Номер провадження: 11-кп/813/989/25
Справа № 521/14948/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Хаджибейського (Малиновського) районного суду м. Одеси від 22.10.2024 року, відносно ОСОБА_9 ,
установив
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції було частково задоволено подання начальника ДУ «Одеська виправна колонія №14» ОСОБА_10 .
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнено засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.01.2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Також суд ухвалив, що ОСОБА_9 вважається таким, що засуджений вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 08.03.2023 року за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців та на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком та вироком Одеського апеляційного суду від 23.02.2023 року, шляхом часткового складання призначених основних покарань, остаточно до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці зі штрафом у розмірі 1000 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, додаткове покарання у виді штрафу у розмірі 1000 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, призначене за вироком Одеського апеляційного суду від 23.02.2023 року, виконується самостійно.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор Малиновської окружної прокуратури ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_9 за вироками Одеського апеляційного суду від 23.02.2023 року, Суворовського районного суду м. Одеси від 26.01.2022 року завдав матеріальну шкоду по кожному з епізодів на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, тому є необхідність привести вищевказані вироки у відповідність до вимог вказаного Закону, звільнивши засудженого ОСОБА_9 від призначеного покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України.
Отже, на думку прокурора, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність (не застосував закон, який підлягає застосуванню), та допустив порушення, які є істотними та такими, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
На підставі цього просить ухвалу суду відносно ОСОБА_9 скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання начальника ДУ «Одеська виправна колонія № 14» ОСОБА_11 та звільнити засудженого від покарань призначених йому: вироком Одеського апеляційного суду від 23.02.2023 за ч.3 ст.185 КК України; вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 26.01.2022 за ч.1 ст.185 КК України.
Вважати, що ОСОБА_9 відбув покарання у виді арешту на строк 6 місяців, призначене вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 08.03.2023 за ч.1 ст.296 КК України. Звільнити засудженого від покарання у зв'язку із його фактичним відбуттям.
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_9 повідомлявся про призначення апеляційного розгляду шляхом надіслання відповідних повідомлень до ДУ «Одеська виправна колонія №14», однак він із відповідними заявами про забезпечення його явки на адресу суду не звертався.
Оскільки в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища ОСОБА_9 та він своєчасно належним чином повідомлений про судовий розгляд, за згодою прокурора, апеляційний розгляд проведений за відсутності засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз ухвали суду першої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення не відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону.
Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Частиною третьою ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.
Як видно з матеріалів справи, начальник ДУ «Одеська виправна колонія №14» звернувся до суду першої інстанції з поданням про приведення у відповідність до положень Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року вироку Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.01.2024 року, яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Згідно матеріалів судової справи, 23.02.2023 року вироком Одеського апеляційного суду було скасовано вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30.06.2022 року в частині призначеного ОСОБА_9 покарання та ухвалено в цій частині нове покарання за вчинення ним кримінального правопорушення, а саме за епізодом:
- від 04 вересня 2021 року як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно (ч. 3 ст. 185 КК України), сума викраденого майна - 1035 гривень.
Згідно вироку Одеського апеляційного суду від 26.01.2022 року ОСОБА_9 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднано до призначеного покарання за цим вироком невідбуте покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 гривень, яке призначене вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 28.04.2021 року та остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 гривень. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком та вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 26.01.2022 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_12 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 гривень. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 гривень, - виконувати самостійно.
08.03.2023 року ОСОБА_9 було засуджено вироком Суворовського районного суду м. Одеси за вчинення кримінального правопорушення, а саме за епізодом:
- від 22 лютого 2023 року як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом (ч. 1 ст. 296 КК України).
Згідно вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 08.03.2023 року ОСОБА_9 призначено покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді арешту на строк 6 місяців та на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком та вироком Одеського апеляційного суду від 23.02.2023 року, шляхом часткового складання призначених основних покарань, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці зі штрафом у розмірі 1000 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, додаткове покарання у виді штрафу у розмірі 1000 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, призначене за вироком Одеського апеляційного суду від 23.02.2023 року, виконувати самостійно.
05.01.2024 року ОСОБА_9 було засуджено вироком Комінтернівського районного суду Одеської області за вчинення кримінального правопорушення, а саме за епізодом:
- від 16 липня 2023 року як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторна, в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 185 КК України), сума викраденого майна - 1500 гривень.
Згідно вироку Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.01.2024 року ОСОБА_9 призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці та до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Одеського апеляційного суду від 23.02.2023 року і остаточно визначено покарання у виді 5 років і 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17 000 гривень, виконувати самостійно.
Вказаним вироком не враховано вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 08.03.2023 року за ч. 1 ст. 296, с. 4 ст. 70, ст. 72 КК України.
На даний час ОСОБА_9 за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.01.2024 року відбуває покарання у Державній установі «Одеська виправна колонія №14».
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 1 статті 5 Кримінального Кодексу України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09.08.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст.51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст.51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, з часу набуття 09.08.2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 гривні, тобто неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 1135 гривень на 2021 рік, а 2 неоподатковуваних мінімумів (ч. 2 ст. 51 КпАП України) становить 2270 гривень.
Станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 гривні, тобто неоподатковуваний мінімумів доходів громадян становить 1342 гривні на 2023 рік, а 2 неоподатковуваних мінімумів (ч. 2 ст. 51 КпАП України) становить 2684 гривні.
Враховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_9 майна (крадіжок) за епізодами від 08.04.2021 року - 1000 гривень; від 04.09.2021 року - 1035 гривень була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-ІХ та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 2270 гривень в 2021 році, то до вказаних дій ОСОБА_9 має застосовуватись ст. 5 КК України, на підставі чого апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи прокурора в цій частині.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у Постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зробила висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів.
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_9 за вироками Одеського апеляційного суду від 23.02.2023 року, яким скасовано вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30.06.2022 року в частині призначеного ОСОБА_9 покарання та ухвалено в цій частині нове покарання за ч.3 ст.185 КК України; Суворовського районного суду м. Одеси від 26.01.2022 року завдав матеріальну шкоду по кожному з епізодів на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, є необхідність привести вищевказані вироки у відповідність до вимог вказаного Закону, звільнивши засудженого ОСОБА_9 від призначеного покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України.
Згідно зі ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України вбачається, ш;о неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, серед іншого, є незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив в задоволенні подання начальника ДУ «Одеська виправна колонія № 14» ОСОБА_11 та не врахував всі обставини та положення законодавства, викладені вище.
Таким чином, не звільнивши ОСОБА_9 від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність (не застосував закон, який підлягає застосуванню), та допустив порушення, які є істотними та такими, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до припису п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, а доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, тому вони підлягають задоволенню, а ухвала суду 1-ої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення подання установи виконання покарань.
Керуючись ст.ст. 24, 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532, 537, 539 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив
Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22.10.2024 року відносно ОСОБА_9 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання начальника ДУ «Одеська виправна колонія № 14» ОСОБА_11 та звільнити засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарань призначених йому: вироком Одеського апеляційного суду від 23.02.2023 року за ч.3 ст.185 КК України; вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 26.01.2022 року за ч.1 ст.185 КК України.
Вважати, що ОСОБА_9 відбув покарання у виді арешту на строк 6 місяців, призначене вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 08.03.2023 року за ч.1 ст. 296 КК України.
Звільнити ОСОБА_9 від покарання у зв'язку з його фактичним відбуттям.
Копію ухвали направити до ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» для виконання в частині звільнення засудженого ОСОБА_9 та вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4