Справа № 202/9486/25
Провадження № 1-кс/202/7157/2025
02 жовтня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпра клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042210001552 від 01.10.2025 року,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 347 КК України, -
Слідчий СВ Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , за погодженням прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 , звернувся до суду з клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 347 КК України.
В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що 30.09.2025 року приблизно о 18 год. 10 хв., під час виконання своїх службових обов'язків, визначених Законом України «Про національну поліцію» в добовому наряді, інспектор СПДН ВП Дніпровського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_9 та інспектор СПДН ВП Дніпровського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_10 , прибули на службовому автомобілі марки «Mazda CX5» рік випуску 2024, інв. 101511823, VIN Y69M072SGR1C89154, номерний знак НОМЕР_1 , який закріплено за ними відповідно до наказу начальника ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 № 1301 від 11.06.2025, за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 79-а, де зустріли ОСОБА_4 , який будучи у стані алкогольного сп'яніння, з метою провокування конфлікту, почав нецензурно виражатись в бік поліцейських, однак останні не звернули на провокації уваги та попрямували на обслуговування виклику.
Цього ж дня, близько 18 год. 45 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи біля будинку №79-А по вул. Калиновій у м. Дніпрі, побачив службовий автомобіль марки «Mazda CX5» рік випуску 2024, інв. 101511823, VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , на який нанесено розпізнавальні знаки «Національної поліції України», з якого попередньо вийшли інспектор СПДН ВП Дніпровського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_9 та інспектор СПДН ВП Дніпровського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_10 , які безпосередньо виконували свої службові обов'язки. У цей час у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на пошкодження транспортного засобу що належить працівникові правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, вчиненому шляхом підпалу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, та достовірно знаючи, що автомобіль марки «Mazda CX5» рік випуску 2024, інв. 101511823, VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 належить співробітникам правоохоронного органу, ОСОБА_4 наблизився до вищевказаного автомобілю та, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,
ОСОБА_4 шляхом занесення стороннього джерела запалювання, здійснив підпал транспортного засобу, який належить ГУНП в Дніпропетровській області, марки «Mazda CX5» рік випуску 2024, інв. 101511823, VIN Y69M072SGR1C89154, номерний знак НОМЕР_1 , у результаті чого було пошкоджено решітку радіатору вищезазначеного транспортного засобу.
У подальшому, ОСОБА_4 виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, покинув місце вчинення злочину.
30 вересня 2025 року, о 21:20 годині, в порядку
ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4
01 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення що кваліфіковано за ч. 2 ст. 347 КК України - умисне пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням службових обов'язків працівником правоохоронного органу, вчинене шляхом підпалу, передбаченого ч. 2 ст. 347 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 347 КК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу (тримання під вартою) обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені у ході досудового розслідування, а саме: ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Підозрюваний усвідомлює тяжкість скоєного злочину, який згідно зі ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий (санкція ч. 2 ст. 347 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до п'ятнадцяти років). З огляду на це, у разі усвідомлення неминучості реального позбавлення волі, підозрюваний може намагатися переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні. Враховуючи, що кримінальне правопорушення було вчинено у громадському місці та могло мати очевидців, існує ймовірність тиску з боку підозрюваного на свідків, зокрема у формі погроз чи залякувань, з метою уникнення відповідальності. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення. Підозрюваний проявив умисну протиправну поведінку, що свідчить про зневажливе ставлення до закону та органів державної влади. За наявності свободи пересування він може повторно вчинити подібні дії проти майна державних органів чи громадян, що становитиме небезпеку для суспільства.
Крім того, необхідно враховувати суспільну небезпеку вчиненого діяння - підпал автомобіля, який належить ГУНП в Дніпропетровській області та використовувався для забезпечення правопорядку. Такі дії свідчать про зухвалість підозрюваного, його негативне ставлення до органів правопорядку та демонстрацію відкритої непокори закону.
Беручи до уваги, що органом досудового розслідування встановлено достатні та допустимі докази вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 347 КК України, який є особливо тяжким злочином, а також наявність вищевказаних ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не запобіжить можливим загрозам.
В зв'язку з чим слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.
В ході розгляду клопотання прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, з визначенням застави в розмірі в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 347 КК України.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на необгрунтованість підозри та недоведеність ризиків, просив врахувати особу підозрюваного, який раніше не судимий, та має захворювання на цукровий діабет. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, заперечував проти задоволення клопотання та пояснив, що він офіційно не працює, проживає з матір'ю, має захворювання, раніше не судимий. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема: протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_12 від 01.10.2025, протоколом огляду місця події від 30.09.2025, актом про пожежу від 30.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 01.10.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.10.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 01.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 01.10.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 01.10.2025; протоколом огляду місця події від 01.10.2025; висновком судової дактилоскопічної експертизи від 01.10.2025.
При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з'ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.
При цьому слідчий суддя враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Таким чином на думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 347 КК України.
Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити дане кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у зв'язку з наявністю ризику його переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Такий ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний усвідомлює тяжкість пред'явленого йому обвинувачення. Згідно зі статтею 12 КК України, інкриміноване йому діяння відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки санкцією частини другої статті 347 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до п'ятнадцяти років. Усвідомлюючи неминучість реального призначення покарання у вигляді позбавлення волі у випадку визнання його винним, підозрюваний може вдатися до спроб ухилення від правосуддя, зокрема шляхом переховування, що унеможливить здійснення належного досудового розслідування та судового розгляду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, є доведеним, оскільки підозрюваний знайомий з іншими підозрюваними, а також йому відомі анкетні дані свідків у даному кримінальному провадженні, в зв'язку з чим, він шляхом погроз, шантажу або підкупу може схилити вказаних осіб надання неправдивих показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України також наявний ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення кримінально караних дій. З огляду на тяжкість інкримінованого злочину, спосіб його вчинення, а також враховуючи особу підозрюваного та його поведінку після вчинення діяння, не можна виключати вірогідність повторного вчинення аналогічних чи інших кримінальних правопорушень. Такий ризик свідчить про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу, який забезпечить належну процесуальну поведінку останнього та унеможливить вчинення ним нових протиправних дій.
Інші ризики слідчим суддею не встановлені.
Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_4 , але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Окремо необхідно зазначити, що згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення - підозра достатньо обґрунтована;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується - інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного - ОСОБА_4 є особою середнього віку та має захворювання на цукровий діабет;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців - не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи - підозрюваний не працює;
6) репутацію підозрюваного - підозрюваний позитивно характеризується за місцем проживання;
7) майновий стан підозрюваного - підозрюваний не працює;
8) наявність судимостей у підозрюваного - підозрюваний раніше не судимий;
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше - відомості відсутні;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення - дані відсутні;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини - розмір майнової шкоди на момент повідомлення про підозру не встановлено.
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї - не встановлено.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м'якого запобіжного заходу, виходячи з наступного.
З урахуванням особи підозрюваного, який раніше не судимий, але ж підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м'якого запобіжного заходу, оскільки застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, фактично не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч.ч. 1,3,5 ст. 177 КПК України.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також встановлений судом ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на переконання слідчого судді є найбільш вагомим, що в свою чергу приводить слідчого суддю до переконання, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 347 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 347 КК України, особу підозрюваного, який не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків, при цьому ОСОБА_4 підозрюється у тому, що умисно вчинив підпал транспортного засобу, який належить Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області та перебував у службовому користуванні для виконання завдань, пов'язаних із забезпеченням охорони громадського порядку, безпеки громадян та належного виконання працівниками поліції своїх службових обов'язків. Такі дії підозрюваного слід розцінювати як суспільно небезпечні, що посягають не лише на право власності, але й на авторитет та належне функціонування органів державної влади, зокрема правоохоронних органів. Вчинення умисного підпалу службового автомобіля свідчить про зухвалий характер поведінки підозрюваного, його відверте негативне ставлення до діяльності органів правопорядку та демонстративну непокору встановленим у державі правовим нормам.
З урахуванням вищевикладених обставин, приймаючи до уваги особу підозрюваного ОСОБА_4 , тяжкість вчинення ним кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі 99 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 299 772 грн. 00 коп., оскільки саме такий розмір застави, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, характеру інкримінованого кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, по 29 листопада 2025 року включно.
Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 99 (дев'яносто дев'ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 299 772 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави вона буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала слідчого судді діє по 29.11.2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1