Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1310/25
Провадження № 2/935/417/25
Іменем України
22 вересня 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Василенка Р.О., зі секретарем - Криворучко Я.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кушніренко А.В., розглянувши у судовому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №Z75.00617.003514981 від 29.12.2017 у розмірі 135 405,09 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що 29.12.2017 року між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z75.00617.003514981, відповідно до розділу 1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 119 250,00 грн, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно із графіком платежів.Кредит надається строком на 24 місяці.. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 10,00% річних. На виконання умов вищевказано договору АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого, клієнт зобовязується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги до цього договору, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відсутплення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до додатку 1 до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 135 405,09 грн, яка складається з: заборгованості по тілку кредиту 16218,59 грн, 4767,39 грн - заборгованість по відсотках, 114 419,11 грн - заборгованість за іншими платежами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в позовній заяві просять розгляд справи проводити без участі пресдтавника ТОВ «Свеа Фінанс».
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кушніренко А.В. в судовому засіданні зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними і необгрунтованими, оскільки комісія в розмірі 3 219,75 грн є незаконною у зв'язку з нікчемністю умвои договору , якою нарахування цієї комісії передбачене. Крім того, банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вказаного кредитного договору, тому положення договору щодо обов'язку позичальника сплатити за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. Відповідно до випики з рахунку відповідача вбачається, що у період з грудня 2017 по лютий 2020 було зараховано з коштів, які вносились відповідачем на рахунок оплати за обслуговування кредитної заборгованості комісії грошові кошти в розмірі 72 219,07. Грошові кошти отримані фактично банком за комісією повинен був зарахувати в раунок погашення основної заборгованості по кредиту, а тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.12.2017 року між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z75.00617.003514981 шляхом його підписання особистим підписом.
Відповідно до п. 1.1 умов договору банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 119 250,00 грн включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобовязується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору слідує, що банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяці.
Відповідно до довідки розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00617.003514981 від 29.12.2017 розрахунок боргу станом на 25.07.2023 становить 135405,09 грн, яка складається з: 16218,59 грн - заборговність за основним боргом, 4767,39 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 114419,11 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Відповідно до виписки за кредитним договором № Z75.00617.003514981, вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти 119250,00 грн 29.12.2017 та періодично погашав кредит.
25.07.2023 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» уклали договір факторингу № 01.02-31/23 та відповідно до витягу з реєстру боржників № 3, вбачається що до ТОВ «Росвен Інвест Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00617.003514981 з загальною заборгованістю в розмірі 135 405,09 грн., яка складається з: 16218,59 грн - заборгованості за основним боргом, 4767,39 грн - заборгованості за відсотками, 114419,11 грн - заборгованість за комісіями.
Рішенням Свеа економі Кіпр лімітед № 1 від 25.03.2024 змінено назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс».
Згідно частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
За положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1ст. 1077 ЦК України).
Відповідно до частини першоїстатті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Щодо стягнення комісії суд зазначає таке.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути й заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Відповідно до п. 1.10 кредитного договору № Z75.00617.003514981, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт - центрі шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо, надання інформації по рахунках позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника, опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термінах та розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Тому, положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в зв'язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 114 419,11 грн не має, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором №Z75.00617.003514981, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно останнім не сплачується.
Відповідно до виписки за кредитним договором № Z75.00617.003514981, вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти 119 250,00 грн 29.12.2017 та періодично погашав кредит.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а тому суд не може в межах своїх повноважень визнати неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в розмірі 72 219,07 грн в рахунок оплати вартості обслуговування кредиту та зарахування цих коштів на погашення тіла кредиту (як зазначає представник позивача в позові та у відзиві на позовну заяву).
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № №Z75.00617.003514981 від 29.12.2017 у розмірі 20 985 грн. 98 коп., яка складається з заборгованості за основним боргом - 16 218,59 грн, заборгованості за відсотками - 4 767,39 грн.
Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, пропорційний розмір задоволених позовних вимог становить 460,72 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, і керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-268,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ: 37616221 заборгованість за кредитним договором №Z75.00617.003514981 від 29.12.2017 у розмірі 20 985 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 98 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ: 37616221 судовий збір у розмірі 460,72 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження: бульвар. Вацлава Гавела, 6, м. Київ, 03124
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 02.10.2025
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО