Дата документу 07.10.2025
Справа № 334/7413/25
Провадження № 1-кп/334/711/25
07 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Дніпровський районний суд м.Запоріжжя, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене 22.07.2025 до ЄРДР за № 12025082050001416 (334/7413/25, 1-кп/334/711/25) за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Запоріжжі, громадянина України, освіта вища, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України (далі КК України) у викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану
що надійшло до Дніпровського районного суду м.Запоріжжя з угодою про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим,
за участі: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , -
встановив:
Формулювання обвинувачення.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_3 обвинувачується у наступному.
21.07.2025 у період часу з 15:45 по 15:50 ОСОБА_3 , перебуваючи біля другого під'їзду б. 14 по вул. Ладозькій в м. Запоріжжя, на лавці виявив жіночу сумку, вироблену зі шкіри чорного кольору, в середині якої був мобільний телефон марки «InfinixZero30», моделі «Х6731В», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім-картою оператора стільникового зв'язку «Київстар», з мобільним номером НОМЕР_3 , чохлом коричневого кольору, ключами з брелоком, що перебували у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на право власності належать її матері - ОСОБА_7 .
Цього ж дня, приблизно о 15:51, ОСОБА_3 , маючи умисел, направлений на викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи та скориставшись тим, що поблизу вказаного під'їзду відсутні будь-які особи, таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_7 , що перебувало у користуванні доньки останньої - ОСОБА_6 , а саме: жіночу сумку, вироблену зі шкіри, чорного кольору, чохлом, коричневого кольору, що не представляють для останньої матеріальної цінності, з мобільним телефоном марки «InfinixZero30», моделі «Х6731В», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 7 292 гривень 67 копійок, з сім-картою оператора стільникового зв'язку «Київстар» з мобільним номером НОМЕР_3 , ключами з брелоком, що не представляють матеріальної цінності для потерпілого, чим завдав матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 7 292 гривень 67 копійок..
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.
ОСОБА_3 обвинувачується за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України (далі КК України) у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.
04 вересня 2025 року у кримінальному провадженні №12025082050001416 укладено угоду про визнання винуватості.
Угода укладена між прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 .
Потерпілою ОСОБА_7 надано письмову згоду на укладання даної угоди. Відповідно до наданої суду заяви потерпіла просила суд затвердити угоду, призначити покарання обвинуваченому не пов'язане з позбавленням волі; матеріальна шкода відшкодована, цивільний позов заявляти не буде.
Відповідно до угоди, обвинувачений ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого обвинувачення та зобов'язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення у судовому провадженні.
Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за частиною четвертою статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Крім цього, сторони узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з покладенням, передбачених т.. 76 КК України обов'язків.
Згідно з угодою, обвинувачений ОСОБА_3 згоден на призначення вказаного покарання.
Відповідно до угоди, сторонам відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваного є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини четвертої статті 394 та частини третьої статті 424 КПК України, а для підозрюваного також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.
В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Суд доходить до висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості, виходячи з наступного.
1.ОСОБА_3 підтримав укладення угоди. Вказав, що уклав угоду добровільно. Насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою йому ніхто не надавав. Зі скаргами на сторону обвинувачення під час здійснення провадження не звертався. Обвинувачений повідомив, що беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні. Розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, що зазначене в угоді та підтверджено в судовому засіданні.
ОСОБА_3 зазначив, що цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення. І він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Однак, при цьому наполягає на укладенні угоди. Він повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.
Захисник ОСОБА_5 повідомив, що здійснював захист обвинуваченого під час досудового слідства, в тому числі під час укладення угоди. Повністю підтвердив зазначені його підзахисним дані.
2. Прокурор ОСОБА_4 угоду підтримала, зазначила про її добровільність. Повідомила, що розглядуване кримінальне правопорушення належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості. Обвинувач повідомила суду обставини, які було враховано при укладенні угоди про визнання винуватості, що фактично відповідають змісту самої угоди. Зазначила про надання потерпілою письмової згоди прокурору на укладення угоди.
3. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди (пункт 1 частини четвертої статті 469 КПК України).
4. Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
4.1. Умови угоди не суперечать вимогам закону, дії ОСОБА_3 кваліфіковано вірно, за ними можливе укладення угоди.
Судом встановлено, що угоду укладено у провадженні щодо тяжкого злочину. Санкція частини четвертої статті 185 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що відносить вчинений злочин, відповідно до статті 12 КК України, до тяжкого злочину.
Прокурором вірно кваліфіковано дії ОСОБА_3 за частиною 4 статті 185 КК України, що з'ясовувалось та підтверджено у судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_7 04.09.2025 надала письмову згоду на укладання угоди про визнання винуватості.
Тобто, підстав для відмови у затвердженні угоди, через її невідповідність вимогам закону немає, оскільки правова кваліфікація дій обвинуваченого, яка є вірною, дозволяє укладення угоди про визнання винуватості.
4.2. Судом не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним.
Сторони угоди, а також захисник, підтвердили добровільність її укладення. У суду не виникло жодних сумнівів у добровільності укладення угоди про визнання винуватості.
4.3. Виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань є цілком можливим.
4.4. Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_3 .
Вивченням обвинувального акту та угоди про визнання винуватості з'ясовано, що існують підстави стверджувати, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України. Фактичні обставини, описані у обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_3 цих обставин, дають можливість суду дійти висновку існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченого.
Отже, угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону. Підстав для відмови у її затвердженні немає.
Щодо покарання.
2.Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення.
За вчинення кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України сторони домовились призначити покарання, встановлене санкцією статті у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Домовились про звільнення від відбування такого покарання у порядку статті 75 КК України з випробуванням.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень статей 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за статтею 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з частиною п'ятою статті 65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Частинами другою, третьою та четвертою статті 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, в тому числі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , вину визнав, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, пенсіонер, усунув завдану матеріальну шкоду, його виправлення можливе без відбування покарання в містах позбавлення волі, а тому суд дійшов висновку про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням строком один рік.
2. Щодо питання покладення обов'язків із числа регламентованих статтею 76 КК України, то суд враховує, що частиною другою статті 75 КК України передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У цьому випадку, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Тобто, перелік обов'язків суд визначає самостійно з урахуванням характеру та тяжкості обвинувачення.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені пунктами 1-2 частини першої та пунктом 2 частини третьої статті 76 КК України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень т..100 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 891 грн. 40 коп. в дохід держави (висновок експерта № СЕ-19/108-25/16898-ТВ від 30.07.2025).
Відповідно до ч.4 ст.174, п.1 ч.4 ст.374 КПК України, суд скасовує арешти майна обвинуваченого ОСОБА_3 , накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2025.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, т..ст.373, 374, 376 п. 2 ч. 4 ст. 469, т.. 472, ч. 2 ст.473, т..ст. 474, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 04 вересня 2025 року у кримінальному провадженні №12025082050001416 від 22.07.2025, укладену між прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
Призначити ОСОБА_3 за частиною четвертою статті 185 КК України узгоджену між прокурором та обвинуваченим міру покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Згідно статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Арешт майна обвинуваченого ОСОБА_3 , накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2025 - скасувати
Речові докази:
- матеріали відеозапису з ТЦ «Амстор» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Петра Сагайдачного, б.20Б з камер відеонагляду ІС «Безпечне місто», які містяться на матеріальному носії інформації флеш-накопичувачу KingstonUSB3.2 DT256 Gb; матеріали відеозапису по вул. Дмитра Вишневецького з камер відеонагляду ІС «Безпечне місто», які містяться на DVD-R диску для лазерних систем зчитування «Му media»; матеріали відеозапису поблизу будинку за адресою:м. Запоріжжя, вул. Д.Вишневецького, б. 14 з камер відеоспостереження, які містяться на DVD-R диску для лазерних систем зчитування «Му media» зберігати в матеріалах кримінального провадження (прокуратура);
- виписка руху грошових коштів по банківському НОМЕР_4 , відкритого в АТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_3 , яку добровільно видав ОСОБА_3 , зберігати при матеріалах кримінального провадження (суд).
- чорну сумку з мобільним телефоном «InfinixZero30», моделі «Х6731В», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім- картою оператора стільникового зв'язку «Київстар», з мобільним номером НОМЕР_3 , чохлом коричневого кольору та ключами з брелоком, передані на відповідальне зберігання користувачу ОСОБА_6 залишити за належністю останній;
- тканеву бейсболку (кепку) з козирком чорного кольору, верхня частина світло-бежевого кольору; сорочку темно рожевого кольору з коротким рукавом та шорти камуфляжного забарвлення, передані на відповідальне зберігання обвинуваченому - залишити за належністю ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 891 грн. 40 грн.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м.Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.
Суддя: