печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34055/25-ц
пр. 2-8012/25
15 вересня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В.,
при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,
Справа № 757/34055/25-ц
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Державна казначейська служба України
предмет та підстави позову - стягнення майнової та моральної шкоди
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, -
позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь 36017,54 грн в якості інфляційних втрат та 7504,63 грн в якості 3% річних за період з 02.04.2024 по 27.06.2025, а також 20000,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди та судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.09.2021 по справі № 638/10126/21, провадження № 2/638/4791/21, стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , матеріальну шкоду в сумі 172340,25 грн та моральну шкоду в сумі 30000 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 26.07.2022 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.09.2021 в цій частині залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 23.08.2023 рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28.09.2021 у незміненій частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 26.07.2022 залишити без змін. Постанова Верховного Суду від 23.08.2023 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 28.11.2023 позивачем до ГУ ДКСУ в Харківській області було надано заяву про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду в сумі 172340,25 грн та моральну шкоду в сумі 30000,00 грн. Разом з заявою позивачем було надано також оригінал виконавчого листа від 14.11.2023 та реквізити банку для перерахування коштів. Згідно листа Державної казначейської служби України №5-12-12/179 від 03.01.2025, в Казначействі з 02.01.2024 перебуває виконавчий лист Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/10126/21 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 172340,25 грн матеріальної шкоди та 30000,00 грн моральної шкоди. Вищевказаний виконавчий лист отримано Казначейством 02.01.2024 та зареєстровано за вх. № 08-460. Враховуючи, що виконавчий лист прийнятий Державною казначейською службою України до виконання 02.01.2024, остання мала строк для його виконання протягом трьох місяців, а саме до 02.04.2024. 27.06.2025 позивач отримав з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 202340,25 грн відшкодування матеріальної та моральної шкоди на свою користь шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на свій банківській рахунок в Приватбанку, IBAN НОМЕР_2 . Посилаючись на тривале невиконання судового рішення, ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.04.2024 по 27.06.2025. Тривале невиконання рішення суду також завдало йому моральних страждань, оскільки у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду він не міг користуватися та розпоряджатися своєю власністю, своїми коштами. Тривале невиконання судового рішення викликало у нього занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривалу невизначеність та інші негативні переживання. Посилаючись на викладене позивач просив про задоволення позову.
Ухвалою суду 23.07.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
28.07.2025 позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про розгляд справи без його участі.
01.08.2025 представником відповідача Державної казначейської служби України - Тимофєєвою Т.М. до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог. Вказувала, що Казначейська служба під час виконання судових рішень керується винятково нормами спеціально затвердженого Кабінетом Міністрів України Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Закон про відшкодування шкоди, порядок №845 та Бюджетний кодекс України не встановлюють для Казначейства строку для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно із судовими рішеннями про відшкодування шкоди Державою. Зазначала, що існує декілька категорій рішень, які виконуються органами ДКС України, а виконання судових рішень відбувається за різними бюджетними програмами. Необхідно розмежовувати поняття безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам. При цьому законодавством не передбачено виконання судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України фізичним та юридичним особам у тримісячний строк, як і порядку нарахування й сплати трьох процентів річних, інфляційних втрат за порушення строку перерахування коштів за судовим рішенням. Відсутні підстави вважати, що Казначейство могло допустити прострочення виконання судового рішення, оскільки в силу приписів пп.1 п.9 розділу IV Бюджетного кодексу України та п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного бюджету виконується у порядку черговості надходження виконавчих документів до органів Казначейства. Звертає увагу суду на те, що Казначейство вчинило, визначені п.39 Порядку №845 заходи щодо інформування Міністерства фінансів України про необхідність виділення додаткових коштів понад обсяг відповідних бюджетних призначень за КПКВК 3504030. Відповідач не має ані повноважень, ані законної можливості здійснити списання коштів з бюджету, що перевищувало б обсяг бюджетних асигнувань. Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
04.08.2025 позивачем ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив в якій останній просив не враховувати під час судового розгляду по суті справи відзив відповідача як необґрунтований.
04.08.2025 позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про стягнення судових витрат.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача - Тимофєєва Т.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.09.2021 по справі № 638/10126/21, провадження № 2/638/4791/21, стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , матеріальну шкоду в сумі 172340,25 грн та моральну шкоду в сумі 30000,00 грн (а.с. 36-42).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26.07.2022 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.09.2021 в цій частині залишено без змін (а.с. 29-32).
Постановою Верховного Суду від 23.08. рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28.09.2021 у незміненій частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 26.07.2022 залишено без змін. Постанова Верховного Суду від 23.08.2023 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає (а.с. 12-28).
28.11.2023 позивачем до ГУ ДКСУ в Харківській області було надано заяву про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду в сумі 172340,25 грн та моральну шкоду в сумі 30000,00 грн. Разом з заявою позивачем було надано також оригінал виконавчого листа від 14.11.2023 та реквізити банку для перерахування коштів (А.С. 77).
Згідно листа Державної казначейської служби України №5-12-12/179 від 03.01.2025, в Казначействі з 02.01.2024 перебуває виконавчий лист Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/10126/21 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 172340,25 грн матеріальної шкоди та 30000,00 грн моральної шкоди. Казначейство 02.03.2024 в порядку черговості платіжною інструкцією № 1406670 від 01.03.2024 здійснило перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 в сумі 150000,00 грн на виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 544/1440/20. Також казначейство 04.06.2024 в порядку черговості платіжною інструкцією № 1407079 від 03.06.2024 здійснило перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 в сумі 2000,00 грн на виконання виконавчого листа по справі № 638/10126/21. Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 безспірне списання коштів державного бюджету, зокрема КПКВК 3504030, здійснюється Казначейством за черговістю надходження судових рішень (а.с. 86).
27.06.2025 позивач отримав з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 202340,25 грн відшкодування матеріальної та моральної шкоди на свою користь шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на свій банківській рахунок в Приватбанку, IBAN НОМЕР_2 (а.с. 64).
Звертаючись до суду, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги несвоєчасним виконанням відповідачем судового рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За правилом ч.1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч. 1 ст. 1176 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
За ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
За змістом ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI), цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
За змістом ч. 1 ст. 2 даного Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 35 Порядку № 845 (розділ «Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам») Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.
За пунктом 36 Порядку № 845 у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п'яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.
Згідно з пунктами 38, 39 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.
Відповідно до пункту 47 (розділ «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів») безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Згідно з пунктом 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
За змістом пункту 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Згідно з пунктом 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.
Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
З матеріалів справи слідує, що 02.01.2024 Державна казначейська служба України отримала виконавчий лист № 638/10126/21 разом із необхідними документами для примусового виконання.
Разом з тим станом на 01.01.2024 на виконанні за КПКВК 3504030 залишалось 768 судових рішень на суму понад 241850,33 тис. грн (копія листа Казначейства на Мінфін від 01.01.2024 № 5-05-1/102)
Державна казначейська служба неодноразово зверталась до Міністерства фінансів України з пропозицією про збільшення у 2024 та 2025 році бюджетні призначення за КПКВК 3504030 у передбачений законодавством спосіб, зокрема: 01.02.2024 на 109000,00 тис. грн (а.с. 122), 01.03.2024 на 123000,00 тис. грн (а.с. 123), 01.04.2024 на 149000,00 тис. грн (а.с. 124), 02.05.2024 на 162000,00 тис. грн (а.с. 125), 03.06.2024 на 162000,00 тис. грн (а.с. 126), 02.07.2024 на 183000,00 тис. грн (а.с. 127), 01.08.2024 на 204000,00 тис. грн (а.с. 128), 02.09.2024 на 207000,00 тис. грн (а.с. 129), 04.10.2024 на 221000,00 тис. грн (а.с. 130), 06.11.2024 на 245000,00 тис. грн (а.с. 131), 05.12.2024 на 257000,00 тис. грн (а.с. 132), 01.01.2025 на 120000,00 тис. грн (а.с. 133), 04.03.2025 на 186000,00 тис. грн (а.с. 134), 01.04.2025 на 196000,00 тис. грн (а.с. 135). 04.05.2025 на 217000,00 тис. грн (а.с. 136).
Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки», затверджено бюджетні призначення за бюджетною програмою Державної Казначейської служби України за КПКВК 3504030 в сумі 150000,0 тис. грн.
У даній справі встановлено, що судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, у зв'язку з виконанням якого виник цей спір, ухвалено на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (надалі Закон № 266/94-ВР).
Компенсація, яку стягнуто на користь позивача, передбачена статтею 5 Закону № 4901-VI і її виплата обумовлюється фактом пропуску тримісячного строку для виплати коштів відповідно до судового рішення (ч. 4 ст. 3 Закону № 4901-VI), на виконання якого поширюються гарантії держави відповідно до ст. 2 Закону № 4901-VI.
Суд погоджується з тим, що недостатність бюджетних коштів чи їх відсутність не звільняють державу від обов'язку належним чином виконати судове рішення, яке набрало законної сили.
Разом з тим, спірним питанням у цій справі є наявність правових підстав для стягнення з ДКС компенсаційних виплат у зв'язку із затримкою, як вважає позивач, у виконанні судових рішень про стягнення на його користь суми на підставі Закону №266/94-ВР.
Доводи позивача стосуються цивільно-правової відповідальності відповідача і ґрунтуються, зокрема, на положеннях ст.ст. 11, 509, 625 ЦК України.
Поряд з тим, відповідач заперечує саму можливість стягнення з нього компенсаційних виплат (у правовідносинах, що виникли у зв'язку з виконанням судового рішення про стягнення суми, заподіяної громадянинові незаконними діями, зокрема, органів досудового розслідування, прокуратури і суду) чи то на підставі положень ЦК України, чи на підставі статті 5 Закону № 4901-VI.
Верховний Суд при розгляду справи № 686/22674/20 в постанові від 07.07.2021 прийшов до висновку про те, що сфера правового регулювання Закону № 4901-VI не стосується (не охоплює) правовідносин щодо відшкодування державою шкоди у випадках, визначених статтею 1 Закону № 266/94-ВР.
Насамперед потрібно виходити зі змісту правовідносин. Те, що як у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, так і у випадку відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові, зокрема, незаконними діями органу, що провадить досудове розслідування, джерелом виплати є кошти державного бюджету, а безспірне списання коштів державного бюджету в обох випадках здійснює ДКС, ще не достатньо для того, щоб вважати ці правовідносини однорідними.
Обов'язок держави відшкодувати шкоду (за Законом № 266/94-ВР) виникає з правовідносин, суть яких можна охарактеризувати як деліктні, а вид юридичної відповідальності - цивільно-правовий. У цих правовідносинах боржником є держава, яка реалізує свій обов'язок щодо відшкодування шкоди (на підставі судового рішення) через ДКС, тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь ДКС у цьому процесі мають інше призначення та завдання. В останньому випадку виконання судових рішень щодо стягнення коштів покладено на органи казначейства як на органи, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків відповідного державного органу. Боржником в такому випадку є державний орган, який несе зобов'язання перш за все своїм коштом в межах асигнувань з державного бюджету, що власне і зумовлює участь ДКС у виконанні таких судових рішень.
У даному випадку з позивачем теж йдеться про стягнення коштів, однак не з державного органу, а з державного бюджету і кошти, які стягнув суд, право на відшкодування якої передбачає Закон № 266/94-ВР.
Зобов'язання держави щодо відшкодування шкоди у випадках, визначених законом, не слід ототожнювати із зобов'язаннями державних органів за судовим рішенням (про стягнення коштів), а відтак не можна уподібнювати механізм виконання судових рішень в обох цих випадках.
На необхідності розмежовувати юридичну відповідальність держави та державних органів орієнтує також Рішення Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі № 12-рп/2001.
Нарахування і виплату компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення (понад три місяці) про стягнення коштів, боржником за яким є, зокрема, державний орган передбачає Закон № 4901-VI (стаття 5). Закон № 266/94-ВР такого обов'язку ДКС не встановлює. Тож оскільки в обох законодавчих актів різна сфера правового регулювання, застосовувати до спірних правовідносин положення статті 5 Закону № 4901-VІ як підстави для стягнення на користь позивача компенсації, на думку колегії, було помилкою судів попередніх інстанцій. Такий правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.02.2020, у справі № 826/17656/16.
Матеріалами справи встановлено, що опрацювання документів щодо виконання судового рішення у справі № 638/10126/21 здійснювалось відповідачем відповідно до розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам» Порядку №845.
Пунктом 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.
Аналогічний припис щодо виконання рішення про стягнення коштів державного бюджету винятково, в порядку черговості міститься і підпункті 1 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Статтею 95 Конституції України та п.8 ч.1 ст. 7 Бюджетного кодексу України встановлено правило, за яким виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Так, у Законах України «Про Державний бюджет України», зокрема на 2024, 2025 року передбачено спеціальну бюджетну програму КПКВК 3504030. Таким чином, рішення про відшкодування шкоди, заподіяної державними органами (зокрема на користь позивача) виконуються за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою КПКВК 3504030. Таким чином, питання про виконання судового рішення у справі №638/10126/21 залежить від суми коштів, встановлених у законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Так, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за КПКВК 3504030 передбачено бюджетні призначення у розмірі 100000000,00 грн. У Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за КПКВК 3504030 призначено бюджетні призначення у розмірі 100000000,00 грн. Однак, станом на дату надходження виконавчого документу у справі №638/10126/21 на виконанні за КПКВК 3504030 перебували судові рішення, які надійшли на виконання раніше, на загальну суму, що перевищувала річний обсяг асигнувань за КРКВК 3504030. Через недостатнє фінансування видатків за КПКВК 3504030, рішення на користь позивача у справі №638/10126/21 виконано червні 2025 року, тобто у порядку черговості надходження виконавчих документів.
Враховуючи наведене, а також з урахуванням правових висновків Верховного Суду, обов'язковість для яких для врахування закріплена в с. 263 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо доводів позивача, якими він обґрунтовує своє на право на інфляційні нарахування і три відсотки річних від простроченої суми, то такі ґрунтуються на хибному трактуванні положень цивільного законодавства, про що, зокрема, було наголошено у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 (справа № 686/22674/20).
Установивши, що виконання рішення суду у справі №638/10126/21 здійснено відповідачем з неухильним дотриманням вимог закону, зокрема принципу цільового використання бюджетних коштів та у порядку, визначеному п. 35 Порядку № 845, що підтверджується відповідними доказами, які містять матеріали справи, ураховуючи похідність вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 161,258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
відповідач: Державна казначейська служба України, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Суддя Р.В. Новак