Справа № 185/2541/25
Провадження № 2/185/3655/25
07 жовтня 2025 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М. М.,
за участю cекретаря судового засідання Ольхової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді у приміщені суду цивільну справу за позовною заявою адвоката Рибакова Віталія Олексійовича, який діє від імені ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про розірвання договору оренди землі, -
встановив:
У березні 2025 року представник позивачки звернувся до суду з позовом до ТОВ «Максимал-Агро» про розірвання договору оренди в якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки №17-12/20 від 11.12.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.01.2021 року за № 40287983, предметом якого є земельна ділянка площею 14,3123 га в адміністративних межах території Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада, кадастровий номер 1223584000:01:077:0002, також стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Позов обґрунтовано тим, що 11.12.2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Максимал-Агро» був укладений договір оренди земельної ділянки. 22.01.2021 року проведено державну реєстрацію іншого речового права за номером запису: 40287983 а саме права оренди за договором оренди земельної ділянки№17- 12/20 від 11.12.2020р. укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Максимал-Агро». 08.05.2023р. було видано Свідоцтво про право на спадщину відповідно до якого ОСОБА_1 - донька померлої ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку кадастровий номер 1223584000:01:077:0002 площею 14,3123 га. Однак, Орендарем - ТОВ «Максимал-Агро» умови договору не виконуються, орендна плата своєчасно не сплачується. Орендар не сплатив оренду за користування земельної ділянки за 2022р., 2023р. та 2024р., що є порушенням умов договору оренди. У зв'язку з систематичними порушеннями умов договору оренди позивачка була вимушена звернутися до суду із позовом.
Ухвалою суду від 13 березня 2025 року провадження у справі відкрито.
Відповідач подав відзив в якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки ним сплачувалась орендна плата за 2022 рік, а за 2023 та 2024 роки не сплачувалась, оскільки позивач не надала інформації що вона є спадкоємицею і відбувся перехід права власності не земельну ділянку. Відповідач здійснював нарахування орендної плати і мало намір сплатити її новому власнику земельної ділянки.
Відповідно до відповіді на відзив, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони у судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.12.2020 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір №17-12/20 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223584000:01:077:0002 строком на 10 років.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач набула право власності на зазначену вище земельну ділянку у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.05.2023 року та витягом з Державного реєстру речових прав.
Відповідачем не надано суду доказів сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2023 та 2024 роки.
Відповідно до п. 5.3 договору оренди Орендна плата сплачується орендарем один раз на рік особисто Орендодавцю після закінчення осіннє-польових робіт та до 31 грудня поточного року.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ч.1. ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 та 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
На підставі ч.1. ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст.32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Пунктом «д» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Разом із тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» ст.141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ст.651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за ст.3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» ч.1 ст.141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто, систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання) є підставою для розірвання такого договору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 327/163/17, від 13 травня 2021 року у справі № 192/149/17, від 15 січня 2020 року у справі № 709/591/18.
Таким чином, не сплачуючи орендну плату відповідач порушив майнові права позивача та умови договору оренди.
За таких обставин, враховуючи недоведення відповідачем факту сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, вбачаються підстави для задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Суд вважає, що доводи відповідача не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову, оскільки не спростовують факту систематичної несплати орендної плати.
Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.2,12,13,81,89,259,265,280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позов адвоката Рибакова Віталія Олексійовича, який діє від імені ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про розірвання договору оренди землі.
Розірвати договір оренди земельної ділянки №17-12/20 від 11 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та товариством з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», який був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Межівської селищної Ради Дніпропетровської області від 22.01.2021 року, кадастровий номер 1223584000:01:001:0211.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Максимал-Агро", ідентифікаційний код: 43411091, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, 53/10.
Суддя М. М. Перекопський