СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/108/25
ун. № 2-7893/11
07 жовтня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді: Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна, стягувач: ПАТ «ІМЕКСБАНК»,
08.09.2025 року скаржник - ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою на дії та бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна, у якій просила:
Визнати неправомірною бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту, накладеного по виконавчому провадженню НОМЕР_2 на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 10.06.2013 року старшим державним виконавцем Шиян О.В.;
Зобов'язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений на майно боржника по виконавчому провадженню НОМЕР_2: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 10.06.2013 року старшим державним виконавцем Шиян О.В.
Скаргу обґрунтовано тим, що у червні 2025 року Скаржнику стало відомо, що з 03.06.2013 року на примусовому виконанні у Печерському РВДВС (м. Київ) ГТУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання Виконавчого листа у справі № 2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості в розмірі 514427,55 грн.
10.06.2013 року старшим державним виконавцем Печерського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Шиян О.В. по виконавчому провадженню НОМЕР_2 винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2
02.04.2014 року старшим державним виконавцем Шиян О.В. винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, повертаючи виконавчий документ, державним виконавцем не було знято арешт з майна ОСОБА_2 , як боржника по виконавчому провадженню НОМЕР_2.
Арешт на майно ОСОБА_2 накладений з метою забезпечення виконання судового рішення по ВП НОМЕР_2, тобто виконавчого листа у справі № 2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом міста Києва.
Після повернення вказаного виконавчого документа стягувачу Виконавчий лист № 2/2608/2167/12 від 17.05.2013 року було повторно пред'явлено для примусового виконання до інших органів ДВС.
Зокрема 03.10.2018 року головним державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві Абакумовою Надією Іванівною винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №55354074 з примусового виконання Виконавчого листа №2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 518187,32 грн.
Проте 04 лютого 2025 року Постановою Київського апеляційного суду у справі № 2-7893/11 скасовано Постанову про відкриття виконавчого провадження №55354074 від 03.10.2018 року з примусового виконання виконавчого листа №2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом м. Києва, винесену головним державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві Абакумовою Н.І.
Підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження було встановлення судом факту пропуску стягувачем строку для пред'явлення до примусового виконання Виконавчого листа № 2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом міста Києва.
Після скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження №55354074 від 03.10.2018 року, державним виконавцем Святошинського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумовою Н.І. було скасовано арешт, накладений на майно і кошти ОСОБА_1 , як Боржника по виконавчому провадженню №55354074, а також виключено відомості про неї з Єдиного реєстру боржників.
Проте арешт, накладений державним виконавцем Печерського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Шиян О.В. по виконавчому провадженню НОМЕР_2 (яке було завершено ще 02.04.2014 року) продовжує існувати, що перешкоджає ОСОБА_1 розпоряджатися належним їй на праві власності майном.
Скаржниця звернулася до Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з клопотанням, у якому просила зняти арешт, накладений на майно боржника по виконавчому провадженню НОМЕР_2 - ОСОБА_1 - на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 10.06.2013 року старшим державним виконавцем Шиян О.В.
Проте листом від 26.06.2025 року за вих.№95118 Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що підстав зняти арешт з майна немає.
Скаржником зазначено, що арешт на майно ОСОБА_2 накладений по виконавчому провадженню НОМЕР_2 з примусового виконання Виконавчого листа у справі №2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом міста Києва. Водночас, як встановлено Київським апеляційним судом у постанові від 04.02.2025 року у справі № 2-7893/11, строк пред'явлення вказаного виконавчого листа до примусового виконання, що сплинув 15.12.2015 року, стягувачем пропущено та не поновлено.
З наведеного слідує, що арешт на майно ОСОБА_2 , накладений у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом міста Києва, втратив свою актуальність як засіб забезпечення реального виконання виконавчого документа з огляду на те, що Стягувач не може повторно пред'явити виконавчий лист до примусового виконання.
Незважаючи на вищевикладене, Печерський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовився в позасудовому порядку знімати арешт, накладений на майно скаржника.
Водночас подальше існування арешту, накладеного на майно ОСОБА_2 на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 10.06.2013 року по ВП НОМЕР_2, перешкоджає скаржниці вільно користуватися і розпоряджатися її власністю, що змусило її звернутися до суду.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, вивчивши матеріли справи, дослідивши наявні у справі письмові докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, всебічно та об'єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи з 03.06.2013 року на примусовому виконанні у Печерському РВДВС (м. Київ) ГТУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання Виконавчого листа у справі № 2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості в розмірі 514427,55 грн.
10.06.2013 року старшим державним виконавцем Печерського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Шиян О.В. по виконавчому провадженню НОМЕР_2 винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2
02.04.2014 року старшим державним виконавцем Шиян О.В. винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, повертаючи виконавчий документ, державним виконавцем не було знято арешт з майна ОСОБА_2 , як боржника по виконавчому провадженню НОМЕР_2.
Арешт на майно ОСОБА_2 накладений з метою забезпечення виконання судового рішення по ВП НОМЕР_2, тобто виконавчого листа у справі № 2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом міста Києва.
Після повернення вказаного виконавчого документа стягувачу Виконавчий лист № 2/2608/2167/12 від 17.05.2013 року було повторно пред'явлено для примусового виконання до інших органів ДВС.
Зокрема 03.10.2018 року головним державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві Абакумовою Надією Іванівною винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №55354074 з примусового виконання Виконавчого листа №2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 518187,32 грн.
Проте 04 лютого 2025 року Постановою Київського апеляційного суду у справі № 2-7893/11 скасовано Постанову про відкриття виконавчого провадження №55354074 від 03.10.2018 року з примусового виконання виконавчого листа №2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом м. Києва, винесену головним державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві Абакумовою Н.І.
Підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження було встановлення судом факту пропуску стягувачем строку для пред'явлення до примусового виконання Виконавчого листа № 2/2608/2167/12, виданого 17.05.2013 року Святошинським районним судом міста Києва.
Поряд з цим, Печерський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовився в позасудовому порядку знімати арешт, накладений на майно скаржника.
Водночас подальше існування арешту, накладеного на майно ОСОБА_2 на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 10.06.2013 року по ВП НОМЕР_2, перешкоджає скаржниці вільно користуватися і розпоряджатися її власністю.
Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Положеннями ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частинами 1, 2 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до положень п.п. 2, 7 ч. 1, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
За змістом ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 або п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна боржника не передбачено, а виключний перелік підстав для зняття арешту виконавцем з майна боржника, передбачений ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Жодна з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна виконавцем у даній справі не встановлена.
Вказаний перелік не містить підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна божника за обставин встановлених у цій справі, тож відділ державної виконавчої служби правомірно відмовив скаржнику у знятті арешту.
Поряд із цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.
Оскільки дії ВДВС щодо повернення виконавчого листа стягувачу без зняття арешту з майна та не зняття арешту з майна за зверненням скаржника є правомірними, відсутні підстави для задоволення скарги в чистині визнання незаконною бездіяльності суб'єкта оскарження.
Питання правомірності бездіяльності суб'єкта оскарження, порушеного стороною виконавчого провадження віднесено до регулювання розділом VII ЦПК України яким передбачено прийняття рішення зобов'язального характеру в разі обґрунтованості скарги (неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності), а зміст приписів ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що в випадках не віднесених до підстав, обумовлених ч. 4 ст. 59 цього Закону - арешт знімається за рішенням суду.
До таких випадків, коли арешт знімається за рішенням суду можна віднести обставини за яких відкрите виконавче провадження стосовно боржника відсутнє, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання сплив і не був поновлений, стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У рішенні «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року Європейський Суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу.
Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.
Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
У постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13 зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Такий правовий висновок викладено у Постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 13.07.2022 року у справі №2/0301/806/11 та від 12.10.2022року №203/3435/21.
Зважаючи на відсутність будь-яких відкритих виконавчих проваджень в даному контексті втручання у мирне володіння та користування майном Стягувача є невиправданим, та є таким, що підлягає захисту.
Матеріалами виконавчого провадження не доведена необхідність у подальшому арешті нерухомого майна Боржника, оскільки на даний час у виконавчій службі не перебуває виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на вказане майно.
Наявність цього обтяження (арешту) перешкоджає Боржнику володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд. Боржник позбавлений можливості захистити свої права у інший спосіб.
Установивши порушення прав скаржника, як власника майна, суд має відновити такі права керуючись положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.
Суд вважає, що вимога скаржника зобов'язального характеру щодо посадових осіб суб'єкта оскарження є не ефективною, про що свідчить факт завершення виконавчого провадження.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єкт оскарження не має законодавчих повноважень здійснювати зняття арешту у виконавчому провадженні, яке завершене поверненням виконавчого листа стягувачеві, відтак суд не може зобов'язувати особу вчинити дії, які суперечать закону.
Вказане ще раз підтверджує, що у таких випадках арешт знімаються саме рішенням суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259-261, 447-451, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна, стягувач: ПАТ «ІМЕКСБАНК» - задовольнити частково.
Скасувати арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), накладений на майно боржника по виконавчому провадженню НОМЕР_2: на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 10.06.2013 року старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шиян О.В.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 07.10.2025 року.
Суддя Ключник А.С.