Справа № 761/39429/25
Провадження № 1-кс/761/25409/2025
01 жовтня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 від 26.08.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000347 від 12.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України,
установив:
16.09.2025 через канцелярію Шевченківського районного суду міста Києва надійшла (вхід. № 96364) скарга адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 від 26.08.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000347 від 12.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
Скаргу мотивовано тим, що слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000347 від 12.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.06.2025 у справі № 761/21375/25 зобов'язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , від 16.05.2025 про вчинення кримінального правопорушення.
01.07.2025 адвокатом ОСОБА_3 направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві клопотання про залучення ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000347.
Однак, 09.07.2025 слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка 12.08.2025 скасована ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва.
20.08.2025 адвокатом ОСОБА_3 направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві повторно клопотання про залучення ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000347.
10.09.2025 адвокатом отримано постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 від 26.08.2025 про відмову у визнанні потерпілим.
Не погоджуючись з висновками слідчого, викладеними в оскаржуваній постанові, заявник звернулася до слідчого судді з цією скаргою, зазначивши, що постанова слідчого від 26.08.2025 є передчасною, безпідставною, незаконною, та такою, що підлягає скасуванню. Крім того, адвокат просила зобов'язати слідчого прийняти рішення про визнання ОСОБА_4 та її потерпілим та представником потерпілого у кримінального провадження, а також зобов'язати слідчого вручити ОСОБА_4 пам'ятку про процесуальні прав та обов'язки потерпілого.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 18.09.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 .
Адвокат у судове засідання не з'явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляд справи. Однак, через канцелярію суду адвокат ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи без її участі та зазначила, що скаргу підтримує та просить її задовольнити.
Слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся, будь-яких заяв або клопотань не направляв.
Разом з тим, неявка слідчого у відповідності до ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши скаргу та долучені до неї документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності дізнавача, слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Виходячи з вимог ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як вбачається із матеріалів справи, слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000347 від 12.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, а саме ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.06.2025 у справі № 761/21375/25 зобов'язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , від 16.05.2025 про можливе вчинення кримінального правопорушення працівниками Національної поліції України та інших можливих неправомірних дій під час досудового розслідування в іншому криміальному провадженні.
01.07.2025 адвокатом ОСОБА_3 направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві клопотання про залучення ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000347.
Водночас 09.07.2025 слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка 12.08.2025 скасована ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва.
20.08.2025 адвокатом ОСОБА_3 направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві повторно клопотання про залучення ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000347.
10.09.2025 адвокатом отримано постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 від 26.08.2025 про відмову у визнанні потерпілим.
Свою постанову слідчий мотивував тим, що адвокатом не долучено до свого клопотання письмової заяви ОСОБА_4 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні; під час досудового розслідування не отримано достатніх і об'єктивних даних та відсутні будь-які очевидні та достатні підстави, які б свідчили про завдання кримінальним правопорушенням ОСОБА_4 будь-якої шкоди, передбаченої ч. 1 ст. 55 КПК України; під час досудового розслідування ОСОБА_4 на допит не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Слідчий суддя не погоджується з такою позицію слідчого, враховуючи таке.
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України).
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді (ч. 5 ст. 55 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
У той же час, слідчим зроблено загальний висновок про відсутність даних про заподіяння шкоди, без посилання на матеріали досудового розслідування, слідчі дії, без урахування обставин, які підлягають з'ясуванню під час досудового розслідування виходячи із фабули ч. 1 ст. 365 КК України.
Цитування у постанові положень кримінального процесуального закону не можна ототожнити з відомостями про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотивами прийняття постанови, їх обґрунтуванням.
Таким чином, неналежне мотивування постанови про відмову у визнанні потерпілим, з одного боку, не відповідає вимогам процесуального законодавства, а з іншого - не дає слідчому судді змоги перевірити правильність прийнятого слідчим, рішення про наявність чи відсутність шкоди для конкретної особи у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення.
При цьому слідчий у судові засідання не з'явився, жодних доказів, які б спростовували доводи скарги та підтверджували обставини, які є підставою для відмови у визнанні потерпілим, до суду не надано.
Із урахуванням викладеного, постанова слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 від 26.08.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000347 від 12.06.2025, підлягає скасуванню.
Разом з тим, чинним законодавством не передбачено повноважень слідчого судді надавати вказівки слідчому щодо вчинення тих чи інших конкретних процесуальних дій за наслідками розгляду клопотань учасників кримінального провадження, за виключенням випадків, що прямо передбачені законом, чи слідчих (розшукових) дій під час розслідування кримінального провадження тощо. Більше того, спроба вчинення таких дій з боку слідчого судді була б невиправданим втручанням у роботу органу досудового розслідування в цілому, та в заплановану слідчим стратегію досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, що прямо суперечить принципу диспозитивності, а тому в цій частині скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 22, 26, 40, 55, 91, 93, 94, 110, 220, 221, 303, 306-307, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 від 26.08.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000347 від 12.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 від 26.08.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000347 від 12.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1