Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/458/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/4669/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
02.10.2025 року. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м.Кропивницького від 18 вересня 2025 року, якою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кропивницький, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 37 днів тобто, з 18.09.2025 до 24.10.2025 включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Кропивницького від 18 вересня 2025 року, задоволено клопотання слідчого та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 37 днів тобто, з 18.09.2025 до 24.10.2025 включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 повідомлено про підозру у тому, що він в світлу пору доби 24.07,2025 керував вантажним автомобілем «МАЗ-5551», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , та здійснював рух по ґрунтовій дорозі на території Кропивницького району Кіровоградської області за межами населеного пункту в напрямку автомобільної дороги сполученням с. Високі Байраки - с. Трепівка Кропивницького району Кіровоградської області.
Здійснюючи рух, водій ОСОБА_8 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), (п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, п, 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми віями загрози безпеці дорожнього руху), позбавивши себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху.
Близько 19.24 год. 24.07.2025 водій ОСОБА_8 , рухаючись другорядною дорогою за межами населеного пункту та території Кропивницького району
Кіровоградської області, наближаючись до нерівнозначного перехрестя головної дороги (дорога з покриттям відносно грунтової) сполученням с. Високі Байраки - с. Трепівка, маючи об'єктивну можливість у світлу пору доби на горизонтальній ділянці дороги своєчасно виявити транспортний засіб, який рухався зліва-направо та наближався до даного перехрещення проїзних частин, нехтуючи елементарними вимогами п. п. 10.1, 16.11 ПДР (п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 16.11 На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху), розпочав виїзд на автомобільну дорогу, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надавши перевагу у русі автомобілю «ЗАЗ-110308», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У результаті недотримання вищезазначених вимог ПДР, водій ОСОБА_8 діючи самовпевнено, усвідомлюючи протиправність свого діяння та передбачаючи можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, свідомо допустив виїзд на головну дорогу із другорядної дороги, де на відстані 2,6 м до правого краю дороги та 2400 м до населеного пункту с. Високі Байраки, Кропивницького району Кіровоградської області допустив зіткнення із автомобілем «ЗАЗ-110308», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював рух у напрямку с. Трепівка Кропивницького району Кіровоградської області, під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_10 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ЗАЗ- 110308» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події, неповнолітній водій ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження та помер в приміщенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради».
Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. п. 1.5, 2.3 (б) і (д), 10.1, 16.11 ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо- транспортною пригодою, що сталась, та в результаті якої настали суспільно небезпечні наслідки у виді смерті неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у попущенні правил безпеки дорожнього ПУТУ особою яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох (двох) осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність продовження застосування до ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас, стороною захисту не спростовано тих доказів та фактів, на які посилаються слідчий та прокурор, а отже не доведено підстав для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Свої вимоги обґрунтував тим, що існування нових ризиків, крім тих, які були встановлені в ухвалі слідчого судді від 25.07.2025, слідчим не заявляється, а тому стороною обвинувачення має бути наведено обгрунтування того, що заявлені ризики не зменшились і подальше тримання під вартою є виправданим. Аналізуючи клопотання слідчого на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 199 КПК України, вказує, що воно не відповідає вказаній нормі кримінального процесуального закону. Крім того, слідчим ніяким чином не обгрунтовується, чому: заявлені в клопотанні ризики не зменшились; жоден інший більш м'який запобіжний захід не здатен запобігти ризикам, викладеним в клопотанні.
Заслухавши доповідача, захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, прокурора, яка просила відмовити в апеляційній скарзі захисника, зваживши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права.
Відповідно ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Також, відповідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року по справі «Мамедов проти Росії», суд при перевірці законності та обґрунтованості запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має враховувати не тільки тяжкість обвинувачення, як на визначальний чинник при оцінці ймовірності ризиків, і хоча суворість покарання є визначальним, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року визначено, що підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.
У справі "Нечипорук та Йонкало проти України" ЄСПЛ відзначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 24.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000444 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
25.07.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 25.07.2025 застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 21.09.2025.
Постановою керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 16.09.2025 продовжено строк досудового розслідування до 3-х місяців, тобто до 25.10.2025.
Враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, колегія суддів доходить висновку, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність обґрунтованої підозри, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 є тяжким злочином, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до десяти років. Крім того, врахував обставини кримінального провадження, особу підозрюваного.
Крім того, слід зазначити, що обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Також слідчим суддею правильно враховано ризики передбачені п.п. 1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати і на даний час, за таких обставин:
- щодо ризику передбаченого п. 1 - кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_8 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волік строком на 15 років або довічне позбавлення волі. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_8 винуватим повинне може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду.
Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений. Окрім цього, як встановлено з наданої захисником характеристики, яка видана виконкомом Великосеверинівської сільської ради відносно ОСОБА_8 , він проживає без реєстрації по АДРЕСА_3 , до моменту затримання не працював, що не свідчить про достатність міцність соціальних зв'язків, щоб запобігти цьому ризику.
- щодо ризику передбаченого п. 3 - на даний час експертизи, які призначені у кримінальному провадження, ще не проведені; висновки експертів мають істотні значення для повного та всебічного з'ясування обставин кримінального провадження та являються процесуальним джерелом доказів; експертні установи, які проводять експертизи у кримінальному провадженні відкриті стороні захисту, що потенційно створює умови та можливість незаконного впливу на експерта;
- щодо ризику передбаченого п. 5 - з наданого у судовому засіданні прокурором витягу щодо притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності свідчить, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановою від 01.11.2024 серії ЕНА №3391203, був притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; крім цього, хоча кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 286 КК України є неумисним, однак саме порушення Правил дорожнього руху і слугувало тим, причинно-наслідковим зв'язком того, що сталась дорожньо-транспортна подія, в результаті якої загинуло двоє людей. Свідоме ігнорування діючих Правил дорожнього руху об'єктивно свідчать про продовження існування цього ризику та потенційно-протиправну поведінку підозрюваного щодо вчинення нового кримінального правопорушення.
Також слідчий суддя дійшов до правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, що застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставини справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірними та такими, що принижують його гідність у розмінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України правильно не визначив розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Доводи захисника викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що ризики зазначені в клопотанні, передбачені ст.177 КПК України не доведені, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ризики у даному кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції знайшли своє об'єктивне підтвердження в суді апеляційної інстанції та в повній мірі підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами доданими до клопотання.
Враховуючи вищевикладене, наявність обґрунтованих ризиків, враховуючи особу підозрюваного, та вищевикладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що належна поведінка останнього на досудовому слідстві, може бути забезпечена лише шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів, також із урахуванням наявності вищевказаних ризиків, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого слідчим суддею рішення не встановлено.
За таких підстав, апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183, 376, 407,422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційна скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м.Кропивницького від 18 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 37 днів тобто, з 18.09.2025 до 24.10.2025 включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)