Справа № 366/1706/25
Провадження №2/366/669/25
07.10.2025 с-ще Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі судді Слободян Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,
представника позивача адвоката Голуб Т.І.,
відповідача ОСОБА_1 , її представника, адвоката Працюка В.Л.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_2 (далі - Позивач), через свого представника, адвоката Голуб Т.І., звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), у якій просив:
зменшити розмір аліментів, що стягуються з Позивача на підставі рішення Іванківського районного суду Київської області від 29.10.2009 у справі № 2/529/09 на користь Відповідача на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 % від усіх доходів на 1/6, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття;
стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати зі сплати судового збору, у тому числі витрати на правничу допомогу (10 000 грн.)
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що зазначеним рішенням суду було встановлено, що ОСОБА_2 є батьком дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на користь відповідача стягнуто аліменти утримання доньки у розмірі 25% його доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22.05.2009 і до повноліття дитини.
26.09.2009 ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 . Від цього шлюбу вони мають двох синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На теперішній час його сім'я складається з 4 осіб. Дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Позивач вважає, що зміна сімейного стану, є самостійною підставою для зменшення аліментів, при цьому посилається на постанову Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19.
Рух справи
11.06.2025 позовна заява надійшла.
16.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання, призначене на 16.07.2025, відкладене за клопотанням представника позивача на 02.09.2025.
07.07.2025 надійшов відзив на позов, у якому відповідач просила поновити строк на його подання, оскільки мала затримку щодо отримання правової допомоги.
10.07.2025 надійшла відповідь на відзив від представника позивача.
02.09.2025 закрите підготовче судове засідання, розгляд справи по суті призначений на 29.09.2025.
29.09.2025 у судовому засіданні судом вислухано сторони, досліджено надані докази та, після дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення рішення у письмовому провадженні.
Позиції сторін
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, з мотивів, викладених у позовній заяві, які зазначені вище. Крім того, додала, що старший син позивача, ОСОБА_8 , з 01.09.2025 навчається в Приватному ВНЗ «Деснянський економіко-правовий коледж при МАУП». Вартість навчання за перший рік навчання - 22000 грн.
Відповідач та її представник у судовому засіданні не визнали позовних вимог, і їх заперечення зводяться до того, що зміна сімейного стану позивача не може бути єдиною підставою для зміни розміру аліментів.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 29.10.2009 у справі №2-529/09 встановлено, що ОСОБА_2 є батьком дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її утримання стягнуто аліменти у розмірі 25% його доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22.05.2009 і до повноліття дитини.(а.с.7)
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.09.2009, виданого відділом РАЦС Іванківського РУЮ Київської області, ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , актовий запис №81. (а.с.9).
Від цього шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10,11)
Тобто, на теперішній час сім'я позивача складається з 4 осіб (а.с.12). Дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.13).
Як вбачається з довідки про доходи позивача, виданого начальником УФЗБО ГУ НП в Київській області, його щомісячний дохід становить 39 082,00 грн., сплачені аліменти - 7523,29 грн. (щомісяця) (а.с.43)
Старший син позивача, ОСОБА_6 з 01.09.2025 є студентом 1 курсу Приватного ВНЗ «Деснянський економіко-правовий коледж при МАУП». Термін навчання до 30.06.2028 (а.с. 44).
Як зазначає представник Позивача, що ніким не оспорюється, вартість навчання, згідно укладеним контрактом становить 22000 грн.
Відповідач, згідно з довідкою з місця її роботи, отримує (після відрахування податків) 6625,04 грн. заробітної плати щомісяця (а.с.46) та має на утриманні дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (спільна дитина з Позивачем), які проживають разом з нею (а.с. 47).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог частини першої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Також аналогічні рекомендації з цих підстав викладені у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно пункту 23 Пленум Верховного Суду України у постанові №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З аналізу статті 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на наведені положення закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20, від 08.06.2022 у справі № 565/1069/21, від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18, відповідно до якої зміна сімейного стану платника аліментів (народження дитини у новому шлюбі) не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 та від 19.04.2024 у справі № 686/226/77/23, на якій посилається у позовній заяві та у відповіді на відзив представник Позивача суд відхиляє, оскільки вони не є релевантними до цієї справи з таких підстав.
У справі № 565/2071/19 Верховний Суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, за яким вирішено зменшити розмір аліментів та яке мотивоване тим, що що аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна сімейного стану позивача є самостійною підставою для зменшення розміру стягнутих з нього аліментів, зазначив, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Також Верховний Суд в зазначеній справі наголосив на тому, що Позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки судами було встановлено збільшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Верховний Суд також звернув увагу тому, що призначений судовим рішенням розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні іншу малолітню дитину, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від першого шлюбу та суперечитиме її інтересам.
У справі № 686/226/77/23 Верховний суд розглядав касаційну скаргу у справі, у якій Позивач просив зменшити розмір аліментів на утримання першої дитини, у зв'язку з тим, що судовим рішенням з нього вирішено стягнути аліменти на дитину, народжену пізніше від нового шлюбу. Тобто підставою для зменшення розміру аліментів стало стягнення аліментів судовими рішеннями як на користь першої дитини, так і дитини від іншого шлюбу.
В цій же справі представник Позивача як на підставу для зменшення розміру аліментів посилається виключно на те, що у нього після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на дитину ОСОБА_4 народилось двоє дітей, які він сам фактично утримує, оскільки його нинішня дружина перебуває у декретній відпустці.
При цьому, у позовній заяві Позивач не навів та не надав суду доказів погіршення його матеріального стану у тій мірі, яка б свідчила про необхідність зменшення розміру аліментів, розмір якої встановлений судовим рішенням.
Верховний Суд у постанові від 03.07.2024 у справі № 552/2073/23 зазначив, що що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
У постанові від 08.01.2025 у справі № 567/1462/23 Верховний Суд зазначив, що зміною сімейного стану як підставу для зменшення розміру аліментів у розумінні ст. 192 СК України може бути народження у платника аліментів дитини від іншого шлюбу, на утримання якої останній сплачує аліменти відповідно до судового рішення.
Тобто, платник аліментів може зменшити розмір аліментів на утримання його першої дитини після того, як з нього почали стягуватись аліменти на користь дитини, народженої в іншому шлюбі.
Крім цього, як вбачається з довідки про доходи Позивача за період з січня по червень 2025, він отримав загальний дохід у розмірі 234 491, 86 грн. (у т.ч. 59 999, 74 грн. додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168), з якого відраховано військовий збір у розмірі 11 724, 60 грн. та аліменти у розмірі 45 139, 70 грн.
Таким чином, середній дохід Позивача за період з січня по червень 2025, які він фактично отримує після відрахувань податків та аліментів становить 29 604, 59 грн. (234 491, 86 - 11 724, 60 - 45 139, 70 / 6 місяців = 29 604, 59) та перевищує розмір середньої заробітної плати за 2025 рік, визначений за даними Пенсійного фонду України, які є загальнодоступними в мережі Інтернет (18 660, 32 грн. у січні; 18 589, 38 грн. у лютому; 19 430, 52 грн. у березні; 19 856, 19 грн. у квітні; 20 355, 40 грн. у травні; 22 336, 81 грн. у червні).
Судом встановлено, що Позивач має на вихованні двох дітей, а саме ОСОБА_6 , 07.05.2010 (повних 15 років) та ОСОБА_7 , 18.02.2025 (менше 1 року).
За положеннями ч. 2 ст. 182 та ч. 5 ст. 183 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, при цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а максимальний не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, законодавець в наведених положеннях Сімейного кодексу визначив гарантовані мінімальний і максимальний розмір коштів, які необхідні для утримання дітей з урахуванням прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який встановлюється законами України Про державний бюджет.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становить 2563 грн., а на дитину віком від 6 до 18 років - 3196 грн.
З огляду на викладене, на переконання суду сума щомісячного доходу Позивача є достатньою для утримання його двох дітей, а зменшення в цьому випадку розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 матиме наслідком її неналежне забезпечення та суперечитиме її інтересам.
Суд також зазначає, що середньомісячна сума доходу Позивача (29 604, 59 грн.) значно перевищує середньомісячну суму доходу Відповідача (6 640, 53 грн), тоді як за положеннями ст. 180 СК України на сторін покладений однаковий обов'язок щодо утримання дитини ОСОБА_4 .
При цьому, Відповідач як і Позивач має на утриманні двох дітей.
Відтак, зменшення розміру аліментів у цьому випадку не лише суперечитиме інтересам дитини, а й поставить Відповідача в більш скрутне матеріальне становище, чим буде порушено принцип рівності батьків щодо утримання спільної дитини.
Таким чином, зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів з урахуванням інших обставин, встановлених судом.
Суд також враховує, що старший син Позивача, ОСОБА_6 дійсно навчається і це потребує коштів у розмірі 22000 грн. Однак, така сума необхідна за 1 рік навчання, що пропорційно 1833 грн. на один місяць (22000/12=1833), тоді як дохід Позивача лише за один місяць є значно більшим і на переконання суду достатнім для забезпечення належних умов щодо навчання старшого сина.
За принципом диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В свою чергу, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану та те, що його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі.
Суд зазначає, що сплачені позивачем аліменти є власністю його дитини та на утримання якої вони направляються. Відповідач є лише отримувачем аліментів на спільну дитину сторін, разом з тим участь матері в утриманні дитини, яка проживає разом з нею, не обмежується лише фінансовим утримання, таке утримання дитини є набагато ширшим залежно від дитини, її стану здоров'я, уподобань тощо.
Розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь Відповідача на утримання доньки, ОСОБА_4 , відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, та суперечитиме її інтересам.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з цим, суд вважає необхідним роз'яснити сторонам, що відповідно достатті 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них. Під час вирішення такого питання слід керуватись нормами права, викладеними в мотивувальній частині цього рішення.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу правову допомогу залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 07.10.2025.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 )
Представник позивача: адвокат Голуб Тетяна Іванівна (07201, Київська область, Вишгородський район, с-ще Іванків, вул. І. Проскури, 9-б. РНОКПП: НОМЕР_3 )
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_4 )
Представник відповідача: адвокат Працюк Володимир Леонідович (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. І. Проскури, 11)
Суддя Н.П. Слободян