Справа № 362/6034/25
Провадження № 1-кп/362/655/25
Іменем України
07.10.2025 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Василькові Київської області кримінальне провадження № 12025111460000180 від 14.05.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Глеваха Фастівського району Київської області, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працює, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , раніше судимий:
22.07.2020 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі,
28.02.2023 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Звільнений 24.08.2023 Бориспільським ВК Київської області по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 , розуміючи, що на території України введено воєнний стан, вчинив злочин за таких обставин.
13.05.2025 близько 19:35 год. ОСОБА_4 рухався по вул. Нова у селищі Глеваха Фастівського району Київської області, де побачив незнайому жінку, яка йшла вздовж дороги в його напрямку. Тоді у нього виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна. Далі ОСОБА_4 , діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, підійшов до потерпілої ОСОБА_6 та схопив обома руками за сумку, яку остання тримала в руках, і з силою смикнув, внаслідок чого потерпіла впала на асфальтоване покриття дороги. Продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_4 висмикнув з рук останньої сумку, в середині якої знаходились грошові кошти в сумі 320 (триста двадцять) гривень, мобільний телефон марки «Vivo», моделі «V2027», вартістю 4634,73 грн. у прозорому силіконовому чохлі вартістю 100 грн. Після вчиненого ОСОБА_4 з місця злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріальної шкоди в загальній сумі 4734,73 грн.
ОСОБА_4 при його допиті у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Він повністю погодився з його кваліфікацією і фактичними обставинами, які викладені у обвинувальному акті щодо місця, часу, способу вчинення, розміру викраденого, тощо. Наголосив суду, що мав час обдумати свій вчинок, розуміє, що вчинив неправильно, щиро попросив вибачення за скоєне, просив суд суворо не карати. Пояснив, що телефон у чохлі повернуто потерпілій працівниками поліції, має намір відшкодувати їй 320 гривень.
Показання ОСОБА_4 є послідовними і логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального провадження, а тому суд вважає ці показання достовірними.
Потерпіла у судове засідання не з'явилась, скерувала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, щодо міри покарання поклалася на розсуд суду.
Учасники судового процесу просили суд розглядати справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Водночас суд роз'яснив учасникам судового провадження суть вищезазначеної норми та у доступній, чіткій та конкретизованій формі виклав її зміст, надавши розгорнуте його пояснення сторонам. Також суд упевнився, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконався у добровільності їх позицій.
Враховуючи те, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з'ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, крім допиту обвинуваченої відносно фактичних обставин справи, дослідження тільки даних, які характеризують обвинувачену.
Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , вивчивши матеріали кримінального провадження стосовно характеристики особи обвинуваченого, речових доказів та процесуальних витрат, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_4 доведена повністю поза розумним сумнівом, його дії вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення, які згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, на обліку у лікаря-нарколога та/або у лікаря-психіатра не перебуває, не працює, неодружений, без негативних характеристик за місцем проживання, раніше судимий за скоєння корисливих злочинів.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, яке було встановлено у ході судового розгляду та виразилось у критичній оцінці та осуду своєї протиправної поведінки, усвідомленні наслідків скоєного ним злочину, щирого жалю за скоєне, висловленні ствердного наміру не вчиняти в майбутньому кримінальних правопорушень, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин у справі, ступеня тяжкості даного кримінального правопорушення, наявності обставин, які пом'якшують покарання та відсутності обставин, що його обтяжують, особи винного, його ставлення до скоєного, позиції прокурора, яка висловлена у судових дебатах щодо призначення покарання в межах інкримінованої статті у виді позбавлення волі у межах мінімальної межі санкції, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити основне покарання в межах санкції інкримінованого правопорушення у виді позбавлення волі. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.
Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.
15.05.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню слідчим суддею обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався ухвалами суду, а відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 було фактично затримано 14.05.2025.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання про речові докази суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України, розподіл процесуальних витрат - відповідно до ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368-371, 374, 394 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 14.05.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 3119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) гривень 90 копійок.
Речові докази після набрання вироком законної сили:
-мобільний телефон марки «Vivo», моделі «V2027» та сумку, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 відповідно до письмової розписки, - залишити у її власності;
-DVD-R диск марки «MyMedia» з відеозаписами VID-20250513-WA0000, VID-20250513-WA0001, VID-20250513-WA0002, VID-20250513-WA0003, VID-20250513-WA0004, який знаходяться при матеріалах кримінального провадження, - залишити там же.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1