Справа № 308/13069/25
07 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді - Шумило Н.Б.
за участю секретарів судового засідання - Дуб В.І.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Холмогорової Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін) ДПС України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Холмогорова Л.В., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) ДПС України, в якому просить скасувати постанову про накладення аміністративного стягнення ЗхРУ №019816 від 28 серпня 2025 року, у виді штрафу в розмірі 850 грн., винесену начальником групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_2 Прикордонного загону ДПСУ, ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 202 КУпАП, провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Позов обґрунтовано тим, що 28.08.2025 начальником групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_2 Прикордонного загону ДПСУ ОСОБА_2 було винесено постанову ЗхРУ № 019816 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , за ч.1 ст.202 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. В оскаржуваній постанові зазначено, що 28.08.2025 р. о 19:45 год. затриманий на відстані близько 3000 метрів до лінії державного кордону за порушення правил прикордонного режиму, а саме, знаходився в прикордонній смузі без дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби України. Позивачу інкриміновано «порушення п. 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого ПКМУ № 1147 від 07.07.1998р.».
З винесеною Постановою ЗхРУ № 019816 від 28.08.2025 року не погоджуються, вважають її протиправною. Позивач зазначає, що 28 серпня 2025 року о 17:00 год., приїхав на автомобілі відвідати туристичне місце до водоспаду «Плішка» поруч готельного комплексу «Бабаєво», Ужгородського району (колишній Перечинський), так як перебував вдома у м. Ужгороді у відпустці, терміном 15 календарних днів, з 18.08.2025 року по 02.09.2025 року, що підтверджується відпускним квитком. Автомобіль залишив біля готелю. Це була побутова поїздка у місце масового відвідування природного об'єкту. Перебуваючи біля водоспаду «Плішка», до Позивача підійшов невідомий чоловік, поводився зухвало, не представився і не пред'явив документи, що посвідчують особу та не пояснив причину звернення. У подальшому, цей громадянин почав підвищувати голос, використовуючи ненормативну лексику та почав наближатися до Позивача, вимагаючи показати документи, на що Позивач пред'явив «Резерв+» та паспорт громадянина України. На запитання позивача, що саме він порушив, конструктивної відповіді не почув. Щоб уникнути конфлікту, позивач вирішив припинити спілкування та піти до автомобіля. Розвернувшись у сторону автомобіля, відчув, як ця особа вхопивши позивача за руки штовхнув, ОСОБА_1 впав, після чого відчув на собі удари від цієї особи та погрози зброєю. Після чого, приїхав автомобіль з іншими людьми, які були одягнені у спортивний одяг та відвезли Позивача на прикордонну заставу у селі Кам'яниця, де тримали його до ранку наступного дня, без складання протоколу затримання. У зв'язку з травмами, Позивач просив викликати лікарів, проте, йому було відмовлено у наданні медичної допомоги, навіть коли втрачав свідомість. Також, йому відмовили у праві на захисника. Постанову Позивачу вручили вранці 29.08.2025 року о 08:00 год. Усі незаконні дії по відношенню до Позивача викладені у заяві про кримінальне правопорушення та направлені у ТУ ДБР у місті Львові.
Звертають увагу, що в оскаржуваній Постанові у графі «документ, що посвідчує особу» вказано паспорт громадянина України для виїзду за кордон», ці дані були записані із застосунку «Дія». При цьому, не вказано про паспорт громадянина України.
В матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП.
Зазначено, що позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій, займає посаду старшини в НОМЕР_3 мобільному прикордонному загоні. Також, позивач є спеціалістом з розмінування місцевості та знищення вибухо небезпечних предметів першого рівня, у 2019 році здобув професію сапера з розмінування, нагороджений нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону» Адміністрації ДПС України від 30.07.2025 року та іншими численними нагородами та подяками. Враховуючи той факт, що позивач є військовослужбовцем, у нього є реальна можливість законно перетинати державний кордон на підставі наказів командира військової частини.
Позивач був затриманий, не від кого не приховуючись, працівниками ДПСУ не виявлено предметів при ньому, що могли б прямо чи опосередковано указувати на намір незаконного перетину кордону.
Також, при складенні протоколу позивачу не було роз'яснено його права і обов'язки передбачені ст. 268 КУпАП. Також порушено його право “мати захисника», передбачене Конституцією, не залучався і адвокат з БПД.
Вказано, що враховуючи, що не здобуто переконливих доказів у вчиненні позивачем адміністративних правопорушень, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, можна дійти до висновку, що відсутні подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП.
Процесуальні дії по справі:
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати із врахуванням особливостей провадження, встановлених ст.286 КАС України, призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Холмогорова Л.В. у судовому засіданні 06.10.2025 позовні вимоги підтримали, обгрунтування навели аналогічні викладеним у позові та просили її задовольнити. Крім цього позивач зазначив, що є діючим військовослужбовцем прикордонної служби, з 18.08.2025 перебував у відпустці в м. Ужгород, та 28.08.2025 хотів організувати відпочинок з дівчиною і поїхав на власному автомобілі до місця масового відпочинку, водоспаду «Плішка», жодних адміністративних порушень там не вчиняв, проте був зупиненим інспектором прикордонної служби, на вимогу якого надав свої документи. В подальшому без будь яких пояснень, з незрозумілих причин був доставлений на прикордонну заставу в с.Кам'яниця, де його утримували до 08.00 год. 29.08.2025. Крім того, вказав що потребував медичної допомоги через пошкодження ноги, однак такої йому не надали, не роз'яснили прав, не забезпечили права на захист, а відпустили лише після вручення оспорюваної постанови та складених відносно нього двох протоколів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 204-1 та ч.1 ст. 185-10 КУпАП. Вини своєї за ч. 1 ст. 202 КУпАП не визнає і не вважає себе винним. Просить позов задовольнити.
Уповноважений представник відповідача у судове засідання 06.10.2025 не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
При цьому, в силу вимог ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наведене, заслухавши думку позивача та його представника, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом:
Судом встановлено, що начальником групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №351885 від 28.08.2025, про те, що гр. України ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за яке передбачена відповіальність за ч.1 ст. 202 КУпАП, а саме о 19 год. 45 хв. 28.08.2025 року був виявлений та затриманий на ділянці відповідальності віділення інспекторівприкордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ) прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 215 прикордонного знаку на відстані 3000 метрів до ДК України за порушення правил прикордонного режиму, а саме, знаходився в прикордонній смузі без дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби України. Своїми діями порушив п. 7 Постанови Кабінету Мінітрів України «Про прикордонний режим» від 07.07.1998 року №1147.
28.08.2025 начальником групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_2 Прикордонного загону ДПСУ ОСОБА_2 винесено постанову ЗхРУ № 019816 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.202 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень.
Із змісту вказаної постанови слідує, що гр. України ОСОБА_1 о 19 год. 45 хв. 28.08.2025 року був виявлений та затриманий на ділянці відповідальності віділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ) прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 215 прикордонного знаку на відстані 3000 метрів до лінії державного кордону за порушення правил прикордонного режиму, а саме, знаходився в прикордонній смузі без дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби України. Своїми діями порушив п. 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого ПКМУ № 1147 від 07.07.1998р., за що передбачено відповідальність за ч.1 ст. 202 КУпАП. Постанова підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не містить.
З копії протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 28.08.2025 слідує, що проведено особистий огляд, огляд речей ОСОБА_1 , під час огляду виявлено та вилучено для тимчасового зберігання дві куп'юри номіналом 100 гривень, шнур ля зарядки мобільного телефону, пвербанк, перцевий балончик Терен-4, телефон, ключ від автомобіля.
Вказані протоколи не містять підпису ОСОБА_1 , або ж відмітки, що такий відмовився від їх піписання.
Копією відпускного квитка НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону ДПС України №969 від 15.08.2025 підтверджується, що головний сержант ОСОБА_1 вибуває у щорічну відпустку терміном 15 календарних днів з 18.08.2025 року, місце проведення відпустки: АДРЕСА_2 . Після закінчення відпустки головний сержант ОСОБА_1 необзідно повернутися до місця проходження служби 02.09.2025 року.
Окрім того, до позову додано копію військового квитка серія НОМЕР_4 від 05.04.2017р. яке який видано ОСОБА_1 , посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_5 від 06.05.2025 ОСОБА_1 ; посвідчення спеціаліста з розмінування; копії його сертифікатів, свідоцтв про підготовку, здобуття професії сапера (розмінування); копії подяк, грамоти, відзнаки Президента України «За оборону України» від 05.08.2022, нагородження нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону».
Копією довідки про обставини травми (порянення, контузії, каліцтва) №1494/8/Д-5 від 10.07.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 16 червня 2025 року одержав: ОСОБА_3 (16.06.2025) без пошкодження барабанної перетинки. Цефалгічний синдром. Гіпертонічний криз. За обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а саме - під час виконання бойового завдання у складі підрозділу в підпорякуванні військової частини НОМЕР_6 в районі АДРЕСА_3 .
Також додано копії довідок та виписки з медичної карти хворого, за період 30.08.2025 - 04.09.2025, які видані ОСОБА_1 , та в яких діагноз зазначено: забій м'яких тканин лівого стегна та гомілки.Внутрішньосуглобове пошкодження в лівому колінному суглобі.
В судовому засіданні представником позивача долучено копії постанов судді Перечинського районного суду Закарпатської області по справі №304/1981/25 та №304/1982/25 від 19.09.2025 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185-10 та ч.1 ст. 204-1 КУпАП, з яких вбачається, що провадження у таких закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутнісю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів:
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням Основного Закону України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Позивач просить скасувати постанову про накладення аміністративного стягнення ЗхРУ №019816 від 28 серпня 2025 року винесену відносно нього за ч.1 ст. 202 КУпАП начальником групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 за знаходження в прикордонній смузі без дозволу органу Державної прикордонної служби України, порушення п.7 Положення про прикордонний режим.
Диспозицією ч. 1 ст. 202 КУпАП встановлено відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду виїзду.
За змістом ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Пунктом 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 року, визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (п. 10 Положення про прикордонний режим).
Позивач заперечує порушення вказує, що перебував у місці масового відвіування природнього об'єкту, та на вимогу пред'явив свій військово-обліковий документ в застосунку «Резерв+» та прспорт громадянина України.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить також з того, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
В силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що позивач перебував в прикордонній смузі без дозволу віповідного органу Державної прикордонної служби України.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, згідно переліку ст. 251 КУпАП, які б підтверджували, що позивач перебував в прикоронній смузі за описаних в оскаржуваній постанові обставин. Так, у постанові, яка оскаржується, відповідачем не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене останнім про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КпАП України. Крім того, жодного доказу не надано стороною відповідача і в ході судового розгляду справи. Наведене свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суд погоджується із наведеними у позовній заяві доводами позивача, про те, що відповідачем, всупереч ст. 77 КАС України не надано доказів та не зазначено обставин, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 202 КУпАП.
При цьому, відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, судом було забезпечено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву, однак останній таким правом не скористався.
Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відтак, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про накладення адміністративного стягнення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Беручи до уваги наведене, а також те, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.202 КУпАП, відповідачем до суду надано не було, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд у даній справі також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на викладене, з врахуванням з'ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Положення про прикордонний режим і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст.2 ,5 -10, 73-77, 90, 134, 139, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, ст. ст. 202, 235, 245, 247, 251 КУпАП, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін) ДПС України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення ЗхРУ № 019816 від 28 серпня 2025 року на ОСОБА_1 за ч.1 ст.202 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін) ДПС України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін) ДПС України, код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Повне рішення суду складено - 07.10.2025 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило