06.10.25 363/3495/25
06 жовтня 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
ОСОБА_1 , звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову №1342 від 28.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 28.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, за результатами якої була винесена постанова №1342 від 28.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідно до якої визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн. Про існування вказаної постанови та накладення штрафу позивачу стало відомо лише 10.06.2025 року, після заблокування його банківських рахунків. Крім того, 10.06.2025 року позивачу стало відомо про виконавче провадження №78320228 від 10.06.2025 року, відкрите на підставі постанови №1342 від 28.11.2024 року.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.06.2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено, поновлено строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №1342 від 28.11.2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав до суду заяву про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву, обґрунтовуючи заяву тим, що підготовкою відзиву та інших документів займається один військовослужбовець, та через велику кількість позовних заяв, необхідністю опрацювання великої кількості адміністративних позовів, а також участю у заходах, пов'язаних із проведення оповіщення громадян, підготувати відзив у встановлений строк не виявилось можливим. Разом з тим, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою №363677 на 15.10.2024 року, яка була направлена на адресу позивача, зазначена повістка прибула за місцем проживання позивача, але була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою та підписом уповноваженої особи АТ «Укрпошта» про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, що відповідно до п.п. 2 п. 41 Постанови КМ України №560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації» вважається належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Тому, вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП ухвалена у межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи та з дотриманням вимог діючого на час вчинення правопорушення законодавства. У задоволені позову просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.
Постановою у справі про адміністративне правопорушення №1342 від 28.11.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн., за те, що він не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 15.10.2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці від 05.10.2024 року №363677, чим порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені Постановою КМУ №1487 від 30.13.2022 року.
Позивач у позові зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки про існування постанови №1342 від 28.11.2024 року йому стало відомо лише 10.06.2025 року, після заблокування його банківських рахунків. Крім того, 10.06.2025 року позивачу стало відомо про виконавче провадження №78320228 від 10.06.2025 року, відкрите на підставі постанови №1342 від 28.11.2024 року. Позивач, у позові зазначає, що не був належним чином повідомлений про виклик до територіального центру комплектування, а фактично дізнався про існування постанови 10.06.2025 року, після застосування до нього примусових заходів, а саме примусового стягнення.
Відповідачем до відзиву на позов долучено копію справи №1342 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , за ч.3 ст.210-1 КУпАП, з якої вбачається копія постанови №1342 від 28.11.2024 року відносно., про те відсутній ОСОБА_1 протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, чим порушено вимоги ст.ст. 254, 276 та 283 КУпАП.
Крім того, за даними трекінгу поштових відправлень, розміщеному на офіційному сайті АТ «Укрпошта» рекомендований лист №0600293263164, до якого вкладено повістку від 05.10.2024 року №363677, вбачається, що дані про відправлення за вказаним номером відсутні, оскільки не зареєстровані в системі, що свідчить про те, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 не було відправлено повістку на адресу позивача. Враховуючи вказані обставини, позивач був позбавлений можливості прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 15.10.2024 року, дату яка вказана у повістці від 05.10.2024 року №363677, оскільки вона не була відправлена позивачу на його адресу.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Частина перша ст.210-1 КУпАП визначає адміністративним правопорушенням порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Згідно з абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч.1 ст.22 цього Закону громадяни, зокрема, зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначає, що не був належним чином повідомлений про виклик до територіального центру комплектування, а фактично дізнався про існування постанови 10.06.2025 року, після застосування до нього примусових заходів, а саме примусового стягнення.
Отже, спірним питанням у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до РТЦК.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.
Відповідно до п.28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктом 40 Порядку передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Пунктом 41 Порядку встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі вручення повістки, особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Абзац 4 п.47 Порядку визначає, що у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
На підставі викладеного, враховуючи вимоги п.п.41, 47 Порядку, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до РТЦК, а тому неприбуття позивача до РТЦК не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Також Відповідач вказує, що ОСОБА_1 сповіщений про розгляд справи належним чином, однак в копії матеріалах справи №1342 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, наданою відповідачем суду, відсутня копія протоколу про вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, у зв'язку із встановленням судом відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП в діяннях позивача, зазначене є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 605грн. 60коп., а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 205, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №1342 від 28.11.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).
Суддя Рудюк О.Д.