359/10484/25
1-кп/359/787/2025
19 вересня 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025111100001517 від 05.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Бориспіль, Київської області, громадянка України, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України,
ОСОБА_4 вчинила домашнє насильство, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_4 у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до матері ОСОБА_5 .
В результаті чого ОСОБА_5 завдані психологічні страждання внаслідок психотравмійних сімейних обставин (агресивної поведінки доньки ОСОБА_4 ) та які супроводжуються наявністю у ОСОБА_5 тривожних тенденцій, негативних емоційних переживань, песимістичних установок, відчуття психологічної втоми, пов'язаних з ситуацією, потребою в моральній підтримці, потребою в захисті від обставин, які виснажують.
Так, 31.01.2024 приблизно о 19.00 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювала образи до своєї матері ОСОБА_5 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 08.04.2024 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення.
16.02.2024 приблизно о 22.00 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, висловлювала образи своїй матері ОСОБА_5 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 09.05.2024 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення.
13.06.2024 о 06.00 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювала образи своїй матері ОСОБА_5 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру.
13.06.2024 о 07.20 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювала погрози фізичною розправою своїй матері ОСОБА_5 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 02.07.2024 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення.
11.08.2024 о 00.10 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювала образи та погрози фізичною розправою своїй матері ОСОБА_5 , чим вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 06.09.2024 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення.
04.04.2025 о 22.00 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняла домашнє насильство фізичного та психологічного характеру до матері, а саме висловлювала їй образи та хапала її за волосся, чим вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 29.04.2025 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення.
20.04.2025 о 01.00 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювала погрози та образи нецензурною лайкою своїй матері ОСОБА_5 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 01.05.2025 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення.
16.07.2025 о 18.00 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювала погрози, образи нецензурною лайкою своїй матері ОСОБА_5 та тягала її за волосся, чим вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
17.07.2025 о 17.00 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювала погрози та образи нецензурною лайкою своїй матері ОСОБА_5 та тягала її за волосся, чим вчинила домашнє насильство психологічного і фізичного характеру.
17.07.2025 о 21.30 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , ображала свою матір ОСОБА_5 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 05.08.2025 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення.
Крім того, 04.08.2025 приблизно о 03.30 год. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ображала нецензурною лайкою матір ОСОБА_5 та погрожувала їй фізичною розправою, чим вчинила психологічне домашнє насильство.
Внаслідок психотравмувальних сімейних обставин (агресивна поведінка доньки ОСОБА_4 ), у ОСОБА_5 зафіксовано комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, розгубленістю почуттів, погіршеним настроєм, страхом за своє здоров'я та безпеку свого життя, переживанням почуттів образливості та приниженої гідності, що призводить до погіршення її соціального функціонування як особистості та зниженням якості поточного життя.
Психологічні страждання у ОСОБА_5 мають виражений інтенсивний характер. Стабілізація емоційного стану потерпілої ОСОБА_5 можлива лише при відсутності психотравмуючих дій відносно неї з боку її доньки ОСОБА_4 .
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні злочину, розкаялася та підтвердила, що дійсно починаючи з січня 2024 року по серпень 2025 року за місцем проживання потерпілої за адресою АДРЕСА_1 , вона систематично вчиняла домашнє насильство стосовно своєї матері ОСОБА_5 . Обвинувачена підтвердила, що вона систематично вчиняла щодо неї фізичне та психологічне насильство, ображала її нецензурними словами, хапала та тягала її за волосся, погрожувала фізичною розправою. Вона погоджується із тим, що внаслідок її протиправних дій вона завдала шкоди фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_5 , що призвело до її фізичних та психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої.
Обвинувачена та прокурор не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв'язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом з'ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз'яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Отже судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинила домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняла фізичне та психологічне насильство щодо особи, з якою вона перебуває у сімейних відносинах (матері), що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, тобто вчинила злочин, передбачений ст. 126-1 КК України. Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.
При цьому, суд звертає увагу на те, що ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ігор Тарасов проти України» зазначив, що ст. 4 Протоколу 7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів (одне й те саме місце, однин і той самий час, та сама поведінка особи). Високий Суд констатував порушення ст. 4 Протоколу 7 у зв'язку з притягненням особи до кримінальної відповідальності після накладення на неї адміністративного стягнення фактично за те саме діяння.
Водночас у рішенні у справі «А та Б проти Норвегії» Європейський суд з прав людини зауважив, що держави повинні мати можливість законно обрати додаткові юридичні заходи у відповідь на соціально небезпечну поведінку особи за допомогою різних процедур, що утворюють єдине ціле, для вирішення різних аспектів соціальної проблеми, яка виникла, за умови, що застосовані заходи в сукупності не являють собою надмірного тягаря для такої особи. У зазначеній справі Високий Суд не знайшов порушень ст. 4 Протоколу № 7, оскільки застосування подвійних видів штрафів до заявників здійснювалося належним чином, передбачалось у рамках однієї з процедур, які були тісно пов'язаними між собою за своєю суттю та в часі. Як зазначено у вказаному рішенні, ст. 4 Протоколу № 7 не виключає проведення подвійного провадження (у рамках кримінального та адміністративного права) у разі виконання певних умов. Зокрема, для того, щоб не відбулося забороненого подвійного засудження чи покарання, провадження мають бути об'єднані на комплексній основі та утворювати єдине ціле. Наведене означає не тільки те, що мета й засоби, які використовуються для її досягнення, мають доповнювати одне одного за своєю суттю і бути пов'язані в часі, але й те, що можливі наслідки такого правового реагування на відповідну поведінку повинні бути пропорційними та передбачуваними для осіб, яких вони стосуються.
Статтею 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Ознакою об'єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність фізичного, психологічного та економічного насильства, застосовуваного до подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Сама ж систематичність характеризується як кількісним критерієм (багаторазовість періодично здійснюваних дій), так і якісним, яким є взаємозв'язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.
За вчинення одиничних діянь, які мають ознаки домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, винувата особа може бути притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Іншими словами адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним.
Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров'я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя).
Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб.
При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства, про що раніше зазначав Верховний Суд (справа №583/3295/19, провадження №51-6189 км 20). Ця ознака кримінального правопорушення поряд з іншими, визначеними ч. 1 ст. 91 КПК, підлягає доказуванню в установленому законом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Разом з цим ст. 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту домашнього насильства якимось певним видом доказів. Діяння та наслідки, зазначені у ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК. Тобто факт документування домашнього насильства має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази, тому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факти актів насильства. Відповідно систематичність домашнього насильства, яке наполегливо продовжує вчиняти винувата особа, у тому числі, але не виключно, може бути підтверджена попереднім притягненням її до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.
За таких обставин те, що особу раніше притягували до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст. 126-1 КК.
Тобто попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.
Відповідно обов'язковою ознакою об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, є також наслідки у вигляді фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. При цьому шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілої особи, яка могла бути чи завдана потерпілій особі, передбачена як наслідок адміністративного правопорушення, передбаченого 173-2 КУпАП, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи», що є наслідком кримінально-караних діянь, визначених ст. 126-1 КК, на чому також раніше наголошував Верховний Суд (справа № 583/3295/19, провадження № 51-6189 км 20).
Суд вважає, що ОСОБА_4 , вчиняючи домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_5 кожного разу (31.01.24, 16.02.24, 13.06.24, 11.08.24, 04.04.25, 20.04.25, 16.07.25, 17.07.25), завдавала шкоди її фізичному та психологічному здоров'ю, проте вона продовжила свої протиправні дії та 04 серпня 2025 року знову вчинила домашнє насильство. Систематичність застосованого до потерпілої фізичного та психологічного насильства викликало у неї тривалі фізичні та психологічні страждання та погіршення якості її життя.
У судовому засіданні обвинувачена визнала свою провину, висловила жаль з приводу вчиненого, а тому щире каяття суд визнає обставиною, яка пом'якшує її покарання. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю.
Призначаючи покарання, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення є злочином проти життя та здоров'я особи і у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів. Згідно медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря нарколога обвинувачена не перебуває. Відповідно до вимоги про судимість раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності. По місцю проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів покарання за ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки. На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України слід покласти на обвинувачену наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Крім того, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, слід застосувати до ОСОБА_4 обмежувальнийзахід та направити її для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.
Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 368, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід та направити її для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 , згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання - скасувати.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз'яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1