печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44614/25-к
пр. 1-кс-37631/25
02 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження №12024153280000066 від 02.06.2024,
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.07.2025, а саме щодо дачного будинку під номером «шістнадцятим дріб дев'ятим - літ. Б», що розташований по АДРЕСА_1 , загальна площа вказаного житлового будинку - 440 кв.м., житлова площа - 241,2 кв.м, земельну ділянку, під номером «шістнадцятим дріб дев'ятим - літ. Б», що розташоване АДРЕСА_2, площа земельної ділянки 0,0178 га, цільове призначення - індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:004:0291, що належать на праві власності ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання сторона захисту зазначає, що 06.10.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір позики згідно з яким ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_5 3 975 000,00 грн., що було еквівалентно 150 000,00 доларам США у якості позики зі строком повернення - до 06.11.2021 (надалі - договір позики №1).
Договір позики №1 був підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 реєстровий номер 2490. Сторони домовились, що грошові кошти мають бути повернуті у гривнях у сумі, що буде еквівалентна 150 000,00 доларам США (п.5 договору позики №1). Пунктом 2 договору позики №1 позичальник підтвердив факт отримання ним грошових коштів у сумі 3 975 000,00 грн. до підписання договору позики. У встановлений договором позики строк відповідачка грошові коти не повернула, на теперішній час заборгованість дорівнює сумі, що еквівалентна 150 000,00 доларів США., що за офіційним курсом НБУ станом на час подання позову складає 6 268 515 грн. (41,7901 за 1 долар США станом на 05 серпня 2025 року).
19.02.2025 року ОСОБА_4 було надіслано ОСОБА_5 вимогу про усунення порушень на виконання основного зобов'язання у якому останню повідомлено, що у випадку невиконання вимоги про усунення порушень на виконання основного зобов'язання протягом 30 календарних днів звернення стягнення буде здійснено у позасудовому порядку згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки будь-якої особі та будь- яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», або 37 Закону України «Про іпотеку».
19.03.2025 року ОСОБА_5 було отримано вище зазначену вимогу про усунення порушень на виконання основного зобов'язання.
05.08.2025 при підготовки документів для реалізації в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_4 стало відомо, що на вказаний обтяжений іпотекою об'єкт нерухомого майна, а саме на дачний будинок, під номером «шістнадцятим дріб дев'ятим - літ. Б», що розташований по АДРЕСА_1 , загальна площа вказаного житлового будинку - 440 кв.м., житлова площа - 241,2 кв.м. та на земельну ділянку під номером «шістнадцятим дріб дев'ятим - літ. Б», що розташоване АДРЕСА_2, площа - 0,0178 га, цільове призначення - індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:004:0291, що належить на праві власності ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.07.2025 року у кримінальному провадженні № 12024153280000066 від 02.06.2024 (справа №757/31498/25-к) було накладено арешт із забороною відчуження та проведення реєстраційних дій.
В ухвалі про накладення арешту суд зазначає, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власницею нерухомого майна, а саме дачного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137500:50:004:0291.
Відповідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 432189999 від 20.06.2025 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка, кадастровий номер: 5110137500:50:004:0291, на якій знаходиться дачний будинок зареєстровано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, як вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №443065674 від 11.09.2025 за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 крім вищезазначеного нерухомого майна, є інше нерухоме майно, а саме:
- житловий будинок, за адресою АДРЕСА_3 ;
- земельна ділянка, кадастровий номер: 5110136900:23:028:0070, за адресою:
АДРЕСА_3 ;
- земельна ділянка, кадастровий номер: 5110136900:23:028:0065, за адресою: АДРЕСА_3 .
З огляду на вищенаведене, представник власника майна вважає, що було накладено арешт виключно на майно, яке знаходиться в іпотеці та було передано в забезпечення виконання боргових зобов'язань за договором позики, майно належне ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вільне від обтяжень, що порушує права ОСОБА_4 .
Представник власника майна до суду надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності та за відсутності ОСОБА_4 , одночасно просив клопотання задовольнити в повному обсязі.
Прокурор в судове засідання не з'явився, до суду направив письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Слідчий суддя, враховуючи належність повідомлення про час та місце розгляду клопотання сторін, наявність письмових заяв учасників розгляду, визнав можливим розглянути справу у відсутність сторін.
Вивчивши клопотання, дослідивши долучені матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 12024153280000066 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №757/31498/25-к було задоволено клопотання про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12024153280000066, зокрема, на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку кадастровий номер: 5110137500:50:004:0291, на якій знаходиться вказаний будинок. Заборонено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іншим особам, уповноваженим за довіреністю представляти інтереси останньої, вчиняти будь-які правочини з відчуження нерухомого майна щодо дачного будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки кадастровий номер: 5110137500:50:004:0291. Заборонено суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно Закону України № 1952-IV від 01.07.2004. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або вносити зміни в будь-який інший спосіб у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (або проводити зміни в будь-який інший спосіб) щодо дачного будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки кадастровий номер: 5110137500:50:004:0291.
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року ,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.10.2007).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
06.10.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір позики згідно з яким ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_5 3 975 000,00 грн, що було еквівалентно 150 000,00 доларам США у якості позики зі строком повернення - до 06.11.2021 (надалі - договір позики №1).
Договір позики №1 був підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 реєстровий номер 2490. Сторони домовились, що грошові кошти мають бути повернуті у гривнях у сумі, що буде еквівалентна 150 000,00 доларам США (п.5 договору позики №1). Пунктом 2 договору позики №1 позичальник підтвердив факт отримання ним грошових коштів у сумі 3 975 000,00 грн до підписання договору позики. У встановлений договором позики строк відповідачка грошові коти не повернула, на теперішній час заборгованість дорівнює сумі, що еквівалентна 150 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на час подання позову складає 6 268 515 грн. (41,7901 за 1 долар США станом на 05 серпня 2025 року).
19.02.2025 ОСОБА_4 було надіслано ОСОБА_5 вимогу про усунення порушень на виконання основного зобов'язання у якому останню повідомлено, що у випадку невиконання вимоги про усунення порушень на виконання основного зобов'язання протягом 30 календарних днів звернення стягнення буде здійснено у позасудовому порядку згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки будь-якої особі та будь- яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», або 37 Закону України «Про іпотеку».
19.03.2025 ОСОБА_5 було отримано вище зазначену вимогу про усунення порушень на виконання основного зобов'язання.
05.08.2025 при підготовки документів для реалізації в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_4 стало відомо, що на вказаний обтяжений іпотекою об'єкт нерухомого майна, а саме на дачний будинок, під номером «шістнадцятим дріб дев'ятим - літ. Б», що розташований по АДРЕСА_2, загальна площа вказаного житлового будинку - 440 кв.м., житлова площа - 241,2 кв.м. та на земельну ділянку під номером «шістнадцятим дріб дев'ятим - літ. Б», що розташоване АДРЕСА_2, площа - 0,0178 га, цільове призначення - індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:004:0291, що належить на праві власності ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.07.2025 року у кримінальному провадженні № 12024153280000066 від 02.06.2024 (справа №757/31498/25-к) було накладено арешт із забороною відчуження та проведення реєстраційних дій.
Разом з тим, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024153280000066 триває з 2024 року, повідомлення про підозру ОСОБА_5 не вручалась, а відтак підстави для накладення арешту на майно останньої відсутні. Даних, які б свідчили про те, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, слідчому судді не надано.
Таким чином, органом досудового розслідування не надано слідчому судді достатніх та належних даних для висновку про наявність підстав, які б виправдали подальше тримання майна, що перебуває у користуванні ОСОБА_5 , під арештом.
За таких обставин, подальший арешт на зазначене майно є нерозумним та неспіврозмірним обмеженням права користування відносно завдань кримінального провадження.
Статтями 7, 16 КПК України, визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім того, як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, прокурор та/або слідчий слідчому судді доказів, що дачний будинок та земельна ділянка відповідають критеріям речового доказу, не надали.
За таких обставин, враховуючи, що досліджені в судовому засідання матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про те, що дачний будинок та земельна ділянка, які на праві власності належать ОСОБА_5 , набуті в результаті вчинення злочину та/або є предметом кримінального правопорушення, підозра власниці майна не вручена, тому підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи та з метою відновлення прав заявника ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження №12024153280000066 від 02.06.2024- задовольнити.
Скасувати накладені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2025 у кримінальному провадженні №12024153280000066, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3,4 ст. 190 ч.3 ст.209 КК України: арешт, заборону відчуження та проведення реєстраційних дій щодо дачного будинку під номером «шістнадцятим дріб дев'ятим - літ. Б», що розташований по АДРЕСА_1 , загальна площа вказаного житлового будинку - 440 кв.м., житлова площа - 241,2 кв.м, земельну ділянку, під номером «шістнадцятим дріб дев'ятим - літ. Б», що розташовані по АДРЕСА_2, площа земельної ділянки 0,0178 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:004:0291, що належать на праві власності ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1