Справа №: 610/1069/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/2082/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження запобіжного
заходу обвинуваченому
02 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю захисника ОСОБА_6 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора і обвинуваченого, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 03.09.2025, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12023221080000013 від 05.01.2023 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», до 01 листопада 2025 року (включно).
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов'язання, зважаючи на те, що він є інвалідом 2 групи, у зв'язку з чим, він не може отримувати в умовах СІЗО належного лікування.
На думку обвинуваченого, кримінальна справа повністю сфальсифікована, на що не звертає уваги суд, що на його думку, свідчить про упередженість суду. Вказує, що з його телефону був викрадений кюар-код «Телеграм каналу» 11.07.2023 року, при перевірці його телефону, а потім було підкинуто геолокацію, яку він не відправляв, оскільки в телефоні не було відображено помітками у виді «галочок» щодо відправлення та отримання геолокації. Вважає, що всі докази у справі сфальсифіковані, телефон «Vivo», який йому належить має російськомовний інтерфейс, а картинка відправлена з українськомовного пристрою.
Також вказує, що він є інвалідом 2 групи і має на обох руках тільки чотири пальці, на правій - один великий, на лівій - три і не може тримати зброю в руках, як його звинувачують, та на що вказують так звані свідки, внаслідок чого, просив надати йому судово-медичну експертизу щодо його рук, проте, йому було відмовлено в цьому, що вважає доказом того, що справа сфальсифікована.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник обвинуваченого підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, зазначив, що обвинувачений є інвалідом 2 групи, має стабільний дохід і сам заінтересований в розгляді справи, а тому, захисник просить задовольнити апеляційні вимоги обвинуваченого та пом'якшити йому запобіжний захід.
Обвинувачений та прокурор в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлявшись належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду справи за їх відсутністю, не надходило.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи без участі обвинуваченого, захисника та прокурора, оскільки розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Балаклійського районного суду Харківської області перебуває на розгляді кримінальне провадження №12023221080000013 від 05.01.2023 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 114-2 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , мотивуючи тим, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_7 від суду з метою уникнути відповідальності, можливість перешкоджання встановленню істини шляхом незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Задовольняючи клопотання прокурора та продовжуючи строк тримання під вартою стосовно вказаного обвинуваченого, суд врахував обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 06.03.2024 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 27.04.2024, без визначення розміру застави, який ухвалами суду неодноразово продовжено. Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 07.07.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено на строк 60 днів, тобто по 04 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
На переконання суду, фактичні обставини пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, його специфіка, яка стосується злочину проти основ національної безпеки України, під час дії воєнного стану, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, а тому вважав, що висновки прокурора про те, що заявлені ризики існують, не є безпідставними, внаслідок чого, суд погодився з клопотанням прокурора щодо продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При цьому суд врахував тяжкість кримінального правопорушення та передбаченого покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченим винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується ,оскільки він обвинувачується у скоєнні тяжкого і особливо тяжкого злочину у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі та на строк від десяти до дванадцяти років позбавлення волі, відповідно, які вчинені ним в умовах воєнного стану, у тяжкий для держави та людей час, ці злочини є надзвичайно небезпечними, адже захист суверенітету і територіальної цілісності України і недоторканості, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, що може свідчити про підвищену суспільну небезпеку останнього.
Враховуючи дані щодо особи обвинуваченого, який має повну вищу освіту, є особою з інвалідністю 2-ої групи внаслідок війни, розлучений, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживав у м. Харкові, за місцем проживання характеризується в цілому посередньо, а також те, що він є раніше судимим, зокрема за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, суд дійшов висновку, що ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, у тому числі проти життя та здоров'я особи, на цей час існує.
Суд також врахував, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, останній може переховуватись від суду, зокрема, незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Також суд вважав, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом. Оскільки на теперішній час всі свідки допитані, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні зник.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, на сьогоднішній час судом встановлено не було.
А тому, суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи,
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Характер обставин вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень, злочинів, а саме те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, тяжкого та особливо тяжкого, вчинених проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину та наявність у цьому кримінальному провадженні суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду. Слід врахувати, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. Зазначена обставина, на думку колегії суддів, на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
Крім того, не виключений ризик вчинення обвинуваченим іншого злочину, враховуючи обставини вчинених ним злочинів та беручи до уваги, крім іншого, дані щодо його особи, а також враховуючи, що згідно обвинувачення, він добровільно співпрацював з окупантами, а тому, не виключена можливість надання ним допомоги державі-агресору в майбутньому.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, що існували на час застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Крім того, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку.
На час розгляду даного провадження, відсутні дані, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, наведених у клопотанні прокурора та встановлених у попередніх ухвалах суду про запобіжний захід обвинуваченого, що стало б підставою для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З висновками суду щодо доведеності наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого з приводу недоведеності пред'явленого обвинувачення, з огляду на недопустимість доказів, на цьому етапі провадження судом не вирішуються, оскільки такі питання підлягають оцінці судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. В даному випадку, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать про обґрунтованість підозри та висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання його причетності до вчинення інкримінованих йому дій.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, які прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 03.09.2025 про продовження щодо обвинуваченого за 1 ст.111-2, ч.2 ст.114-2 КК України, - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 01.11.2025 включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3