Справа № 344/16971/25
Провадження № 1-кс/344/6714/25
02 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12025091170000080 від 29 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12025091170000080 від 29 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, в якому просить скасувати арешт на автомобіль марки «HYUNDAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати його власнику.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 30.01.2025 року у справі №345/407/25 у кримінальному провадженні №12025091170000080 від 29.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, накладено арешт на автомобіль марки «HYUNDAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначено в клопотанні, в ході розслідування експертами проведено відповідні експертизи транспортного засобу. З моменту дорожньо-транспортної пригоди по сьогоднішній день пройшло більше 8 місяців, автомобіль знаходиться під відкритим небом, починає ржавіти та приходити в повну непрацездатність, втрачаючи товарний вигляд, автомобіль потребує ремонту. Заявник є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, пенсіонером за віком, а тому автомобіль потрібен йому як засіб пересування.
Заявник в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Прокурор на адресу суду направив заяву про розгляд справи без його участі, в якій заперечив щодо скасування арешту майна, посилаючись на те, що в даному кримінальному провадженні 16.09.2025 року призначено інженерно-транспортну експертизу «Дослідження обставин та механізму ДТП».
Дослідивши матеріали клопотання, а також надані матеріали з кримінального провадження №12025091170000080 від 29 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, - вважаю за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, в провадженні відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області знаходиться кримінальне провадження №12025091170000080 від 29 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.
29.01.2025 під час проведення огляду місця події було вилучено автомобіль марки «HYUNDAI» реєстраційний номер НОМЕР_1 та поміщено на майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Івано-Франківській області. Власником автомобіля марки «HYUNDAI» реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 29.01.2025, вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025091170000080 від 29.01.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 30.01.2025 року у справі №345/407/25 у кримінальному провадженні №12025091170000080 від 29.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, накладено арешт на автомобіль марки «HYUNDAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Метою застосування арешту майна зазначено забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Ч. 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст.100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В ході проведення досудового розслідування проведено відповідні експертизи транспортного засобу, слідчий експеримент.
Звертаючись до суду з даним клопотанням про скасування арешту майна на транспортний засіб, заявник покликається на те, що з часу арешту майна пройшов тривалий час, проведено необхідні експертизи, потреби в арешті майна на даний час немає, подальше утримування майна призводить до його псування.
В ході розгляду клопотання органом досудового розслідування не надано слідчому судді доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про доцільність чинності даного арешту, зокрема, у частині володіння та користування транспортним засобом.
Не надано слідчому судді і обґрунтувань щодо необхідності у органу досудового розслідування у призначенні повторної чи додаткової експертиз з транспортним засобом.
Призначена 16.09.2025 року інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин та механізму ДТП» має на меті надання експертом відповідей згідно наданих слідчим вихідних даних, і для проведення такої експертизи фізична наявність у експерта транспортного засобу не обов'язкова.
ОСОБА_3 є законним власником транспортного засобу марки «HYUNDAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Зміст матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що на даний час ОСОБА_3 відповідного процесуального статусу у кримінальному провадженні не має.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства, а також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
У рішеннях Європейського суду з прав людини Суд неодноразово доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», п. 188). При цьому, має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).
У справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
Європейський суд з прав людини у справі «Свіргунець проти України» зазначив, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.
Отже, слідчий суддя погоджується з доводами заявника, що в арешті майна - транспортного засобу, але виключно в частині володіння та користування автомобілем, відпала потреба, оскільки слідчим проведені необхідні процесуальні дії (проведені необхідні експертизи, слідчий експеримент), призначена інженерно-транспортна експертиза фізичної наявності у експерта транспортного засобу не вимагає, подальше утримування майна приводить до псування та втрати його товарного вигляду через умови зберігання, а також не встановлено даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, а, відтак, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті транспортного засобу у вигляді заборони на його володіння та користування відпала і приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання.
В частині правомочності розпорядження транспортним засобом слідчий суддя вбачає підстави для збереження відповідного арешту.
В розумінні процесуального закону арешт майна є лише способом збереження речових доказів, і застосовується у разі наявності для цього передбачених законом підстав. Крім того, законом встановлена відповідальність за втрату речового доказу особою, у якої він знаходиться.
Відтак, слідчий суддя наголошує, що скасування арешту в частині користування на автомобіль не змінює (не скасовує) його статусу як речового доказу, а також не скасовує відповідальності володільця речового доказу за його втрату.
Крім того, на вимогу слідчого чи прокурора про надання транспортного засобу для проведення з ним слідчих дій (в т.ч., повторних, додаткових) - такий транспортний засіб повинен бути пред'явлений власником в розпорядження органу досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 168, 169, 170, 174, 309 КПК України, -
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 30.01.2025 року у справі №345/407/25 у кримінальному провадженні №12025091170000080 від 29.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, в частині правомочності володіння та користування на автомобіль марки «HYUNDAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передати автомобіль марки «HYUNDAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ключі від нього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.10.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1