1Справа № 334/6095/25 2/335/3569/2025
07 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., представника позивача Фартушного В.С., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених грошових коштів, -
До Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності починаючи з 18.02.2014 року відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності призначену з 18.02.2014 року. 04.07.2023 року ОСОБА_1 надав до управління заяву щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, згідно чого 06.07.2023 року було проведено перерахунок пенсії. За результатом аудиторської перевірки встановлено, що під час переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1 з 04.07.2023 року розмір пенсії обчислено з не вірним коефіцієнтом стажу, а саме виключено із розрахунку страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням після 01.01.2004 (абз.4 ч.1 ст.24 Закону 1058).
Таким чином, за період з 04.07.2023 по 31.07.2024 року утворилася переплата пенсії, яка склала 14352,93 грн.
Для вирішення питання щодо утримання залишку переплати ОСОБА_1 направлялись листи-запрошення, пропонувалось повернути переплату шляхом написання заяви, щодо її утримання, або повернення коштів на рахунок управління. На теперішній час зайво виплачені кошти до Головного управління ПФУ не надходили.
Таким чином, безпідставно набута відповідачем пенсія, фактично, є завданням шкоди державному бюджету та призводить до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суму надмірно виплаченої пенсії за період з 04.07.2023 року по 31.07.2024 року включно, у розмірі 14352,93 грн.
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
Відзив від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази надані позивачем, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач), перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності починаючи з 18.02.2014 року відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.07.2023 року ОСОБА_1 надав до управління заяву щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, згідно чого 06.07.2023 року було проведено перерахунок пенсії.
За результатом аудиторської перевірки встановлено, що під час переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1 з 04.07.2023 року розмір пенсії обчислено з невірним коефіцієнтом стажу, а саме виключено із розрахунку страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням після 01.01.2004 (абз.4 ч.1 ст.24 Закону 1058).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.08.2024 року відповідача було повідомлено, що у зв'язку з перерахуванням пенсії виникла переплата в сумі 14352,93 грн. за період з 04 липня 2023 року по 31 липня 2024 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.03.2025 року відповідача було повідомлено, що у зв'язку з перерахуванням пенсії виникла переплата в сумі 14352,93 грн. за період з 04 липня 2023 року по 31 липня 2024 року та запропоновано написати заяву в управлінні щодо повернення суми переплати або добровільно повернути переплату на розрахунковий розрахунок.
З індивідуального перерахунку у зв'язку з уточненням даних в ЕПС від 08.08.2024 року убачається, що розмір переплати пенсії за період з 04 липня 2023 року по 31 липня 2024 року становить 14352,93 грн вид перерахунку у зв'язку з уточненням даних в ЄСП 04.07.2023.
Зі службової записки 19.08.2024 щодо виникнення переплати пенсії ОСОБА_1 встановлено, що за результатом аудиторської перевірки встановлено, що під час переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з 04.07.2023 розмір пенсії обчислено з не вірним коефіцієнтом стажу. Пенсійну справу приведено у відповідність, що призвело до переплати з 01.07.2023 по 31.07.2024 у сумі 14352,93 грн.
Зі службової записки від 08.05.2025 року щодо причин виникнення переплат ОСОБА_1 причиною зазначено уточнено розрахунок стажу за списком1, виключено із розрахунку страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням після 01.01.2004 року (абз.4 ч.1 ст.24 Закону 1058)
Зі службової записки від 25.04.2025 року щодо виникнення переплат ОСОБА_1 на суму 14352,93 грн. зазначено приведення у відповідність коефіціент стажу (коригування пільгового стажу за СП1).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки окрему письмову заяву про визнання позову відповідач до суду не подавав, а тому судом не застосовуються положення ст. 206 ЦПК України.
Разом із тим, у судовому засіданні відповідач не заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що не має бажання сперечатися з державою, а тому просить стягувати з його пенсії по 20 % до погашення заборгованості. Вказав, що УПСЗН вже з його пенсії знімає по 20 % пенсії і йому не відомо чому виникла така переплата у пенсії, він надав усі документи і претензій до нього не було.
Під час дослідження доказів наявних в матеріалах справи на стадії ухвалення судового рішення, суд встановив, що суд законні підстави для ухвалює рішення про задоволення позову, що є підставою для відмови у задоволенні позову виходячи з такого.
Встановлено, що між сторонами у справі виникли спірні правовідносини щодо повернення набутої пенсії за відсутності правової підстави.
Вирішуючи цей спір, суд виходить з таких мотивів та норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами частини першої статті 50 вищевказаного Закону, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналась або могла дізнатись про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає за допущене нею погіршення майна.
Таким чином, переплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем лише за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України).
При цьому, у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Такий правовий висновок щодо застосування статті 1215 ЦК України викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14; Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17; Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року у справі № 174/404/16-ц.
Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15, у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 173/424/17 зазначено, що обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії). Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру. Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів. Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Указаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, а отже можливості для прийняття рішення про стягнення сум переплати у випадку неправильного обчислення розміру пенсії працівником пенсійного органу чи у зв'язку з технічною помилкою чи помилкою програмного забезпечення, законодавством не передбачено.
При цьому, обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині першій статті 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заявлені ним позовні вимоги з вищенаведених законодавчо встановлених підстав обґрунтовує лише набуттям майна за відсутністю правової підстави.
При цьому судом відзначається, що позивачем не надано до суду доказів зловживань з боку відповідача, які б доводили його недобросовісність під час нарахування розміру пенсії та безпідставність отриманих грошових коштів, за період з 01.07.2023 по 31.07.2024 року.
Разом з тим, позивачем у справі не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов'язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.
Будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку управління, так і зловживань (недобросовісності) ОСОБА_1 , що призвели до безпідставної виплати йому пенсії, позивач суду не надав.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області недостовірні дані під час нарахування та виплати йому пенсії.
У пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Аналогічний висновок міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, у справі «Гаші проти Хорватії».
За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 коштів у розмірі 14352,93 грн., як і не встановлено наявності рахункової помилки, зазначена сума, яка є пенсійною виплатою, поверненню Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області не підлягає, тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за їх недоведеністю.
Щодо судових витрат, то такі у цій справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295, 296 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених грошових коштів, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Апаллонова