1Справа № 335/9240/25 1-кс/335/3403/2025
06 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП України в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022100000000516, -
Слідча звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022100000000516 від 07.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 368 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється СУ ГУНП в Запорізькій області.
В обґрунтування клопотання зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінальних правопорушень причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України. Органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваним ОСОБА_4 було придбано нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке оформлено на його матір.
Посилаючись на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, слідча просить накласти арешт на вищезазначене майно.
Слідча клопотання про арешт майна підтримала та наполягала на його задоволенні, про що подала відповідну письмову заяву.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, власник майна, щодо арешту якого заявлено дане клопотання, у судове засідання не викликався.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено без фіксації судового процесу технічними засобами, на підставі наданих матеріалів.
Дослідивши клопотання, матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Згідно зі ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження , а заходом забезпечення кримінального провадження, в тому числі, є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України , арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 442361714 від 05.09.2025, право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Відповідно до положень ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Законом передбачено, що конфіскація майна як вид покарання є санкцією за правопорушення і застосовується як покарання або захід впливу за вчинення злочину, що є її головною метою.
Тобто, арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання може застосовуватись виключно у разі закріплення цього покарання у санкції статті, за якою, зокрема, підозрюється особа та застосовується тільки до майна, що є власністю підозрюваного. При застосуванні такого виду заходу забезпечення кримінального провадження Законом не перебачено альтернативи, шляхом накладення арешту на майно третіх осіб, відмінних від підозрюваного.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за вчинення яких передбачено покарання, в тому числі, у вигляді конфіскації майна.
При цьому, з наданих матеріалів клопотання не встановлено даних, які б свідчили, що нерухоме майно, про застосування арешту до якого слідчою заявлено клопотання, перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 167, 369, 372 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП України в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022100000000516 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1