Справа № 369/17419/25
Провадження №1-кс/369/2801/25
24.09.2025 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025111450000421 від 22.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло вищевказане клопотання.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що 21.09.2025 до відділення поліції № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_4 про те, що за місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виявила предмети зовні схожі на бойові припаси, а саме: грана «РГО», підривач «УДЗ» та патрони калібру 5,45.
21.09.2025 в період часу з 11:40 год. по 13:20 год. під час проведення огляду господарського приміщення (на горищі) за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено:
- предмети зовні схожі на патрони калібру 5,45 в кількості 432 шт.;
- предмети зовні схожі на патрони (холості) калібру 5,45 в кількості 30 шт.;
- предмети зовні схожі на патрони калібру 7,62 в кількості 20 шт.;
- предмети зовні схожі на патрони калібру 7,62х54 в кількості 40 шт.;
- предмет зовні схожий на корпус ручної уламкової гранати «РГО» з маркуванням «РГО А-1Х-1/107-34/93»;
- предмет зовні схожий на підривач до ручної гранати УДЗ з маркуванням на зовнішній стороні важеля «УДЗ С-4-92».
Згідно довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, а саме: предмет зовні схожий на підривач до ручної гранати УДЗ з маркуванням на зовнішній стороні важеля «УДЗ С-4-92» та предмет зовні схожий на корпус ручної уламкової гранати «РГО» з маркуванням «РГО А-1Х-1/107-34/93», належить до другої категорії вибухонебезпечності.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка, приватний будинок та господарські будівлі і споруди (присадибні ділянки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належить на підставі договору купівлю-продажу від 09.11.2019 в спільній частковій власності - ОСОБА_5 та в спільно частковій власності - ОСОБА_4 .
22.09.2025 по вилученим речам винесено постанову про визнання речовим доказом.
Допитано як свідка ОСОБА_4 яка повідомила, що в період часу з 2020 по 2023 рік перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 після чого розлучилась. 14.09.2025 колишній чоловік звернувся до суду із позовною заявою про визнання права особистої власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Під час ознайомлення позовної заяви останній стало відомо, що у господарському приміщенні колишній чоловік ОСОБА_5 зберігає бойові припаси. Після чого остання вирішила повідомити працівників поліції та наявність бойових припасів та добровільно хоче передати працівникам поліції.
Під час надання пояснення ОСОБА_5 повідомив, що під час повномасштабного вторгнення війська ми рф з 24 лютого 2022 року він вступив до Боярського добровольчого формування територіальної громади та у квітні місяці виконував бойові завдання на території Київської в смт. Ворзель Бучанського територіальної громади. Де під час його перебування в смт. Ворзель знайшов 1 гранату разом із запалом та 9 пачок набоїв калібру 5,45, які в подальшому залишив у себе та перевіз до свого місця проживання в АДРЕСА_1 , де їх і зберігав, як трофей.
В подальшому під час розлучення колишня дружина не надавала дозвіл про перебування останнього за місцем проживання. Для того щоб передати дані бойові припаси працівникам поліції ОСОБА_5 звернувся до суду із позовною заявою про визнання права особистої власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Враховуючи те, що майно, яке було виявлене та вилучене 21.09.2025 в період часу з 11:40 год. по 13:20 год. під час проведення огляду господарського приміщення (на горищі) за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- предмети зовні схожі на патрони калібру 5,45 в кількості 432 шт.;
- предмети зовні схожі на патрони (холості) калібру 5,45 в кількості 30 шт.;
- предмети зовні схожі на патрони калібру 7,62 в кількості 20 шт.;
- предмети зовні схожі на патрони калібру 7,62х54 в кількості 40 шт.;
- предмет зовні схожий на корпус ручної уламкової гранати «РГО» з маркуванням «РГО А-1Х-1/107-34/93»;
- предмет зовні схожий на підривач до ручної гранати УДЗ з маркуванням на зовнішній стороні важеля «УДЗ С-4-92», має значення речового доказу, а також беручи до уваги, що будуть створені можливості для його відчуження, пошкодження, приховування, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення кримінального провадження та доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначену вище річ.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання слід задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У даному випадку на вищевказані речі, необхідно накласти арешт для запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту є збереження вказаного майна як речового доказу в даному кримінальному провадженні, оскільки необхідно встановити чи є вказані речі знаряддям вчинення злочину, а також такі що зберегли на собі сліди вчинення злочину.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Необхідність в арешті вказаного майна зумовлена насамперед забезпеченням кримінального провадження, адже за результатами досудового розслідування необхідно буде вирішити подальшу долю вказаних речових доказів.
У відповідності із ст. 100 КПК України та нормами Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджених Постановою КМУ від 19 листопада 2012 року №1104 - умовою зберігання речових доказів повинно бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У відповідності до ч. 2 ст. 167 KПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, приходить до переконання, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню, оскільки існує необхідність збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на:
- предмети зовні схожі на патрони калібру 5,45 в кількості 432 шт.;
- предмети зовні схожі на патрони (холості) калібру 5,45 в кількості 30 шт.;
- предмети зовні схожі на патрони калібру 7,62 в кількості 20 шт.;
- предмети зовні схожі на патрони калібру 7,62х54 в кількості 40 шт.;
- предмет зовні схожий на корпус ручної уламкової гранати «РГО» з маркуванням «РГО А-1Х-1/107-34/93»;
- предмет зовні схожий на підривач до ручної гранати УДЗ з маркуванням на зовнішній стороні важеля «УДЗ С-4-92».
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6