Справа № 182/6919/24
Провадження № 2-а/0182/41/2025
Іменем України
07.10.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
20.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № 4/1340 від 14.11.2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП). У постанові зазначено, що 04.10.2024 року по прибуттю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. Відповідно до наявних у ІНФОРМАЦІЯ_2 документів і його заяви, було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рішенням районної призовної комісії (протокол № 4) був звільнений від призову на строкову військову службу згідно абз. 2 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (як такий, що до дня відправлення на строкову військову службу досяг 25-річного віку), знятий з обліку призовників та відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, але на військовий облік не став, та звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання лише 04.09.2024 року. Тобто в період з 24.04.2024 року по 04.11.2024 року не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання, чим порушив вимоги абз. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами), абз. 8, ч. 3, абз 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З даною постановою позивач не погоджується з наступних підстав. Зазначає, що в постанові відсутнє посилання на будь-які докази, що підтверджують його вину, а саме те, що він в період з 24.04.2024 року по 04.11.2024 року не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання. ОСОБА_1 19.05.2024 року уточнив свої облікові дані в додатку «Резерв+». Згідно електронного військово-облікового документа вбачається, що позивач перебуває на обліку, категорія обліку «військовозобов'язаний», тобто ще до складання протоколу про адміністративне правопорушення він вже перебував на обліку як військовозобов'язаний. В приписному позивача відсутня відмітка про те, що він знятий з військового обліку, а тому інкримінування йому порушення правил військового обліку він вважає передчасним. Крім того, позивач наголошує, що в спірній постанові невірно визначена кваліфікація адміністративного правопорушення, та інкримінування йому вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, є неправомірним та помилковим, оскільки обов'язковою ознакою наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, є повторність, тобто попереднє вчинення порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, але ОСОБА_1 ніколи не притягався до адміністративної відповідальності. При кваліфікації дій позивача за ч. 2 ст. 210 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу повинно було б бути накладене у межах санкції статті від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у сумі від 5 100 грн. до 8500 грн., а не 17 000,00 грн., як зазначено у оскаржуваній постанові. Окрім цього, позивач наголошує, що у фабулі протоколу № 579, складеного щодо нього за статтею 210 КУпАП від 04.11.2024 року, та у оскаржуваній постанові № 4/1340 від 14.11.2024 року містяться грубі неточності, зокрема щодо періоду неперебування на військовому обліку військовозобов'язаних. Так, в протоколі зазначено, що «в період з 24.04.2024 року по 04.10.2024 року не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання», тоді як в постанові зазначено «в період з 24.04.2024 року по 04.11.2024 року не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання», що свідчить про розгляд справи про адміністративне правопорушення не в межах протоколу про адміністративне правопорушення. Позивач також звертає увагу суду, що оскаржувана постанова містить висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, при цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення йдеться про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП, без конкретизації частини, тобто розгляд справи та винесення оскаржуваної постанови було здійснено при виході за межі протоколу та нібито виявленого правопорушення.
Враховуючи викладене вище позивач вважає, що складена постанова є протиправною, просить скасувати її та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, стягнувши з відповідача на його користь судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , роз'яснено відповідачу його право на підготовку відзиву на позовну заяву (а.с.27-29).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення по виконавчому провадженню №76832951 (а.с.49-50).
Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та копії позову з додатками на їх юридичну адресу, пакет документів доставлявся до адресата кур'єром суду, про що свідчить запис в журналі вихідної кореспонденції, згідно якого поштове відправлення отримано старшим лейтенантом ОСОБА_2 (а.с.31а). Крім того, 02.07.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно було направлено запит про витребування доказів, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 54).
ІНФОРМАЦІЯ_6 ухвалу від 29.11.2024 року не виконав, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 на адресу суду не направив, своїм правом на підготовку відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи та надані докази у їх сукупності, прийшов до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Пунктом 2 ч.1 ст. 37 Закону №2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних підлягають зокрема, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Ця норма чинна з 04.04.2024 року.
У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 15.11.1998 року є військовозобов'язаним громадянином України, оскільки 15.11.2023 року досяг 25-річного віку.
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_4 № 4/1340 від 14.11.2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 статті 210 КУпАП.
Спірну постанову винесено 14.11.2024 року, тобто під час дії особливого періоду.
До суду з даним позовом позивач звернувся 20.11.2024 року, а отже строк оскарження даної постанови ним не пропущено.
Як зазначено в постанові №4/1340 від 14.11.2024 року, суть адміністративного правопорушення полягає в наступному: «04.10.2024 року по прибуттю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. Відповідно до наявних у ІНФОРМАЦІЯ_2 документів і його заяви, було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рішенням районної призовної комісії (протокол № 4) був звільнений від призову на строкову військову службу згідно абз. 2 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (як такий, що до дня відправлення на строкову військову службу досяг 25-річного віку), знятий з обліку призовників та відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, але на військовий облік не став, та звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання лише 04.09.2024 року. Тобто в період з 24.04.2024 року по 04.11.2024 року не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання, чим порушив вимоги абз. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами), абз. 8, ч. 3, абз 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до абзацу 8 пункту 2 частини 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
ОСОБА_3 зобов'язаний бувпротягом 7 днів з моменту зняття з обліку призовників стати на військовий облік військовозобов'язанихта не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
Разом з тим, відповідно до приписного ОСОБА_1 вбачається, що в ньому відсутня відмітка про те, що він знятий з військового обліку призовників (а.с.24).
Крім того, як вбачається з електронного військово-облікового документу «РЕЗЕРВ+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 19.05.2024 року, тобто вчасно уточнив свої облікові дані, зазначивши місце проживання, телефон та електронну адресу. В категорії обліку він зазначений, як військовозобов'язаний (а.с.20).
У статті 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначається поняття електронного кабінету, відповідно до якої електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Функціонування реєстру Оберіг (включно з електронним кабінетом) регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 523, яка прийнята 10 травня 2024 року та наказом Міністра оборони України від 29 квітня 2024 року про створення інформаційно-комунікаційної системи для доступу до електронного кабінету військовозобов'язаного.
Порядок формування та використання електронного військово-облікового документа визначається Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 559.
Відповідно до п. 1 даного Порядку військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Постановою Кабінету Міністрів України № 721 від 18.06.2024 року «Про внесення змін до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів» було внесено зміни Порядку, зокрема пункт 2 вказаної постанови було викладено у такій редакції: «військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі «засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації)»; у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559; особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ».
Тобто, вказаною постановою Кабінету Міністрів України № 721 від 18.06.2024 року електронному військово-обліковому документу «Резерв+» було надано таку ж юридичну силу як і паперовому військово-обліковому документу - військовому квитку на бланку.
Електронний військовий документ, сформований через додаток «Резерв+» із використанням даних, що містяться у реєстрі «Оберіг», є рівнозначним військово-обліковому документу у паперовій формі.
Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 вже з 19.05.2024 року перебував на обліку військовозобов'язаних, а тому не відповідають дійсності обставини, викладені в протоколі та в спірній постанові про адміністративне правопорушення, а саме, не перебування ОСОБА_1 в період з 24.04.2024 року по 04.11.2024 року на військовому обліку військовозобов'язаних в РТЦК та СП за місцем проживання, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що у фабулі протоколу № 579, складеного щодо ОСОБА_1 за статтею 210 КУпАП від 04.11.2024 року, та у оскаржуваній постанові № 4/1340 від 14.11.2024 року містяться неточності, зокрема щодо періоду неперебування на військовому обліку військовозобов'язаних. Так, в протоколі зазначено, що «в період з 24.04.2024 року по 04.10.2024 року не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання» (а.с.21), тоді як в постанові зазначено «в період з 24.04.2024 року по 04.11.2024 року не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання» (а.с.20), що свідчить про розгляд справи про адміністративне правопорушення не в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд також зазначає, що оскаржувана постанова містить висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, при цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення йдеться про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП, без конкретизації частини, тобто розгляд справи та винесення оскаржуваної постанови було здійснено при виході за межі протоколу та нібито виявленого правопорушення.
Частиною 2 ст. 210 КУПАП визначено, що повторне протягом року вчинення порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку,передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн. - 8500 грн.), а тому штраф в розмірі 17 000 грн. був накладений на ОСОБА_1 не в межах санкції даної статті.
Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 раніше протягом року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП, а тому інкримінування йому вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210 КУпАП, є помилковим та неправомірним.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості особи у вчиненні злочину. Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 р.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
В свою чергу, відповідач не надав суду жодних доказів правомірності свого рішення.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч.1 ст.7 КУпАП).
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не врахував вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, а саме, не врахував, що військово-облікові дані позивача є оновленими, та він з 19.05.2024 року перебуває на обліку як військовозобов'язаний. Крім того, відповідачем не вірно визначена кваліфікація адміністративного правопорушення, не вірно застосована санкція статті, що інкримінувалась ОСОБА_1 , протокол та постанова про адміністративне правопорушення містять певні розбіжності, що спричинило вихід за межі протоколу при ухваленні оскаржуваної постанови, а тому дана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП є не доведеним, а тому суд доходить висновку про скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо розподілу судових витрат, відповідно до частини 1 статті 139 КАС в разі задоволення позову зазначені витрати необхідно стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст.7,9,210,235,245, 251, 268,278 КУпАП, ст.ст. 2,3,72,77,139, 286,293,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 4/1340 від 14.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 (шістсот п'ять грн. 60 коп.) за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О. В. Рунчева