповідача щодо невиконання обов'язку зареєструвати податкові накладні, у позивача унеможливлена послуга включення сум ПДВ до податкового кредиту.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/1281/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 червня 2025 року, серед іншого, зупинено провадження у справі № 914/1281/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 380/19726/24, що розглядається Львівським окружним адміністративним судом.
Ухвала суду мотивована п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, а саме: неможливістю розгляду цієї справи до вирішення справи № 380/19726/24, в якій розглядається питання щодо скасування рішень, якими відповідача включено до ризикових платників податку, яке і стало підставою зупинення реєстрації податкових накладних. Реєстрація поданих відповідачем податкових накладних, щодо яких позивач просить стягнути кошти у виді збитків в сумі 203 320,00 грн, була зупинена органом податкової служби та оскаржується відповідачем у судовому порядку. Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі наголошує, що вказані обставини не можуть досліджуватись та встановлюватись господарським судом, оскільки відносяться до адміністративної юрисдикції, отже, розгляд цієї справи є об'єктивно неможливим до набрання законної сили судовим рішення у адміністративній справі № 380/19726/24.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі, позивач - Вовчанське підприємство теплових мереж звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 25 червня 2025 року у справі № 914/1281/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, зазначає, що спір у цій справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації податкових накладних по факту здійснення господарських операцій з виконання робіт, що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму. Наголошує, що відповідач в клопотання про зупинення провадження у справі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 380/19726/24, а також неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також апелянт звертає увагу, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки, незалежно від результату розгляду справи № 380/19726/24, місцевий господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи. Скаржник зазначає, що зі змісту наданих відповідачем до матеріалів справи доказів в обґрунтування зупинення провадження у справі немає будь-якого зв'язку між вимогами по справі № 380/19726/24 та предметом цього позову. Вважає, що вимоги у справі № 380/19726/24 про оскарження рішень Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 28.03.2024 №11808 та від 23.03.2024 №14155 про відповідність платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю “ЯН МОТОРС» критеріям ризиковості платника податку; зобов'язання Головного управління ДПС у Львівській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю “ЯН МОТОРС» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, - не можуть бути прийняті до увагу, оскільки вказані рішення про віднесення відповідача до критеріїв ризиковості були прийняті пізніше зупинення реєстрації податкових накладних, які стосуються цього спору, а інші вимоги у адміністративному позові по справі № 380/19726/24 взагалі ніяк не пов'язані з вимогами по цій справі. З огляду на наведене просить скасувати ухвалу місцевого суду та передати справу на розгляд останньому.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у цій справі, оскільки, реєстрація поданих відповідачем податкових накладних, щодо яких позивач просить стягнути кошти у виді збитків в сумі 203 320 грн, була зупинена органом податкової служби та оскаржується відповідачем у судовому порядку. Наголошує, що у справі № 380/19726/24 розглядатиметься питання щодо скасування рішень, якими відповідача включено до ризикових платників податку, яке і стало підставою зупинення реєстрації податкових накладних і факти встановлені при вирішенні вказаної справи матимуть значення для вирішення цієї справи; при цьому такі обставини не можуть досліджуватись та встановлюватись господарським судом, оскільки відносяться до адміністративної юрисдикції. Відповідач зазначає, що ТОВ «Ян Моторс» було зареєстровано податкові накладні на суму 1 219 920 грн; згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних долучених позивачем такі податкові накладні доставлені та збережені; відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних зупинена; ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку; запропоновано подати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Наведене, на думку відповідача, спростовує твердження позивача про те, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації податкових накладних. При цьому, звертає увагу, що задоволення адміністративного позову впливає на можливість апелянта (позивача) скористатися податковим кредитом за зареєстрованими податковими накладними. Крім цього, відповідач зазначає, що за клопотанням позивача у адміністративній справі уточнено позовні вимоги, а саме виправлено описки в оскаржуваних рішеннях, допущені при подані позову (дата одного із оскаржуваних рішень - 23.03.2024 року № 14155, яку товариство відкоригувало на правильну - 23.03.2023 року № 14155).
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянт зазначає, що відповідачем в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі була надана ухвала про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі № 380/19726/24 від 03.10.2024 року та жодних пояснень у судовому засіданні щодо заміни позовних вимог у адміністративному провадженні по справі № 380/19726/24 представник відповідача не надавав, як і належних, допустимих та достовірних доказів про звернення з уточненнями до адміністративного суду про зміну позовних вимог або відповідних процесуальних документів.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/1281/25 за апеляційною скаргою Вовчанського підприємства теплових мереж на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25 червня 2025 року; апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.2 ст.271 ГПК України.
Заяв щодо розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи до суду не надходило.
Згідно з ч.2 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З аналізу зазначеної правової норми слідує, що підставою для зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Зупиняючи провадження у справі, Господарський суд Львівської області в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку про наявність підстав для обов'язкового зупинення провадження у цій справі до вирішення адміністративної справи № 380/19726/24, предметом позову в якій (як встановив суд першої інстанції) є скасування рішень, якими відповідача включено до ризикових платників податку, які (рішення) стали підставою для зупинення реєстрації податкових накладних.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як встановлено судом вище, Вовчанське підприємство теплових мереж звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ “Ян Моторс» 203 320 грн збитків, заподіяних відповідачем, внаслідок невиконання ним обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, що унеможливило включення сум ПДВ до податкового кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2023 року між сторонами укладено договір поставки № 29/12, на виконання якого відповідач поставив позивачу товар (пелети (гранули паливні), призначені для спалювання в котлах у кількості 300 тон +- 5%) на загальну суму 1 219 920 грн, а позивач здійснив оплату такого товару.
Як зазначає позивач відповідно до даних з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що відповідачем на дати виникнення податкових зобов'язань у січні-лютому 2024 року за договором були складені податкові накладні в електронній формі відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, однак, їх реєстрація була зупинена, а відповідачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.
Судом встановлено, що на розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 380/19726/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ян Моторс» до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень до позовної заяви просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2024 року № 33830/13-01-07-01;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2024 року № 33831/13-01-07-01;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 28.03.2024 року № 11808 про відповідність платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ян Моторс» критеріям ризиковості платника податку;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.03.2023 року № 14155 про відповідність платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ян Моторс» критеріям ризиковості платника податку;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Ян Моторс» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 380/19726/24 відкрито провадження.
Водночас предметом цього позову (у справі № 914/1281/25) є стягнення з відповідача збитків, спричинених неналежним виконанням останнім встановленого законом обов'язку з реєстрації податкових накладних, що викликало неможливість позивача включити суми ПДВ до податкового кредиту та як наслідок неможливість зменшення податкового зобов'язання позивача на таку суму.
Частинами першою та другою ст.1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах № 923/1315/16 від 04.09.2018, № 910/2018/17 від 04.04.2018, № 910/5100/19 від 07.05.2020, № 910/21493/17 від 04.12.2018, № 914/1619/18 від 27.08.2019, № 904/982/19 від 24.02.2021).
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України).
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Водночас зі змісту частини другої ст.1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тобто наявність вини презюмується та не підлягає доведенню позивачем.
Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі № 910/12930/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 20.10.2022 у справі № 910/3782/21 тощо.
Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Враховуючи наведене вище, висновок суду першої інстанції про неможливість розгляду цієї справи до вирішення Львівським окружним адміністративним судом справи за № 380/19726/24, є помилковим.
Як уже зазначалося вище, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п.5 ч.1 ст.227 ГПК України).
Зважаючи на предмет та підстави позову, викладені позивачем у позовній заяві, з огляду на сукупність доказів, що містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що у місцевого господарського суду відсутні підстави для висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення Львівським окружним адміністративним судом справи № 380/19726/24, а зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для правильного застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд повинен встановити саме неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої, тоді як таких відомостей ухвала суду першої інстанції не містить.
Оскаржувана ухвала не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, так і стосовно того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду, що суперечить вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для обов'язкового зупинення провадження у цій справі.
Колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі у цьому випадку свідчить про затягування розгляду спору та порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, права сторін на розгляд справи впродовж розумного строку.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції», рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі (п.12).
Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 2 ст.271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п.6 ч.1 ст.275 ГПК України).
При цьому, підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст.280 ГПК України).
У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст.271 ГПК України).
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі та передачу справи на розгляд Господарського суду Львівської області.
З урахуванням положень ст.129 ГПК України, апеляційний суд не вирішує питання щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, оскільки не вирішує спір по суті. Такий (судовий збір) підлягає розподілу за наслідками вирішення спору Господарським судом Львівської області.
Керуючись ст.ст.227, 236, 255, 270, 271, 275, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Вовчанського підприємства теплових мереж задоволити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25 червня 2025 року про зупинення провадження у справі № 914/1281/25 скасувати.
Справу № 914/1281/25 передати на розгляд Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.