"07" жовтня 2025 р. Справа № 363/3391/25
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
07 жовтня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Баличевої М.Б.; за участю секретаря судових засідань Гриб І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
19.06.2025 року представник позивача ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Стеценко М.В. звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 19 580,00 грн., яка складається з: 11 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 1 650,00 грн. - заборгованість за процентами, 5 280,00 грн. - заборгованість по процентам за понадстрокове користування - 5 280,00 грн., 1 650,00 грн. - заборгованість за комісією, а також судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу - 7 100,00 грн.
Позов обґрунтовує тим, що 07.12.2024 року між ТОВ «1 Безпечно агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №73646368, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Підписанням кредитного договору сторони встановили наступні параметри та умови кредиту: сума кредиту - 11 000,00 грн., строк кредитування/строк договору - 30 днів, процентна ставка/день 0,500%, комісія за надання кредиту - 15% від суми наданого кредиту, що у гривневому еквівалентів складає - 1 650,00 грн., процентна ставка за понадстрокове користування позикою (пеня) - 4% в день. На виконання умов договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок, який міститься у реквізитах договору. В свою чергу, позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 19 580,00 грн., яка складається з: 11 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 1 650,00 грн. - заборгованість за процентами, 5 280,00 грн. - заборгованість по процентам за понадстрокове користування - 5 280,00 грн., 1 650,00 грн. - заборгованість за комісією.
Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 26.06.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в судове засідання не з'явилася, при цьому в прохальній частині позовної заяви розгляд справи просив проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, крім того повідомлявся через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі, а тому суд, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів
07.10.2025 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що 07.12.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73646368 (а.с. 7-13).
У відповідності до п. 2.1 Договору за цим Договором кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю поту (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
У відповідності до п. 2.1.1 Договору мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною, професійною діяльність або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п. 2.1.2 вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору - надання коштів у кредит.
Згідно з п. 2.2 Договору сума кредиту - 11 000,00 грн. (п.п. 2.2.1 Договору), строк кредитування - 30 днів (п.п. 2.2.2. Договору), процентна ставка/день - 0,500% (фіксована) (п.п. 2.2.3 Договору), комісія за надання кредиту - 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 650,00 грн.), дата надання кредиту - 07.12.2024 року, дата повернення кредиту (останній день) - 05.01.2025 року, денна процентна ставка/день 1,000%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) %/день - 4,00 %, пеня,%/день - 4%, орієнтовна реальна річна процентна ставка % - 2 617,16%, орієнтовна загальна вартість кредиту, у грн. - 14 300,00 грн.
Розділом 7 Договору передбачено порядок продовження строку кредитування.
Так, відповідно до п. 7.1 Договору Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження Строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором (пролонгація) на підставі поданого до Кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання продовження строку кредитування відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням Строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальником в особистому кабінеті.
Згідно з п. 7.2 Договору за продовження строку користування Кредитом позичальник вносить кредитодавцю платіж, який визначається виходячи з процентної ставки, зазначеної у Договорі та/або додатковій угоді, та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію, та розраховується за відповідною формулою.
Відповідно до п. 7.4 Договору позичальник має право продовжити строк користування кредитом необмежену кількість разів, за наявності неповернутого кредиту/його частини на момент оформлення пролонгації.
Додатком №1 до договору №73646368 від 07.12.2024 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно якої реальна річна процентна ставка % - 2 617,16%, загальна вартість кредиту, у грн. - 14 300,00 грн. (а.с. 14).
Також, 07.12.2024 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, яким передбачено основні умови кредитування (а.с. 15-16).
Довідкою про укладення договору (ідентифікацію) підтверджується, що ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній систему ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та йому надано одноразовий ідентифікатор - 40366 (а.с. 24).
Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 11 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 07.12.2024 підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК» №04/06/20-63 (а.с. 25).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №73646368 від 07.12.2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 19 580,00 грн. та складається з: 11 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 1 650,00 грн. - заборгованість за процентами, 5 280,00 грн. - заборгованість по процентам за понадстрокове користування - 5 280,00 грн., 1 650,00 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 27-28).
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 07.12.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73646368, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалось надати позичальнику кредит у сумі 11 000,00 грн на строк 30 календарних днів. Кінцева дата повернення кредиту - 05.01.2025 року.
Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належно виконало умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 11 000,00 грн.
Позичальник, в свою чергу, не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, допустив заборгованість за договором за тілом кредиту у розмірі 11 000,00 грн, комісією у розмірі 1 650,00 грн. та відсотками у розмірі 1 650,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №73646368 від 07.12.2024 року за тілом кредиту у розмірі 11 000,00 грн, комісією у розмірі 1 650,00 грн. та відсотками у розмірі 1 650,00 грн.
Водночас, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 5 280,00 грн. заборгованості за процентами за понадстрокове користування з огляду на наступне.
Згідно змісту умов укладеного між сторонами договору позики, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язувалося надати відповідачу грошові кошти у загальній сумі 11 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, строком на 30 календарних днів, процентна ставка/день - 0,500% (фіксована), комісія за надання кредиту - 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 650,00 грн.), дата надання кредиту - 07.12.2024 року, дата повернення кредиту (останній день) - 05.01.2025 року, денна процентна ставка/день 1,000%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) %/день - 4,00 %, пеня,%/день - 4%, орієнтовна реальна річна процентна ставка % - 2 617,16%, орієнтовна загальна вартість кредиту, у грн. - 14 300,00 грн.
Водночас, розділом 7 договору передбачено порядок продовження Строку кредитування, згідно якого для пролонгації кредитного договору позичальнику необхідно здійснити відповідні дії, зокрема укладення додаткової угоди, внесення кредитодавцю визначений платіж.
Доказів того, що позичальником було вчинено відповідні дії для подовження даного строку користування позикою, що давало б позивачу право на нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, матеріали справи не містять.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.
У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 та 4ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contraproferentem (лат. verbachartarumfortiusaccipiunturcontraproferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (висновки Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19).
Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов'язана з наданням фінансових послуг і яка підготувала проект договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.
Як встановлено судом, за умовами укладеного між сторонами Договору, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 05.01.2025 року, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору задоволенню не підлягають.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору є безпідставними.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №73646368 від 07.12.2024 року у загальному розмірі 14 300,00 грн., яка складається з: заборгованість за договором за тілом кредиту у розмірі 11 000,00 грн, комісією у розмірі 1 650,00 грн. та відсотками у розмірі 1 650,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 211,50 грн., виходячи з розрахунку: розмір задоволених позовних вимог 14 300,00 грн. * 3 028,00 грн. сума сплаченого судового збору / 19 580,00 грн. розмір заявлених позовних вимог = 2 211,50 грн.
Згідно з ч. 1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн.
Відповідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження отриманих правничих послуг позивач надав: копію договору про надання правничої допомоги №03-08/2023 від 03.08.2023 року з додатками, додаткову угоду №4 до договору про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року, реєстр №4 від 06.05.2025 року до договору про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі правничої допомоги від 14.05.2025 року, платіжну інструкцію про оплату позивачем наданих правничих послуг від 19.05.2025 року у розмірі 7100, 00 грн.
Таким чином, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18, враховуючи фактичний обсяг наданих Адвокатським об'єднанням «Правовий діалог» юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд доходить висновку, що дана справа є незначної складності й не потребувала заявленого позивачем часу для підготовки процесуальних документів адвокатом, виходячи з співмірності заявлених вимог, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу на стадії розгляду у розмірі 7100,00 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 142, 258, 263-265, 268 ЦПК України; статями 526, 626, 628, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за кредитним договором №73646368 від 07.12.2024 року у загальному розмірі 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 211 (дві тисячі двісті одинадцять) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ: 39861924, юридична адреса: 01010, м. Київ, пл. Арсенальна, 1-Б, адреса для листування: 02094, м. Київ, просп. Л. Каденюка, 23, а/с 57.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя М.Б. Баличева