Справа № 291/934/25
Провадження №2/291/519/25
іменем України
(заочне)
07 жовтня 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді - Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу №291/934/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
11.08.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №73744729 від 01.09.2024 у розмірі 19 203,74 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Позиція позивача
01.09.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №73744729, за умовами якого відповідач отримав у позику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а він у свою чергу зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Позивач вказує, що за договором факторингу набув право вимоги за цим договором.
Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 19 203,74 грн, в т.ч. 10 086,26 грн заборгованість за основною сумою, 3 268,23 грн заборгованість за відсотками, 5 174,25 грн заборгованість за процентами за понад строкове користування позикою, 675,00 грн. - комісія за надання позики.
З наведених вище підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 19 203,74 грн.
Позиція відповідача
Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.
25.08.2025 судом отримано відповідь №02-28/3619 з Ружинської селищної ради щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
26.08.2025 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз'яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
До суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Згідно з електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, норми права, застосовані судом
Судом встановлено, що 01.09.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір позики №73744729, за умовами якого відповідач отримав у позику 4 500,00 грн. на строк 30 днів та сплатою процентної ставки за користування позикою у розмірі 0,17500 % на день, комісія за надання позики 15,00% (що у грошовому виразі становить 675,00 грн) (а.с. 5-9).
14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами з відповідними додатковими угодами (а.с. 13-15).
28.07.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №2 до вказаного договору, згідно з якого внесено зміни до п.1.3 договору, додаткову угоду №7 від 13.12.2022 до вказаного договору, додаткову угоду №47 від 24.01.2025.
В реєстрі прав вимоги №42 від 24.01.2025 до договору факторингу №14/06/21 укладеного між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», зазначено ОСОБА_1 , як боржника, кредитний договір №73744729 від 01.09.2024 в розмірі 19 203,74 грн., з яких: 10 086,26 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 3 268,23 грн. - заборгованість за відсотками, сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування позикою, комісія за надання позики - 675,00 грн (а.с.21).
Мотиви суду та застосоване законодавство
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З постанови Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №526/405/13 слідує, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його недійсним тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором вказує на визнання наведеного кредитного договору таким, що є укладеним.
Таким чином, з огляду на презумцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), яка відповідачем не спростована, суд виходить з того, що спірний кредитний договір №73744729 від 01.09.2024 був укладений та є дійсним.
Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач повинен був довести обставину надання кредиту відповідачу.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Щодо кредитного договору, то договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерсього обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.16.2021 у справі №686/19271/19).
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором позики, а відповідач ці кошти отримав.
З боку позивача суду не надано доказів належності відповідачу картки з номером, на який нібито була перерахована сума позики.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування суми позики на рахунки, відкриті на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 31 жовтня 2018 року в справі № 755/2284/16-ц,у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
Водночас, позивачем не надано суду виписок з особових рахунків відповідача за договором позики.
В документі під назвою «розрахунок заборгованості за період з 24.01.2025 по 30.06.2025» (а.с. 22) проведено калькуляцію нарахування відсотків, комісії за періоди та сформовано колонки із кінцевим результатом калькуляції у вигляді загального розміру заборгованості. Однак вказаний документ не є випискою з рахунку відповідача у розумінні первинного документа, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23) міститься висновок, «що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».
Так, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не може вважатися первинним документом, який підтверджує отримання відповідачем кредиту, користування ним та і взагалі укладення договору, адже цей документ створений самим позивачем, який не є стороною кредитного договору, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості.
Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості та факту отримання коштів ОСОБА_1 за укладеним договором позики позивачем суду не надано.
Щодо паспорту споживчого кредиту (а.с. 11-12), то потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Також умовами договору факторингу визначено, що кредитний договір, укладений між первісним кредитором, яким є ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», і боржником (фізичною особою з якою укладено кредитний договір, право грошової вимоги до якої уступається за цим договором), перелік кредитних договорів, право вимоги за якими відступається, наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в Реєстрах прав вимог; право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
28.07.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №2 до вказаного договору, згідно з якого внесено зміни до п.1.3 договору, додаткову угоду №7 від 13.12.2022 до вказаного договору, додаткову угоду №47 від 24.01.2025.
В реєстрі прав вимоги №42 від 24.01.2025 до договору факторингу №14/06/21 укладеного між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», зазначено ОСОБА_1 , як боржника, кредитний договір №73744729 від 01.09.2024 в розмірі 19 203,74 грн, з яких: 10 086,26 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 3 268,23 грн - заборгованість за відсотками, сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування позикою, комісія за надання позики - 675,00 грн (а.с.21).
При цьому, матеріали справи не містять документів, які підтверджують перехід права вимоги відносно боржника ОСОБА_1 від TOB «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а саме - документів на підтвердження сплати фактором грошових коштів за договором Факторингу.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Частиною 1 ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №73744729 був укладений між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 01.09.2024, натомість договір факторингу №14/06/21, за яким ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений 14.06.2021 та додаткові угоди від 28.07.2021, 13.06.2022, 24.01.2025, тобто, на момент укладення договору факторингу не було укладено кредитний договір, ще не виникло правовідносин між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу від 14.06.2021.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги, за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Суд не може повністю дослідити умови договору факторингу оскільки він поданий не в повному обсязі, а саме - відсутні розділ 2, 5,6,7 (а.с. 13-15).
Також суд звертає увагу, що первісним кредитором сума позики вказана 4 500,00 грн відповідно до договору позики №73744729 від 01.09.2024, аналогічна сума зазначена в таблиці обчислення загальної вартості кредиту та у паспорті споживчого кредиту до договору позики, а в розрахунку заборгованості за договором позики та відповідно до реєстру боржників №42 сума заборгованості за основною сумою боргу 10 086,26 грн.
З огляду на викладене вище, суд виснував, що на момент укладення договору факторингу 14.06.2021 первинний кредитний договір, право вимоги за яким відступається, мав би бути укладеним між первинним кредитором та боржником, тому ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не могло набути права вимоги за договором кредиту №73744729 від 01.09.2024 на підставі договору факторингу, оскільки на момент його укладення будь-яких зобов'язальних відносин між первинним кредитором ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 не існувало. Права кредитора за договором позики №73744729 від 01.09.2024 до позивача не перейшли, внаслідок чого позивач не набув прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, адреса для листування: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 2, поверх 4, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Рішення суду складено
та підписано 07.10.2025.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М. Гарбарук