Справа №339/276/25
38
2/339/195/25
(Заочне)
07 жовтня 2025 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Скригун В.В.
при секретарі Ганчар Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Лисенко О.С. звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 45 750.00 грн за кредитним договором № 14.11.2024-100002189 від 14 листопада 2024 року та судових витрат.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 140 днів.
На виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей згідно Закону України «Про електронну комерцію» з відповідачкою було укладено кредитний договір у письмовій формі у вигляді електронного документа у відповідності до вимог ст. 639 ЦК України, а для його підписання надано одноразовий ідентифікатор, який було надіслано на вказаний позичальником фінансовий номер.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, однак останній кредитні кошти не повернув в повному обсязі та не виконав інші свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим станом на час пред'явлення позову в нього виникла заборгованість в розмірі 45 750.00 грн, з яких: 15 000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21 000 грн - заборгованість по процентам; 2 250.00.00 грн - заборгованість по комісії; 7500.00 грн заборгованість по неустойці.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін по справі. Будь - яких інших процесуальних дій не проводилося.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача. Проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку, про що свідчать оголошення на сайті Судової влади. Про причини неявки суд не повідомив, заперечень з приводу поданого позову не надав.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не надано, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.
У протилежному випадку відкладення розгляду справи без відповідних об'єктивних підстав та пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя, може бути розцінено як самоусунення від виконання обов'язку по здійсненню розгляду справи.
Суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
З урахуванням завдань цивільного судочинства та розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки судочинство здійснюється на засадах змагальності, неявка до суду, незалежно від причин, вказує на те, що відповідач фактично відмовився надавати докази на захист своїх прав у суді. В зв'язку із чим, суд розглядає справу за наявних у справі доказів у їх відсутності, оскільки, в справі є достатньо матеріалів та доказів для розгляду спору та постановлення рішення у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки відповідач не скористався процесуальними правами подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасником розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що 14 листопада 2014 року, ОСОБА_1 ознайомився з умовами пропозиції ТзОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), у якій визначено порядок кредитування, умови надання та повернення кредиту, строк дії договору (а.с.21-24).
Після ознайомлення з умовами кредитування та прийняття запропонованої пропозиції (оферти), відповідач підписав одноразовим ідентифікатором Е278 та А278 заявку та паспорт споживчого кредиту, тобто сторони уклали електронний правочин.
Згідно з умовами договору, сума кредиту складає 15 000.00 грн, строк, на який надається кредит - 140 днів з дня його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 04 квітня 2025 року. Для перерахування коштів позичальником зазначено реквізити електронного платіжного засобу:4149-62ХХ-ХХХХ-4598. Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням кредиту складає 15 % від суми кредиту та становить 2250.00 грн Неустойка становить 150.00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (а.с.24-29).
Підписавши вказану заявку одноразовим ідентифікатором, позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в ч.ч. 1,5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», примірник цього договору.
Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами по справі кредитного договору в електронній формі.
Згідно листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 190-0408 від 04 серпня 2025 року на адресу ТзОВ «Споживчий центр», вказаним товариством повідомлено про те, що на виконання умов договору про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» перераховано грошові кошти в сумі 15 000.00 грн. в системі iPay.ua на банківську картку № НОМЕР_1 на підставі договору кредиту № 14.11.2024-100002189 (а.с.30зв.).
Як вбачається з наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 14.11.2024-100002189 від 14 листопада 2024року, заборгованість ОСОБА_1 складає 45 750.00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 15 000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 21 000.00 грн, заборгованість за комісією - 2250.00 грн, а також 7500.00 грн неустойки (а.с.12зв.).
Згідно пп. а) п. 6.1 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), позичальник зобов'язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплати процентів та комісії (якщо така встановлена договором) у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
У відповідності до п. 7 заявки кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 2250.00 грн. (15% від суми кредиту), нараховується кредитором одноразовою в день видачі кредиту.
Комісія за своєю природою - це грошова сума, одноразовий платіж, що списується клієнтом як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг, а тому суд приходить до висновку, що розмір комісії встановлений пунктом 7 кредитного договору, відповідно вимога про її стягнення є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 істотно порушив умови укладеного з позивачем кредитного договору, своєчасно кредит не погашав та не повернув позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення і з нього на користь ТзОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №14.11.2024-100002189 від 14 листопада 2024 року, а саме: заборгованість за кредитом - 15 000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 21 000.00 грн, заборгованість за комісією - 2250.00грн.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту, відсотків та комісії стягнути заборгованість за неустойкою в розмірі 7 500.00 грн.
Так, що стосується стягнення заборгованості за нарахованою неустойкою, слід зазначити наступне.
Як зазначено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.
Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Відтак стягнення з відповідача неустойки у розмірі 7 500.00 грн за кредитним договором №14.11.2024-100002189 від 14 листопада 2024 року у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного з позивачем кредитного договору, своєчасно кредит не погашав та не повернув позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення і з нього на користь ТзОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 14.11.2024-100002189 від 14 листопада 2024 року у розмірі 38 250.00 грн., з яких : заборгованість за кредитом - 15 000.00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 21 000.00 грн, заборгованість за комісією - 2 250.00 грн.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 2035.00грн (38 250.00грн./45 750.00 грн.=0,84*2422,40 грн.= 2035.00 грн).
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 526, 546, 553, 554, 559, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Соживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №14.11.2024-100002189 від 14 листопада 2024 року в розмірі 38 250.00 (тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесять) грн, з яких:
15 000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту;
21 000 грн - заборгованість по процентам;
2 250.00.00грн - заборгованість по комісії;
У задоволенні позовних вимог у розмірі 7500.00 грн (заборгованість по неустойці) відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2035 (дві тисячі тридцять п"ять) грн 00 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників НОМЕР_2 .
Суддя Скригун В.В.