Справа № 296/10745/25
1-кп/296/936/25
Вирок
Іменем України
07 жовтня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025060640000589 від 26.05.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, який має середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,-
встановив:
ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняє психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_5 , що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності та погіршення якості життя останньої, а саме, ОСОБА_4 неодноразово, не маючи підґрунтя, вчиняв щодо своєї матері дії виражені у словесних образах, погрозах, висловлюваннях на її адресу словами нецензурної лайки, приниженні та залякуванні, тим самим викликав у потерпілої побоювання за свою безпеку та здоров'я, спричинив емоційну невпевненість в останньої та нездатність захистити себе.
11.05.2024 о 19 год 20 хв ОСОБА_6 за місцем свого проживання, за адресою у АДРЕСА_2 кричав та словесно ображав свою матір, ОСОБА_5 , що проживає разом з ним, чим спричинив психологічне насильство.
Надалі, постановою Корольовського районного суду м. Житомир від 07.06.2024 ОСОБА_4 визнано винним за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
07.07.2024 близько 11 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_3 , вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_5 , а саме виражався в її адресу словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою, чим могла бути завдана шкода психологічному здоров?ю потерпілої.
Надалі, постановою Корольовського районного суду м.Житомир від 31.07.2024 ОСОБА_4 визнано винним за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
10.08.2024 о 18 год 00 хв ОСОБА_4 за місцем свого проживання, за адресою у АДРЕСА_3 вчиняв домашнє насильство відносно матері, ОСОБА_5 , а саме ображав образливими словами, погрожував фізичною розправою, чим спричинив психологічне насильство.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомир від 03.10.2024 ОСОБА_4 визнано винним за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Разом з тим, 25.05.2025 близько 04 год 00 хв, ОСОБА_4 , перебував за адресою АДРЕСА_3 , де у нього повторно виник злочинний умисел, направлений на вчинення домашнього насильства стосовно своєї матері, ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, з метою викликати у своєї матері відчуття страху, тривоги маючи фізичну перевагу, у вказані день, час та місці ОСОБА_4 вчинив відносно ОСОБА_5 психологічне насильство, а саме словесно ображав та принижував гідність останньої, погрожуючи при цьому, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя ОСОБА_5 .
Своїми умисними діями, які виразились в систематичному вчиненні домашнього насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся у скоєному. Надав показання, що дійсно мали місце обставини, викладені у обвинувальному акті.
Потерпіла ОСОБА_5 погодилася щодо недоцільності дослідження інших доказів. Щодо призначення покарання обвинуваченому погодилась з думкою прокурора щодо призначення покарання у вигляді обмеження волі.
Беручи до уваги, що фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинувачених.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, а також роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є доведеною та кваліфікує його дії за ст. 126-1 КК України, як умисні дії, які виразились в систематичному вчиненні домашнього насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя потерпілої особи
Призначаючи покарання, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання серед передбачених за скоєний злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження скоєння нею нових злочинів.
Судом враховано обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину, особу обвинуваченого.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд також враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку в психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, не працює, неодружений. Також враховуючи думку потерпілої ОСОБА_5 щодо призначення покарання, суд доходить висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе із призначенням покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України у виді обмеженням волі, яке необхідно відбувати реально.
На думку суду, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.
Цивільний позов у провадженні потерпілою не заявлений. Речові докази відсутні.
Арешт на майно не накладався. Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-377, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Строк відбування ОСОБА_4 покарання обчислювати з часу прибуття та постановки на облік у виправному центрі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.
Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію повного тексту вироку в день його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Головуючий суддя ОСОБА_1