Справа № 590/555/24 Номер провадження 11-кп/814/1681/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
02 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 квітня 2024 року за №12024200490000516, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 05 червня 2025 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружба Ямпільського р-ну Сумської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимого,
визнано винуватим і засуджено за ч.4 ст.186 КК України на 7 років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з 26 квітня 2024 року й залишено йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо арешту майна, процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 26 квітня 2024 року приблизно о 16 годині 40 хвилин біля буд.№13 по вул. Шахтарській у м. Дружба Шосткинського р-ну Сумської обл., діючи повторно, з метою незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, діючи з умислом на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, завдав один удар кулаком лівої руки в праве око ОСОБА_9 і в подальшому між ними зав'язалася боротьба, під час якої з метою подолання можливого опору ОСОБА_8 наніс приблизно 5 ударів кулаком руки в ділянку голови та один удар кулаком лівої руки в праве око ОСОБА_9 . Тим самим ОСОБА_8 застосував до ОСОБА_9 насильство, яке не є небезпечним для життя, здоров'я, з метою незаконного відкритого заволодіння його майном і завдав йому легкі тілесні ушкодження.
Затим ОСОБА_8 , маючи намір довести свій злочинний умисел до кінця, з лівої кишені штанів ОСОБА_9 відкрито для потерпілого викрав його майно: мобільний телефон «Xiaomi Redmi 4а, 2\16 GB», із чохлом-бампером та сім-картою оператора ПрАТ «Київстар», спричинивши ОСОБА_9 майнової шкоду на загальну суму 875 гривень.
Наведені вище дії ОСОБА_8 суд першої інстанції кваліфікував за ч.4 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя, здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану.
За змістом апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 05 червня 2025 року та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, мотивуючи тим, що він у повному обсязі визнає свою винуватість і щиро шкодує щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, що є обставинами, які пом'якшують його покарання в порядку ст.66 КК України.
Під час провадження в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_7 в порядку ст.403 КПК України відмовився від поданої ним апеляційної скарги на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 05 червня 2025 року за згодою обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому розгляд за апеляційною скаргою захисника не здійснюється.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку захисника та обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги ОСОБА_8 , заперечення прокурора проти апеляційної скарги обвинуваченого, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги обвинуваченого та дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, учасниками судового провадження в апеляційному порядку не оспорюються.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи обвинуваченого про необхідність застосування до нього положень ст.69 КК України є неспроможними.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Санкцією ч.4 ст.186 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, його ступінь суспільної небезпеки й конкретні обставини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, особу ОСОБА_8 , який не судимий, є особою молодого віку, з багатодітної сім'ї, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, як особа, схильна до вчинення правопорушень, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, стан його здоров'я, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставин, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
На думку колегії суддів, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі з реальним відбуттям, але в мінімальному розмірі.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_8 на стадії апеляційного провадження щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, що включає в себе, зокрема, повне визнання винуватості та, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, є обставиною, яка пом'якшує покарання, однак зазначене, з огляду на всі обставини цього конкретного кримінального провадження в їх сукупності, що мають правове значення при вирішенні питання про застосування ст.ст.50, 65, 69 КК України, не є мотивованою та достатньою підставою для обрання ОСОБА_8 заходу примусу із застосуванням ст.69 КК України.
Так, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинення кримінального правопорушення, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
Окрім того, підставою для застосування приписів ст.69 КК України є не просто наявність сукупності обставин, визнаних судом такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а ці обставини також повинні відповідати критеріям, які здатні, з урахуванням особи винного, істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто зменшувати його ступінь суспільної небезпеки до такого рівня, який виходить за межі, типові для кримінальних правопорушень цього виду (окремого його різновиду).
Ці обставини чи сукупність обставин мають бути у причинному зв'язку з цілями кримінального правопорушення, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватця.
З огляду ж на відсутність декількох обставин, які би пом'якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, підстави для застосування щодо ОСОБА_8 положень ст.69 КК України є відсутніми.
Таким чином, призначене ОСОБА_8 покарання, яке є мінімальним за розміром, із визначеним способом його виконання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Разом з цим, колегія суддів керуючись положеннями, передбаченими ч.2 ст.404 КПК України, зауважує наступне.
Відповідно до ч.3 ст.88 КПК України особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 03 листопада 2022 року Ямпільським районним судом Сумської області ОСОБА_8 було визнано винуватим і засуджено за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців і покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України (т.2 а.п.68-70).
14 листопада 2024 року Ямпільським районним судом Сумської області ОСОБА_8 звільнено від покарання за вказаним вище вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 03 листопада 2022 року у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений (т.2 а.п.107-108).
Судимість же ОСОБА_8 14 липня 2020 року Середино-Будським районним судом Сумської області за ч.3 ст.185, ст.69 КК України на 1 рік позбавлення волі із застосуванням ст.104 КК України є погашеною в силу п.1 ч.1 ст.89 КК України (т.2 а.п.79).
Таким чином, на підставі ст.ст.88, 89 КК України КК України ОСОБА_8 є таким, що не має судимостей.
Однак місцевий суд, правильно врахувавши під час призначення обвинуваченому покарання те, що він є не судимим, поряд із цим помилково послався у вступній частині вироку на судимість ОСОБА_8 03 листопада 2022 року Ямпільським районним судом Сумської області за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців.
Також суд першої інстанції, навівши обгрунтовані мотиви про відсутність у ОСОБА_8 кваліфікуючої ознаки повторності, безпідставно встановив у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, наявність повторності в кримінально протиправних діях ОСОБА_8 , адже він є таким, що не має судимостей.
Тому наведені вище посилання підлягають виключенню з оскаржуваного вироку шляхом його зміни. Таке виключення не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_8 , необхідність кваліфікації його дій за ч.4 ст.186 КК України, й справедливість обраного йому заходу примусу.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
У порядку ч.2 ст.404 КПК України вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 05 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити:
виключити з наведеного в мотивувальній частині оскаржуваного вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на наявність повторності в кримінально протиправних діях ОСОБА_8 ;
виключити із вступної частини оскаржуваного вироку посилання на судимість ОСОБА_8 03 листопада 2022 року Ямпільським районним судом Сумської області за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців.
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4