Провадження № 2-н/359/1493/2025
Справа № 359/10164/25
22 вересня 2025 року м. Бориспіль
cуддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Семенюта О.Ю. перевіривши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ,-
У серпні 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана заява.
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України, здійснено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання боржника.
Згідно до інформації відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, яка надійшла на адресу суду електронною поштою 19.09.2025, згідно з відомостями, які містяться в інфо-рмаційній системі «Реєстр територіальної громади міста Києва», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивчивши матеріали поданої заяви, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За загальними правилами підсудності справ, визначеними ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Водночас приписами ст.30 ЦПК України встановлено правила щодо виключної підсудності, зокрема у ч.1 визначено, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст.27-29 ЦПК України.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п. 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року N 638/1988/17 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З матеріалів заяви про видачу судового наказу вбачається, що стягувач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_2 , що, в свою чергу, відповідно до адміністративно-територіального поділу не відноситься до території Бориспільського міськрайонного суду Київської області. А отже, дана заява не підсудна Бориспільському міськрайонному суду Київської області.
Згідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, дотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) розгляду справи є однією зі складових законності судового рішення.
Згідно із п. 9 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
З огляду на те, що заява про видачу судового наказу подана з порушеннями вимог статті 165 ЦПК України, приходжу до висновку про відмову заявнику у видачі судового наказу.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу, внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Керуючись ст.27, 28, 162, 165, 260, 353, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Ю. Семенюта