Справа № 314/4490/25
Провадження № 1-кс/314/1291/2025
03.10.2025 м. Вільнянськ
Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12025082210000631 від 29.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-
встановив:
слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025082210000631 від 29.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.09.2025 до відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт від о/у СКП ВнП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про те, шо встановлена особа на території м. Вільнянськ, Запорізького району Запорізької області займається розповсюдженням наркотичного засобу.
29.09.2025 в ході проведення контрольованої закупки на території Запорізького району, Запорізької області відома особа збула один зіп-пакет з рослинною речовиною сіро-зеленого кольору.
В ході огляду місця події, в службовому кабінеті № 37 відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, за адресою: вул. Бочарова, 17, м. Вільнянськ, свідок видав один зіп-пакет з рослинною речовиною сіро-зеленого кольору, яку придбав у знайомого хлопця на ім'я ОСОБА_6 та залишок грошових коштів в сумі 200 грн номіналом 200 грн ЄЕ 7917935, які отримував для проведення контрольованої закупки.
Після огляду один зіп-пакет з рослинною речовиною сіро-зеленого кольору вилучений та упакований до сейф-пакету № WAR 0084230, грошові кошти упаковано до паперового конверту.
На стадії досудового розслідування виникла необхідність у забезпеченні арешту вищеописаного майна, так як воно має значення речових доказів.
Забезпечення арешту вилученого майна необхідно для встановлення об'єктивної істини по даному кримінальному правопорушенню, так як вказані предмети можуть містити унікальні ідентифікаційні ознаки, що в подальшому може надати змогу встановити об'єктивну істину по даному кримінальному провадженню.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Враховуючи вищевикладене, положення ст. 2 КПК України (згідно якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, кожна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура), положення ч. 2 ст. 170 КПК України (арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди), введений на даний час на території України Указом Президента воєнний стан, суд дійшов висновку, що відсутність учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду питання доцільності накладення арешту на майно у кримінальному провадженні.
Перевіривши надані матеріали до клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 166, 170 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди злочину.
Однак, відповідно до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» обіг наркотичних речовин є забороненим, а тому ці речі не мають ознак майна, що перебуває у вільному обігу, наркотичні речовини не можуть бути повернуті особам, у яких вони вилучені.
Слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту на зіп-пакет з рослинною речовиною сіро-зеленого кольору, не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, зокрема меті арешту. Слідчим не доведена така мета забезпечення арешту, як збереження речових доказів, для запобігання їх приховування, пошкодження, втрати, знищення, використання або перетворення, оскільки таке майно на даний час вже визнано речовим доказом, та відповідно до Постанови КМУ від 19 листопада 2012 року №1104 «Про затвердження Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Окрім цього, в разі, якщо вказане майно відповідно до висновку експерта буде визнане наркотичним засобом, воно не може бути повернуте його власнику.
Накладення арешту в даному випадку з метою підтвердження, що вказані речовини є наркотичним засобом суперечить вимогам кримінально-процесуального закону, оскільки у випадку відсутності такого висновку виникають сумніви у кримінально-правовій кваліфікації та наявності в діях особи складу вказаного кримінального правопорушення.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого в цій частині про накладення арешту на майно є безпідставним та невмотивованим, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Слідчий суддя вважає, що відмова в накладенні арешту не тягне за собою виконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, оскільки майно, на яке просить слідчий накласти арешт, не є тимчасово вилученим в розумінні кримінально-процесуального закону.
Що стосується питання про накладення арешту на залишок грошових коштів в сумі 200 грн номіналом 200 грн ЄЕ 7917935, то слідчий суддя вважає, що дане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема, може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим, приходить до висновку про задоволення в цій частині клопотання шляхом накладення арешту на вищезазначене майно, з метою збереження речових доказів.
Керуючись вимогами ст. ст. 100, 167, 169, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на: залишок грошових коштів в сумі 200 грн номіналом 200 грн ЄЕ 7917935, в обсязі позбавлення права на відчуження, користування, розпорядження вказаного майна, з подальшою передачею на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, що розташована по вул. Бочарова, 17 у м. Вільнянськ, Запорізького району, Запорізької області.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а власником - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1
03.10.2025