Справа № 204/8978/25
Провадження № 3/204/2159/25
07 жовтня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Безрук Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
02 серпня 2025 року о 05:56 у м. Дніпро по вул. Величківська, 24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Cherry Tigo», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки, а також у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився. Від керування транспортним засобом водій відсторонений.
Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, а саме під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також шляхом надсилання судових повісток, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Отже, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно обізнаний про складання відносно нього адміністративного протоколу, своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи під час складання відносно нього протоколу, а також шляхом направлення судових повісток, не вжив заходів для явки до суду, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, уважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - інструкція): огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного (наркотичного) сп'яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми, серед іншого, полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується такими дослідженими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 409807 від 02.08.2025, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- рапортом інспектора УПП в Дніпропетровській області, відповідно до якого 02.08.2025 під час несення служби було зупинено транспортний засіб «Cherry Tigo», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Транспортний засіб було зупинено на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» за адресою м. Дніпро, вул. Величківська, 24. Під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, на що водій відмовився. Відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, винесено постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Відповідно до ст. 266 КУпАП водія відсторонено від права керування транспортним засобом;
- довідкою УПП в Дніпропетровській області від 07.08.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував;
- відеозаписом з нагрудних відео реєстраторів поліцейських, який досліджено у судовому засіданні, з якого встановлено, що ОСОБА_1 зупинений працівниками поліції у дворі приватного будинку, на питання працівників поліції, чому він тікав від поліцейських, керуючи транспортним засобом, нічого не відповів, керування транспортним засобом не заперечував, при цьому біля транспортного засобу знаходився один, мав при собі ключі від нього. Працівниками поліції водію повідомлено про виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на місці ДТП або в медичному закладі. ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції від проходження огляду відмовився, пояснивши, що не бачить в цьому сенсу. ОСОБА_1 повідомлено, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено наслідки складання протоколу. Водій пояснив, що наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння йому відомі.
Відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП.
На переконання суду, інформація, що міститься у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях водія ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Таким чином, керуючись ст. ст. 23, 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховую характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, виходячи з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, вважаю за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у вигляді штрафу в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.
Відповідно до вимог ст. 40 -1 КУпАП стягнути з особи, на яку накладено адміністративне стягнення судовий збір на користь держави.
Керуючись ст.ст.40-1, 283, 284, 294, 303 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити правопорушнику, що накладений за вчинення адміністративного правопорушення штраф вноситься в установу банку України.
У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя Т.В. Безрук