Справа №155/520/25
Провадження №2/155/365/25
06.10.2025 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судового засідання Федонюк О.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Богоноса Ігоря Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
Позивач ОСОБА_1 01 квітня 2025 року через свого представника звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Свій позов мотивує тим, що рішенням Горохівського районного суду від 06.12.2022 року шлюб між сторонами розірвано. В шлюбі, за спільні кошти, згідно договору купівлі-продажу, 1160, 17.08.2012 сторонами придбано житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , що розміщений на земельній ділянці кадастровий номер 0720888601:01:001:0168 площею 0.12 га. Позивач вказує, що після розлучення разом з дітьми рік проживали у спірному будинку, проте відповідач систематично дебоширив та вигнав позивача з дітьми з спірного житла. Після чого відповідач змінив замки та позивач з дітьми повністю втратили доступ до спірного майна. У зв'язку із вказаним позивач з дітьми згідно договору від 01.04.2024 року змушена орендувати квартиру за адресою АДРЕСА_2 . За оренду цієї квартири позивач сплачує 3 000 грн. в місяць, а аліменти згідно рішення Горохівського районного суду від 19 червня 2024 року у справі №155/753/24 відповідач сплачує в розмірі 3600 грн. на обох дітей, вказане вище свідчить, що майже усі аліменти заявник змушена сплачувати за оренду квартири.
Просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя та збільшити 1/2 частку позивача у спільному майні у зв'язку із проживання з нею, дітей до 1/4.
Виділити у власність, ОСОБА_1 3/4 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 вартістю 302331,75 грн.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 14 липня 2025 року після усунення недоліків відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 13 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в суде засідання не з'явилися проте у заяві до суду представник позивач просить розгляд справи проводити у їх відсутності, позов підтримав повністю та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засіданні не з'явився, проте подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги не визнав. 06.10.2025 року подав письмові пояснення в яких вказав, що бере участь у вихованні та забезпеченні дітей, здійснює регулярні платежі аліментів. Вважає, що проживання дітей з позивачем не є автоматичною підставою для передання їй більшої частки майна. Також вважає, що позивач фактично не згодна із розміром аліментів, що на його думку не є безумовною підставою для відступу від рівності розміру часток спільного майна колишнього подружжя. Вважає недоведеними підстави на які посилається позивач у позові. Просить визнати частки спільного майна - житлового будинку по частці кожному із сторін.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що з 08.09.2007 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Горохівського районного суду від 06.12.2022 року, яке набрало законної сили (а.с.26, 27, 33).
У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Рішенням Горохівського районного суду від 19.06.2024 року, яке набрало законної сили ухвалено стягувати аліменти з відповідача (а.с.28-32).
За час перебування у шлюбі позивач та відповідач на підставі договору купівлі продажу №1160 від 17.08.2012 року набули у спільну власність житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на зазначений будинок зареєстроване за ОСОБА_2 , (а.с.9, 36).
Відповідно до довідки про фактично зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб №46 від 14.03.2025 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.25).
Матеріали справи містять також копію договору оренди квартири від 01 березня 2023 року, відповідно до якого орендар ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Розмір орендної плати становить 3000 грн (а.с.13 зворот 14).
Відповідно до вимог частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами 1, 2, 3 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17, в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року по справі №654/4518/18.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі вищенаведених письмових доказів суд дійшов висновку про те, що придбане сторонами підчас шлюбу майно, а саме: житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу в порядку статті 70 СК України.
Поділ між сторонами спірного житлового будинку шляхом визнання за кожною із сторін права власності частку будинку не порушує прав сторін, а також норми статей 70 СК України та 372 ЦК України. Вказаний житловий будинок належать сторонам на праві спільної сумісної власності, а тому обставинам справи відповідає переведення правого режиму спільної власності на житловий будинок із сумісної власності без визначення часток співвласників в часткову власність із визначенням часток у праві власності.
Водночас суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що коштів, які сплачує відповідач в якості аліментів, недостатньо для навчання та утримання дітей. Представник позивача або позивач не надали до суду жодних доказів щодо розміру витрат, які є необхідними для утримання та навчання дітей, а також не надали доказів наявності цих витрат взагалі.
Окрім того, суд бере до уваги доводи відповідача викладені у письмових поясненнях щодо належного виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки останнім було надано доказів, які підтверджують, що позивач не ухиляється від сплати аліментів на утримання спільних дітей.
Для збільшення частки під час поділу майна подружжя в порядку ч.3 ст.70 СК України заінтересована сторона справи має довести не тільки факт проживання дітей з одним із подружжя, а й те, що розмір аліментів, які одержує така сторона, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей. Саме лише посилання на недостатність розміру аліментів, без надання доказів необхідних витрат на фізичний, духовний розвиток та лікування дітей, є явно недостатнім для застосування судом ч.3 ст.70 СК України.
Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна позивачем не доведено, тому суд не вбачає підстав для відступлення від рівності часток майна подружжя.
Виходячи з вищесказаного, оскільки Сімейним кодексом України передбачені виключні підстави для відступлення судом від засади рівності часток подружжя, суд не вбачає обставини, наведені ОСОБА_1 істотними для збільшення її частки, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наведених нею підстав для відступу від засади рівності часток при поділі спільного сумісного майна подружжя.
Судом встановлено, що спірний житловий будинок був побудований під час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому суд приходить до висновку, що вказане майно підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Оскільки позивачем було заявлено вимоги про визнання за нею права власності на 3/4 частки житлового будинку, а суд прийшов до переконання про визнання за нею права власності на 1/2 частки такого, що становить 66,7 % заявлених вимог, відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 66,7 % підтверджених понесених витрат на оплату судового збору, що становить 1613,25 грн.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов представника позивача - адвоката Богоноса Ігоря Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задовольнити частково.
Визнати житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Здійснити поділ об'єкта спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :
-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ;
-визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підтверджених витрати по сплаті судового збору в розмірі 1613 (одна тисяча шістсот тринадцять) гривень 25 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення у повному обсязі складено 06.10.2025 року.
Cуддя Горохівського районного суду
Волинської області Д.Т.Санакоєв