Справа № 357/12365/25
1-в/357/518/25
06.10.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
представників ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)
засудженого ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі щодо засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Оболонського районного суду м. Києва від 25.01.2022 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки,
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 07.08.2025 надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі. За клопотанням засудженого розгляд було відкладено до спливу шести місячного терміну після відмови у задоволенні його попереднього клопотання про умовно-дострокове звільнення.
2. В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав своє клопотання. Зауважив, що наразі він офіційно не працевлаштований, оскільки не має, та ніколи не отримував паспорт громадянина України, однак вважає, що може бути звільнений умовно-достроково, оскільки позитивною поведінкою довів своє виправлення.
2.1. Представник ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» проти задоволення клопотання заперечував. Повідомив, що відповідно до висновку щодо ступеню виправлення засудженого, ОСОБА_6 не довів своє виправлення.
2.2. Прокурор проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що засуджений не працевлаштований, раніше неодноразово засуджений, вже звільнявся умовно-достроково, однак продовжував вчиняти кримінальні правопорушення.
3. Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали подання та додані до нього матеріали, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
3.1. Пунктом 2 ч. 1 ст. 537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
3.2. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
3.3. Як зазначено в ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
3.4. Судом встановлено, що ОСОБА_6 вироком Оболонського районного суду м. Києва від 25.01.2022 (справа № 756/13391/20) визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
3.5. Відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
3.6. ОСОБА_6 є особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі за кримінальне правопорушення, яке відповідно до приписів ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів. При цьому форма вини у категорії кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 186 КК України характеризується умислом.
3.7. Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 є 21.11.2021, кінець строку відбування покарання 21.11.2025. Відтак, станом на 06.10.2025 ОСОБА_6 відбуває призначене йому основне покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» та залишок не відбутого ним покарання у виді позбавлення волі становить 1 місяць 15 днів, шо є менше однієї третини покарання, призначеного судом.
3.8. Водночас відповідно до наявної в матеріалах справи характеристики на засудженого ОСОБА_6 , останній раніше був неодноразово засуджений, зокрема вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 09.10.2001 за умисні тяжкі тілесні ушкодження та хуліганство до 2 років позбавлення волі. Звільнений 19.07.2002 умовно-достроково. Однак під час дії вказаного умовно-дострокового звільнення вчинив нове кримінальне правопорушення.
Відповідно до наданої характеристики час, що минув з моменту закінчення відбування покарання за попереднім вироком становить до 1 року. Час, який особа в сукупності провела в установах виконання покарання у виді позбавлення волі за попередніми вироками понад 10 років.
За час відбування покарання в ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» характеризується посередньо, не завжди дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Має 5 заохочень та 2 стягнення, які зняті та погашені. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом. Встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконує. Приймає участь в роботах по благоустрою місць позбавлення, бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених, а саме «Творчість», «Правопросвітництво», але не бере активної участі, відвідує не системно.
На виробництві установи не працевлаштований.
Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній.
3.12. Відповідно до Висновку щодо ступеня виправлення засудженого, останній не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення).
3.11. У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини строку основного покарання більш м'яким покаранням - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
3.12. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
3.13. Попри формальні ознаки позитивної поведінки, зокрема неконфліктність, виконання вимог працівників установи, засуджений так і не почав офіційно працювати і не отримував освіту в установі. Проходження лише деяких навчальний програм не свідчить про його стійке бажання повернутись до правомірної поведінки.
3.14. Суд додатково зазначає, що умовно-дострокове звільнення не є правом засудженого, а лише можливістю, яка може бути реалізована виключно у разі доведеності його виправлення. Виправлення ж передбачає не лише формальну відсутність порушень режиму, а й усвідомлення засудженим протиправності своїх дій, стійке прагнення дотримуватися законів та соціально прийнятних норм поведінки після звільнення. Надані матеріали не містять підтверджень наявності таких сталих позитивних змін у поведінці засудженого, зокрема після попереднього звільнення.
3.15. При цьому, оцінюючи ступінь виправлення, суд враховує не лише характеристику адміністрації установи виконання покарань, але й усю сукупність даних, які розкривають особу засудженого. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про реальне каяття або активну участь у програмах ресоціалізації. Наявність поодиноких заохочень за час відбування покарання не може свідчити про стале виправлення, оскільки така поведінка є звичайною вимогою режиму та не виходить за межі обов'язкових для кожного засудженого правил. Також засуджений стверджує про неможливість працевлаштування через відсутність паспорта, одночасно повідомляючи, що підтримує контакт з громадською організацією, яка може посприяти цьому процесу.
3.16. Суд також бере до уваги, що засуджений пояснює свою непрацевлаштованість відсутністю паспорта громадянина України, водночас зазначаючи, що підтримує контакт із громадською організацією, яка, за його словами, може сприяти у вирішенні цього питання. Однак засуджений не надав жодних переконливих пояснень, чому таке сприяння не було реалізоване під час відбування ним покарання. Вказане свідчить про відсутність з його боку належної ініціативи щодо виправлення та підготовки до повернення у суспільство, а також про формальний характер його посилань на нібито об'єктивні перешкоди для працевлаштування.
3.17. Важливим для суду є і те, що засуджений ОСОБА_6 раніше вже користувався правом на умовно-дострокове звільнення, однак, отримавши довіру держави, знову вчинив умисний тяжкий злочин. Це свідчить про те, що попередні заходи виправного впливу не досягли своєї мети, а отже, підстав для повторного застосування такого виняткового інституту, як умовно-дострокове звільнення, суд не вбачає. Вказане також підтверджує висновок про відсутність у засудженого належного рівня правосвідомості та соціальної зрілості.
3.18. Крім того, суд бере до уваги, що засуджений не виявив достатньої ініціативи до працевлаштування чи здобуття освіти під час відбування покарання, що є одним із ключових індикаторів процесу виправлення. Його участь у виховних заходах носить несистемний характер, що свідчить про формальне, а не усвідомлене ставлення до процесу ресоціалізації.
3.19. З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що поведінка засудженого, хоча і не є відверто негативною, не може бути розцінена як така, що переконливо свідчить про його виправлення. Застосування до нього умовно-дострокового звільнення у такій ситуації суперечило б не лише меті покарання, визначеній у статті 50 КК України, а й принципу справедливості, який вимагає, щоб засуджений продемонстрував реальне, а не декларативне усвідомлення наслідків своїх дій та готовність до правомірного життя в суспільстві.
4. З урахуванням викладеного у задоволенні клопотання ОСОБА_6 слід відмовити.
Керуючись статтями ст. 81 КК України, статтями 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, Суд,
1.У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі відмовити.
2.На ухвалу Суду протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
3.Ухвала набирає законної сили після закінчення семиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_7