Справа № 165/5190/24 Провадження №33/802/638/25 Головуючий у 1 інстанції:Ушаков М. М.
Доповідач: Денісов В. П.
07 жовтня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши клопотання захисника Савюк К.О. про поневолення строку на апеляційне оскарження постанови судді Нововолинського міського суду Волинської області від 05 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із нього на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Також розстрочено виконання постанови в частині сплати штрафу на 12 місяців рівними частинами по 1416 гривень 67 копійок щомісяця.
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки сторона захисту копію постанови не отримували. Ознайомитись із постановою не мали можливості. Також вказує, що відносно невеликий строк на апеляційне оскарження є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.
У своєму клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи його тим, що ні вона, ні ОСОБА_1 копію постанови не отримували. Ознайомитись із постановою не мали можливості.
Однак, такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Отже, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.
Під час розгляду справи у Нововолинському міському суді Волинської області ОСОБА_1 та його захисник були присутні. Давали пояснення по суті протоколу, а ОСОБА_1 просив розстрочити штраф (а.с.77).
В даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 15 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу на постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 05 вересня 2025 року захисник Савюк К.О. подала через систему «Електронний суд» лише 16 вересня 2025 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився 15 вересня 2025 року.
Отже, апелянт - захисник Савюк К.О. (професійний учасник судового провадження) пропустила строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.
Доводи клопотання про те, що сторона захисту не отримувала оскаржувану постанову, не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи повністю суперечать приписам ч.2 ст.294 КУпАП та матеріалам даної справи.
Як убачається із матеріалів справи і ОСОБА_1 і його захисник були присутні під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови (а.с.77).
Що ж стосується доводів апелянта про те, що строк на апеляційне оскарження постанови судді є відносно короткий, як на поважність причин пропуску такого строку, то такі доводи прямо суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, якими законодавець чітко визначив строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення - протягом десяти днів з дня її винесення.
Тому такі доводи не беруться апеляційним судом до уваги і не можуть визнаватись поважним причини нами пропуску строку на апеляційне оскарження професійним учасником процесу - захисником.
Жодних інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження оскаржуваної постанови клопотання апелянта не містить.
Тому доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються матеріалами справи, а тому клопотання до задоволення не підлягає.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання захисника Савюк К.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Нововолинського міського суду Волинської області від 05 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
У задоволенні клопотання захисника Савюк К.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Нововолинського міського суду Волинської області від 05 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов