Справа № 283/1365/25
Провадження №2/283/819/2025
07 жовтня 2025 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., за участю позивача та його представника - адвоката Гарбара К.Г., представника третьої особи Корнієнко К.С. (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Короткий зміст позовних вимог
02.06.2025 позивач через представника звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою до відповідача, яка обґрунтована тим, що з 01.08.2024 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду охоронника служби охорони Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент». 17.04.2025 він був звільнений із займаної посади за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. За час його роботи за січень - квітень 2025 року відповідач заборгував ОСОБА_1 заробітну плату, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, у загальному розмірі 95010,06 грн. Дана сума заборгованості підтверджена довідкою ПФУ форми ОК-7. Довідку про заборгованість по заробітній платі, яка визначає розмір заборгованості на день звільнення, відповідач відмовився видавати.
Позивач зазначає, що станом на день подачі позовної заяви заборгованість у розмірі 95010,06 грн виплачена не була, яку і просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з наступного дня після звільнення по день ухвалення рішення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 04.06.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 11 годину 00 хвилин 11.08.2025, яке неодноразово відкладалось.
Ухвалою суду від 11.08.2025 за клопотанням представника позивача у відповідача було витребувано довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату.
Заявою від 01.09.2025 представник відповідача повідомила про неможливість виконання ухвали суду про витребування доказів.
Заявою від 23.09.2025 представник відповідача надала пояснення по суті спору та надала довідку про заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 № 00000077 без дати
23.09.2025 надійшло клопотання представника відповідача про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, яке було вирішене ухвалою від 23.09.2025.
06.10.2025 надійшли письмові пояснення від представників третьої особи та позивача.
07.10.2025 представник відповідача направила до суду клопотання про відкладення судового засідання. В клопотанні не вказано поважність причин неможливості взяти участь в судовому засіданні та не надано жодних доказів про це, з огляду на означене суд протокольною ухвалою від 07.10.2025 постановив проводити судовий розгляд за відсутності представника відповідача.
Позиція позивача
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Представник позивача зауважив, що всі доводи, наведені у представником відповідача у заяві від 23.09.2025, є безпідставними та необґрунтованими. Так відповідач, заперечуючи позовні вимоги у визначеному у позові розмірі, сам надає довідку про розмір заборгованості, яка є тотожною тій, яку просить стягнути позивач.
Щодо доводів представника відповідача про необхідність врахування судом очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дій позивача та відповідача, то дані доводи є безпідставними, оскільки статтею 117 КЗпП України, яка діє на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено обмеження виплати середнього заробітку шістьма місяцями, а тому відсутні підстави для врахування принципу співмірності та пропорційності, на що неодноразово у судовій практиці вказує Верховний Суд.
Також представник позивача заперечив щодо відстрочення виконання судового рішення, про яке просить представник відповідача, оскільки на підтвердження такого клопотання представником не надано жодного доказу про неможливість виконання судового рішення.
Позиція відповідача
У письмових поясненнях від 23.09.2025 представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог. Свої заперечення обґрунтувала тим, що у якості доказів про наявність заборгованості по заробітній платі у розмірі 95010,06 грн позивач прикладає довідку ПФУ форми ОК-7. При цьому, згідно з довідкою відповідача про заборгованість по виплаті заробітної плати № 00000077 така заборгованість становить 73157,75 грн.
Представник також зауважила, що згідно зі ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Тобто у даному випадку, період стягнення на підставі вимог ст. 117 КЗпП України, це 6 місяців з моменту звільнення, а не як зазначає позивач - по день ухвалення судом рішення. Розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 630,12 грн, а відтак сума середньої заробітної плати, яка може бути нарахована за вказаний період, сягатиме 113421,64 грн, що більш ніж у 1,5 рази перевищує розмір заборгованості із невиплаченої позивачу зарплати, який заявлено у позові, що є очевидно непропорційним наслідком правопорушення та несправедливим щодо роботодавця. Відповідач вважає, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат є сума 5 000,00 грн. Також представник відповідача просила у разі, якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог, відстрочити виконання судового рішення на шість місяців з дня його ухвалення.
Позиція третьої особи
У судовому засіданні представник Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів зазначила, що підтримує позицію викладену у письмових поясненнях. На запитання суду представник третьої особи пояснила, що на банківські рахунки відповідача не накладався арешт, відтак відповідач не був позбавлений можливості виконати зобов'язання по виплаті заборгованості по заробітній платі перед найманими працівниками.
У письмових поясненнях представник зауважила, що приймаючи активи в управління, АРМА самостійно не управляє ними, натомість обирає професійного управителя конкретним типам активу і передає йому актив в управління, контролює діяльність з управління, або ж передає актив на реалізацію, якщо він підлягає реалізації згідно з Законом. Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав. Враховуючи специфічний правовий статус речового доказу у кримінальному провадженні, а також суть накладеного арешту та головне призначення Національного агентства, АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов'язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь якими третіми особами. Чинним законодавством не передбачено процедури, механізму чи якоїсь іншої можливості, за яких АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов'язаннях власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. У зв'язку з цим, будь-які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов'язальної сили для АРМА та/або обраного ним професійного управителя.
Встановлені судом обставини
Згідно з копією трудової книжки, наказу № 293-К/ТР від 17.04.2025, з 01.08.2024 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду охоронника служби охорони до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент». 17.04.2025 він був звільнений із займаної посади за власним бажанням (а.с. 8-9).
Довідкою про доходи № 00000077 без дати, за підписом в.о. директора ТОВ «ЮСП» ОСОБА_2 , стверджується, що протягом січня - березня 2025 року позивачеві нараховано 95010,06 грн заробітної плати, в тому числі 30790,24 грн компенсації за невикористану відпустку, з якої, після відрахування податків і зборів, не виплачено 73157,75 грн (а.с. 173).
Вказана у довідці № 00000077 інформація підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб ДРЗОДСС від 26.05.2025 (форма ОК-7) (а.с. 10-11).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2024 накладено арешт на корпоративні права ТОВ «ЮСП» (а.с.71-73).
Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2025 накладено арешт на великовантажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та вантажні вагони, які перебували у власності відповідача, згідно з переліком (а.с. 61-64).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2025 накладено арешт на транспортні засоби відповідача згідно з переліком (а.с. 91-95).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 05.03.2025 вищевказане рухоме майно, корпоративні права, а також нерухоме майно відповідача передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (а.с. 50-54).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.03.2025 в порядку забезпечення позову накладено арешт на майно відповідача згідно з переліком: піввагони, вагони, хопери, вагони-самоскиди (а.с. 65-70).
Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом
Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При вирішенні спору суд застосовує норми Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), Закону України «Про оплату праці», а також судову практику.
Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.ст. 115, 116 КЗпП України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на підставі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Водночас у справах, що випливають з трудових відносин тягар доказування правомірності прийнятих рішень, вчинених дій покладається, як правило, на роботодавця.
Позивач на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі надав належні докази, в яких містяться фактичні дані щодо предмета спору.
Представник відповідача, заперечуючи позовні вимоги в цій частині, надала довідку про розмір заборгованості, яка є тотожною тій, яку просить стягнути позивач.
Суд звертає увагу, що довідка про заборгованість заробітної плати №00000077 підписана в.о. директора ТОВ «ЮСП», а індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб ДРЗОДСС від 26.05.2025 (форма ОК-7) сформовані Пенсійним фондом України на підставі даних, які подавав відповідач у своїй звітності про нарахування заробітної плати.
Таким чином, саме інформація відповідача про розмір заборгованості перед позивачем стала підставою позовних вимог, а тому позиція представника відповідача щодо заперечення позовних вимог у цій частині є необґрунтованою.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі за січень-квітень 2025 року у розмірі 95010,06 грн, в тому числі 30790,24 грн компенсації за невикористану відпустку, що із відрахуванням податків і зборів становить 73157,75 грн.
Щодо вимог про стягнення середнього заробітку.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому, відповідно до п.5 розд. IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз.1 п.8 розд. IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше 6 місяців, слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Таким чином, оскільки позивач був звільнений з роботи 17.04.2025, а всі належні йому при звільненні суми виплачені не були у день звільнення, то починаючи з 18.04.2025 розпочався 6-місячний період для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Враховуючи, що на день ухвалення рішення, 6-місячний період, визначений ст. 117 КЗпП триває, то вимоги позивача про стягнення середнього заробітку до дня ухвалення рішення суду підлягають задоволенню.
Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Розраховуючи середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує наступне.
Середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення становить: 630,12 грн = (14544+11291)/41.
У 6-місячному періоді - з 18.04.2025 по дату ухвалення даного рішення (включно з 06.10.2025) - 122 робочих днів.
Таким чином, загальний розмір середнього заробітку становить: 630,12*122=76874,64 грн, від якого мають бути здійснені відрахування податків і зборів.
На доводи представника відповідача про те, що розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних позивачу при звільненні виплат має бути справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, суд зауважує наступне.
Відповідне питання було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 06 грудня 2024 року в справі №440/6856/22) і сформований висновок є застосовним до спірних правовідносин.
Так, Судова палата зауважила, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 2352-IX, яким статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в новій редакції, з 19.07.2022 стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV втратила чинність. Отже, Судова палата вважає, що розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на статтю 117 Кодексу законів про працю України в новій редакцій, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19.07.2022 є неможливим.
Також Судова палата зауважує, що наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був обґрунтований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Водночас із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.
Крім того, з прийняттям указаного закону усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку, а саме шляхом внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями.
У зв'язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, Судова палата вважає, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим. Належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню: у розмірі та за період, визначений вище судом у мотивувальній частині рішення, проте без застосування принципу співмірності, як того просив представник відповідача.
Щодо клопотання представника відповідача про відстрочення виконання судового рішення на шість місяців з дня його ухвалення, суд зауважує.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; наявність стихійного лиха чи інших надзвичайних подій, які перешкоджають виконанню судового рішення.
Так, як на підставу такого клопотання представник відповідача вказує на ту обставину, що з 01.04.2025 Товариство повністю зупинило господарську діяльність. Також у провадженнях судів знаходиться вже 50 подібних спорів, і їх кількість зростає.
Суд зауважує, що позивач звільнився з посади 17.04.2025 і стороною відповідача не доведено, що перешкоджало здійснити повний розрахунок з позивачем у визначені ст. 116 КЗпП строки.
Стороною відповідача не доведено, як арешт рухомого та нерухомого майна, а також корпоративних прав та передача їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, вплинули на доступ до кабінету платника податків і зборів, а також до банківських рахунків для проведення операцій з виплати заробітної плати найманим працівникам.
Суд враховує, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, виконував свої трудові обов'язки в повному обсязі, відтак має право мирно володіти своїм майном - заробітною платою, яку здобув своєю працею; ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як встановлено судом у даному провадженні, порушення права позивача щодо належної оплати його праці триває понад 5 місяців.
Таким чином, за відсутності доказів зі сторони відповідача про наявність істотних, непереборних обставин, що унеможливлюють виконання ним судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання представника відповідача та вважає за необхідне на підставі ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Розподіл судових витрат
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви до суду.
Керуючись ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» (код ЄДРПОУ 45234489) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :
заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за січень - квітень 2025 року в розмірі 95010,06 грн заробітної плати, що із відрахуванням податків і зборів становить 73157 (сімдесят три тисячі сто п'ятдесят сім) гривень 75 копійок;
середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 18 квітня 2025 року по 06 жовтня 2025 року (включно) в розмірі 76874 (сімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні 64 копійки, із подальшим утриманням з цієї суми податків і зборів;
сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду щодо стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент», код ЄДРПОУ 45234489, юридична адреса: 49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д.
Третя особа: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 41037901.
Суддя В. М. Хомич